Олена Галушка: «Репутація дорожча за гроші!»

Олена Галушка належить до тих людей, котрі захоплюють із перших хвилин розмови — щирістю, відвертістю. 

А ще тим, що з неї просто «пре» енергія. 

Вона не приховує, що не має вищої освіти. Так склалося в житті. Навчалася в Полтаві в ПТУ на швею-мотористку, мріяла потім вступити до вишу. Але її наречений-курсант запропонував руку й серце. І Олена зробила вибір на користь кохання й сім’ї. 

Дружиною військового бути нелегко. Опинилися з чоловіком аж в Узбекистані. У військових гарнізонах жінкам офіцерів із роботою сутужно. Однак Олена не хотіла сидіти в чоловіка на шиї, тож придбала в’язальні машинки й почала виготовляти вироби з шерсті. 

Невдовзі розпався Радянсь-кий Союз, і вони повернулися до Полтави. В’язальні машинки привезла із собою, й деякий час це ремесло її годувало. Після того чим тільки не займалася! Швейний цех, торгівля на речовому ринку, комп’ютерні послуги, салон краси з масажем, студія з нарощування вій, бутік модного одягу в ЦУМі (моталася в Туреччину, Китай та Італію), мережевий маркетинг. Щоп’ять років кардинально й без страху змінювала профіль свого бізнесу. Чи були сумніви, що нова справа може не вдатися? Були! Але водночас була неймовірна віра в себе і в те, що всі перепони будуть подолані! 

І ось три роки тому (у 47 років) вона закрила прибутковий популярний бутік із «напрацьованою» клієнтурою й вирішила, що віднині… випікатиме солодощі. До речі, через кілька років подружнього життя чоловік зізнався Олені, що вона його «одружила на собі»… тортами. Курсантом у вихідний він приходив до дівчини додому, й вона частувала його домашньою випічкою. Причому пекла два однакові торти: солодкоїжка один з’їдав під час побачення, а другий відносив товаришам у військове училище. 

Утім, тепер йшлося про виготовлення кондитерських виробів не для власного споживання, а на продаж. Знову треба було все починати з нуля. Олена відкрила в Полтаві кулінарну студію під назвою «Цитрус». Та перші торти, зізнається жінка, були майже як у російському прислів’ї про перший млинець. А ідеальні еклери (не плутати із заварними тістечками!) у неї вийшли тільки через рік: домочадці з собаками включно наїлися їх до оскоми. 

Будь-яку нову справу Олена Галушка намагається зробити на «відмінно» й досягти найвищого професійного рівня. Тому відразу поїхала навчатися у майстрів-кондитерів «по городам и весям» — в Україні  й ближньому зарубіжжі. Платила грубі гроші: 5-денний курс міг коштувати 1—1,5 тисячі доларів. Брала майстер-класи в українських, російських, французьких кухарів і навіть у відомого колумбійського кухаря, судді телешоу «МастерШеф» Ектора Хіменеса-Браво. Він, між іншим, має власну кав’ярню на Хрещатику в Києві. Через півтора року потому Олені Галушці зателефонувала адміністраторка цього закладу й попросила дати майстер-клас із виготовлення еклерів двом новим кондитерам, бо попередній звільнився й забрав із собою всі рецепти. 

Однак шлях до успіху Олени Галушки був встелений не лише пелюстками троянд, а й шипами, голками та шпильками. Якось вона побувала на майстер-класі відомої зарубіжної шеф-кухарки, яка у своїй кулінарній студії розказувала й показувала, як випікати «кондитерку». На очах десятків «студентів» вона змішувала борошно, яйця, цукор, масло — одно слово, всі складові. Формувала з тіста вироби й тут же випікала. Зовнішній вигляд і смак були неперевершеними! І Олені, і її колегам, які приїхали з різних країн, було не шкода заплачених грошей, бо вони були впевнені, що отакі тістечка, еклери, кекси, паски, круасани, штоліни тощо вдома у них «із руками відірвуть» оптові покупці й вони отримають хороший прибуток.

