Патрульний Сергій Петрик про поліцію зсередини, можливості Дениса Монастирського й сумку Олександра Трухіна

Сергій Петрик.
 

Українське суспільство є одним із найбільш здорових на всьому пострадянському просторі, однак має масу своїх колективних непроговорених травм. Серед них, мабуть, найважчою для розв’язання була й залишається проблема стосунків громадян і силових органів. У колективній свідомості народу, який пережив царську охранку, Голодомори й червоний терор, державні органи безпеки глибоко закодувалися в образі ледь не абсолютного зла. Аж до проголошення незалежності вони завжди були каральним інструментом в руках чужої держави.

Ця травма була настільки глибокою, що навіть коли українці вибороли свою незалежну й вільну країну, правоохоронні органи й далі лишалися для них чимось чужим та ворожим. І два Майдани тільки посилювали цю настороженість, аж поки вона не стала фатальною в дні розстрілів мирних акцій Революції гідності. Смерть Сергія Нігояна була точкою неповернення, після якої співіснування старої  силової системи й нової держави стало неможливим. Саме тому, коли Майдан переміг, реформа міліції була однією з головних вимог суспільства. Саме тому у створювану з нуля патрульну поліцію в 2015-му ринули люди з кількома вищими освітами й успішними кар’єрами. Усі хотіли стати частиною переродження міліції в щось якісно нове.

Якраз у той час свою першу спробу стати патрульним робив і Сергій Петрик. У молодості, як зізнається сам Сергій, він був досить «проблемним» сином для батьків. Але коли вони змусили його піти вчитися на програміста, він скорився, хоч до математики відчуває неприховану відразу. Отримавши диплом програміста, Петрик нарешті вирішив зайнятися тим, що було цікаво йому самому. І його вибір упав, може, на найбільш неочевидну річ у цій ситуації  —  народні танці. Потім були армія й черговий кардинальний поворот у житті. Але до початку лютого 2022 року і про Петрика, і про віражі його життя знали хіба що рідні чи колеги по відділку. Аж поки після публікації на сайті «УП» відео-запису резонансної ДТП за участю депутата  Олександра Трухіна патрульний Петрик не став «зіркою».

«Дочка приходить і каже: «Тату, бачила тебе по телевізору». А я думаю: добре хоч, що вона не розуміє, чому я в тому телевізорі опинився. У моєму селищі всі тільки про це й говорять. Мама постійно телефонує, переживає, говорить:  може, краще звільнитися, поки все нормально», — розповідає Сергій Петрик у редакції «УП». Звільнятися він не планує, бо що, власне, він зробив не так? Головний його вчинок — не побоятися особисто поговорити із журналістами й під запис розповісти деталі ДТП. Він же не винен, що деталі саме цього ДТП влада пів року намагалася приховати від суспільства. Якщо розмірковувати абстрактно, то може здатися, що це не такий уже й значний вчинок. Але коли конкретний маленький ти перебуваєш усередині великої державної системи, зважитися на щось подібне — це вчинок.

А яка вона тепер зсередини, та нова патрульна поліція, чи вистачає у ній ідейного заряду, чи є шанс відокремити поліцію від політики, чи здатний на це новий міністр Денис Монастирський і що врешті сталося із сумкою Олександра Трухіна, ми й вирішили запитати у патрульного Сергія Петрика.

«Дехто іде в поліцію, щоб мати посвідчення. Деякі люди — щоб не йти в армію»

— Почнімо спочатку:  як ви потрапили до поліції?

— На той час, у 2015-му, поліція дуже голосно заявила про себе, тож усі хотіли туди потрапити. Про поліцейських казали, що вони можуть щось змінити, щось зробити. У підсумку до поліції  йшли люди сильної волі, з моральними цінностями. Ну і (не приховуватиму) зацікавила зар-плата, бо вона була на той час достойною. 

— А до того ви вже служили в силових органах?

— Я був на держслужбі, в управлінні охорони Держслужби спецзв’язку та захисту інформації. Якраз закінчувався мій другий трирічний контракт, і я розумів, що досяг там усього, чого міг. Щоб піднятися вище, як це в нас працює в державі, треба було «когось знати». Просто сил і всього, що я робив, було недостатньо. А тоді якраз створювалася нова поліція — ну, думаю, піду туди. Був перший набір, я пройшов повністю всі етапи, здав тести й чекав «СМС-ку»: «Вітаємо, ви пройшли». І я таки пройшов, мене запросили до тренувального центру, що на вулиці Кудряшова, на навчання. Але так вийшло, що моя особова справа лежала ще в тій структурі, з якої я звільнився, і віддавати вони її не надто хотіли. Тому через відсутність документів мене відрахували з конкурсу. Але я знов подав документи, проходив ті самі етапи. Удруге я не підійшов, бо набирали слідчих, а я без юридичної освіти. Утретє пробував пройти до бориспільської поліції, але знов був нюанс із дільничними. Учетверте, не повірите, не вистачило 1 балу на іспиті. Деякі люди мене вже відговорювали, казали: «Серьожа, така ситуація, раз не виходить — не йди, значить, не твоє». Але я подав заявку й уп’яте! І вже аж тоді вступив до лав патрульної поліції.

— Який то був рік?

— 2017-й. Тобто я з 2015-го по 2017 рік максимально старався туди пролізти.

— Але в поверненні «старих» є і зворотний бік. Зараз часто можна побачити, як патрульні замість патрулювання стоять із паличками в закутках і, як «старі-добрі» «ДАІшники» просто стрижуть «капусту» на автотрасах. Наскільки з поверненням «старих» людей повернулися і принципи старої системи?

— Є таке, правду говорять про це. Але я скажу навіть не на захист старої  міліції, колишніх працівників: усе це служба, поліцейські також, буває, стоять і, як ви кажете, «паличкою махають». Бо буває профілактика або відповідні відпрацювання працівниками поліції окремої ділянки дороги, бо в нас у Києві відбувається дуже багато незаконних заволодінь транспортними засобами. Тому виставляється екіпаж на виїзді з міста — і вибірково, знаючи марки авто, які викрали, їх зупиняють. Бо є таке розпорядження.

— Тобто ви не помітили великого ціннісного розриву між людьми, які раніше працювали в міліції, і тими, які прийшли одразу до нової поліції?

