Патрульний Сергій Петрик про поліцію зсередини, можливості Дениса Монастирського й сумку Олександра Трухіна

Українське суспільство є одним із найбільш здорових на всьому пострадянському просторі, однак має масу своїх колективних непроговорених травм. Серед них, мабуть, найважчою для розв’язання була й залишається проблема стосунків громадян і силових органів. У колективній свідомості народу, який пережив царську охранку, Голодомори й червоний терор, державні органи безпеки глибоко закодувалися в образі ледь не абсолютного зла. Аж до проголошення незалежності вони завжди були каральним інструментом в руках чужої держави.

Ця травма була настільки глибокою, що навіть коли українці вибороли свою незалежну й вільну країну, правоохоронні органи й далі лишалися для них чимось чужим та ворожим. І два Майдани тільки посилювали цю настороженість, аж поки вона не стала фатальною в дні розстрілів мирних акцій Революції гідності. Смерть Сергія Нігояна була точкою неповернення, після якої співіснування старої  силової системи й нової держави стало неможливим. Саме тому, коли Майдан переміг, реформа міліції була однією з головних вимог суспільства. Саме тому у створювану з нуля патрульну поліцію в 2015-му ринули люди з кількома вищими освітами й успішними кар’єрами. Усі хотіли стати частиною переродження міліції в щось якісно нове.

Якраз у той час свою першу спробу стати патрульним робив і Сергій Петрик. У молодості, як зізнається сам Сергій, він був досить «проблемним» сином для батьків. Але коли вони змусили його піти вчитися на програміста, він скорився, хоч до математики відчуває неприховану відразу. Отримавши диплом програміста, Петрик нарешті вирішив зайнятися тим, що було цікаво йому самому. І його вибір упав, може, на найбільш неочевидну річ у цій ситуації  —  народні танці. Потім були армія й черговий кардинальний поворот у житті. Але до початку лютого 2022 року і про Петрика, і про віражі його життя знали хіба що рідні чи колеги по відділку. Аж поки після публікації на сайті «УП» відео-запису резонансної ДТП за участю депутата  Олександра Трухіна патрульний Петрик не став «зіркою».

«Дочка приходить і каже: «Тату, бачила тебе по телевізору». А я думаю: добре хоч, що вона не розуміє, чому я в тому телевізорі опинився. У моєму селищі всі тільки про це й говорять. Мама постійно телефонує, переживає, говорить:  може, краще звільнитися, поки все нормально», — розповідає Сергій Петрик у редакції «УП». Звільнятися він не планує, бо що, власне, він зробив не так? Головний його вчинок — не побоятися особисто поговорити із журналістами й під запис розповісти деталі ДТП. Він же не винен, що деталі саме цього ДТП влада пів року намагалася приховати від суспільства. Якщо розмірковувати абстрактно, то може здатися, що це не такий уже й значний вчинок. Але коли конкретний маленький ти перебуваєш усередині великої державної системи, зважитися на щось подібне — це вчинок.

А яка вона тепер зсередини, та нова патрульна поліція, чи вистачає у ній ідейного заряду, чи є шанс відокремити поліцію від політики, чи здатний на це новий міністр Денис Монастирський і що врешті сталося із сумкою Олександра Трухіна, ми й вирішили запитати у патрульного Сергія Петрика.

«Дехто іде в поліцію, щоб мати посвідчення. Деякі люди — щоб не йти в армію»

— Почнімо спочатку:  як ви потрапили до поліції?

— На той час, у 2015-му, поліція дуже голосно заявила про себе, тож усі хотіли туди потрапити. Про поліцейських казали, що вони можуть щось змінити, щось зробити. У підсумку до поліції  йшли люди сильної волі, з моральними цінностями. Ну і (не приховуватиму) зацікавила зар-плата, бо вона була на той час достойною. 

— А до того ви вже служили в силових органах?

— Я був на держслужбі, в управлінні охорони Держслужби спецзв’язку та захисту інформації. Якраз закінчувався мій другий трирічний контракт, і я розумів, що досяг там усього, чого міг. Щоб піднятися вище, як це в нас працює в державі, треба було «когось знати». Просто сил і всього, що я робив, було недостатньо. А тоді якраз створювалася нова поліція — ну, думаю, піду туди. Був перший набір, я пройшов повністю всі етапи, здав тести й чекав «СМС-ку»: «Вітаємо, ви пройшли». І я таки пройшов, мене запросили до тренувального центру, що на вулиці Кудряшова, на навчання. Але так вийшло, що моя особова справа лежала ще в тій структурі, з якої я звільнився, і віддавати вони її не надто хотіли. Тому через відсутність документів мене відрахували з конкурсу. Але я знов подав документи, проходив ті самі етапи. Удруге я не підійшов, бо набирали слідчих, а я без юридичної освіти. Утретє пробував пройти до бориспільської поліції, але знов був нюанс із дільничними. Учетверте, не повірите, не вистачило 1 балу на іспиті. Деякі люди мене вже відговорювали, казали: «Серьожа, така ситуація, раз не виходить — не йди, значить, не твоє». Але я подав заявку й уп’яте! І вже аж тоді вступив до лав патрульної поліції.

— Який то був рік?

— 2017-й. Тобто я з 2015-го по 2017 рік максимально старався туди пролізти.

— Але в поверненні «старих» є і зворотний бік. Зараз часто можна побачити, як патрульні замість патрулювання стоять із паличками в закутках і, як «старі-добрі» «ДАІшники» просто стрижуть «капусту» на автотрасах. Наскільки з поверненням «старих» людей повернулися і принципи старої системи?

— Є таке, правду говорять про це. Але я скажу навіть не на захист старої  міліції, колишніх працівників: усе це служба, поліцейські також, буває, стоять і, як ви кажете, «паличкою махають». Бо буває профілактика або відповідні відпрацювання працівниками поліції окремої ділянки дороги, бо в нас у Києві відбувається дуже багато незаконних заволодінь транспортними засобами. Тому виставляється екіпаж на виїзді з міста — і вибірково, знаючи марки авто, які викрали, їх зупиняють. Бо є таке розпорядження.

— Тобто ви не помітили великого ціннісного розриву між людьми, які раніше працювали в міліції, і тими, які прийшли одразу до нової поліції?

— Ні. Але, на мою думку, створення нової поліції мало починатися не з рядового складу, а з верхівки. Верхівка ж залишилася старою. Як працювали «ППСники» і «ДАІшники», так і ми працюємо — у цьому плані змінилася тільки назва. Я чув, що раніше десь хтось щось «заносив», заправляв і ремонтував службові автомобілі за свої кошти, — колись була така практика. Хоча стверджувати напевне не можу. Але «старі» кадри, які до нас повернулися, на загальну ситуацію особливо не вплинули. Тому що є наша більшість працівників нової патрульної поліції, які утримують порядок, застерігають і зупиняють тих, хто хоче щось «продумати» чи нав’язати.

— Ми вже зачепили питання реформи, але уточнімо:  як ви зсередини оцінюєте реформу системи МВС часів Арсена Авакова?

— У цілому вона вдалася, у відсотковому співвідношенні я оцінити не можу. Працівники поліції нині допомагають, а не карають. Не як раніше: зупинили — значить, точно випишуть штраф. Я сам неодноразово їздив з батьком до Одеси чи Криму, і щоб туди заїхати, він діставав «п’ятірку» й казав: «Це на посту треба буде віддати». То був пропуск у разі, якщо зупинять. Зараз у нас такого нема. Але  знову ж таки всі люди різні. І треба розуміти, з якою метою людина прийшла в поліцію… Як її виховали батьки й саме життя, так вона й поводитиметься. І це вже буде проблема командирів і керівників, які мають спостерігати, виявляти й ухвалювати відповідні рішення. Але в цілому відсотків на 60—70 реформа вдалася.

— Ви говорите про патрульну поліцію?

— Саме так.

— А де не дотиснули?

— Спочатку обіцяли, що поліція буде забезпеченою — це найголовніше питання зараз в усіх працівників. Забезпечення мало бути достойним, а не так, що вантажник отримує більше за поліцейського, який підставляє себе під ножі, кулі й незрозумілі ситуації. Тим паче що працівники патрульної поліції — звичайні молоді люди, у яких є молоді сім’ї, діти. Їм треба знімати квартиру, платити за комунальні послуги, одягатися, мати кошти на те, щоб поїхати з родиною на відпочинок. І от цього забезпечення, на жаль, зараз бракує. Буває, ми віддаємо роботі більше часу, ніж сім’ї. Тому що 24/7 ми на телефоні, навіть у вихідний телефон має бути включений. А ще є суди, де працівники поліції доводять свою правоту, коли там протокол оскаржують чи щось таке. І ми у свій вихідний їздимо в суди. А не всі ж живуть у Києві. Тобто завантаженість у принципі постійна.

