Формула успіху Аліни Шулик

Не кожна успішна людина наважиться розказати незнайомим про те, скільки гуль набито на тернистому шляху до визнання, досягнень, перемоги. Недарма поет назвав досвід сином помилок, і, мабуть, немає жодного, чий життєвий шлях був би встелений лише пелюстками троянд. Тим паче якщо ця людина — жінка. 

Однак наважуються, розповідають. І ці життєві історії надихають інших, стають прикладом, вчать іти до своє мети, переборюючи труднощі й свої слабкості…

Аліні Шулик 30 років, вона відома в Полтаві бізнес-леді, котра займається улюбленою справою. Та ще три роки тому було зовсім інакше…

Родом Аліна з міста Лозової Харківської області. Тата не пам’ятає, бо батьки рано розлучилися, тож її виховувала мама. У школі вчилася на трійки, навіть прогулювала уроки. Жили бідно, хронічно не вистачало грошей. 

— Один з яскравих спогадів дитинства, — пригадує Аліна, — мама пекла торти, а я мусила тягти важкенький розкладний столик і мерзнути, доки той кулінарний витвір хтось купить. На дачі тачкою возила воду, і було ніяково, що сусідські хлопчаки це бачили. Сяк-так закінчила школу. Але все змінилося, коли вступила до Лозівського училища культури і мистецтв на хореографічне відділення. Так подобалося навчатися, що не могла дочекатися наступного дня, прибігала на заняття набагато раніше. 

Після закінчення навчального закладу Аліна працювала керівником дитячих хореографічних ансамблів при Будинках культури. Любила активний відпочинок, «екстрим», зокрема стрибки з парашутом. До речі, у неї в активі 40 стрибків! У майбутнього чоловіка ви-явилося таке ж хобі, воно їх і поєднало. Він полтавець, тож після весілля Аліна переїхала до Полтави.

Спочатку їй дуже подобалася роль домохазяйки, коханої дружини й мами. Але з часом все більше відчувала свою професійну нереалізованість. Чоловік-бізнесмен узяв до себе на роботу, але це було не те: якщо відверто, то як на побігеньках. Аліні хотілося танцювати! Із часом у неї визріла ідея створити в По-лтаві фітнес-клуб із джампінг-спеціалізацією. «Джампи» — це такі черевики, придумані канадським ортопедом Грегорі Лугхт-маном для реабілітації спортсменів, — ударне навантаження в такому взутті знижене на 80%. Згодом ці ботинки на пружинах вдосконалили й використовують під час фітнесу для схуднення та корекції фігури, у них можна й танцювати. Це — остання мода, якщо можна так сказати, у світі фітнесу. І амбітній Аліні дуже хотілося стати такою собі законодавицею спортивної моди в Полтаві…  

До Аліниного задуму чоловік поставився зі здоровим скептицизмом: дружина економічної освіти не має, підприємницького досвіду також (ну, не вважати ж бізнесом продаж школяркою маминих тортів!). Однак до Харкова на курси джампінг-тренерів відпустив і оплатив їхню вартість.

Аліна повернулася із сертифікатом і зайнялася пошуком приміщення під свій спортклуб, якому придумала назву «Brosko Studio». І тут підприємиця-по-чатківець отримала перший ляпас долі: в «Instagram» наштовхнулася на інформацію, що в Полтаві відкрився точно такий зал фітнес-джампінгу! Її таки випередили!

Були сльози, розчарування… Але чоловік Сергій, котрий добре знає, що таке конкуренція в бізнесі, заспокоїв: «Повір, навіть якби ти відкрила першою, незабаром поруч з’явиться ще десяток таких же! Ну, будеш другою. Не проблема!»  

Утім, проблема виникла, щоправда, інша. На оренду та придбання ботинок-«джампів» потрібно було 1 500 доларів. Попросила в чоловіка. Але він їй не дав, а… позичив. І Аліна ду-уже на нього образилася й не могла второпати: чоловік підтримує її в прагненні започаткувати свою справу чи, навпаки, робить вигляд, що так, а насправді чинить перепони, знаючи, що в сторонніх вона позичати навряд чи наважиться.

Власниця залу запевнила, що договір оренди підпишуть уже після першого тренування. До групи записалися знайомі дівчата Аліни і знайомі їхніх знайомих. Настав день Х, до якого Аліна готувалася дуже ретельно. Зранку чоловік допоміг доперти важкі «джампи» (кожен ботинок важить близько 2 кг) до залу. Але його двері виявилися замкненими. 

Вона зателефонувала хазяй-ці, а та як відром крижаної води обдала: «Я вам дзвонила, ви не відповідали. То я вам СМС-повідомлення написала. Одно слово, я передумала». Аліна гарячково тицяла на кнопки свого телефона, та ніяких пропущених вхідних дзвінків не знаходила. Розплакалася, мов мала дитина. Сергій її заспокоював. Опанувавши себе, терміново почала телефонувати дівчатам, які вже їхали на перше безплатне тренування з різних кінців Полтави, і вибачатися. Відтоді Аліна стала розумнішою, передбачливішою, навченою на своїх же помилках: коли знайшла інший спортивний зал, спочатку підписала договір оренди, а вже потім розписала графік занять студії.