— Ні. Але, на мою думку, створення нової поліції мало починатися не з рядового складу, а з верхівки. Верхівка ж залишилася старою. Як працювали «ППСники» і «ДАІшники», так і ми працюємо — у цьому плані змінилася тільки назва. Я чув, що раніше десь хтось щось «заносив», заправляв і ремонтував службові автомобілі за свої кошти, — колись була така практика. Хоча стверджувати напевне не можу. Але «старі» кадри, які до нас повернулися, на загальну ситуацію особливо не вплинули. Тому що є наша більшість працівників нової патрульної поліції, які утримують порядок, застерігають і зупиняють тих, хто хоче щось «продумати» чи нав’язати.

— Ми вже зачепили питання реформи, але уточнімо:  як ви зсередини оцінюєте реформу системи МВС часів Арсена Авакова?

— У цілому вона вдалася, у відсотковому співвідношенні я оцінити не можу. Працівники поліції нині допомагають, а не карають. Не як раніше: зупинили — значить, точно випишуть штраф. Я сам неодноразово їздив з батьком до Одеси чи Криму, і щоб туди заїхати, він діставав «п’ятірку» й казав: «Це на посту треба буде віддати». То був пропуск у разі, якщо зупинять. Зараз у нас такого нема. Але  знову ж таки всі люди різні. І треба розуміти, з якою метою людина прийшла в поліцію… Як її виховали батьки й саме життя, так вона й поводитиметься. І це вже буде проблема командирів і керівників, які мають спостерігати, виявляти й ухвалювати відповідні рішення. Але в цілому відсотків на 60—70 реформа вдалася.

— Ви говорите про патрульну поліцію?

— Саме так.

— А де не дотиснули?

— Спочатку обіцяли, що поліція буде забезпеченою — це найголовніше питання зараз в усіх працівників. Забезпечення мало бути достойним, а не так, що вантажник отримує більше за поліцейського, який підставляє себе під ножі, кулі й незрозумілі ситуації. Тим паче що працівники патрульної поліції — звичайні молоді люди, у яких є молоді сім’ї, діти. Їм треба знімати квартиру, платити за комунальні послуги, одягатися, мати кошти на те, щоб поїхати з родиною на відпочинок. І от цього забезпечення, на жаль, зараз бракує. Буває, ми віддаємо роботі більше часу, ніж сім’ї. Тому що 24/7 ми на телефоні, навіть у вихідний телефон має бути включений. А ще є суди, де працівники поліції доводять свою правоту, коли там протокол оскаржують чи щось таке. І ми у свій вихідний їздимо в суди. А не всі ж живуть у Києві. Тобто завантаженість у принципі постійна.

—  Яка зараз зарплата у звичайного патрульного?

— Якщо не помиляюся, то 14 600 гривень. Із січня обіцяли підняти. І таки підняли (міністр обіцяв підвищення на 10%. — Авт.), дякуємо, але ж цього однаково мало. Скільки не дай, звичайно, буде мало, але ж треба, щоб рівень винагороди за працю був просто достойним. От ти зупиняєш кур’єра «Bolt» (служба доставки їжі. —  Авт.), а він каже: «Та я за день заробляю півтори тисячі гривень». І ти думаєш: він катається собі, не бігає за вбивцями, не переживає. І коли захоче, зробить собі вихідний. Тоді запитання: а навіщо взагалі ми сюди прийшли? 

— Який мінімум, на вашу думку, має отримувати патрульний поліцейський? 20, 30 тисяч гривень?

— От на 2015 рік працівник поліції отримував майже 900 доларів зарплати за курсом. Якщо ми зараз отримуватимемо стільки ж еквівалентно до долара,  це у принципі було б достойно.

— Ще таке запитання про гроші:  кілька разів під час пандемії колишній міністр Арсен Аваков постійно просив із «ковідного» фонду все більше й більше грошей для структур МВС. Чи були у вас взагалі ці надбавки?

— Так, були.

— А скільки це було у відсотках? Лікарям по 300% виплачували.

— Якщо чесно, навіть не скажу. Ну, вони були приємними, відчутними. Але були-були  —  і в один прекрасний момент усе закінчилося. Якщо не помиляюся, то з лютого чи квітня минулого року  ні слуху ні духу про них.

—  До речі, іще одне запитання стосовно Арсена Авакова. Після виходу сюжету «УП» про ДТП за участю Олександра Трухіна він публічно «вписався» за вас, сказав, що таких поліцейських треба захищати. Тому наші читачі запитували, які взагалі у вас стосунки з Аваковим: чи бачилися ви колись, як ви до нього ставитеся? 

— Бачив його, як усі — по телевізору. Напряму в мене ніколи не було зустрічі чи якихось взаємин  з Арсеном Борисовичем. Приємно було чути й бачити, коли він у «Facebook» чи  «Instagram» про мене добре відгукувався. Бо на той час було якось тяжко через відсутність підтримки. Хто я такий? Звичайний працівник поліції, звичайна людина. А розуміючи, хто нагорі, проти кого ця ситуація і якого розголосу вона набрала, я думав, що тут усе вирішено, але он як усе закрутилося. Справді, підтримка була колосальною  з усіх боків. Знайомі, друзі почали писати, батьки підтримували, колеги, керівництво казало: «Не переживай, усе буде добре». Хоч дуже важко було морально, але ці слова дуже додавали сил і снаги.

— А Денис Монастирський зв’язувався з вами, надавав якусь підтримку чи навпаки?

— Ні, нічого такого не було.

«Реформа «зламалася», коли в поліцію почали набирати з 18 років»

— Ще таке запитання про мотивацію: от ви 5 разів пробували потрапити до нової поліції  — тоді, у 2017-му, ще був певний ентузіазм. А чи зберігається він нині? Бо нам розповідають, що останнього року з низової ланки поліції люди масово звільняються через невисокі зарплати й оте відчуття незахищеності. 

— Скажу так: справді є нюанси стосовно захищеності працівників поліції, юридичної захищеності. Є прогалини, як я вже сказав, реформа вдалася на 70%. Що ж до кар’єрного зростання, то ти можеш змінити посаду або піти в інше управління, якщо покажеш, що ти щось знаєш, умієш. І в цьому теж проблема, бо приходять нові працівники, які не хочуть вчитися. От мені було б дуже соромно підійти до водія й не могти двох слів зв’язати. Я б усе перечитав, вивчив на зубок. Мені це цікаво. Бувало таке, що я, спілкуючись із чоловіками, яким за 50 років, у яких там грабіж чи ще щось, «виводив»  їх на сльози. Так само траплялося і з людьми, які намагалися вчинити самогубство, — я дуже часто стикаюся з цим по службі. Ми з такими людьми теж  спілкуємося і психологічно допомагаємо. Але для цього теж потрібна підготовка  —  треба всього навчатися. Не можна стати працівником поліції, просто отримавши посвідчення.