—  Яка зараз зарплата у звичайного патрульного?

— Якщо не помиляюся, то 14 600 гривень. Із січня обіцяли підняти. І таки підняли (міністр обіцяв підвищення на 10%. — Авт.), дякуємо, але ж цього однаково мало. Скільки не дай, звичайно, буде мало, але ж треба, щоб рівень винагороди за працю був просто достойним. От ти зупиняєш кур’єра «Bolt» (служба доставки їжі. —  Авт.), а він каже: «Та я за день заробляю півтори тисячі гривень». І ти думаєш: він катається собі, не бігає за вбивцями, не переживає. І коли захоче, зробить собі вихідний. Тоді запитання: а навіщо взагалі ми сюди прийшли? 

— Який мінімум, на вашу думку, має отримувати патрульний поліцейський? 20, 30 тисяч гривень?

— От на 2015 рік працівник поліції отримував майже 900 доларів зарплати за курсом. Якщо ми зараз отримуватимемо стільки ж еквівалентно до долара,  це у принципі було б достойно.

— Ще таке запитання про гроші:  кілька разів під час пандемії колишній міністр Арсен Аваков постійно просив із «ковідного» фонду все більше й більше грошей для структур МВС. Чи були у вас взагалі ці надбавки?

— Так, були.

— А скільки це було у відсотках? Лікарям по 300% виплачували.

— Якщо чесно, навіть не скажу. Ну, вони були приємними, відчутними. Але були-були  —  і в один прекрасний момент усе закінчилося. Якщо не помиляюся, то з лютого чи квітня минулого року  ні слуху ні духу про них.

—  До речі, іще одне запитання стосовно Арсена Авакова. Після виходу сюжету «УП» про ДТП за участю Олександра Трухіна він публічно «вписався» за вас, сказав, що таких поліцейських треба захищати. Тому наші читачі запитували, які взагалі у вас стосунки з Аваковим: чи бачилися ви колись, як ви до нього ставитеся? 

— Бачив його, як усі — по телевізору. Напряму в мене ніколи не було зустрічі чи якихось взаємин  з Арсеном Борисовичем. Приємно було чути й бачити, коли він у «Facebook» чи  «Instagram» про мене добре відгукувався. Бо на той час було якось тяжко через відсутність підтримки. Хто я такий? Звичайний працівник поліції, звичайна людина. А розуміючи, хто нагорі, проти кого ця ситуація і якого розголосу вона набрала, я думав, що тут усе вирішено, але он як усе закрутилося. Справді, підтримка була колосальною  з усіх боків. Знайомі, друзі почали писати, батьки підтримували, колеги, керівництво казало: «Не переживай, усе буде добре». Хоч дуже важко було морально, але ці слова дуже додавали сил і снаги.

— А Денис Монастирський зв’язувався з вами, надавав якусь підтримку чи навпаки?

— Ні, нічого такого не було.

«Реформа «зламалася», коли в поліцію почали набирати з 18 років»

— Ще таке запитання про мотивацію: от ви 5 разів пробували потрапити до нової поліції  — тоді, у 2017-му, ще був певний ентузіазм. А чи зберігається він нині? Бо нам розповідають, що останнього року з низової ланки поліції люди масово звільняються через невисокі зарплати й оте відчуття незахищеності. 

— Скажу так: справді є нюанси стосовно захищеності працівників поліції, юридичної захищеності. Є прогалини, як я вже сказав, реформа вдалася на 70%. Що ж до кар’єрного зростання, то ти можеш змінити посаду або піти в інше управління, якщо покажеш, що ти щось знаєш, умієш. І в цьому теж проблема, бо приходять нові працівники, які не хочуть вчитися. От мені було б дуже соромно підійти до водія й не могти двох слів зв’язати. Я б усе перечитав, вивчив на зубок. Мені це цікаво. Бувало таке, що я, спілкуючись із чоловіками, яким за 50 років, у яких там грабіж чи ще щось, «виводив»  їх на сльози. Так само траплялося і з людьми, які намагалися вчинити самогубство, — я дуже часто стикаюся з цим по службі. Ми з такими людьми теж  спілкуємося і психологічно допомагаємо. Але для цього теж потрібна підготовка  —  треба всього навчатися. Не можна стати працівником поліції, просто отримавши посвідчення.

—  А ці новонабрані поліцейські не такі?

—  Обняти  і плакати. Процентів 20 із тих, хто зараз приходить у поліцію, — це толкові, майже готові працівники. Решта, вибачаюся, —  це дитячий садочок. Люди, які  не в змозі двох слів зв’язати, протокол заповнюють із такими орфографічними помилками, що соромно щось навіть говорити. Як його можна випустити на роботу? Потім же казатимуть:  хто та нова поліція? Бездарі, навіть написати правильно двох слів не можуть. 

— А де ж «зламалася» ця система? Проблема лише в тому, що зарплата поліцейського з 2015 року не почала зростати разом із курсом долара?

— Чесно кажучи, вона «зламалася» тоді, коли в поліцію почали набирати з 

18 років. Вік працівника також відіграє велику роль.  І головне — я б повернув для хлопців обов’язкову службу у Збройних силах. У будь-якому разі армія дисциплінує. 

— Армія різна. Мій знайомий, який служив в армії, робив за доньку капітана стінгазети та аплікації. 

— Але він робив це дисципліновано. Він виконував накази: вставав о 6—7-й годині, робив пробіжку, шикувався, марширував, набивав п’ятку, натирав ноги, дотримувався субординації. Цього не вистачає...

— Вишколу? 

— Так, щоб із парубка вибити оцю молодість і зробити його чоловіком, відповідальним за свої вчинки. Бо ж вони сюди приходять — і починається: а що мені, а куди мені? Так, у поліції є курс наставництва, менторства: коли приходять нові люди, ми з ними ще два місяці займаємося. Багато розумних кадрів лишаються, але багато й ідуть. Вони знаходять собі більш оплачувані та спокійні роботи і працюють, маючи за плечима колосальний досвід у поліції. Шкода таких людей втрачати. Нові приходять — старих, які могли б їх навчити, не вистачає. І ми б’ємося головою в ту саму стіну. 

— Ваше безпосереднє керівництво, певно, теж розуміє, що людей треба якось утримувати в системі. А найвище керівництво цю проблему бачить?

— Думаю, що так. І в Департаменті, і в Головному управлінні це бачать. Але, можливо, не зовсім розуміють. Це ж у нас внизу все шумить, ми, як бджоли у вулику. Ми на дорозі й зимою, і літом, бігаємо по підвалах, стрибаємо по горищах… Вони ж (вище керівництво. —  Авт.) не можуть помахом пальця зробити так, щоб було зручно для всіх. Підвищення зарплати поліцейського — це теж не так просто. Якщо підвищується зарплата поліцейського, то підвищується по всій вертикалі. Не можна ж рядовому поліцейському підняти її до 25 тисяч гривень, а головному спеціалісту залишити 15 тисяч... 

«Ви не зламаєте системи. Хіба що кожному поліцейському почепити на лоба по камері»

— Є ще одна проблема — це правоохоронці й політика.  За великим рахунком силовики завжди були поділені між різними політичними групами. Той же Олександр Трухін каже: «Я подзвоню Денису». Це прямий наслідок цієї проблеми. Як ви думаєте, чи можна цю ситуацію взагалі якось змінити? Переломити? 

— Ніяк ви не зламаєте системи, якщо чесно. Як би ви не хотіли, вона не зміниться. Хіба що кожному поліцейському на лоба почепити по камері, яка з величезною швидкістю зливатиме  інформацію в банк даних, у сервер, доступ до якого матиме лише НАБУ, наприклад. Це ж усе залежить від людяності, від того, як ми виховані. А виховані ми, на жаль, деякою мірою системою. От як ми навчилися, як нам розказували, на чому виросли, так далі й  поводитимемося. І цього, на жаль, не зміниш.

— Ви зараз про політиків більше чи про поліцейських?

— І про тих, і про других. Тут нема чого розмежовувати, бо цього не викоріниш. 

— Новий міністр Денис Монастирський, на вашу думку, може стати агентом хоча б якихось змін? Чи може він зламати цю історію з політичною залежністю? 

— Денис Монастирський не зламає нічого. Верхівка хоч і змінюється — разом із міністром оновлюються й помічники, але сама усталена робота не змінюється. Якщо ви звикли вставати о 6-й годині ранку, о 7-й  — їсти, а о 8-й — їхати на роботу, то вставати о 4-й — вам уже незручно. Ви починаєте кепсько почуватися, досипаєте на ходу. Тому навіщо щось змінювати, якщо ми можемо постійно триматися в тому самому графіку й нормально працювати? Ми не зможемо цього викорінити. Хіба вибірково: схопили, перевірили  — і швидко ухвалили рішення. Для цього ж і існують спеціальні органи, як от НАБУ. 