Охочих займатися джампінгом виявилося навдивовижу багато, аж не вистачало місця. Спочатку Аліна проводила 

2 заняття на тиждень, потім уже п’ять. Втомлювалася, але молодий організм витримував. Та через кілька місяців почала відчувати дискомфорт у спині, а під час чергового заняття — просто нестерпний біль. Додому не прийшла, а приповзла. Уява малювала страшні картини. Аліна не плакала, а ридма ридала… МРТ, клініки Полтави, Харкова, Києва, вердикт лікарів: зменшити навантаження до мінімуму. 

Недарма кажуть, що відчай спонукає шукати оптимальні рішення. І молода жінка вирішує знайти собі тренера-помічницю. Знайшла, і навіть не одну, а двох. Але й поділене натроє навантаження нічого не змінило: їй і далі докучав біль у спині.

— І отут я здалася, — зізнається Аліна Шулик. — Подумки вже змирилася з тим, що закрию свою «Brosko Studio», розпрощаюся зі своєю мрією, бо здоров’я ж важливіше. Із голоду не вмираємо, чоловік добре заробляє. Ну, працюватиму в його фірмі, як і раніше. Звісно, це не зовсім до душі, але що поробиш…

Однак численні відвідувачі фітнес-клубу навіть чути не хотіли про його закриття. Тоді Аліна знову дала оголошення, що шукає тренерів. І знайшла! А тим часом чоловік підшукав для «Brosko Studio» просторіше приміщення — в будівлі колишнього алмазного заводу. Тож усі залишилися задоволеними. Зараз з Аліною Шулик співпрацюють 9 сертифікованих тренерів! Як кажуть у народі, і вівці цілі, і вовки ситі. А через кілька місяців у Полтаві відкриється ще одне велике приміщення для тренувань, зараз там робиться ремонт.

Чи віддала Аліна чоловікові борг? Віддала. Для неї це було принципово важливо. Але не грошима, а по-жіночому красиво й так, щоб йому це запам’яталося: купила путівки на відпочинок за кордоном для всієї сім’ї. 

Нині Аліниний внесок становить десь третину сімейного бюджету. От вам і «хепі-енд»!

У неї таке насичене й цікаве життя, що ніколи навіть телевізор подивитися. Стільки нових знайомих і нових ідей! Має 200 однодумців, які теж «звихнені» на здоровому способі життя, віком від 8-ми до 68 років! Нині у «Brosko Studio», крім «fitness jumps», є групи «step aerobics», «zumba dance», «lady choreo», «booty zone», «fit-press», «taba-ta», «pilates», «TRX», «body pump», «stretching». Нещодавно Аліна разом зі своїми 17 дівчатами бігла у  «джампах» 5-кілометровий марафон, що його проводила в Полтаві «Нова пошта». Вона проводить заняття на свіжому повітрі, на дахах висоток, запрошує на майстер-класи відомих тренерів з інших країн. А цими днями організована нею група відправилася в Єгипет у фітнес-тур! 

— Що для мене успіх? Усе, що робить мене щасливою, — підсумовує Аліна. — Тепер мені навіть смішні труднощі, через які проливала сльози і які тоді мені здавалися мало не кінцем світу. Я отримала новий досвід, якого не отримаєш, скільки б розумних книжок про чужий успіх не прочитав. Дорога до успіху лежить через власні помилки й переборювання себе. Виходити із зони комфорту — тільки так і не інакше! 

Погодьтеся, цікава й пов-чальна історія! Її слухали я й ще півтора десятка членкинь По-лтавського відділення кременчуцької громадської організації «Інша жінка», яку очолює депутатка Полтавської обласної ради Юлія Цибульська.     

— «Не-успіх», — так називається один із проєктів нашої громадської організації, — розповіла Марина Пілатова, яка очолює Полтавське відділення ГО «Інша жінка». — Ми сповідуємо принцип: жінка допомагає іншій жінці й доводимо це власним прикладом. Спільними зусиллями прагнемо створити тренд на прикладі працюючої, впливової, фінансово незалежної жінки, яка впевнено крокує по життю.

— Бізнес-сніданки, — доповнює колегу кураторка представництва ГО в Полтаві Наталія Сичова, — це  формат зустрічей «жінка для жінки», де звучать відверті історії інших жінок про НЕ-успіх, помилки, невдачі та все те, що болить, пече, зупиняє, перешкоджає, ставить палиці в колеса, заважає, але зрештою веде до… перемоги. Розкрити свою душу незнайомим людям — це теж свого роду мужність.

— Що два тижні, — додає Анна Бакша, — ми зустрічаємося в кав’ярні й запрошуємо якусь відому успішну полтавку, необов’язково з бізнесу, з будь-якої царини, щоб почути її відверту й правдиву життєву історію. Краще ж учитися на чужих помилках, ніж на власних. А наші героїні у свою чергу отримують новий досвід — публічно говорити про болюче пережите…

Після цієї зустрічі Аліна Шулик написала на своїй сторінці у «Facebook»: «Мені хотілося бути просто собою: щирою, веселою, справжньою! Для мене це був новий етап у розвитку. Я була схвильована! Дякую вам за цей день, за ваші посмішки, підбадьорливі слова, мені було затишно у вашій компанії!» 

Людмила СТЕЛЬМАХ 

(КУЧЕРЕНКО) 

P.S. 26 вересня відбулися церемоніальні урочистості щорічного проєкту «Людина року По-

лтавщини». Аліна Шулик стала лауреатом у номінації «Людина року в фітнес-індустрії». Редакція приєднується до щирих привітань переможниці!