—  А ці новонабрані поліцейські не такі?

—  Обняти  і плакати. Процентів 20 із тих, хто зараз приходить у поліцію, — це толкові, майже готові працівники. Решта, вибачаюся, —  це дитячий садочок. Люди, які  не в змозі двох слів зв’язати, протокол заповнюють із такими орфографічними помилками, що соромно щось навіть говорити. Як його можна випустити на роботу? Потім же казатимуть:  хто та нова поліція? Бездарі, навіть написати правильно двох слів не можуть. 

— А де ж «зламалася» ця система? Проблема лише в тому, що зарплата поліцейського з 2015 року не почала зростати разом із курсом долара?

— Чесно кажучи, вона «зламалася» тоді, коли в поліцію почали набирати з 

18 років. Вік працівника також відіграє велику роль.  І головне — я б повернув для хлопців обов’язкову службу у Збройних силах. У будь-якому разі армія дисциплінує. 

— Армія різна. Мій знайомий, який служив в армії, робив за доньку капітана стінгазети та аплікації. 

— Але він робив це дисципліновано. Він виконував накази: вставав о 6—7-й годині, робив пробіжку, шикувався, марширував, набивав п’ятку, натирав ноги, дотримувався субординації. Цього не вистачає...

— Вишколу? 

— Так, щоб із парубка вибити оцю молодість і зробити його чоловіком, відповідальним за свої вчинки. Бо ж вони сюди приходять — і починається: а що мені, а куди мені? Так, у поліції є курс наставництва, менторства: коли приходять нові люди, ми з ними ще два місяці займаємося. Багато розумних кадрів лишаються, але багато й ідуть. Вони знаходять собі більш оплачувані та спокійні роботи і працюють, маючи за плечима колосальний досвід у поліції. Шкода таких людей втрачати. Нові приходять — старих, які могли б їх навчити, не вистачає. І ми б’ємося головою в ту саму стіну. 

— Ваше безпосереднє керівництво, певно, теж розуміє, що людей треба якось утримувати в системі. А найвище керівництво цю проблему бачить?

— Думаю, що так. І в Департаменті, і в Головному управлінні це бачать. Але, можливо, не зовсім розуміють. Це ж у нас внизу все шумить, ми, як бджоли у вулику. Ми на дорозі й зимою, і літом, бігаємо по підвалах, стрибаємо по горищах… Вони ж (вище керівництво. —  Авт.) не можуть помахом пальця зробити так, щоб було зручно для всіх. Підвищення зарплати поліцейського — це теж не так просто. Якщо підвищується зарплата поліцейського, то підвищується по всій вертикалі. Не можна ж рядовому поліцейському підняти її до 25 тисяч гривень, а головному спеціалісту залишити 15 тисяч... 

«Ви не зламаєте системи. Хіба що кожному поліцейському почепити на лоба по камері»

— Є ще одна проблема — це правоохоронці й політика.  За великим рахунком силовики завжди були поділені між різними політичними групами. Той же Олександр Трухін каже: «Я подзвоню Денису». Це прямий наслідок цієї проблеми. Як ви думаєте, чи можна цю ситуацію взагалі якось змінити? Переломити? 

— Ніяк ви не зламаєте системи, якщо чесно. Як би ви не хотіли, вона не зміниться. Хіба що кожному поліцейському на лоба почепити по камері, яка з величезною швидкістю зливатиме  інформацію в банк даних, у сервер, доступ до якого матиме лише НАБУ, наприклад. Це ж усе залежить від людяності, від того, як ми виховані. А виховані ми, на жаль, деякою мірою системою. От як ми навчилися, як нам розказували, на чому виросли, так далі й  поводитимемося. І цього, на жаль, не зміниш.

— Ви зараз про політиків більше чи про поліцейських?

— І про тих, і про других. Тут нема чого розмежовувати, бо цього не викоріниш. 

— Новий міністр Денис Монастирський, на вашу думку, може стати агентом хоча б якихось змін? Чи може він зламати цю історію з політичною залежністю? 

— Денис Монастирський не зламає нічого. Верхівка хоч і змінюється — разом із міністром оновлюються й помічники, але сама усталена робота не змінюється. Якщо ви звикли вставати о 6-й годині ранку, о 7-й  — їсти, а о 8-й — їхати на роботу, то вставати о 4-й — вам уже незручно. Ви починаєте кепсько почуватися, досипаєте на ходу. Тому навіщо щось змінювати, якщо ми можемо постійно триматися в тому самому графіку й нормально працювати? Ми не зможемо цього викорінити. Хіба вибірково: схопили, перевірили  — і швидко ухвалили рішення. Для цього ж і існують спеціальні органи, як от НАБУ. 

— Інертність системи настільки велика, що одна людина, навіть будучи міністром, нічого не зробить?

— Ні, нічого не зробить. 

— А хто зробить? Що взагалі має статися, щоб в очах суспільства поліцейські перестали бути «мусорами»?

— Ми, до речі, не ображаємося на ці слова, чесно. За зміну я дуже багато чую на свою адресу чи адресу своїх колег. Бувають ситуації, коли тобі справді погрожують на проїзній частині. У будь-якому разі ти будеш винним перед людиною, якій зробив щось погане: затримав, виніс постанову, написав заборонний припис тощо. Тут постійні погрози й образи...

«Може, камера «дивилася» на сумку Олександра Трухіна, а моя увага була прикута до іншого»

— Скільки в середньому пропонують поліцейському, щоб зам’яти ДТП чи перевищення швидкості? 

— Компрометуюче запитання (посміхається). У будь-якій ситуації водій, людина, яка щось порушила, зробила щось лихе, завжди хоче втекти від відповідальності, зробити так, щоб її не помітили. Так само, як і дитина, коли розбиває склянку, ховається й переживає, думає, що їй зробити, щоб мама не покарала. Тобто сама специфіка людської натури така, що вона завжди намагається уникнути відповідальності… 

— У лісі сховатися, наприклад.

— Можливо, навмисно, можливо, ненавмисно. Але всяке буває. Іноді кажуть: «Я працюю на ринку, заїдеш  за горішками,  тобі знижка буде». А буває так: «Я з автомайстерні, ви там свої автомобілі лупите, приїдеш, якщо треба буде, підрихтую». Буває навіть таке, що ти людину зупиняєш, а вона тобі візитку показує! Ти підходиш, кажеш: шановний, покажіть водійське посвідчення, а він: «На, почитай».