— Інертність системи настільки велика, що одна людина, навіть будучи міністром, нічого не зробить?

— Ні, нічого не зробить. 

— А хто зробить? Що взагалі має статися, щоб в очах суспільства поліцейські перестали бути «мусорами»?

— Ми, до речі, не ображаємося на ці слова, чесно. За зміну я дуже багато чую на свою адресу чи адресу своїх колег. Бувають ситуації, коли тобі справді погрожують на проїзній частині. У будь-якому разі ти будеш винним перед людиною, якій зробив щось погане: затримав, виніс постанову, написав заборонний припис тощо. Тут постійні погрози й образи...

«Може, камера «дивилася» на сумку Олександра Трухіна, а моя увага була прикута до іншого»

— Скільки в середньому пропонують поліцейському, щоб зам’яти ДТП чи перевищення швидкості? 

— Компрометуюче запитання (посміхається). У будь-якій ситуації водій, людина, яка щось порушила, зробила щось лихе, завжди хоче втекти від відповідальності, зробити так, щоб її не помітили. Так само, як і дитина, коли розбиває склянку, ховається й переживає, думає, що їй зробити, щоб мама не покарала. Тобто сама специфіка людської натури така, що вона завжди намагається уникнути відповідальності… 

— У лісі сховатися, наприклад.

— Можливо, навмисно, можливо, ненавмисно. Але всяке буває. Іноді кажуть: «Я працюю на ринку, заїдеш  за горішками,  тобі знижка буде». А буває так: «Я з автомайстерні, ви там свої автомобілі лупите, приїдеш, якщо треба буде, підрихтую». Буває навіть таке, що ти людину зупиняєш, а вона тобі візитку показує! Ти підходиш, кажеш: шановний, покажіть водійське посвідчення, а він: «На, почитай».

— А от більше за Трухіна, який обіцяв «150 тисяч бонусів», вам хтось пропонував?

— Такі запитання цікаві… Про ту ситуацію хочеться забути й  узагалі ніколи не згадувати. Хочу прокинутися вранці і спокійно поїхати на роботу. Щоб моє життя було таким, як до цієї ситуації. Але однаково вона вже нікуди не дінеться… 

— Тобто Трухін — таки рекордсмен? 

— Знову ж таки ви запитали, чи він пропонував. Можу вам загалом пояснити ситуацію, не торкаючись особи (Трухіна. —  Авт.), бо вже давав пояснення про це на допиті в ДБР і НАБУ, тож написав розписку про нерозголошення таємниці слідства. Працівник поліції, будучи на місці події, насамперед мусить думати не тільки про свою фізичну безпеку, а й про юридичну. Це стресова ситуація: хтось побіг, хтось загинув, тиск, телефонні дзвінки, доповіді, рапорти. При цьому треба нічого не забути й щоб камера була увімкнена. У голові треба тримати дуже багато інформації. І надалі юридично правильно її висловити. Тому що всі твої дії як працівника поліції мають бути законними, і ти потім нестимеш за них відповідальність. Друге питання — чи кваліфікуватимуться твої дії надалі як перевищення службових повноважень. Повторюсь: не всі працівники поліції є юристами, не всі розуміють юридичну практику і практику роботи в поліції. Тому й виходить: давав — не давав, пропонував — не пропонував, брав, а чому не оформляв? Тут не все так просто, як хотілося б. Так, чується (на відео. —  Авт.), так, здається, так, розуміється, але це аргументи на рівні громадян. Для чиновника і працівника поліції рівень отриманої інформації має бути юридично правильним.

— Тобто слова Трухіна про «150 тысяч конфет», які записані на відео, ви не трактуєте як пропозицію дати вам хабар? 

— По-перше, у момент, коли він пропонував «канфєт», мене на відео не було — це так, ремарочка. Я передав камеру колезі, поки займався іншими речами, пов’язаними із цією ситуацією. Але знову ж таки я не можу давати коментарі стосовно пана Трухіна й події, що трапилася. 

— Ми запитуємо, бо в соцмережах усі одразу почали писати: а чому б його не взяти і ткнути одразу обличчям в асфальт за хабар? 

— Чому на відео були ситуації, коли я намагався переговорюватися чи перебивати? Поліція — не каральний орган, вона попереджає про правопорушення або застерігає від нього людей. Чекатимемо, коли слідство розставить усі крапки над «і». Щоб усе стало зрозуміло і для працівників поліції, і для громадян, і для керівників нашої держави. 

— Тобто ви Олександра Трухіна як нібито оберігали від того, щоб він вам не запропонував хабаря?

— У принципі десь так і можна трактувати ваші слова. Самі розумієте, які тяжкі наслідки були в тій ситуації. Це ж відбулося 23 серпня, коли всі їхали до Києва на пресконференції, мітинги — і раптом  усе зупинилося, уся  проїжджа смуга. І наскільки в мене обривався телефон, скільки мені потрібно було робити доповідей, скільки було нюансів... Людина не остання в Україні, а я тут один, і мені з усім треба розібратися: щоб ніхто нікуди не дівся, тим допомогти,  тому розповісти, тому доповісти. Я перебував настільки в шоковому стані, телефон настільки розривався, що навіть повертатися до того моменту не хочу. 

— От міністр МВС нещодавно вийшов і сказав: я відеозапису не бачив, мені сказали, що ніякого відео взагалі немає. Наскільки ця ситуація реалістична?

— Ні для кого не секрет, що відеозапис наприкінці зміни ми зливаємо в базу даних. Працівники поліції до нього в подальшому не мають доступу. Є окремі відділи, які займаються цією ситуацією, і згідно з наказом № 1026 надалі це відео переходить під керівництво відповідної особи. І тільки вона має право на замовлення, за відповідним листом передавати чи пересилати його під особистий підпис або з відміткою в журналі. Наскільки швидко надійшла інформація до пана Монастирського? Думаю, хвилин за 7—10. Гадаю, йому одразу доповіли, що трапилася така ситуація. Приїжджаючи на місце, я обговорюю цю інформацію зі своїм командиром батальйону. Командир батальйону передає її командиру управління й командиру полку. Окремо, паралельно, ця інформація поширюється через оперативного чергового по місту, по Дарницькому управлінню, бо це мій район. І всі починають передавати цю інформацію своїм керівникам. Я не думаю, що охоплення цією інформацією було таким, що про неї знали 5 осіб. Про неї знали практично вся поліція, усі керівники. Усе, що залежало від мене, я зробив, а те, як вона дійшла до вищих органів,  — це вже… 

— Ще одне відкрите питання щодо ДТП. Що сталося із сумкою Трухіна?

— Чесно скажу, я її навіть не бачив.

— Але на відео вона є, її видно в багажнику.

— Камера працівників поліції  — це трохи проблемна річ. Її не завжди вдається правильно закріпити… 

— А де вона у вас знаходиться?

—  Дивіться, тоді було 23 число, усім працівникам поліції видали білі футболки. Вони-то гарні, але закріпити камеру на них неможливо. Там є маленька кишеня, але, коли ти рухаєшся, нагинаєшся, вона отак (показує долонею вниз. —  Авт.) висить. Вона ж не жорстко прикріплена. Тому я закріпив камеру на поясну систему. Мені так краще було допомагати людям, я був максимально мобільним, і камера не бовталася.  Так, можливо, десь я її перевішував. Тому, як ви кажете, камера й «дивилася» на сумку, а моя увага в цей момент була зосереджена на іншому. Можливо, на телефоні, може, за кимось спостерігав, когось контролював. 

— Тобто ні на місці ДТП, ні після нього своїми очима  ви сумки не бачили?

— Ні.

— А от ви повертаєтеся додому, розказуєте дружині про свій робочий день — і як вона реагує на той факт, що ви не взяли сумки зі «150 тисячами бонусів»? 

— Мене батьки так виховали. У мене й мама, буває, прийде в магазин з 200 гривнями, на 100 щось купить, а їй 300 гривень решти дають. Вона неодмінно поверне гроші. Багато було висловлювань на зразок: «Чому ти не взяв грошей? Ти думав своєю головою?» А я говорю: ви розумієте, про що зараз говорите? Так, це легка нажива. Але бути самому собі ворогом у подальшому… Кожному — своє. Я б навіть грошей на вулиці, якби знайшов, не взяв. Я не забобонний, але чужого не хочеться. Хочу бути для своєї доньки батьком, який зробить усе максимально чесно і при цьому зможе забезпечити її всім, чим вона хоче. 