Яким же було розчарування й відчай Олени Галушки після повернення додому, коли всі(!) записані рецептури виявилися неробочими. Це означало те, що під час майстер-класу титулована кондитерка, приміром, у борошно заздалегідь додала ще якісь інгредієнти, але про них скромно промовчала. Олена сиділа на стільці посеред своєї кулінарної студії й ридала: за оренду приміщення, працівникам треба платити, а немає чим… Звісно, вона й інші учасники написали в чаті про це шахрайство, але втраченого дорогоцінного часу й грошей цим не повернеш… 

І тоді Олена запропонувала іншим кухарям свою студію в Полтаві для проведення їхніх майстер-класів. І сама вчилася разом з іншими. Через півтора року вона провела свій перший майстер-клас. Тільки в неї й думки не виникало щось приховувати від тих, хто навчається: втратити репутацію дуже легко, відновити — практично неможливо. 

Після майстер-класу однієї такої «гостьової» кухарки в кулінарній студії «Цитрус» Олена Галушка помітила, що значно поменшало охочих відвідувати її власні майстер-класи. А деякі кав’ярні без пояснення причин відмовилися від її кондитерських виробів. Не могла зрозуміти, в чому річ. Аж доки її помічниця Ірина не помітила голок та шпильок, застромлених під плінтуси. Оленина підозра підтвердилася: приперта в телефонній розмові колега зізналася, що то вона зробила, але буцімто з найліпших намірів. Заздрісників-«хейтерів», здатних на підлість, вистачає й зараз, каже Олена. 

Нині Олена Галушка — відома в Україні майстриня-кондитер, викладачка, тренерка. Жартує: «А як інакше, маю ж таке «кулінарне» прізвище! Регулярно проводить майстер-класи. В її активі їх майже сорок. Об’їздила з ними всю Україну. А тепер, «дякуючи» обмеженням, пов’язаним із поширенням коронавірусної інфекції, викладає «онлайн» — через «YouTube», «Instagram». І попит на таке навчання чималий, адже в Україні не так уже й багато шкіл кулінарного мистецтва. 

Олена використовує продукти тільки найвищої якості: масло нідерландське й фінське, вершки «Президент», натуральну ваніль, харчовий гліцерин. Тож і ціни в «Цитрусі», відповідно, не найнижчі. Наприклад, круасан коштує 35 гривень (хоча в Полтаві є кав’ярня, де на ціннику круасана написано 65 гривень).

Вона дуже принципово підходить до питання співпраці з кав’ярнями та ресторанами. А надто після випадку, коли відома мережа регулярно замо-вляла еклери, а потім одного дня без попередження й пояснень відмовилася їх купувати. Як з’ясувалося, таке трапляється. Коли клієнти звикають до якогось кондитерського виробу гарної якості, власник закладу вирішує зекономити, сподіваючись, що споживачі не помітять підміни, і замовляє його в іншого виробника, котрий замість масла використовує спред чи маргарин, ванілін й інші дешеві та неякісні складники. Тобто ціна для відвідувачів залишається такою ж, як і раніше, але в кишеню власника кафе йде різниця між дорогим і дешевим тістечком. Утім, конкурентів Олена Галушка не боїться. А про її бійцівський характер свідчить той факт, що вона провела заздалегідь анонсований майстер-клас навіть зі зламаною рукою. 

Чоловік Олени Сергій — військовий у відставці. Та дружина не дає йому нудьгувати, вважає, що бізнес має бути сімейним. Купила йому кілька відеоуроків із приготування тіста для хліба на заквасці, для круасанів, тож тепер він головний тістоміс у «Цитрусі».

Своєю відвертою історією Олена Галушка поділилася (і я там її почула) з членкинями Полтавського відділення кременчуцької громадської організації «Інша жінка» на так званому бізнес-сніданку. Цей проєкт має назву «НЕ-успіх»: жінки, які насправді досягли успіху в своїй справі, розповідають про невдачі, помилки, падіння, які зрештою привели їх до перемоги. 

Кілька настанов для жіноцтва від Олени Галушки:

Якщо боятися конкурентів, то у вас нічого не вийде!

Репутація дорожча за гроші!

Чесність — це про свободу. І в рецептурі десертів — також. Чесна людина вільно ходить по місту.

Коли довго думаєш — втрачаєш можливості. Рішення треба приймати швидко!

Діалог із «хейтерами» — це «драйв»!

Якщо щось хочеться — обов’язково спробуйте! Не бійтеся! Спроба — це не смертельно, це досвід!

В Олени Галушки з’явилося нове хобі — шоколадні скульптури. Тож вірогідно, що згодом ми побачимо її в новому амплуа. 

Людмила СТЕЛЬМАХ 

(КУЧЕРЕНКО)