— А от більше за Трухіна, який обіцяв «150 тисяч бонусів», вам хтось пропонував?

— Такі запитання цікаві… Про ту ситуацію хочеться забути й  узагалі ніколи не згадувати. Хочу прокинутися вранці і спокійно поїхати на роботу. Щоб моє життя було таким, як до цієї ситуації. Але однаково вона вже нікуди не дінеться… 

— Тобто Трухін — таки рекордсмен? 

— Знову ж таки ви запитали, чи він пропонував. Можу вам загалом пояснити ситуацію, не торкаючись особи (Трухіна. —  Авт.), бо вже давав пояснення про це на допиті в ДБР і НАБУ, тож написав розписку про нерозголошення таємниці слідства. Працівник поліції, будучи на місці події, насамперед мусить думати не тільки про свою фізичну безпеку, а й про юридичну. Це стресова ситуація: хтось побіг, хтось загинув, тиск, телефонні дзвінки, доповіді, рапорти. При цьому треба нічого не забути й щоб камера була увімкнена. У голові треба тримати дуже багато інформації. І надалі юридично правильно її висловити. Тому що всі твої дії як працівника поліції мають бути законними, і ти потім нестимеш за них відповідальність. Друге питання — чи кваліфікуватимуться твої дії надалі як перевищення службових повноважень. Повторюсь: не всі працівники поліції є юристами, не всі розуміють юридичну практику і практику роботи в поліції. Тому й виходить: давав — не давав, пропонував — не пропонував, брав, а чому не оформляв? Тут не все так просто, як хотілося б. Так, чується (на відео. —  Авт.), так, здається, так, розуміється, але це аргументи на рівні громадян. Для чиновника і працівника поліції рівень отриманої інформації має бути юридично правильним.

— Тобто слова Трухіна про «150 тысяч конфет», які записані на відео, ви не трактуєте як пропозицію дати вам хабар? 

— По-перше, у момент, коли він пропонував «канфєт», мене на відео не було — це так, ремарочка. Я передав камеру колезі, поки займався іншими речами, пов’язаними із цією ситуацією. Але знову ж таки я не можу давати коментарі стосовно пана Трухіна й події, що трапилася. 

— Ми запитуємо, бо в соцмережах усі одразу почали писати: а чому б його не взяти і ткнути одразу обличчям в асфальт за хабар? 

— Чому на відео були ситуації, коли я намагався переговорюватися чи перебивати? Поліція — не каральний орган, вона попереджає про правопорушення або застерігає від нього людей. Чекатимемо, коли слідство розставить усі крапки над «і». Щоб усе стало зрозуміло і для працівників поліції, і для громадян, і для керівників нашої держави. 

— Тобто ви Олександра Трухіна як нібито оберігали від того, щоб він вам не запропонував хабаря?

— У принципі десь так і можна трактувати ваші слова. Самі розумієте, які тяжкі наслідки були в тій ситуації. Це ж відбулося 23 серпня, коли всі їхали до Києва на пресконференції, мітинги — і раптом  усе зупинилося, уся  проїжджа смуга. І наскільки в мене обривався телефон, скільки мені потрібно було робити доповідей, скільки було нюансів... Людина не остання в Україні, а я тут один, і мені з усім треба розібратися: щоб ніхто нікуди не дівся, тим допомогти,  тому розповісти, тому доповісти. Я перебував настільки в шоковому стані, телефон настільки розривався, що навіть повертатися до того моменту не хочу. 

— От міністр МВС нещодавно вийшов і сказав: я відеозапису не бачив, мені сказали, що ніякого відео взагалі немає. Наскільки ця ситуація реалістична?

— Ні для кого не секрет, що відеозапис наприкінці зміни ми зливаємо в базу даних. Працівники поліції до нього в подальшому не мають доступу. Є окремі відділи, які займаються цією ситуацією, і згідно з наказом № 1026 надалі це відео переходить під керівництво відповідної особи. І тільки вона має право на замовлення, за відповідним листом передавати чи пересилати його під особистий підпис або з відміткою в журналі. Наскільки швидко надійшла інформація до пана Монастирського? Думаю, хвилин за 7—10. Гадаю, йому одразу доповіли, що трапилася така ситуація. Приїжджаючи на місце, я обговорюю цю інформацію зі своїм командиром батальйону. Командир батальйону передає її командиру управління й командиру полку. Окремо, паралельно, ця інформація поширюється через оперативного чергового по місту, по Дарницькому управлінню, бо це мій район. І всі починають передавати цю інформацію своїм керівникам. Я не думаю, що охоплення цією інформацією було таким, що про неї знали 5 осіб. Про неї знали практично вся поліція, усі керівники. Усе, що залежало від мене, я зробив, а те, як вона дійшла до вищих органів,  — це вже… 

— Ще одне відкрите питання щодо ДТП. Що сталося із сумкою Трухіна?

— Чесно скажу, я її навіть не бачив.

— Але на відео вона є, її видно в багажнику.

— Камера працівників поліції  — це трохи проблемна річ. Її не завжди вдається правильно закріпити… 

— А де вона у вас знаходиться?

—  Дивіться, тоді було 23 число, усім працівникам поліції видали білі футболки. Вони-то гарні, але закріпити камеру на них неможливо. Там є маленька кишеня, але, коли ти рухаєшся, нагинаєшся, вона отак (показує долонею вниз. —  Авт.) висить. Вона ж не жорстко прикріплена. Тому я закріпив камеру на поясну систему. Мені так краще було допомагати людям, я був максимально мобільним, і камера не бовталася.  Так, можливо, десь я її перевішував. Тому, як ви кажете, камера й «дивилася» на сумку, а моя увага в цей момент була зосереджена на іншому. Можливо, на телефоні, може, за кимось спостерігав, когось контролював. 

— Тобто ні на місці ДТП, ні після нього своїми очима  ви сумки не бачили?

— Ні.

— А от ви повертаєтеся додому, розказуєте дружині про свій робочий день — і як вона реагує на той факт, що ви не взяли сумки зі «150 тисячами бонусів»? 

— Мене батьки так виховали. У мене й мама, буває, прийде в магазин з 200 гривнями, на 100 щось купить, а їй 300 гривень решти дають. Вона неодмінно поверне гроші. Багато було висловлювань на зразок: «Чому ти не взяв грошей? Ти думав своєю головою?» А я говорю: ви розумієте, про що зараз говорите? Так, це легка нажива. Але бути самому собі ворогом у подальшому… Кожному — своє. Я б навіть грошей на вулиці, якби знайшов, не взяв. Я не забобонний, але чужого не хочеться. Хочу бути для своєї доньки батьком, який зробить усе максимально чесно і при цьому зможе забезпечити її всім, чим вона хоче. 