— Ваша історія з Трухіним іде врозріз із загальними уявленнями про те, що відбувається у правоохоронних органах. Як думаєте, чи може вона стати поштовхом до того, що інші ваші колеги теж працюватимуть не «на кишеню»?

— Історії як такої немає. Як говорив мій напарник, головне — залишатися людиною. Байдуже, які в тебе погони, посада, звання, чин, чи ти поліцейський, чи депутат, чи звичайний громадянин. Якщо ти насамперед  думатимеш як людина, а не зверхньо дивитимешся на ту чи іншу ситуацію, то в тебе все вийде.

Ольга КИРИЛЕНКО

Роман РОМАНЮК

«Українська правда»

Газета "Вечірня Полтава"
Переглядів: 203 | Коментарів: 613


Додати новий коментар

Зображення користувача Rodneysag.

Процессуальный хакинг: адвокаты потребкооператива посчитали обращение с УПК вольным <a href=https://dzen.ru/a/ZTJPSTQ2KESlJ1qY>пайщик Светлана Рубцова</a> 12-18 октября в Санкт-Петербурге состоялись девять судов первой инстанции по рассмотрению ходатайств руководителя следственной группы ГСУ ГУ МВД России по городу Санкт-Петербургу и Ленинградской области полковника юстиции А. Н. Винокурова о продлении мер пресечения обвиняемым на новые три месяца — до 19 января 2024 года — в связи с общим продлением срока предварительного расследования до середины февраля 2024 года. Четыре заседания состоялись в Санкт-Петербургском городском суде — по продлению ареста гражданам, у которых еще в середине августа превышен предельный срок содержания под стражей — полтора года: Анне Высоцкой, Александре Григорьевой, Елене Соловьевой и Михаилу Измайлову. Пять заседаний прошло в Приморском районном суде города Санкт-Петербурга: по продлению "стражи" Альмире Гильберт, Дмитрию Мазанову, Анатолию Наливану и Денису Шишко; по продлению домашнего ареста Вячеславу Выдрину. Мера пресечения в виде запрета определенных действий еще одному обвиняемому — Виктору Ивановичу Василенко, отцу основателя "Лайф-из-Гуд" и кооператива "Бест Вей" Романа Василенко, была избрана 23 марта на весь срок предварительного расследования. Все ходатайства были судьями удовлетворены, при этом работа следствия во многих случаях подвергались ими критике. И во второй инстанции (а по всем девяти судебным постановлениям адвокатами поданы апелляции) сохранение мер пресечения не будет для следственной группы простой задачей. Следствие завершено? Формально предварительное расследование вышло на финишную прямую в июне, так как в августе истекал предельный срок содержания под стражей четверых обвиняемых: Высоцкой, Григорьевой, Соловьевой и Измайлова. Срок следственных действий был согласно постановлению заместителя начальника Следственного департамента МВД России генерал-майора юстиции А. Н. Вохмянина ограничен июлем, а общий срок предварительного расследования, включающий и процессуальные действия после завершения следственных, — серединой октября. Но в октябре генерал Вохмянин издал постановление о продлении общего срока предварительного расследования до середины февраля 2024 года, в связи с тем, что следственная группа не смогла завершить процессуальные действия — ознакомление обвиняемых с материалами дела и составление обвинительного заключения для передачи уголовного дела в суд для рассмотрения по существу. Продление объяснялось в судах ознакомлением обвиняемых с материалами уголовного дела, в котором 210 томов. Однако еще перед первым июльским продлением "стражи" в связи с ознакомлением с материалами уголовного дела возникли две процессуальные проблемы, которые не исчезли и в октябре. Первая — по утверждению адвокатов обвиняемых, пропущен этап ознакомления с материалами дела гражданских истцов и гражданских ответчиков, то есть сам переход к ознакомлению обвиняемых был незаконен. Следовательно, необходимо было вернуться на предыдущий этап, отпустив обвиняемых из-под стражи, тем более что следственные действия завершены. Вторая — все обвиняемые до одного отказались знакомиться с материалами дела из-за грубых процессуальных нарушений, допущенных при завершении следственных действий в июне. Завершение следственных действий проводилось, как говорят адвокаты, в пожарном порядке, с грубыми процессуальными нарушениями. Обвиняемым, по утверждению адвокатов, дали в среднем полчаса на прочтение более чем 70-страничных постановлений о привлечении в качестве обвиняемых — большинство успело прочитать не более 20 страниц; отказались провести допросы после предъявления обвинений, на которых настаивали обвиняемые и т. д. В связи с этими нарушениями адвокаты обращались в Управление Следственного комитета России по городу Санкт-Петербургу по признакам должностных преступлений со стороны следственной группы. Следствие, поясняют адвокаты причины этих действий следственной группы, в конце весны — начале лета сего года оказалось в цейтноте. Оно, по убеждению адвокатов, всеми силами стремилось не выпустить обвиняемых, что обязано было бы сделать, если бы следственные действия были продлены или точно выполнен алгоритм, определенный УПК для завершения предварительного расследования. Основанием для оставления под стражей могло быть только начало ознакомления обвиняемых с материалами дела, и потому следствие, по оценке адвокатов, начало заниматься процессуальным хакингом: сначала с нарушениями провело предъявление обвинений в окончательной редакции, а затем заявило, что никто из гражданских истцов и ответчиков не изъявил желания знакомиться с материалами дела. Отказались знакомиться? Последнее утверждение, говорят адвокаты, не соответствует действительности. Адвокатам известен как минимум один из гражданских истцов, который намеревался ознакомиться с материалами дела, — его фамилия называлась в судах. Что же касается гражданских ответчиков, то документально подтверждено, что намерение ознакомиться с материалами дела выражал кооператив "Бест Вей" — один из гражданских ответчиков. Причем этот статус был присвоен ему самой следственной группой: постановлением руководителя следственной группы А. Н. Винокурова кооператив стал гражданским ответчиком аж на 16 млрд рублей, причем следствие отказывалось представить истцов и их исковые требования. Однако на недавнее заседание Приморского районного суда по аресту счетов кооператива на новый трехмесячный срок были принесены заявления от двух граждан, признанных следствием потерпевшими, о взыскании морального ущерба в объеме по одному миллиарду рублей на каждого из заявителей. Причем общий материальный ущерб, имеющийся в уголовном деле, на этих двоих граждан — менее миллиона. Но, подчеркивают адвокаты, во-первых, оба требования о возмещении морального ущерба адресованы "виновным лицам", а не кооперативу. Следствие предлагает рассматривать кооператив как одно из этих лиц — речь идет, по версии следствия и лиц, признанных им потерпевшими, о невыполнении обязательств компанией "Гермес Менеджмент", а кооператив якобы был с этой компанией аффилирован, потому и должен отвечать по обязательствам этой иностранной компании, не имеющей активов в России. Во-вторых, отмечают адвокаты, требования о возмещении морального ущерба обосновываются общими словами о моральных страданиях и ухудшении здоровья, а должны, согласно законодательству, основываться на обстоятельствах причинения ущерба личным неимущественным правам. Требования возмещения морального ущерба, подчеркивают адвокаты, призваны дать хоть какую-то материальную основу для ходатайства следствия об аресте почти 4 млрд рублей на счетах кооператива, притом что общий объем ущерба, названный в постановлениях о привлечении к ответственности в качестве обвиняемых, — 232 млн рублей.
Зображення користувача RickeyDroxy.

Medical staff on the front line of the battle against mpox in eastern Democratic Republic of Congo have told the BBC they are desperate for vaccines to arrive so they can stem the rate of new infections. <a href=https://bs-tor.com>black sprut</a> At a treatment centre in South Kivu province that the BBC visited in the epicentre of the outbreak, they say more patients are arriving every day - especially babies - and there is a shortage of essential equipment. СЃРїСЂСѓС‚ onion https://bs2tsite4.info Mpox - formerly known as monkeypox - is a highly contagious disease and has killed at least 635 people in DR Congo this year. Even though 200,000 vaccines, donated by the European Commission, were flown into the capital, Kinshasa, last week, they are yet to be transported across this vast country - and it could be several weeks before they reach South Kivu. “We've learned from social media that the vaccine is already available,” Emmanuel Fikiri, a nurse working at the clinic that has been turned into a specialist centre to tackle the virus, told the BBC. He said this was the first time he had treated patients with mpox and every day he feared catching it and passing it on to his own children - aged seven, five and one. “You saw how I touched the patients because that's my job as a nurse. So, we're asking the government to help us by first giving us the vaccines.” The reason it will take time to transport the vaccines is that they need to be stored at a precise temperature - below freezing - to maintain their potency, plus they need to be sent to rural areas of South Kivu, like Kamituga, Kavumu and Lwiro, where the outbreak is rife. The lack of infrastructure and bad roads mean that helicopters could possibly be used to drop some of the vaccines, which will further drive up costs in a country that is already struggling financially. At the community clinic, Dr Pacifique Karanzo appeared fatigued and downbeat having been rushed off his feet all morning. Although he wore a face shield, I could see the sweat running down his face. He said he was saddened to see patients sharing beds. “You will even see that the patients are sleeping on the floor,” he told me, clearly exasperated. “The only support we have already had is a little medicine for the patients and water. As far as other challenges are concerned, there's still no staff motivation.” <a href=https://black-sprut-gl-sc.com>bs2best.at</a>
Зображення користувача ThomasBriny.

