Наша історія — в наших руках!

Щорічно органи влади разом із громадськістю організовують урочисте відзначення пам’ятних і ювілейних дат. Найбільш важливі події знаходять своє відображення у діяльності Національного банку України, який вводить в обіг ювілейні монети, та АТ «Укрпошта», що виготовляє конверти й марки.

Випуск нумізматичної продукції, згідно з планами на 2021 рік, НБУ почав у січні, викарбувавши срібну пам’ятну монету до 150-ліття з дня народження Лесі Українки. У лютому головний банк держави презентував дві монети з недорогоцінних металів. Обидві вони присвячені вітчизняним науковцям. Введені в обіг монети «250 років астрономічній обсерваторії Львівського університету» та «200 років Миколаївській астрономічній обсерваторії» мають номінальну вартість 5 гривень і виготовлені тиражем 35 тисяч штук кожна.

Як одна з найдавніших наук, астрономія, певна річ, заслуговує на особливе ставлення до себе, бо саме вона дала відповіді на низку фундаментальних питань, що стосуються найважливіших природних процесів, і змусила людство усвідомити: Всесвіт підкорюється єдиним законам існування та розвитку. З іншого боку, саме астрономічні методи в житті й наших предків, і сучасного суспільства застосовуються для вирішення таких прикладних завдань, як складання календарів, створення географічних і топографічних карт, навігація у мореплавстві, авіації та космонавтиці тощо. Цю нерозривну єдність теоретичних і практичних аспектів у досягненнях астрономічної науки творчий колектив Монетного двору яскраво втілив у композиції «Чумацький шлях», що в 2007 році стала переможцем традиційного конкурсу НБУ «Краща монета року». Жанрова сцена з чумацькими возами в поєднанні з вогняною спіраллю Галактики та зоряним небом є справжнім мистецьким шедевром. Переконливе підтвердження послідовної уваги НБУ до «зоряної» теми остаточно знайдеться, якщо нагадати про монету «Міжнародний рік астрономії», випущену в далекому вже 2009 році, та монету на честь астрономічної обсерваторії КНУ імені Т. Г. Шевченка.

Взагалі за кількістю обсерваторій Україна є найбільшою астрономічною державою в Східній Європі, та цей потенціал значно нівелюється відсталістю в технічному озброєнні. Якщо об’єднана Європа побудувала обсерваторії на Канарських островах, Європейську південну обсерваторію в Чилі, то ми за часи незалежності фактично не розвивалися, не знаходячи фінансування, щоб створювати нові великі об’єкти. За волею обставин українська наука не може зараз повноцінно користуватися можливостями ні найбільш сучасної обсерваторії «Пік Терскол» у 3 кілометрах від вершини Ельбрусу в Кабардино-Балкарії, ні НДІ «Кримська астрофізична обсерваторія» поблизу Бахчисарая. 

На території континентальної України працюють дві великі, значущі за міжнародними мірками установи. Це Головна астрономічна обсерваторія (ГАО) НАН України в Голосіївському лісі поблизу Києва та Радіоастрономічний інститут НАНУ в Харкові. 

У складі ГАО (неофіційна назва — Голосіївська обсерваторія) плідно працюють вісім наукових відділів. Але не тільки скупа фінансова підтримка турбує вчених. Голосіївська обсерваторія вже не є повноцінною спостережною установою. Cтоличний мегаполіс зростає і випромінює все більше світла, а обсерваторія має тікати від цивілізації — туди, де більше ясних ночей і темного неба. Фактично ГАО НАНУ, як зазначав її директор Ярослав Яцків, перетворилася на штаб-квартиру астрономічних досліджень і на місце, де зосереджені потужні комп’ютерні можливості.

Реальним прикладом українського успіху в науці є школа декаметрової радіоастрономії академіка Семена Брауде, яка вивчає радіохвилі від небесних об’єктів довжиною 10—20 метрів. Нині його послідовники й учні з колективу Радіоастрономічного інституту (РІ) Академії наук здобувають таку інформацію, яку поки що не може отримати ніхто в світі: від пульсарів, від інших об’єктів нашого Всесвіту, зокрема й від Сонця. Сучасний РІ НАНУ — це потужний заклад, у складі якого працюють 9 відділів і понад 150 співробітників.

Наш видатний земляк Семен Брауде народився в 1911 році в Полтаві, а вищу освіту здобув у Харкові, тодішній столиці Радянської України. Свого часу Брауде запропонував побудувати найбільший у світі радіотелескоп декаметрових хвиль «УТР-2», що був уведений у дію в 1972 році в селі Іванівка під Харковом. Успішно побудувавши один телескоп, надалі українські вчені розробили цілу радіоінтерферометричну систему «УРАН». Елементи цього комплексу розташовані в Одесі та Львові, а у селі Степанівка під Полтавою науковці створили другий у світі за потужністю декаметровий радіотелескоп, який виявляє небесні тіла на відстані 15 мільярдів світових років. Цей пристрій розміщений на полі площею 27 тисяч кв. м і об’єднує 512 антен. 