— Ваша історія з Трухіним іде врозріз із загальними уявленнями про те, що відбувається у правоохоронних органах. Як думаєте, чи може вона стати поштовхом до того, що інші ваші колеги теж працюватимуть не «на кишеню»?

— Історії як такої немає. Як говорив мій напарник, головне — залишатися людиною. Байдуже, які в тебе погони, посада, звання, чин, чи ти поліцейський, чи депутат, чи звичайний громадянин. Якщо ти насамперед  думатимеш як людина, а не зверхньо дивитимешся на ту чи іншу ситуацію, то в тебе все вийде.

Ольга КИРИЛЕНКО

Роман РОМАНЮК

«Українська правда»

Газета "Вечірня Полтава"
Переглядів: 309 | Коментарів: 861


Додати новий коментар

Зображення користувача Joshuamit.

Since India’s independence from Britain in 1947, the status of English in India has been deeply political – entwined with questions of identity, power, and national direction. Today, English is one of several official languages in India, spoken by about 10% of the population. Hindi is the first language for around 44% of citizens, according to the 2011 census. <a href=https://trip-scan.biz>tripskan </a> But in recent years, Modi’s BJP has placed particular emphasis on promoting Hindi and reducing the use of English in public life. The prime minister almost never delivers speeches in English, preferring Hindi for national addresses such as his monthly radio program. His administration has encouraged officials to use Hindi on social media and in government correspondence – though, after criticism from non-Hindi-speaking states, clarified that this was intended mainly for the Hindi belt in the north. https://trip-scan.biz трипскан сайт When India hosted world leaders for the 2023 G20 summit in New Delhi, invitations were sent out from “Bharat” – the Sanskrit or Hindi name for the country – instead of “India,” fueling speculation that the government aims to ultimately phase out the country’s English designation altogether. Modi’s critics have been quick to note his political motives behind these moves. With its roots in the Rashtriya Swayamsevak Sangh (RSS), a right-wing organization that advocates Hindu hegemony within India, the BJP’s language policies resonate with many in a country where nearly 80% of people are Hindu. Analysts say the BJP is seeking to capitalize on this demographic by promoting language policies that strengthen its support base in the north. According to Rita Kothari, an English professor from Ashoka University, the government “is certainly interested in homogenizing the country and making Hindi more widespread.” But that policy can also backfire – in part because many regions, such as Marathi-speaking Maharashtra in the west – are staunchly proud of their local language. The violent clashes in the state’s megacity Mumbai earlier this month were sparked by the regional government’s controversial decision to make Hindi a compulsory third language in public primary schools. Pushback and protest has also been especially strong in the south, where English and regional languages such as Tamil, Telugu, and Kannada are valued as symbols of local identity and autonomy.
Зображення користувача Mauricelet.

When Hussain AlMoosawi arrived home, he didn’t recognize anything. The Emirati photographer, who had spent eight years studying in Australia, returned to the United Arab Emirates (UAE) in 2013. He’d missed a real estate boom of dizzying proportions: not just new buildings, but new districts. <a href=https://tripscan36.org>tripscan</a> More than that, the buildings of his childhood were disappearing, replaced by shiny new skyscrapers. But for AlMoosawi, these international icons were not the urban fabric of his home: it was the oft-overlooked, mid-century office towers and residential blocks squeezed between new highways and overshadowed by luxury developments that felt most familiar. It sparked a desire to “understand the urban context of the UAE,” and AlMoosawi set out to meticulously document and capture these underappreciated buildings, “and reimagine the city as if it were the ‘80s, the time when I was born.” https://tripscan36.org tripscan войти Initially focusing on industrial landscapes, temporary structures and air conditioning units, he began to notice symmetry in many of the buildings he was photographing, inspiring his current project: facades. “Facades are like a face,” said AlMoosawi. “It’s something that people connect with.” His bold, geometric images strip away context to spotlight the character and diversity of everyday buildings. Using a telephoto lens to shoot close-ups from the ground or elevated positions, AlMoosawi carefully frames out distractions and sometimes removes minor obstructions like lampposts in post-processing. So far, the 41-year-old, who is editor-in-chief for National Geographic AlArabiya Magazine, has photographed over 600 building?s across the UAE, and next year hopes to complete his collection in Abu Dhabi, where he lives. In the long term, he hopes to turn the “lifetime project” into an interactive archive that both preserves urban heritage and invites viewers to rediscover their own city. “Our cities aren’t big, in terms of scale, compared to many other cities,” said AlMoosawi. “But then they have a story to tell, they have things between the lines that we don’t see, and my quest is to see these things.”
Зображення користувача JorgeSmedo.

Since India’s independence from Britain in 1947, the status of English in India has been deeply political – entwined with questions of identity, power, and national direction. Today, English is one of several official languages in India, spoken by about 10% of the population. Hindi is the first language for around 44% of citizens, according to the 2011 census. <a href=https://trip-scan.biz>tripskan </a> But in recent years, Modi’s BJP has placed particular emphasis on promoting Hindi and reducing the use of English in public life. The prime minister almost never delivers speeches in English, preferring Hindi for national addresses such as his monthly radio program. His administration has encouraged officials to use Hindi on social media and in government correspondence – though, after criticism from non-Hindi-speaking states, clarified that this was intended mainly for the Hindi belt in the north. https://trip-scan.biz tripscan войти When India hosted world leaders for the 2023 G20 summit in New Delhi, invitations were sent out from “Bharat” – the Sanskrit or Hindi name for the country – instead of “India,” fueling speculation that the government aims to ultimately phase out the country’s English designation altogether. Modi’s critics have been quick to note his political motives behind these moves. With its roots in the Rashtriya Swayamsevak Sangh (RSS), a right-wing organization that advocates Hindu hegemony within India, the BJP’s language policies resonate with many in a country where nearly 80% of people are Hindu. Analysts say the BJP is seeking to capitalize on this demographic by promoting language policies that strengthen its support base in the north. According to Rita Kothari, an English professor from Ashoka University, the government “is certainly interested in homogenizing the country and making Hindi more widespread.” But that policy can also backfire – in part because many regions, such as Marathi-speaking Maharashtra in the west – are staunchly proud of their local language. The violent clashes in the state’s megacity Mumbai earlier this month were sparked by the regional government’s controversial decision to make Hindi a compulsory third language in public primary schools. Pushback and protest has also been especially strong in the south, where English and regional languages such as Tamil, Telugu, and Kannada are valued as symbols of local identity and autonomy.
Зображення користувача Bryanvulky.

