Життя, віддане аграрній освіті й науці

Саме так можна сказати про кандидата сільськогосподарських наук, професора кафедри рослинництва Полтавського державного аграрного університету Олександра Пипка, який 17 лютого відзначає 80-й рік народження.

Народився він у селі Шпотівка Конотопського району Сумської області. Із дитинства його вабила чарівна українська природа, праця на землі. Тому після закінчення школи, не роздумуючи, вступив до Роменського сільськогосподарського технікуму, після закінчення з відзнакою якого працював за фахом у радгоспі «Комунар», що в Харківській області.

Пізніше служив у армії командиром зенітної установки. Усі роки армійської служби його не покидала мрія про роботу за спеціальністю та вступ до вищого навчального закладу. І ось у серпні 1963 року, успішно склавши вступні екзамени, став студентом агрономічного факультету По-лтавського сільськогосподарського інституту.

За активну студентську діяльність — відмінне навчання, участь у роботі наукового гуртка, виконання обов’язків старости академічної групи — був рекомендований до вступу в аспірантуру. Захистивши кандидатську дисертацію й одержавши диплом кандидата сільськогосподарських наук, а згодом — звання доцента, розпочав трудову діяльність на посаді молодшого наукового співробітника, потім — асистента, доцента кафедри рослинництва.

Відтоді у його трудовій книжці записане єдине місце роботи — Полтавський сільськогосподарський інститут, потім — Полтавський державний сільськогосподарський інститут ордена Трудового Червоного Прапора, далі — Полтавська державна аграрна академія й нині — Полтавський державний аграрний університет. Загалом його стаж роботи на ниві освіти й науки становить 58 років. За цей період упродовж 13 років працював деканом агрономічного факультету, потім 10 років очолював деканат із заочного навчання, 12 років обіймав посаду проректора із заочного навчання. Останніми роками очолював кафедру рослинництва, а з 2019-го став професором цієї кафедри.

Компетентність, професіона-лізм, організаторські здібності, життєвий досвід дають Олександру Пипку змогу виконувати поставлені завдання на будь-якій посаді. Йому властиві цілеспрямованість і наполегливість у роботі, вимогливість до себе й підлеглих. Говорячи про свій життєвий шлях, Олександр Сергійович із гордістю називає себе щасливою людиною, адже в його житті були люди, які відчинили йому двері до храму науки і які завжди були поруч та допомагали. Врешті і сам ювіляр дав путівку в життя тисячам студентів, викладачів вишу, спеціалістів аграрного профілю.

Наслідує батька й донька Олександра Пипка Лілія, яка, закінчивши економічний факультет, здобула науковий ступінь, вчене звання і працює на викладацькій роботі. Шляхом дідуся пішли й онуки — Катерина і Євгеній, продовживши сімейну традицію.

Викладаючи улюблену дисципліну «Рослинництво», він завжди серед студентів, викладачів, спілкується з працівниками, які перебувають на заслуженому відпочинку, виконуючи обов’язки заступника голови первинної ветеранської організації університету.

Промайнули літа, виросли онуки, радує око алея туй, які Олександр Пипко свого часу привіз із Донецької області, життя продовжується... 80 років — поважний вік, та впевнена хода ювіляра вказує на його активну життєву позицію та цілеспрямованість. Є в Олександра Сергійовича улюблена пісня «Два кольори», в якій такі слова: «Мені війнула в очі сивина, та я нічого не везу додому, лиш згорточок старого полотна і вишите моє життя на ньому».

Отож, шановний Олександре Сергійовичу, нехай подальша ваша життєва доріжка стелиться вишитим рушником! Усе своє життя ви віддали служінню аграрній освіті й науці. Тож доброго вам здравія на многая благая літа!

Анатолій Кочерга, 

Микола Опара, 

а також інші колеги і друзі