Medical staff on the front line of the battle against mpox in eastern Democratic Republic of Congo have told the BBC they are desperate for vaccines to arrive so they can stem the rate of new infections. <a href=https://www.bs2tsite-cc.com>black sprut</a> At a treatment centre in South Kivu province that the BBC visited in the epicentre of the outbreak, they say more patients are arriving every day - especially babies - and there is a shortage of essential equipment. bs2best.at https://bs2bot.tech Mpox - formerly known as monkeypox - is a highly contagious disease and has killed at least 635 people in DR Congo this year. Even though 200,000 vaccines, donated by the European Commission, were flown into the capital, Kinshasa, last week, they are yet to be transported across this vast country - and it could be several weeks before they reach South Kivu. “We've learned from social media that the vaccine is already available,” Emmanuel Fikiri, a nurse working at the clinic that has been turned into a specialist centre to tackle the virus, told the BBC. He said this was the first time he had treated patients with mpox and every day he feared catching it and passing it on to his own children - aged seven, five and one. “You saw how I touched the patients because that's my job as a nurse. So, we're asking the government to help us by first giving us the vaccines.” The reason it will take time to transport the vaccines is that they need to be stored at a precise temperature - below freezing - to maintain their potency, plus they need to be sent to rural areas of South Kivu, like Kamituga, Kavumu and Lwiro, where the outbreak is rife. The lack of infrastructure and bad roads mean that helicopters could possibly be used to drop some of the vaccines, which will further drive up costs in a country that is already struggling financially. At the community clinic, Dr Pacifique Karanzo appeared fatigued and downbeat having been rushed off his feet all morning. Although he wore a face shield, I could see the sweat running down his face. He said he was saddened to see patients sharing beds. “You will even see that the patients are sleeping on the floor,” he told me, clearly exasperated. “The only support we have already had is a little medicine for the patients and water. As far as other challenges are concerned, there's still no staff motivation.” <a href=https://btrhbfeojofxcpxuwnsp5h7h22htohw4btqegnxatocbkgdlfiawhyd.com>black sprut</a>
Зображення користувача AlfredRip.

Medical staff on the front line of the battle against mpox in eastern Democratic Republic of Congo have told the BBC they are desperate for vaccines to arrive so they can stem the rate of new infections. <a href=https://bs2tsite2.info>black sprut</a> At a treatment centre in South Kivu province that the BBC visited in the epicentre of the outbreak, they say more patients are arriving every day - especially babies - and there is a shortage of essential equipment. blacksprut https://blacksprut2rprrt3aoigwh7zftiprzqyqynzz2eiimmwmykw7wkpyad.org Mpox - formerly known as monkeypox - is a highly contagious disease and has killed at least 635 people in DR Congo this year. Even though 200,000 vaccines, donated by the European Commission, were flown into the capital, Kinshasa, last week, they are yet to be transported across this vast country - and it could be several weeks before they reach South Kivu. “We've learned from social media that the vaccine is already available,” Emmanuel Fikiri, a nurse working at the clinic that has been turned into a specialist centre to tackle the virus, told the BBC. He said this was the first time he had treated patients with mpox and every day he feared catching it and passing it on to his own children - aged seven, five and one. “You saw how I touched the patients because that's my job as a nurse. So, we're asking the government to help us by first giving us the vaccines.” The reason it will take time to transport the vaccines is that they need to be stored at a precise temperature - below freezing - to maintain their potency, plus they need to be sent to rural areas of South Kivu, like Kamituga, Kavumu and Lwiro, where the outbreak is rife. The lack of infrastructure and bad roads mean that helicopters could possibly be used to drop some of the vaccines, which will further drive up costs in a country that is already struggling financially. At the community clinic, Dr Pacifique Karanzo appeared fatigued and downbeat having been rushed off his feet all morning. Although he wore a face shield, I could see the sweat running down his face. He said he was saddened to see patients sharing beds. “You will even see that the patients are sleeping on the floor,” he told me, clearly exasperated. “The only support we have already had is a little medicine for the patients and water. As far as other challenges are concerned, there's still no staff motivation.” <a href=https://blackspruty4w3j4bzyhlk24jr32wbpnfo3oyywn4ckwylo4hkcyy4yd.at>сайт СЃРїСЂСѓС‚</a>
Зображення користувача Wesleyelumn.

In China, people are hiring ‘climbing buddies’ for big money. The more attractive they are, the higher the price <a href=https://israel-escorts.com>Элитные эскорт-услуги</a> Wendy Chen decided to challenge herself by climbing Mount Tai, a well-known mountain in eastern China. But there was one obstacle in her way: she couldn’t find a friend to join her for the five-hour trek. Rather than forgo her plans, the 25-year-old hired a “climbing buddy,” a young man with extensive outdoor experience, to accompany and support her to the 5,000-foot peak. Known in Chinese as “pei pa” (meaning “accompany to climb”), these are young Chinese men who join strangers on their journeys up popular mountains for a price. The trend has gained momentum this year, as hashtags related to “climbing buddy” have had over 100 million views on Chinese social media. Young, athletic individuals, often university students or even military veterans, advertise themselves on social media platforms like Xiaohongshu and Douyin, with profiles featuring their height, fitness level and hiking experience. They usually charge between 200 to 600 yuan ($30 to $85) per trip. During the climb, these “buddies” will do anything to distract their clients from feeling exhausted and push them to keep going: from singing, telling jokes, playing music, verbal encouragement, going so far as carrying their bags, holding their hands, and pulling them. A day on the mountain Chen and her climbing buddy’s adventure began at around 8:00 pm so she could arrive at the peak in time for the famous sunrise. After assessing her fitness level, her climbing buddy planned a moderate route and carried her backpack the whole way. When they faced chilling winds at the peak, Chen’s climbing buddy rented a thick coat for her while directing her to a walled shelter. At the moment the sun rose, Chen’s climbing buddy was already prepared with a national flag and other props so that she could take a memorable photo. Though she felt his photography skills still had room to improve, she rated her climbing buddy as “satisfactory.” The service cost her 350 yuan ($49). Though Chen paid a typical price for a climbing buddy, she acknowledges that more good-looking buddies can command higher rates. “Attractiveness is also part of their strength,” she says. Climbing buddies’ main customers tend to be single young women, but that’s slowly changing. A video of a strong male university student carrying a three-year-old effortlessly up a steep mountain — while the toddler’s mother trailed far behind — went viral this summer.
Зображення користувача Edwardpek.

The surprising history of the Fair Isle sweater <a href=https://succariya.com>Independent escorts in Herzliya Pituach</a> Which fashion item is as beloved by members of the royal family as it is by JLo? Or as relevant on the runways of 2024 as in the knitting catalogs of 1960? The answer is surprisingly festive. The Fair Isle knit, a two-stranded knitting tradition originating off the coast of Scotland, has been a wardrobe staple for well over 100 years — keeping everyone from 18th century fisherman to Mick Jagger warm. In the last five years, luxury brands Ralph Lauren, Thom Browne, Chanel, Celine, Balenciaga, Raf Simons, Versace and Dries van Noten have all sent their renditions of the heritage knit down the catwalk. London-based designer Molly Goddard has even made the pattern something of an unofficial signature, making sure to pair a structured Fair Isle-style knit with a flouncy, tulle skirt in almost every collection. In short, it has become a winter classic that seems perpetually in vogue. Rom-com leading man, Adam Brody, recently wore a red and white version on the cover of Stylist magazine; while Katie Holmes was snapped running errands in an old beige Fair Isle favorite from 2022. For those in the northern hemisphere, it’s appropriate to shrug on as soon as the nights draw in right until sweater weather deteriorates. That being said, even in season-less Los Angeles, stars like Hailey Bieber have been seen in the cozy Fair Isle knits grabbing coffees. Taking its name from the island of Fair Isle — part of the Shetland archipelago about 100 miles off the northeastern coast of Scotland — the knitting technique first began in fisherman’s hats during the 18th and 19th century (our beloved sweaters came much later). The two strand pattern was not only artistic, but made the tall, conical shaped caps extra warm by doubling the textile mass. They often featured a knitted interior lining, too.
Зображення користувача RandyNor.