When Hussain AlMoosawi arrived home, he didn’t recognize anything. The Emirati photographer, who had spent eight years studying in Australia, returned to the United Arab Emirates (UAE) in 2013. He’d missed a real estate boom of dizzying proportions: not just new buildings, but new districts. <a href=https://tripscan36.org>трип скан</a> More than that, the buildings of his childhood were disappearing, replaced by shiny new skyscrapers. But for AlMoosawi, these international icons were not the urban fabric of his home: it was the oft-overlooked, mid-century office towers and residential blocks squeezed between new highways and overshadowed by luxury developments that felt most familiar. It sparked a desire to “understand the urban context of the UAE,” and AlMoosawi set out to meticulously document and capture these underappreciated buildings, “and reimagine the city as if it were the ‘80s, the time when I was born.” https://tripscan36.org трип скан Initially focusing on industrial landscapes, temporary structures and air conditioning units, he began to notice symmetry in many of the buildings he was photographing, inspiring his current project: facades. “Facades are like a face,” said AlMoosawi. “It’s something that people connect with.” His bold, geometric images strip away context to spotlight the character and diversity of everyday buildings. Using a telephoto lens to shoot close-ups from the ground or elevated positions, AlMoosawi carefully frames out distractions and sometimes removes minor obstructions like lampposts in post-processing. So far, the 41-year-old, who is editor-in-chief for National Geographic AlArabiya Magazine, has photographed over 600 building?s across the UAE, and next year hopes to complete his collection in Abu Dhabi, where he lives. In the long term, he hopes to turn the “lifetime project” into an interactive archive that both preserves urban heritage and invites viewers to rediscover their own city. “Our cities aren’t big, in terms of scale, compared to many other cities,” said AlMoosawi. “But then they have a story to tell, they have things between the lines that we don’t see, and my quest is to see these things.”
Зображення користувача JamesTot.

Since India’s independence from Britain in 1947, the status of English in India has been deeply political – entwined with questions of identity, power, and national direction. Today, English is one of several official languages in India, spoken by about 10% of the population. Hindi is the first language for around 44% of citizens, according to the 2011 census. <a href=https://trip-scan.biz>трипскан вход </a> But in recent years, Modi’s BJP has placed particular emphasis on promoting Hindi and reducing the use of English in public life. The prime minister almost never delivers speeches in English, preferring Hindi for national addresses such as his monthly radio program. His administration has encouraged officials to use Hindi on social media and in government correspondence – though, after criticism from non-Hindi-speaking states, clarified that this was intended mainly for the Hindi belt in the north. https://trip-scan.biz tripskan When India hosted world leaders for the 2023 G20 summit in New Delhi, invitations were sent out from “Bharat” – the Sanskrit or Hindi name for the country – instead of “India,” fueling speculation that the government aims to ultimately phase out the country’s English designation altogether. Modi’s critics have been quick to note his political motives behind these moves. With its roots in the Rashtriya Swayamsevak Sangh (RSS), a right-wing organization that advocates Hindu hegemony within India, the BJP’s language policies resonate with many in a country where nearly 80% of people are Hindu. Analysts say the BJP is seeking to capitalize on this demographic by promoting language policies that strengthen its support base in the north. According to Rita Kothari, an English professor from Ashoka University, the government “is certainly interested in homogenizing the country and making Hindi more widespread.” But that policy can also backfire – in part because many regions, such as Marathi-speaking Maharashtra in the west – are staunchly proud of their local language. The violent clashes in the state’s megacity Mumbai earlier this month were sparked by the regional government’s controversial decision to make Hindi a compulsory third language in public primary schools. Pushback and protest has also been especially strong in the south, where English and regional languages such as Tamil, Telugu, and Kannada are valued as symbols of local identity and autonomy.
Зображення користувача WalterFoell.

Estou acostumado a pensar em confiabilidade, especialmente quando o assunto e dinheiro. O <a href="https://uniteto.live/pt/">UTLH</a> me surpreendeu positivamente. Cadastro simples, termos claros. Nada de interfaces agressivas — tudo direto ao ponto. Uso como complemento das minhas economias. Ate agora, nao me decepcionou. A renda e fixa, e isso faz diferenca. Sei quanto e quando vou receber. Em tempos de instabilidade, e um alivio ter algo previsivel.
Зображення користувача Richarddus.

Тесты синергии и их роль в современном образовании и бизнесе В современном мире концепция синергии становится все более актуальной как в сфере образования, так и в бизнесе. Термин «синергия» обозначает эффект, при котором сумма результатов совместных действий превышает сумму результатов отдельных участников. <a href=https://xn----ftbeboc6azaebhc1juc.xn--p1ai/>Практика Синергии</a> В контексте образовательных программ и производственной практики, тесты синергии служат инструментом оценки эффективности взаимодействия студентов, преподавателей и предприятий, а также помогают выявить потенциал для дальнейшего развития. https://xn----ftbeboc6azaebhc1juc.xn--p1ai/ Тесты Синергии Практика синергии — это неотъемлемая часть подготовки специалистов, которая позволяет студентам применить полученные знания на практике, развить командные навыки и понять реальные требования рынка труда. В рамках производственной практики синергия достигается через совместную работу студентов с предприятиями, что способствует обмену опытом, развитию профессиональных компетенций и формированию командного духа. Такой подход помогает студентам не только закрепить теоретические знания, но и научиться решать реальные задачи, что значительно повышает их конкурентоспособность на рынке труда. Практика синергии в рамках университетов, таких как Университет «Синергия», включает в себя разнообразные программы, направленные на развитие междисциплинарных навыков и создание условий для эффективного взаимодействия между студентами и работодателями. Университет «Синергия» активно внедряет современные методы обучения, в том числе проектную деятельность, стажировки и корпоративные проекты, что способствует формированию у студентов системного мышления и умения работать в команде. Купить практику синергия — это возможность для компаний и студентов получить доступ к качественной образовательной и производственной базе, а также к экспертам и наставникам, которые помогают реализовать проекты любой сложности. Для студентов это шанс получить уникальный опыт, повысить свою профессиональную ценность и подготовиться к реальным условиям работы. Для работодателей — возможность найти талантливых специалистов, которые уже прошли проверку на практике и готовы к выполнению сложных задач. Образовательные учреждения, такие как университет «Синергия», предлагают разнообразные программы практики, которые позволяют студентам не только приобрести практический опыт, но и развить навыки коммуникации, лидерства и управления проектами. В результате, такие практики способствуют формированию профессиональной среды, где ценится командная работа, инновации и постоянное развитие. В целом, тесты синергии и практика синергии являются важными инструментами для повышения качества образования и эффективности бизнес-процессов. Они помогают выявить сильные стороны участников, определить зоны для улучшения и создать условия для достижения максимальных результатов. В современном мире, где конкуренция растет с каждым годом, умение работать в команде и использовать синергетический эффект становится ключевым фактором успеха как для отдельных специалистов, так и для организаций в целом.
Зображення користувача Walterdib.

