Якому пересічному полтавцю не відомі Кочубеї — козацько-старшинський, а згодом дворянський рід ХVІІ—ХІХ століть. Саме до цього роду належить Віктор де Гриценко (1851—1893 рр.), позашлюбний син засновника й першого президента Полтавського сільськогосподарського товариства, губернського предводителя дворянства, дійсного таємного радника — князя Льва (Терентія) Кочубея, українець за походженням. Про це дає нам знати українське прізвище, до якого приєднано артикль «де», що підтверджує: його носій зі знатного роду. Віктор де Гриценко — французький поет, дипломат. Навчався у паризькому ліцеї «Бонапарт», де отримав звання бакалавра. Із
1878 року працював начальником відділу управління російського генерал-губернатора Східної Румелії, з 1883 року служив у російському посольстві в Константинополі в чині титулярного радника.
Видав у Парижі французькою мовою збірки сонетів «Біблійні силуети» та «Еллада» (обидві — 1886 року). У своїй творчості Гриценко ідеалізує античність, у його поезії відчутний вплив французьких поетів-парнасців. За характеристикою Василя Горленка, поет «оспівує Грецію — стародавню й нову. Небагатьом дано втілити в слові античну красу». А дослідник творчості Віктора де Гриценка Ілько Борщак наголошував, що той, «мабуть, володів французькою мовою, як жоден українець ані до нього, ані після нього». Біографію і творчість Гриценка досліджував Сергій Білокінь.
Валентин САКУН,
краєзнавець
Пропонуємо вашій увазі два сонети Віктора де Гриценка у перекладі з французької мови Юрія Буряка.
Руф
Дні теплі; золоті
жита в полях,
І стебла вже лягають
під серпи.
З женцями й пісня
залишає шлях,
А темрява оточує снопи.
Над кипарисами
кривавий стяг
Згортає ніч. І з місяця габи
Бооз із Вифлеєма
плащ натяг
Й під грабом снить
світанком голубим.
Моавитянка, юна і нага,
Повзе, гнучка,
і з трепетом ляга
Під плащ сріблястий
в нього біля стіп.
Він прокидається.
Тремтить його рука
І пальцями тривожно
Руф торка —
Ніч протина
Аврорин смолоскип.
Батшеба
Увечері з тераси
вздрів Давид
Оголену в купальні
Батшебу
І спалахнув, як ув олії гніт,
Відмовившись од шор
і від табу!
У поцілунках
був зачатий плід,
Що поєднав царя і цю рабу,
Котра йому
замкнула цілий світ
І мужа прирекла
на смерть сліпу.
Так цар Давид
став схожим на раба.
Таке минуле і така ганьба!
Бог Адонай, під ним
хитнувши трон,
Одначе дарував
йому сей гріх.
Старий повівся
на фатальний збіг,
А в Батшеби
з’явився Соломон.
Додати новий коментар
Hpllbz
4.11 2022 - 1:48
Посилання
purchase calcitriol online <a