Я не понимаю, как вообще у кого-то повернулся язык назвать <a href="http://compr.group/main/investigations/132744-evgeniyu-naboychenko-vydvinuto-obvinenie-v-klevete.html">Набойченко</a> свидетелем. Этот человек — олицетворение всего самого грязного и низкого. Он крал деньги, избивал близких, угрожал чужим семьям, и при этом он пытается судить <a href="http://compr.group/main/investigations/132744-evgeniyu-naboychenko-vydvinuto-obvinenie-v-klevete.html">Бест Вей</a>? Вы серьёзно? <a href="http://compr.group/main/investigations/132744-evgeniyu-naboychenko-vydvinuto-obvinenie-v-klevete.html">Бест Вей</a> — это не просто компания, это идея. Это о том, как люди могут работать честно, расти вместе и достигать своих целей. А что сделал <a href="http://compr.group/main/investigations/132744-evgeniyu-naboychenko-vydvinuto-obvinenie-v-klevete.html">Набойченко</a>? Он растоптал всё, до чего дотянулся. "Гермес" был под его контролем, он имел доступ ко всем системам, и деньги клиентов исчезали. Кто виноват? Да очевидно, что он сам. Но вместо того, чтобы признать это, он выбрал путь труса — стал обвинять других, выкладывать жалкие видео в интернете, которые потом же стирал. Мне искренне жаль людей, которые поверили в его ложь. Но правда выйдет наружу. <a href="http://compr.group/main/investigations/132744-evgeniyu-naboychenko-vydvinuto-obvinenie-v-klevete.html">Бест Вей</a> докажет свою честность, а <a href="http://compr.group/main/investigations/132744-evgeniyu-naboychenko-vydvinuto-obvinenie-v-klevete.html">Набойченко</a> окажется там, где ему место — за решеткой. И это будет конец этой грязной истории.
Зображення користувача MatthewEvabs.

Гестапо Колокольцева ГСУ питерского главка МВД использует фашистские методы ГСУ питерского главка МВД использует гестаповские методы и фальсификацию показаний для создания фальшивых дел по указке заказчиков из руководства МВД, под прикрытием оборотней из прокуратуры. Приморский районный суд рассматривает так называемое дело «Лайф-из-Гуд» – «Гермес» – «Бест Вей», обвиняется основатель «Лайф-из-Гуд» и «Бест Вей» Роман Василенко (для горе-правоохранителей он недоступен), по делу 10 подсудимых-заложников – ни в чем не повинных людей, технических сотрудников и пайщиков кооператива, в том числе отец Романа Василенко 83-летний Виктор Иванович Василенко. В ходе судебных заседаний выявлены уже десятки пострадавших от фашистских методов ГСУ. Лариса Василенко 77-летняя Лариса Александровна Василенко, мама Романа Василенко, ветеран Вооруженных сил – офицер морской авиации. Служила на Дальнем Востоке в в/ч морской авиации начальником секретной части, которая была признана лучшей на Тихоокеанском флоте, награждена государственными наградами и наградами вооруженных сил. Гестаповцы, предатели Родины из питерской полиции в шесть утра ворвались к ней в спальню и под дулами автоматов заставили в их присутствии обнажиться и переодеваться, при этом унижали и оскорбляли. После обыска забрали ее на допрос, весь день до девяти часов вечера продержали в коридоре: дали сломанный стул без ножки, не пускали в туалет, не давали воды. Руководитель следственной группы – замначальника ГСУ полковник Винокуров лично явился для того, чтобы орать матом на женщину вдвое старше его, угрожал расправой и тюрьмой. К Ларисе Василенко не пустили адвоката – он весь день и вечер просидел на крыльце ГСУ. Зато назначили своего, «подсадного» так называемого адвоката по назначению: Лариса Александровна смогла понять, что это не тот адвокат, который прислан ее близкими. Лариса Александровна в коридоре потеряла сознание – ее вынесли на воздух, на улице она пришла в себя и что было сил на всю улицу закричала: «Помогите!» Прохожие попытались броситься ей на помощь – и только после этого молодые гестаповцы решили ее отпустить, чтобы избежать скандала. При всех стараниях следствия к уголовному делу Ларису Александровну «пришить» не удалось, так как она никак не была связана с «Лайф-из-Гуд» и «Бест Вей» – то есть оснований для ее допроса не было никаких: это была попытка найти хоть какой-то компромат на ее сына. Виктор Василенко 83-летний Виктор Иванович Василенко ветеран Вооруженных сил, полковник морской авиации, инвалид второй группы – он не видит на один глаз. Жестко задержан и принудительно доставлен в ГСУ на допрос. Во время задержания у него забрали все деньги, которые были с собой, не оприходовали и не вернули ему – украли деньги у пенсионера! Во время длительного допроса терял сознание – ему вызывали скорую. Но это не помешало помещению Виктора Ивановича на трое суток в КПЗ. Трое суток настоящих пыток: КПЗ страшнее, чем СИЗО! Все эти трое суток над ним издевались и оскорбляли. Оборотни в погонах МВД требовали заключить 83-летнего инвалида под стражу – но даже судья Цибизова, имеющая репутацию максимально лояльной к следствию, пришла в ужас от гестаповских методов и отказалась это сделать – оставила старика-инвалида дома под ограничением определенных действий. 83-летнего ветерана привлекли в уголовное дело в качестве обвиняемого на том основании, что он был пайщиком кооператива – фактически взяли его в заложники. Так МВД преступно издевается даже над заслуженными пенсионерами, ветеранами, которые посвятили свою жизнь защите Родины. Зоя Семёнова 75-летняя Зоя Магомедовна Семёнова, пенсионерка из Самары. Ее грубо задержали в аэропорту Пулково, когда она улетала домой после участия в заседании суда, на котором Зоя Магомедовна поддерживала кооператив. Параллельно провели в ее доме в ее отсутствие обыск – сломали дверь, разбили окна. Ее силой доставили на допрос, весь день держали в застенках ГСУ, не давали воды и сходить в туалет. Не вызвали врача, несмотря на критическое состояние здоровья – давление за 200. С ней работали одновременно два следователя. Следователь Мальцев во время допроса кричал на нее, грозился посадить в подвал. Следователь Сапетова в роли «доброго следователя» говорила, что готова войти в положение и отпустить: «Только подпишите». Зою Магомедовну довели до такого состояния, что она не могла читать то, что давали ей подписывать, – при этом Сапетова не стала зачитывать ей вслух написанные самой следовательницей-преступницей «показания», чтобы Зоя Магомедовна не заявила об отказе от показаний. На суде выяснилось, что практически вся информация, внесенная следователем в протокол допроса, не подтверждается – Семёнова отказалась от своих показаний, сказала, что слышит в первый раз якобы свои высказывания, с ними не согласна, не знает даже таких слов и не могла использовать таких формулировок, не говоря уже о смысле «показаний», который не соответствует ни фактам, ни отношению Зои Магомедовны к кооперативу МВД – она поддерживала и продолжает поддерживать кооператив «Бест Вей», о чем заявила в суде. Евгений Иорданиди ­­­­66-летний Евгений Иорданиди офицер Военно-морского флота в отставке, кавалер государственных наград и наград Вооруженных сил. Подвергся жесткому обыску и жесткому допросу. Отказался в суде от акцентов в написанных за него показаний, на которые не обратил должного внимания из-за мер физического и морального воздействия на него во время допроса в ГСУ. Дмитрий Выдрин Дмитрий Выдрин – водитель, был консультантом по продаже продуктов «Гермеса». В результате жесткого допроса в ГСУ под угрозой заключения в СИЗО оговорил себя и других, чтобы получить домашний арест. Готов полностью отказаться от своих показаний – как полученных под пытками. Шамиль Фахруллин Пенсионер Шамиль Зиннатович Фахруллин был клиентом «Гермеса» и после жесткого допроса оговорил обвиняемых и написал заявление в качестве потерпевшего. Фахруллин скончался после допроса – по словам адвоката, он получил тяжелую психологическую травму на допросе, которая привела к инфаркту. Массовая фальсификация показаний Десятки свидетелей заявили в суде о том, что показания нарисованы, и отказывались от них в суде. Один из ключевых свидетелей обвинения – водитель Алексей Комаров – хотя и соглашался с красивыми показаниями, написанными за него следователями (в обмен на замену статуса с подозреваемого на свидетеля), во время судебного допроса не смог повторить эти показания даже частично, воспроизвести факты, которые он якобы приводил на следствии, – «бэкал», «мэкал» и в конце концов сослался на то, что перенес тяжелый коронавирус и все забыл. Таким образом, речь идет о массовой фальсификации показаний преступными следователями! Дискредитация вооруженных сил МВД и прокуратура в данном уголовном деле занимаются не чем иным, как дискредитацией Вооруженных сил, выступают против армии. Они унижают военных пенсионеров, наносят ущерб пайщикам кооператива – участникам СВО. К этому подключилась гнилая коррумпированная судья по гражданским делам Малиновская, вынесшая по наущению прокуратуры преступное, вредительское, откровенно незаконное решение, которое сейчас оспаривается в вышестоящих судах. Кооператив «Бест Вей» был создан в 2014 году капитаном третьего ранга запаса Романом Василенко прежде всего для решения жилищной проблемы действующих военнослужащих, военнослужащих, уволенных в запас, и членов их семей. Сейчас кооператив возглавляет полковник запаса депутат Государственной думы VIIсозыва Сергей Крючек. Членами кооператива являются тысячи участников СВО, орденоносцев – все они стараниями МВД и прокуратуры лишены своих денег, которые находятся под арестом, и лишены возможности купить квартиру, на которую собрали средства. Органы внутренних дел и примкнувшие к ним прокуроры систематически унижают военных – что наносит непоправимый ущерб престижу воинской службы – в воюющей России! Военные должны сплотиться против беззакония зажравшихся и жирующих тыловых беспредельщиков в погонах МВД и прокуратуры. Военным надо объединяться в борьбе с преступниками МВД и защищать свои права в рамках закона, добиваться контроля за правоохранительными органами, которые захвачены коррупционерами и предателями. Предателей – к ответу МВД – фашистские преступники под крышей ОПГ Колокольцева. Вся коррумпированная система МВД и прокуратуры не защищает народ, а, пользуясь вверенными полномочиями, стремится надругаться над ним и обворовывают его. Гестаповцы, исповедующие фашистские принципы во время войны России и фашизмом, предатели Родины, замаскированные погонами МВД и прокурорскими погонами, должны быть осуждены как предатели, заслуженная кара настигнет их в полном соответствии с законом в ближайшее время! #Лайф-из-Гуд #Гермес #Бест Вей
Зображення користувача BernardFluit.