<p dir="ltr">В Приморском районном суде Санкт-Петербурга продолжается рассмотрение так называемого уголовного дела "Лайф-из-Гуд" &mdash; "Гермес" &mdash; "Бест Вей" &mdash; продолжается допрос признанных следствием потерпевшими и свидетелей обвинения.</p><p>&nbsp;</p><p dir="ltr">Например, на одном из летних заседаний выступал некто Голубев &mdash; водитель из Удмуртии, который был пайщиком кооператива и клиентом компании "Гермес". Как рассказали протоколирующие заседания адвокаты, Голубев сообщил, что еще до событий начала 2022 года &mdash; активной фазы расследования уголовного дела, вышел из компании "Гермес", а также написал нотариально заверенное заявление о выходе из кооператива "Бест Вей". Из "Гермеса" получил через деньги через схему p2p &mdash; так, мол, консультант "Гермеса" ему рекомендовал, "чтобы не платить комиссию". При выводе средств Голубев получил больше, чем ранее положил на счет.</p><p>&nbsp;</p><p dir="ltr">Голубев решил выйти также из кооператива, так как написал заявление &mdash; но деньги получил из-за ареста счетов только в этом году. Предъявляет претензии к тому, что денег пришлось ждать три года, хотя они не выплачивались из-за ареста счетов и позиции следствия и прокуратуры, состоящей в том, что выплаты должны быть запрещены даже пайщикам, выходящим из кооператива: арест счета &mdash; не препятствие для таких выплат, если оно санкционировано следствием и прокуратурой. Голубев при этом требует вернуть вступительный и членские взносы, так как "кооператив нарушил условия соглашения". При этом изначально ему был присвоен статус потерпевшего, в суде же он выступал уже в статусе свидетеля.</p><p>&nbsp;</p><p dir="ltr">Таких "потерпевших", как Голубев, немало, отмечают адвокаты: так, одна из пайщиц на недавнем заседании обвинила кооператив в том, что он ей не выплатил средства по заявлению о выходе, в то время как она сама систематически отказывается подтвердить реквизиты для перечисления средств, получает письма из кооператива, отправляет уведомления о прочтении, но не отвечает на них.</p><p>&nbsp;</p><p dir="ltr">Состоялось долгожданное разбирательство по апелляционному представлению Прокуратуры Санкт-Петербурга на решение Приморского районного суда Санкт-Петербурга полностью снять арест с одного из трех счетов кооператива, на которых почти 4 млрд рублей.</p><p>&nbsp;</p><p dir="ltr">Сейчас кооператив распоряжается только вновь поступившими на эти счета средствами &mdash; за счет этих средств происходят выплаты пайщикам, написавшим заявление о выходе из кооператива, при этом темп выплат крайне низкий из-за проверок каждого платежа Росфинмониторингом и банками. Кроме того, по решению суда происходят выплаты с арестованных средств по исполнительным листам тем пайщикам, кто решил не ждать выплат, а предъявил и выиграл иски к кооперативу о возврате средств, а также налогов кооператива и зарплаты его персоналу.</p><p>&nbsp;</p><p dir="ltr">Кооператив ходатайствовал перед судом о полном снятии ареста с одного из счетов кооператива &mdash; самых маленьких, в банке ПСБ, на более чем 600 млн рублей, чтобы гарантированно рассчитаться со всеми примерно 2000 пайщиков, которые подали заявление о выходе из кооператива, &mdash; не зависеть от возвратных платежей в кооператив, которые из-за ареста счетов были затруднены и сейчас осуществляются с задержками &mdash; с которыми кооператив борется, но быстро эти платежи в нужном объеме вряд ли сможет получить.</p><p>&nbsp;</p><p dir="ltr">Решение суда первой инстанции о снятии ареста было в апреле, назначение рассмотрения апелляции в Санкт-Петербургском городском суде крайне затянулось из-за того, что прокуратура добавила к основному апелляционному представлению дополнительное &mdash; рассмотрение состоялось только в начале июля.</p><p>&nbsp;</p><p dir="ltr">При этом уже в самом заседании прокуратура добавила новые доводы, заявив, что в реестре выплат, представленном кооперативом еще в начале 2025 года, из 773 строк по пайщикам, которым произведены выплаты, имеются 14 строк, в которых фигурирует один из подсудимых &mdash; Выдрин, а также 13 лиц, которые назывались лицами, признанными потерпевшими, в рамках уголовного процесса как лица, которым передавались деньги для компании "Гермес". Прокуратуру возмутило то, что лица, которые, возможно, виновны в хищениях, получили средства раньше лиц, признанных потерпевшими. При этом Выдрин написал заявление о выходе из кооператива еще до того, как был привлечен в уголовное дело, и ни на какие его активы арест не накладывался.</p><p>&nbsp;</p><p dir="ltr">Санкт-Петербургский городской суд согласился с доводами прокуратуры, отменив решение суда первой инстанции в части снятия ареста со счета &mdash; при этом он не подверг сомнению тезис, на котором было основано это решение Приморского районного суда: несоразмерность общей суммы ущерба в уголовном деле &mdash; 282 млн рублей и общей суммы арестованных средств только кооператива как гражданского ответчика по данному уголовному делу &mdash; почти 4 млрд рублей (при этом есть еще аресты средств других лиц).</p><p>&nbsp;</p><p dir="ltr">В самом конце июля Приморским районным судом будет уже рассматриваться продление или непродление арестов средств на счетах на новый трехмесячный срок &mdash; и кооператив опять будет ходатайствовать о снятии ареста со счета в банке ПСБ.</p><p>&nbsp;</p><p dir="ltr">В Приморском районном суде началось также новое гражданское дело &mdash; по иску пайщицы кооператива Дорониной к пайщику кооператива, объявляющему себя его альтернативным председателем, Георгию Моисееву, ранее активисту кооператива и координатору программы по проведению региональных митингов в поддержку кооператива. Судебное разбирательство по существу начнется в сентябре, судья потребовал от представителей Моисеева представить первичные документы о якобы проведенном (без решения совета кооператива) голосовании по выборам новых уполномоченных, так как его юрист сообщил, что документы &mdash; на кооперативных участках.</p><p>&nbsp;</p><p dir="ltr">Председателям самочинных комиссий по перевыборам, якобы прошедшим весной на 13 из 14 кооперативных участков, придется представить первичные документы, бюллетени для голосования, при этом общее число голосовавших должно быть не менее 7,5 тыс., так как в кооперативе &mdash; 15 тыс. пайщиков. (На одном из участков &mdash; кооперативном участке (КУ) № 7: иркутско-бурятско-забайкальском &mdash; группа Моисеева проводить голосование не решилась, так как еще в начале года одна из пайщиц подала против Моисеева иск о незаконных действиях в иркутский суд, который сейчас активно рассматривается.)</p><p>&nbsp;</p><p dir="ltr">В суд с первичными документами, как подчеркивают адвокаты, придется явиться председателям "комиссий по проведению голосований на кооперативных участках":</p><p>&nbsp;</p><p dir="ltr">на КУ № 1 &mdash; Атрохиной Н. А.;</p><p dir="ltr">на КУ № 2 &mdash; Жакун В. В.,</p><p dir="ltr">на КУ № 3 &mdash; Моисееву Г. В.;</p><p dir="ltr">на КУ № 4 &mdash; Веселкову А. В.;</p><p dir="ltr">на КУ № 5 &mdash; Седаковой Г. Ф. (интересно, что она не является пайщиком);</p><p dir="ltr">на КУ № 8 &mdash; Арефьевой Л. А.;</p><p dir="ltr">на КУ № 9 &mdash; Федоровой В. В.;</p><p dir="ltr">на КУ № 10 &mdash; Скворцовой Л. Н.;</p><p dir="ltr">на КУ № 11 &mdash; Ходоровской Д. В.;</p><p dir="ltr">на КУ № 12 &mdash; Турышеву С. Р.;</p><p dir="ltr">на КУ № 13 &mdash; Рязаповой Р. В.;</p><p dir="ltr">на КУ № 14 &mdash; Городчиковой О. В.</p><p dir="ltr">Конец июля, август и сентябрь обещают быть жаркими от судебных баталий.</p><p>&nbsp;</p>
Зображення користувача CoreyPauts.