Радіотелескоп «УТР-2» й інтерферометрична мережа «УРАН» беруть участь у наземній підтримці космічних місій «Wind», «Cassini», «JUNO», «Parker». Зараз у всьому світі низькочастотна радіоастрономія бурхливо розвивається. Створюються великі радіотелескопи нового покоління «LOFAR», «NenuFAR», «LWA», «MWA», «SKA». На тлі цих прогресивних розробок радіотелескопи «УТР-2» та «УРАН» залишаються неперевершеними за головними параметрами, особливо на частотах, менших за 30 МГц, які винятково цінні для астрофізики. Для утримання пріоритету в цій актуальній галузі фундаментальної і прикладної науки з 2005 року вітчизняні вчені працюють над створенням додаткового радіотелескопа нового покоління «ГУРТ» (гігантський український радіотелескоп) з активними антенними елементами.

Крім державних наукових центрів міжнародного рівня, в Україні налічується з десяток менших спеціалізованих астрономічних установ, серед яких виділяються обсерваторії при університетах. Астрономічна обсерваторія Київського університету в 2020 році відзначала свій 175-й ювілей. У цьому закладі довгий час працював видатний вчений Клим Чурюмов. Клим Іванович став відомим на весь світ як українець, який виявив одразу два небесних тіла. Він першовідкривач комет Чурюмова-Герасименко (1969 рік) та Чурюмова-Солодовникова (1986 рік). Багатогранно обдарована людина, Клим Іванович є також популярним дитячим письменником. 

У березні 2004 року з космодрому Куру у Французькій Гвіані стартував європейський міжпланетний зонд «Розетта». Основним його завданням було дослідження комети Чурюмова-Герасименко. Зонд досягнув мети 11 листопада 2014 року та здійснив посадку керованої капсули на поверхню комети. «Розетта» завершила свою місію 30 вересня 2016 року, за два тижні до смерті Клима Чурюмова.

Астрономічна обсерваторія Львівського національного університету імені Івана Франка — одна з найстаріших у межах Східної Європи. Вона заснована у 1771 році, з чим пов’язують початок розвитку астрономії у Львові. Галичани вважають, що тогочасна тамтешня обсерваторія за оснащенням не поступалася подібним закладам Берліна чи Відня.

Майбутніх учених виховували у Львівському університеті, де спеціально запровадили окремий курс астрономії. Втім, на ефективності наукових досліджень негативно позначилася геополітика. У 1772 році відбувся перший поділ Речі Посполитої. У складі Габсбурзької імперії було створено Королівство Галичини і Лодомерії зі столицею у Львові. Можна висловити лише обережні припущення про скромні обсяги фінансування тодішніх астрономів, якщо в 1773 році під час перших відвідин міста Лева карета імператора (цісаря) Йозефа II застрягла на площі Ринок у болоті. До 1849 року Королівство Галичини і Лодомерії було віддаленою провінцією для Відня й управлялося зі столиці. Деякі науковці вважають, що відлік ефективної роботи обсерваторії в Львові має вестися від 1900-х років. 

Основними напрямами поточної діяльності Львівської обсерваторії є дослідження Сонця, зірок, міжзоряного середовища, галактик та Всесвіту як цілого. Важливим напрямом досліджень є також лазерно-віддалемірні, фотометричні та позиційні спостереження за штучними супутниками Землі. Комплекс телескопів для вирішення цих завдань входить до реєстру наукових об’єктів, які становлять національне надбання України.

Солідну історію має астрономічна обсерваторія в Харкові. Цей заклад започатковано як астрономічний кабінет при місцевому університеті ще в 1808 році. Зараз офіційна назва обсерваторії — «НДІ астрономії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна». У закладі працюють 38 співробітників, серед яких 7 докторів наук. У Харкові діє також Планетна школа Миколи Барабашова, де займаються дослідженнями Місяця і планет.

Своєрідний кластер української астрономії утворився в південних областях на узбережжі Чорного моря. Астрономічна обсерваторія при Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова працює з 1871 року. Вона має потужний потенціал спостереження за супутниками, здатна фіксувала запуски ракет із космодрома «Байконур» у Казахстані. 

Миколаївські вчені (офіційна назва на-укового центру — НДІ «Миколаївська астрономічна обсерваторія») ведуть дослідження об’єктів навколоземного простору, динаміки тіл Сонячної системи, створюють астрометричні каталоги зір, надають інформаційну підтримку астрономічним дослідженням, займаються приладобудуванням.

Будівля Миколаївської обсерваторії становить історичну цінність, бо має особливу конструкцію й оригінальну круглу залу. Цей будинок у 2007 році був внесений до списку претендентів від України на зарахування до  складу об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

У Миколаєві майже сто років дислокувався штаб Чорноморського флоту. У 1821 році тут була заснована морська обсерваторія з метою забезпечення військового флоту точним часом і картами, а також проведення навчання морських офіцерів астрономічних методів орієнтування. Історія створення й успішної розбудови Миколаївської обсерваторії нерозривно пов’язана з першим директором Карлом Кнорре. Ця особистість — яскравий приклад того, як порядність, бажання духовно та інтелектуально розвиватися, наполеглива праця стають не лише фундаментом успішної кар’єри, а й взірцем для учнів і нащадків.

