Відкрили пам’ятний знак на честь українсько-шведського союзу

У селі Великі Будища неподалік Диканьки відкрили пам’ятний знак на честь Великобудищанського трактату — однієї з найбільш знакових подій Великої Північної війни та воєнно-політичного виступу гетьмана Івана Мазепи. Урочистості організували департамент культури і туризму Полтавської облдержадміністрації, Диканська районна рада та Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті. Союзницький документ 1709 року між гетьманом Іваном Мазепою й кошовим отаманом Запорізької Січі Костем Гордієнком, з одного боку, та шведським королем Карлом ХІІ — з іншого — підписали в одній із церков села Великі Будища (ймовірно, в Іоанно-Богословській (Успенській), найдавнішій п’ятику-польній. Ініціатор і організатор спорудження пам'ятного знака — директор місцевої школи, депутат районної ради, історик-краєзнавець Олександр Калашник. Виготовлення профінансовано зусиллями меценатів та коштом районного бюджету згідно з рішенням Диканської районної ради. У встановленні, благоустрої взяли участь вчителі, громада села. На гранітній стелі зображено герби учасників тих історичних подій — гетьмана Івана Мазепи, шведського короля Карла XII — та герб Війська Запорізького, а увінчує пам’ятний знак герб сотенного козацького містечка Великі Будища 1709 року.

Це перший пам’ятний знак на честь українсько-шведського союзу на Полтавщині. З важливою подією в культурному житті краю привітали присутніх заступник голови Полтавської обласної ради Анатолій Ханко, голова Диканської районної ради Станіслав Муха, представник департаменту культури і туризму Полтавської облдержадміністрації Олеся Старолат, крає-знавець Григорій Титаренко.  

Регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар наголосив, що складовою новітньої російсько-української війни є імперська пропаганда, і процитував доктора історичних наук Віктора Брехуненка: «Міфи, які створює і вдосконалює Росія, покривають майже все поле української історії».

 «Дослідники відзначають високий рівень міфологізації подій Великої Північної війни в Україні 1708—1709 років і воєнно-політичного виступу гетьмана Івана Мазепи. Один із російських імперських міфів звучить просто й нахабно: українсько-шведського союзу взагалі не було! Щойно відкритий пам’ятний знак спростовує ворожу пропаганду і засвідчує, що запорізькі козаки теж брали участь у тих подіях, що кошовий отаман Кость Гордієнко,  попри непрості стосунки з гетьманом, коли настав вирішальний час і йшлося про визволення України з-під московського ярма, став на бік української ідеї, на бік гетьмана Івана Мазепи», — наголосив у своєму виступі Олег Пустовгар.

 «Основна особливість цього договору полягає в тому, що шведський король зобов’язався не укладати мирової угоди з московським царем, доки не визволить з-під московської влади України загалом і Запоріжжя зокрема. Сама ж подія мала величезне значення не лише для перебігу подій Великої Північної війни, а й для нас, сучасників», — зауважили на урочистостях. 

Зокрема заступниця директора музею «Поле Полтавської битви» з наукової роботи Людмила Шендрик зазначила: «До українсько-шведського союзу приєдналися запорожці, які завжди конфліктували з Іваном Мазепою, і це свідчить про те, що в нас небагато історичних моментів, коли різні за політичними уподобаннями політичні сили забули про свої чвари й об’єдналися заради звільнення України від московської тиранії».

Довідково. Союз України зі Швецією спирався на традицію з часів давньої Київської держави — Русі. Особливо плідною стала українсько-шведська співпраця між гетьманом Богданом Хмельницьким, з одного боку, та королевою Христиною (1644—1654 рр.) й королем Карлом Х Густавом — з іншого. Воєнно-політичний союз між Швецією та Україною був укладений 6 жовтня 1657 року в Корсуні після смерті Богдана Хмельницького гетьманом Іваном Виговським та королем Карлом Х Густавом. Гетьман Іван Мазепа і король Карл ХІІ продовжили справу попередників, уклавши 29—30 жовтня 1708 року в Гірках воєнно-політичний договір. 30 жовтня 1708 року в листі до Івана Скоропадського Іван Мазепа повідомив стародубському полковнику про укладення договору з Карлом ХІІ: «Ми за спільною згодою з панами генеральними особами, полковниками та старшиною всього Запорозького Війська» звернулися до короля шведського, який «забрані наші права та вольності поверне, розширить, оборонить від того московського тиранського іга Вітчизну нашу малоросійську і Запорозьке Військо.., у чому нас упевнив й утвердив своїм ніколи незмінним королівським словом і даною на письмі асекурацією». Про домовленості Карла ХІІ з Іваном Мазепою офіційний історіограф Карла ХІІ Г. Нордберг зазначив: «…Мазепа пішов під шведську протекцію з умовою, що Україна має стати окремим князівством».