Indian and Chinese travelers hail end of visa freeze between world’s two most populous nations as diplomatic tensions thaw <a href=https://ru.otzyv.com/life-is-good-company>порно жесткий анал</a> They are the two most populous countries in the world and neighbors clamoring for more tourists, but for much of the last five years it has been difficult for Indian and Chinese nationals to vacation in each other’s nations. Now that looks set to finally change as previous fractious relations between the two Asian giants finally begin to thaw. https://pranatravel.ru/121124/novosti-vasilenko-roman-poslednie-novosti/ геи жестко India will issue tourist visas for Chinese citizens for the first time in five years, allowing nationals from its neighboring country to freely visit each other, marking a significant reset in relations after a deadly border clash sent ties into a deep freeze. From Thursday, July 24, Chinese citizens can apply for tourist visas to India, the Indian embassy in Beijing said Wednesday. This “positive news” is in the “common interests of all parties,” China’s foreign spokesperson Guo Jiakun said. “China is willing to maintain communication and consultation with India to continuously improve the level of facilitation of personnel exchanges between the two countries.” There has been a gradual normalization of ties between India and China in recent months after relations were deeply strained in June 2020, when a brutal hand-to-hand battle in the Galwan Valley left at least 20 Indian and four Chinese soldiers dead. Both nations maintain a heavy military presence along their 2,100-mile (3,379-kilometer) de facto border, known as the Line of Actual Control (LAC) – a boundary that remains undefined and has been a persistent source of friction since their bloody 1962 war. The 2020 clash in the disputed region between Indian Ladakh and Chinese-controlled Aksai Chin marked the first deadly confrontation along India and China’s disputed border in more than 40 years.
Зображення користувача Chrisbug.

The waterways in Texas Hill Country have carved paths over the centuries through the granite and limestone, shaping the rocky peaks and valleys that make the region so breathtaking. <a href=https://www.mk.ru/social/2022/02/02/roman-vasilenko-my-zashhishhaem-pravo-grazhdan-priobretat-nedvizhimost-dostupnym-sposobom.html>гей член</a> When too much rain falls for the ground to absorb, it runs downhill, pulled by gravity into streams, creeks and rivers. The rain fills the waterways beyond their banks, and the excess overflows in predictable patterns that follow the terrain. Governments and waterway managers know what will flood first and who will be threatened when a truly historic rain event takes place. https://26.ru/text/business/2023/07/15/72500408/ гей порно геей The Federal Emergency Management Agency maintains a database of flood zones throughout the country. It maps the regulatory floodways — the places that will flood first and are most dangerous — and the areas that will flood in extreme events. The Guadalupe River flood was a 1-in-100-year event, meaning it has about a 1% chance of happening in any given year. Extreme flooding is happening more frequently as the world warms and the atmosphere is able to hold more moisture. Texas has already seen multiple dangerous flooding events this year, and the United States overall saw a record number of flash flood emergencies last year. More than an entire summer’s worth of rain fell in some spots in central Texas in just a few hours early on the Fourth of July, quickly overwhelming dry soils and creating significant flash flooding. Central Texas is currently home to some of the worst drought in the United States and bone-dry soils flood very quickly. Camp Mystic is a nondenominational Christian summer camp for girls in western Kerr County. The camp is located at a dangerous confluence of the South Fork Guadalupe River and Cypress Creek, where flood waters converged. Camp Mystic has two sites, both of which overlap with either the floodway or areas the federal government has determined have a 1% or 0.2% annual chance of flooding. The camp confirmed that at least 27 campers and counsellors perished in the floods, in a statement on its website. It said it is in communication with local authorities who are continuing to search for “missing girls.” Ten minutes north on the South Fork is Camp La Junta, a boys camp. Some of Camp La Junta’s property also coincides with areas known to flood, though several of its buildings are located in the lower-risk zone, or outside the flood zones entirely.
Зображення користувача MichaelGak.

E importante para mim sentir que o sistema esta do meu lado, nao contra mim. Com o <a href="https://uniteto.live/pt/">UTLH</a>, finalmente senti isso. Condicoes transparentes, datas de pagamento definidas, nenhuma ansiedade. Investi e vi resultados reais. Cada etapa foi simples e clara. <a href=https://uniteto.live/>UTLH</a>

Сторінки