До середини XX століття астрономічні спостереження були практично єдиним джерелом знань про Всесвіт, що створили для людства надійний фундамент для виходу в космос.

Поряд з астрономічними існують обсерваторії інших типів, серед яких — радіо-астрономічні, вулканологічні, фізичні. У По-лтаві з 1926 року працює гравіметрична обсерваторія, основним завданням якої є вивчення рухів земних полюсів і припливів у земній корі. Цей геофізичний і радіоастрономічний науково-дослідний заклад входить до складу Інституту геофізики НАНУ. Сподіватимемося, що через п’ять років НБУ не забуде про своє особливе ставлення до вітчизняних обсерваторій і відзначить цей ювілей. 

Наприкінці березня завершився період бронювання за замовленнями постійних клієнтів, тож наразі «Ощадбанк» та «Укргазбанк» як провідні дистриб’ютори НБУ пропонують монети про астрономічні обсерваторії всім охочим отримати постійний доступ до зоряного неба.

Своєрідну естафету від Львова та Миколаєва в популяризації традицій і досягнень нашого народу нещодавно перейняла Полтава. У середині квітня НБУ випустив чергові дві монети. Вони мають назву «Решетилівське килимарство» і продовжують серію «Українська спадщина». В обох монет як елемент оздоблення застосовано тамподрук — коли на рельєфну поверхню стійкими фарбами наноситься малюнок.

Монети, як міста та люди, мають свої долі. Радіючи за визначний осередок народних промислів, де також народилася унікальна ідея вишивки «білим по білому», хочеться нагадати полтавській громаді та всім небайдужим про іншу історію, що заслуговує на щасливий фінал. Як відомо, Гадяч — єдине місто на Полтавщині, яке свого часу було столицею України. Цей статус воно отримало, коли там облаштував свою резиденцію гетьман Іван Брюховецький. 

НБУ за часів президентства Віктора Ющенка випустив цілу низку цікавих монет, зокрема серію «Гетьманські столиці», куди ввійшли «Батурин» (2005 рік), «Чигирин» (2006 рік) і «Глухів» (2008 рік). Завершити серію мала монета «Гадяч», випуск якої НБУ планував на 2009 рік. Як це часто траплялося в новітній українській історії, у планову роботу державної установи самочинно втрутилися несприятливі обставини. Спочатку всесвітня економічна криза змусила НБУ переглянути перелік і тиражі своєї нумізматичної продукції, а на початку 2010 року в Україні з’явився новий глава держави. Знаний «проффесор» Віктор Янукович не надто переймався питаннями історії та національно-визвольних змагань, а в діяльності головного державного банку швидко виникли інші пріоритети, коли в тому ж самому 2010 році Володимира Стельмаха на посаді голови НБУ змінив Сергій Арбузов. Карбування монети «Гадяч» спочатку відклали «на потім», а пізніше банально скасували. 

Події 2020 року негативно вплинули на цілу низку галузей. Закриття зовнішніх кордонів змусило державні органи влади активізувати свою діяльність у сфері розвитку внутрішнього туризму. Колишня гетьманська столиця України 1663—1668 років не потрапила до п’яти «туристичних магнітів» Полтавщини, які були визначені минулим літом. Але Гадяч разом із трьома іншими гетьманськими столицями на території чотирьох сусідніх областей утворює досить компактний туристичний кластер, поряд з яким розташовані найбільші міста — Київ, Харків, Дніпро, Запоріжжя.

Туристичний напрямок «Гетьманські столиці» чудово відповідає основним вимогам до маршрутів на «вікенд», коли група до обіду відвідує один культурний об’єкт, а в другій половині дня після нетривалого переїзду — інший. Таким чином, протягом двох днів цілком реально відвідати всі чотири історичних міста. Тема Гетьманщини цікава широкому колу екскурсантів, зорієнтована на історико-культурне просвітництво народу та поширення знань про розвиток української державності. 

Аби монета «Гадяч — гетьманська столиця» нарешті побачила світ, потрібно не так уже й багато зусиль. Відповідне звернення від обласного департаменту культури і туризму або від Гадяцької міської ради, підтримане головою Полтавської облдержадміністрації, має спонукати правління НБУ нарешті довести до логічного завершення справу, що мала бути зроблена ще десять років тому. Поява такої монети буде важливою не лише як остаточне завершення нумізматичної серії, а й як ексклюзивний подарунок всім небайдужим, хто вбачає у цьому відображення славних сторінок історії нашого краю. 

Ігор МИХАЙЛІЧЕНКО, 

член ГО «Харківський обласний клуб колекціонерів»