«Усі запитують, що це за космомобіль»: полтавець створив власну версію американського пікапа «Tesla Cybertruck» — новинки Ілона Маска

Демонструючи химерний автомобіль футуристичного дизайну, що нібито виринув із майбутнього, в русі, 25-річний Ілля Крамер робить одне коло, друге, а зупинивши його, зауважує: «Дуже важкий у ходу. Це й не дивно,  адже його вага становить приблизно 2,5—3 тонни. Надто швидко на такому незвичному транспортному засобі точно не поїдеш. Думаю, максимальна швидкість, яку можна на ньому розвинути, — це 100—120 кілометрів за годину».

Ідею створити ось таке незвичайне авто, за словами Іллі, подав його друг. Коли ж молодий чоловік на власні очі побачив презентований Ілоном Маском автомобіль чудернацького вигляду, то й сам по-справжньому загорівся цією ідеєю. «Чому захотілося створити власну версію новинки Ілона Маска? Насамперед тому, що старт виробництва цього електрокара намічено лише на кінець 2021 року, — пояснює Ілля Крамер. — До того ж у мінімальній комплектації він коштуватиме 40 тисяч доларів, а в максимальній — усі 80 тисяч. Тобто придбати цей автомобіль у майбутньому — задоволення не з дешевих. От і  виникла така думка: а чому б не зробити його власноруч? Тим паче, що креслення є у вільному доступі». Окрім усього, зізнається автомобіліст, це був ще й проект для «YouTube», де в нього власний достатньо популярний автоблог.

Таким чином, усе розпочалося з пошуку старого мікроавтобуса-донора, і тут не обійшлося без пригод: було таке, що Ілля приїжджав до іншого міста, а потенційні продавці не відповідали на телефонні дзвінки, а одного разу йому мало не продали «буса», який був під арештом. Таким чином, пошуки розтягнулися в часі. І це при  тому, що наш головний герой поспішав. Адже подібний проект практично одночасно з ним запустили в Росії, а полтавцю хотілося, аби його репліка «Тесли» була першою не лише в Україні, а й у світі. На жаль, росіяни його все ж таки випередили, бо, найімовірніше, робили все нашвидкуруч. У результаті їхня версія нового американського електрокара, за словами Іллі Крамера, уступає полтавській в якості й хіба що здалеку нагадує оригінал.

Шукаючи ж автомобіль-до-нор у різних містах України, Ілля урешті-решт знайшов підходящий мікроавтобус «Citroen» 1993 року випуску біля села Мачухи, що неподалік від Полтави. За роботу взялися удвох із механіком Ігорем Плаксюком: зрізали дах «буса», видавили стекла тощо — так досягли того, що від транспортного засобу лишилася сама платформа. За розмірами вона була малувата. Тому і її розрізали навпіл та подовжили. У такий спосіб добилися того, що довжина автомобіля-дивовижі тепер сягає 6 метрів, висота ж становить майже 2 метри. 

«Виготовили його з листового металу і звичайного металопрофілю. Старалися всі роботи виконувати якісно, бувало таке, що й по п’ять разів відрізали метал і знову зварювали. Загалом на все витратили півроку. Довелося повністю переносити рульову колонку (у «бусі» ж висока посадка), педалі. У «Теслі» Ілона Маска ковпаки для дисків складаються не з восьми рівних частин, а із семи. Відтак довелося все розраховувати й робити їх самотужки, — розповідає про сам процес створення версії химерного американського пікапа автомобіліст. — А от двигун лишили той, що був у мікроавтобусі, — стандартний, дизельний. Хоч у мене часто цікавляться, чи заморочуватимуся з електродвигуном. Загалом хотів би зробити це авто електрокаром, але все упирається в кошти. Тож якщо буде така можливість, неодмінно цим займуся». 

На реалізацію цього проекту Ілля Крамер уже витратив майже 8 тисяч доларів. Найбільш проблемними, на його подив, стали стекла автомобіля. Їх вирішили зробити з полікарбонату. Та лобове скло від дії сонця невдовзі просіло, а тонування злізло. Довелося замовити звичайне гартоване скло. «Я думав, що під час їзди останнє тріскатиметься, та, на диво, воно виявилося дуже надійним, — стверджує молодий чоловік. — Іще одна проблема — у справжній «Теслі» відсутні «двірники» (там усе комп’ютеризовано), робити їх, як і дзеркала заднього виду не хочеться, але переміщатися без них вкрай незручно. В оригіналі пікапа дверні ручки сховані й за потреби «виїжджають». Добитися такого ефекту нам було складно, тому ми знайшли вихід, придумавши електропакет, за якого двері відчиняються з допомогою пульта. Хочу зробити, аби відкривалися й стекла. А ще працюємо над системою охолодження, бо в салоні неймовірно жарко. В оригіналі багажник, де поміщається навіть квадроцикл, закривається такими собі ролетами. Та ми вирішили лишити його відкритим. Усім розказую, що, якщо бабуся попросить перевезти картоплю, тут можна цілком достатню кількість її помістити».  

А от салону свого дітища автомобіліст поки що не хоче показувати, оскільки він іще не модернізований згідно із задумом автора. Втім, уже зрозуміло, що копією салону справжньої «Тесли» він не буде: за словами Іллі, якщо добиватися повної схожості, то простіше дочекатися виходу у світ оригіналу й придбати його.

Молодий чоловік уже встиг і випробувати своє авто. При цьому найприємнішою, за його словами, стала реакція людей — і малі, і дорослі просто в захваті.

«Якщо чесно, не думав, що буде такий ажіотаж. Усі запитують, що це за космомобіль, просять дозволу сфотографуватися на його фоні. Хоч, не секрет, багато хто з моїх знайомих і навіть друзів часто цікавиться: навіщо тобі, мовляв, усе це? — не приховує Ілля. — Відверто кажучи, іноді й самому в голову закрадалася думка: дідько, витрачено стільки часу, коштів, навіщо я все це почав? Але коли вперше сів за кермо нового авто й побачив реакцію людей, зрозумів, що все недаремно».

Ілля Крамер захоплюється автомобілями, мабуть, із трьох років — уже відвідуючи дитсадок, знав усі марки машин, із 12 років проводив багато часу на СТО вітчима, вчився в автодорожньому технікумі на механіка, потім — в аграрній академії на інженера-технолога. Вважай, усе його життя пов’язане з автомобілями. Має й досвід їхнього переобладнання — свого часу повністю переробив старий «BMW». Тож не дивно, що й версія «Тесли» виявилася йому під силу.

«Окрім дообладнання салону, лишилося ліквідувати дрібні «косяки», що спливають із кожним виїздом. А наступним етапом стане  реєстрація, аби можна було легально переміщатися містом. Хоч, зрозуміло,  зареєструвати такий оригінальний саморобний транспортний засіб буде дуже нелегко. А загалом історія, пов’язана зі створенням версії «Тесли», далі буде іще цікавішою», — обіцяє Ілля. 

Ганна ЯРОШЕНКО 

«Вечірня Полтава»

Фото автора