Текст договору Івана Мазепи з Карлом ХІІ вміщений у документі Пилипа Орлика «Вивід прав України», який був написаний у 1712 році як звернення до західноєвропейських урядів в захисті національних прав України. Оригінал французькою мовою був знайдений українським істориком Ільком Борщаком в архіві замку Дентевіль і вперше опублікований у львівському журналі «Стара Україна» за 1925 рік. Його основні положення:

1. Його Королівська Величність зобов’язується обороняти Україну і прилучені до країни козаків землі й негайно вислати туди задля цього помічні війська.

2. Все, що завоюється з колишньої території Московщини, належатиме на підставі воєнного права тому, хто цим заволодіє, але все те, що, як ви-явиться, належало колись народові українському, передасться й задержиться при українськім князівстві.

3. Князь і стани України, згідно з правом, яким досі користувалися, будуть заховані та вдержані на всім просторі князівства й частин, прилучених до нього.

4. Іван Мазепа, законний князь України, жодним способом не може бути нарушений у володінні цим князівством; до його смерті, яка — треба сподіватися — не наступить ще довго. Стани України заховають всі вольності згідно зі своїми правами та стародавніми законами.

5. Нічого не зміниться в тому, що досі зазначено щодо герба й титулу князя України. Його Королівська Величність не могтиме ніколи присвоїти цей титул і герб.

6. Для більшого забезпечення як цього договору, так і самої України князь і стани передадуть Його Королівській Величності на весь час, поки тягтиметься ця війна, а з нею й небезпека, деякі зі своїх городів, а саме: Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву, Гадяч.

У березні 1709 року до українсько-шведського союзу долучилися запорожці. 27—28 березня 1709 року у Великих Будищах була укладена друга українсько-шведська угода між гетьманом Іваном Мазепою й кошовим отаманом Запорізької Січі Костем Гордієнком, з одного боку, і королем Карлом ХІІ — з іншого. Цей договір повторював пункти, підписані 1708 року, але були додані й нові, зокрема шведський король зобов’язався не укладати мирової угоди з московським царем, доки не визволить з-під московської влади Україну загалом і Запоріжжя зокрема.

Договір визначив і державно-політичний статус України: «Україна з двох боків Дніпра з Військом Запорозьким й народом малоросійським має бути вічними часами вільною від всякого чужоземного володіння. Союзні держави ні під претекстом визволення її чи опіки над нею не мають претендувати на абсолютну владу над Україною й Військом Запорозьким, ні на ленну залежність чи якусь підвласність… Цільність границь її, непорушність вольностей, законів, прав і привілеїв її свято мають заховувати, аби Україна вічними часами тішилася своїми правами і вольностями без всякого ущербу».

Після смерті Івана Мазепи 5 квітня 1710 року на козацькій раді в Бендерах гетьманом України обрали колишнього генерального писаря Пилипа Орлика. Відтак був укладений новий договір між Україною і Швецією, в якому підтверджувалися гарантії незалежності й самостійності України. У виданому з цієї нагоди дипломі до Війська Запорізького (зберігається в Національному архіві Швеції) Карл ХІІ обіцяв: «…Доки український народ не здобуде давнішньої волі, не складати зброї проти московського царя, боронити цілість границь України й боротися зі спільними ворогами». На ці домовленості спиралися союзники під час бендерського періоду еміграції й згодом, коли Пилип Орлик із козаками перебував у Швеції.

Північно-східний 

міжрегіональний відділ УІНП