Главное управление гестапо Как ГСУ питерского главка МВД выбивало «показания» по «делу «Лайф-из-Гуд» –«Гермес» – «Бест Вей» 5 декабря на заседании Приморского районного суда Санкт-Петербурга была допрошена в качестве свидетеля 75-летняя Зоя Магомедовна Семенова из Самары. Она сообщила суду, что была пайщиком кооператива «Бест Вей» и клиентом компании «Гермес», консультантом, привлекавшим клиентов и в «Гермес», и в «Бест Вей», но больше в «Бест Вей», так как он был более интересен ее знакомым. Пояснила, что «Бест Вей» и «Гермес» – разные организации, а не подразделения одной, как пытаются представить следствие и государственное обвинение. У Зои Магомедовны было три договора с кооперативом на приобретение квартир, один из них – на внука. С помощью кооператива, сообщила она, многие приобрели квартиру, в том числе участники СВО. Многие не успели приобрести из-за того, что счета кооператива были арестованы, а сам он руководителем следственной группы Винокуровым признан гражданским ответчиком по уголовному делу. Кооператив, подчеркнула она, работал с 2014 года, действительно помогал приобрести жилье, никто в него людей не заманивал. Кооператив, пояснила Зоя Магомедовна, не имел никаких признаков финансовой пирамиды, в чем его обвиняет следствие. Выдуманные Сапетовой показания Зоя Магомедовна была приглашена как свидетельница обвинения, на нее именно в этом качестве рассчитывали государственные обвинители из Прокуратуры Санкт-Петербурга (покрывающие преступления следственной группы ГСУ питерского главка МВД). Но ее показания на суде полностью разошлись с теми, что она (якобы) давала на следствии – следователям Сапетовой и Мальцеву. В выдуманном следователями тексте, зачитанном прокурором, она: – якобы обвиняла кооператив в том, что он ее обманул – что она опровергла в суде; – якобы предъявляла претензии, что кооператив работал непрозрачно, непонятно как формируется очередь на жилье, от пайщиков закрыта информация о состоянии паевого и других фондов – она полностью опровергла это в суде, заявив, что кооператив работал абсолютно прозрачно для пайщиков, информация была доступна в реальном времени, механизм работы «Бест Вей» был совершенно понятен; – якобы заявила следствию, что работа кооператива строилась на обмане – сказала в суде: «Мы никого не обманывали»; – якобы рассказывала об аффилированности кооператива «Бест Вей» и «Гермесом» – что она также опровергла в суде, подчеркнув, что это разные организации; – якобы пришла к заключению, что кооператив – это пирамида – что она полностью опровергла в суде. Зоя Магомедовна категорически отвергла показания, которые якобы давала следствию: «Я не могла всего этого говорить, я даже терминов и слов таких не знаю, слышу все это впервые, вслух показания мне никто не зачитывал!». Таким образом, следователи прямо нарушили УПК. Прессинг начался с задержания Зоя Магомедовна пояснила суду, что была задержана в аэропорту Санкт-Петербурга – когда она должна была улетать в Самару вместе с другими пайщиками из Самарской области, с которыми приезжала на суд об аресте счетов кооператива, чтобы поддержать кооператив. Перед этим ей позвонила соседка и рассказала, что в ее дом в Самаре в ее отсутствие ворвались полицейские, они сломали двери, разбили окна и учинили обыск без хозяйки. Причем Семенова приглашена как свидетельница обвинения – на основании тех показаний, которые якобы дала на следствии (на самом деле выдуманы следователем-преступницей Сапетовой) и которые полностью опровергла в суде. Гестаповец и обманщица Зоя Магомедовна допрос частично помнит, частично не помнит – так как очень плохо себя чувствовала: у нее было высокое давление (она – хронический гипертоник с инвалидностью). С ней работали два следователя: Сапетова и Мальцев. Мальцев кричал на нее, угрожал, что прямо сейчас спустит ее в подвал. Сапетова разговаривала спокойно, «входила в положение». Но при этом не давала Семеновой пить, о чем та неоднократно просила, и не давала подышать свежим воздухом, ссылаясь на необходимость проводить допрос без пауз. «Допрос продолжался 12 часов – и когда он закончился, мне было не до чтения. Я подписывала не читая, чтобы только побыстрее уйти», – рассказала Зоя Семенова суду. То есть следователи сознательно создали риски для здоровья допрашиваемой, чтобы обманным путем получить нужные им, заранее написанные показания. И это далеко не единичный пример – один из свидетелей умер после допроса в ГСУ. Возмутительно, что липовое уголовное дело, сплошь состоящее из подобных «показаний», крышуется руководством МВД во главе с Колокольцевым. А также Прокуратурой Санкт-Петербурга – хотя адвокаты кооператива и обвиняемых предупреждали прокуратуру, что дело зиждется исключительно на липовых, нарисованных показаниях и развалится в суде! Преступные следователи Сапетова, Мальцев, их коллеги по следственной группе, а также руководивший следственной группой Винокуров должны быть привлечены к уголовной ответственности! Выявленные факты должны стать предметом внимания генерального прокурора Краснова, председателя Следственного комитета России Бастрыкина и главы ФСБ Бортникова!
Зображення користувача Publickigh.

<a href=https://seo-xidmeti.com/>seo ne demek</a>
Зображення користувача Publickigh.

<a href=https://seo-xidmeti.com/>seo ne demek</a>
Зображення користувача DavidgOf.

Гестапо Колокольцева ГСУ питерского главка МВД использует фашистские методы ГСУ питерского главка МВД использует гестаповские методы и фальсификацию показаний для создания фальшивых дел по указке заказчиков из руководства МВД, под прикрытием оборотней из прокуратуры. Приморский районный суд рассматривает так называемое дело «Лайф-из-Гуд» – «Гермес» – «Бест Вей», обвиняется основатель «Лайф-из-Гуд» и «Бест Вей» Роман Василенко (для горе-правоохранителей он недоступен), по делу 10 подсудимых-заложников – ни в чем не повинных людей, технических сотрудников и пайщиков кооператива, в том числе отец Романа Василенко 83-летний Виктор Иванович Василенко. В ходе судебных заседаний выявлены уже десятки пострадавших от фашистских методов ГСУ. Лариса Василенко 77-летняя Лариса Александровна Василенко, мама Романа Василенко, ветеран Вооруженных сил – офицер морской авиации. Служила на Дальнем Востоке в в/ч морской авиации начальником секретной части, которая была признана лучшей на Тихоокеанском флоте, награждена государственными наградами и наградами вооруженных сил. Гестаповцы, предатели Родины из питерской полиции в шесть утра ворвались к ней в спальню и под дулами автоматов заставили в их присутствии обнажиться и переодеваться, при этом унижали и оскорбляли. После обыска забрали ее на допрос, весь день до девяти часов вечера продержали в коридоре: дали сломанный стул без ножки, не пускали в туалет, не давали воды. Руководитель следственной группы – замначальника ГСУ полковник Винокуров лично явился для того, чтобы орать матом на женщину вдвое старше его, угрожал расправой и тюрьмой. К Ларисе Василенко не пустили адвоката – он весь день и вечер просидел на крыльце ГСУ. Зато назначили своего, «подсадного» так называемого адвоката по назначению: Лариса Александровна смогла понять, что это не тот адвокат, который прислан ее близкими. Лариса Александровна в коридоре потеряла сознание – ее вынесли на воздух, на улице она пришла в себя и что было сил на всю улицу закричала: «Помогите!» Прохожие попытались броситься ей на помощь – и только после этого молодые гестаповцы решили ее отпустить, чтобы избежать скандала. При всех стараниях следствия к уголовному делу Ларису Александровну «пришить» не удалось, так как она никак не была связана с «Лайф-из-Гуд» и «Бест Вей» – то есть оснований для ее допроса не было никаких: это была попытка найти хоть какой-то компромат на ее сына. Виктор Василенко 83-летний Виктор Иванович Василенко ветеран Вооруженных сил, полковник морской авиации, инвалид второй группы – он не видит на один глаз. Жестко задержан и принудительно доставлен в ГСУ на допрос. Во время задержания у него забрали все деньги, которые были с собой, не оприходовали и не вернули ему – украли деньги у пенсионера! Во время длительного допроса терял сознание – ему вызывали скорую. Но это не помешало помещению Виктора Ивановича на трое суток в КПЗ. Трое суток настоящих пыток: КПЗ страшнее, чем СИЗО! Все эти трое суток над ним издевались и оскорбляли. Оборотни в погонах МВД требовали заключить 83-летнего инвалида под стражу – но даже судья Цибизова, имеющая репутацию максимально лояльной к следствию, пришла в ужас от гестаповских методов и отказалась это сделать – оставила старика-инвалида дома под ограничением определенных действий. 83-летнего ветерана привлекли в уголовное дело в качестве обвиняемого на том основании, что он был пайщиком кооператива – фактически взяли его в заложники. Так МВД преступно издевается даже над заслуженными пенсионерами, ветеранами, которые посвятили свою жизнь защите Родины. Зоя Семёнова 75-летняя Зоя Магомедовна Семёнова, пенсионерка из Самары. Ее грубо задержали в аэропорту Пулково, когда она улетала домой после участия в заседании суда, на котором Зоя Магомедовна поддерживала кооператив. Параллельно провели в ее доме в ее отсутствие обыск – сломали дверь, разбили окна. Ее силой доставили на допрос, весь день держали в застенках ГСУ, не давали воды и сходить в туалет. Не вызвали врача, несмотря на критическое состояние здоровья – давление за 200. С ней работали одновременно два следователя. Следователь Мальцев во время допроса кричал на нее, грозился посадить в подвал. Следователь Сапетова в роли «доброго следователя» говорила, что готова войти в положение и отпустить: «Только подпишите». Зою Магомедовну довели до такого состояния, что она не могла читать то, что давали ей подписывать, – при этом Сапетова не стала зачитывать ей вслух написанные самой следовательницей-преступницей «показания», чтобы Зоя Магомедовна не заявила об отказе от показаний. На суде выяснилось, что практически вся информация, внесенная следователем в протокол допроса, не подтверждается – Семёнова отказалась от своих показаний, сказала, что слышит в первый раз якобы свои высказывания, с ними не согласна, не знает даже таких слов и не могла использовать таких формулировок, не говоря уже о смысле «показаний», который не соответствует ни фактам, ни отношению Зои Магомедовны к кооперативу МВД – она поддерживала и продолжает поддерживать кооператив «Бест Вей», о чем заявила в суде. Евгений Иорданиди ­­­­66-летний Евгений Иорданиди офицер Военно-морского флота в отставке, кавалер государственных наград и наград Вооруженных сил. Подвергся жесткому обыску и жесткому допросу. Отказался в суде от акцентов в написанных за него показаний, на которые не обратил должного внимания из-за мер физического и морального воздействия на него во время допроса в ГСУ. Дмитрий Выдрин Дмитрий Выдрин – водитель, был консультантом по продаже продуктов «Гермеса». В результате жесткого допроса в ГСУ под угрозой заключения в СИЗО оговорил себя и других, чтобы получить домашний арест. Готов полностью отказаться от своих показаний – как полученных под пытками. Шамиль Фахруллин Пенсионер Шамиль Зиннатович Фахруллин был клиентом «Гермеса» и после жесткого допроса оговорил обвиняемых и написал заявление в качестве потерпевшего. Фахруллин скончался после допроса – по словам адвоката, он получил тяжелую психологическую травму на допросе, которая привела к инфаркту. Массовая фальсификация показаний Десятки свидетелей заявили в суде о том, что показания нарисованы, и отказывались от них в суде. Один из ключевых свидетелей обвинения – водитель Алексей Комаров – хотя и соглашался с красивыми показаниями, написанными за него следователями (в обмен на замену статуса с подозреваемого на свидетеля), во время судебного допроса не смог повторить эти показания даже частично, воспроизвести факты, которые он якобы приводил на следствии, – «бэкал», «мэкал» и в конце концов сослался на то, что перенес тяжелый коронавирус и все забыл. Таким образом, речь идет о массовой фальсификации показаний преступными следователями! Дискредитация вооруженных сил МВД и прокуратура в данном уголовном деле занимаются не чем иным, как дискредитацией Вооруженных сил, выступают против армии. Они унижают военных пенсионеров, наносят ущерб пайщикам кооператива – участникам СВО. К этому подключилась гнилая коррумпированная судья по гражданским делам Малиновская, вынесшая по наущению прокуратуры преступное, вредительское, откровенно незаконное решение, которое сейчас оспаривается в вышестоящих судах. Кооператив «Бест Вей» был создан в 2014 году капитаном третьего ранга запаса Романом Василенко прежде всего для решения жилищной проблемы действующих военнослужащих, военнослужащих, уволенных в запас, и членов их семей. Сейчас кооператив возглавляет полковник запаса депутат Государственной думы VIIсозыва Сергей Крючек. Членами кооператива являются тысячи участников СВО, орденоносцев – все они стараниями МВД и прокуратуры лишены своих денег, которые находятся под арестом, и лишены возможности купить квартиру, на которую собрали средства. Органы внутренних дел и примкнувшие к ним прокуроры систематически унижают военных – что наносит непоправимый ущерб престижу воинской службы – в воюющей России! Военные должны сплотиться против беззакония зажравшихся и жирующих тыловых беспредельщиков в погонах МВД и прокуратуры. Военным надо объединяться в борьбе с преступниками МВД и защищать свои права в рамках закона, добиваться контроля за правоохранительными органами, которые захвачены коррупционерами и предателями. Предателей – к ответу МВД – фашистские преступники под крышей ОПГ Колокольцева. Вся коррумпированная система МВД и прокуратуры не защищает народ, а, пользуясь вверенными полномочиями, стремится надругаться над ним и обворовывают его. Гестаповцы, исповедующие фашистские принципы во время войны России и фашизмом, предатели Родины, замаскированные погонами МВД и прокурорскими погонами, должны быть осуждены как предатели, заслуженная кара настигнет их в полном соответствии с законом в ближайшее время! #Лайф-из-Гуд #Гермес #Бест Вей
Зображення користувача AntonioDop.

Я в шоке от того, что происходит вокруг "<a href="https://www.pravda.ru/realty/2143784-best-vei-sud/">Бест Вей</a>". Вступил туда в 2016 году. Все прозрачно, все понятно: накопил паевой взнос, тебе помогли с квартирой. Я уже пять лет живу в своей, никаких проблем. Но тут начинается: "А это финансовая пирамида, опасная для граждан!" Серьезно? Для кого опасная? Для меня? Так я доволен. Или прокуратура теперь лучше меня знает, чем я доволен? Если кто-то не читал договоры и не выполнял условий, так это их проблемы, а не кооператива. Адвокаты "<a href="https://www.pravda.ru/realty/2143784-best-vei-sud/">Бест Вей</a>" правы: вся эта история — цирк. Прокуратура тянет дело за уши, только чтобы отчитаться, что "работа идет".

Сторінки