Дубай: екскурсія по багатому життю

Так іноді буває, що начебто нікуди не збираєшся їхати, і тут за кілька днів все вирішується, біжиш здавати ПЛР-тест на наявність коронавірусної інфекції, купуєш квитки і замовляєш «маршрутку» з Полтави до Борисполя. П’ять годин перельоту лоукостером «FlyDubai» до Дубая, де ПРЛ-тест роблять безкоштовно, — і ти вже в найбільшому місті Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), фантастичному мегаполісі з населенням 2,7 мільйона жителів.

У Дубаї я вже вдруге. Вперше побувала торік, коли з Дубая відправлялися в 14-денний круїз Перською затокою. Три дні з цих двох тижнів арабської казки ми провели в Дубаї. І навіть коли ти за життя побував у понад 30 країнах і бачив чимало різного, це суцільний захват, здивування, замилування архітектурними шедеврами, парками, клумбами в спекотній пустелі, де влітку термометр показує +50 градусів, зрошуваними опрісненою морською водою, захоплюючими локаціями, розвиненою індустрією гостинності, шопінгу, неймовірними багатством і розкішшю, новітніми технологіями, відкритістю й толерантністю. До речі, з цікавістю дізналася, що, згідно з вимогами федеральних органів влади ОАЕ, близько 25% території кожного нового інфраструктурного проекту мають відводитися під зелені зони.

Цього разу провела в Дубаї тиждень. І знову весь час не покидало відчуття, що потрапила на кілька десятиліть у майбутнє. Одночасно ні на хвилину не забуваєш, що перебуваєш у традиційній ісламській країні, якій повною мірою притаманний східний колорит. Для масового туристичного відпочинку Емірати були відкриті відносно недавно — трохи більше десяти років тому. Багату й благополучну країну з розкішними курортами і найкращими в світі готелями щороку відвідують понад 20 мільйонів осіб.

Про феномен Об’єднаних Арабських Еміратів написано томи. Їхня історія налічує рівно півстоліття — з 1971 року, коли 7 еміратів на Близькому Сході об’єдналися у федеративну державу. За цей час нащадкам піратів, кочівників і ловців перлів вдалося побудувати країну з таким рівнем розвитку, до якого ще далеко багатьом країнам світу. ОАЕ вдалося домогтися приголомшливої економічної стабільності, стати одним зі світових центрів промисловості, сервісу, культури та торгівлі, який продовжує розвиватися семимильними кроками.

Недарма Емірати називають «восьмим чудом світу». У 1971 році в ОАЕ було близько півмільйона громадян. А в 2020 році кількість корінного населення зросла до 1,74 мільйона. Решта з майже 10 мільйонів чоловік, котрі проживають в ОАЕ, — це трудові мігранти й бізнесмени з усього світу, яких приваблюють безмитні економічні зони й легкість ведення бізнесу. Економічну модель Еміратів дослідники називають «монархічним лібералізмом». 

Так, там немає звичної нам виборної демократії, там панує абсолютна монархія, влада емірів та шейхів, успадкована із середньовіччя. Але дай Бог такої народної любові хоч одному з президентів, канцлерів Західного світу, яку мають місцеві вінценосні персони. Виявляється, що казка про доброго царя-батечка, котрий справді дбає про своїх підданих, а не «тирить» «по кишенях», може бути реальністю: бедуїни арабських пустель зараз живуть, наче за комунізму. А в активах усіх суверенних фондів ОАЕ — понад 

1 трильйон доларів. Мимоволі задумаєшся: а чи демократія — найкраща суспільна система, вигадана людством?

Ще за засновника ОАЕ — шейха Заїда бін Султан Аль Нахайяна — величезні поклади нафти й газу почали наповнювати державну казну. Але шейхи чудово розуміли, що нафта, по-перше, не нескінченна, а по-друге, що перетворювати країну на сировинний придаток нерозумно й небезпечно. Тому майже із самого початку існування ОАЕ їхнє мудре керівництво впевнено й усвідомлено взяло курс на диверсифікацію економіки країни, її повну відкритість для інвестицій та інтеграцію в світовий ринок. Для бізнесменів тут справжня «лафа»! Тільки уявіть: підприємствам, які стають резидентами вільної економічної зони, держава дає гарантії незмінності податкового законодавства… на 50 років вперед. 

Фактично держава контролює всі мінеральні ресурси, що знаходяться на її території. Якщо у 1980 році нафтогазова галузь забезпечувала 73% ВВП ОАЕ, то зараз — тільки 29%. Понад 8% дають туризм та бізнес-візити, що більше, ніж фінансовий сектор. Ще 8% ВВП припадають на капітальне будівництво. Для прикладу, державний міжнародний аеропорт Дубая («Dubai International Airport») — найбільший у світі за іноземним пасажиропотоком — має пропускну спроможність понад 70 мільйонів пасажирів на рік (для порівняння: це дев’ять київських аеропортів «Бориспіль»).

Емірати розв’язали таку серйозну проблему, як дефіцит прісної води, бо без води, як відомо, ані туди, ані сюди. Тим паче в пустелі. У країні працюють близько 100 заводів з опріснення морської води, які виробляють майже 30% споживаної прісної. Іншу прісну воду дають підземні джерела та вторинна переробка. 

Історія економіки ОАЕ — це історія успішних державних компаній, в основі якої — низький рівень корупції, готовність активно переймати досвід впливових конкурентів (зокрема через запрошення успішних міжнародних менеджерів) і прагнення вийти на міжнародні ринки та зайняти там лідируючі позиції.

Попри високий рівень трудової міграції, в ОАЕ була розроблена унікальна система захисту від розмивання й витіснення корінних жителів. Вони мають неймовірні преференції, їм гроші, можна сказати, просто падають із неба. Адже при створенні іноземцями будь-якого приватного підприємства необхідно взяти у співзасновники (а потім, відповідно, ділитися прибутком) громадянина ОАЕ. Ніяких програм натуралізації для іноземців, на відміну від західних країн, в ОАЕ немає. Відпрацював термін контракту — ласкаво просимо додому.

Для своїх там справжній рай! Соціальна політика в ОАЕ вражає навіть порівняно з іншими стрімко розбагатілими за рахунок нафти й газу країнами-сусідами. Під час вступу в шлюб молода сім’я громадян ОАЕ отримує від держави котедж, земельну ділянку та державну субсидію в розмірі близько 20 тисяч доларів. В ОАЕ при народженні дитини їй відкривається рахунок-депозит, на який держава кладе ні багато, ні мало — 50 000 нафтових грошей! При народженні третьої дитини із сім’ї списуються абсолютно всі фінансові борги. До досягнення повноліття дитина отримує допомогу від держави в розмірі 150 доларів на місяць. Допомога з безробіття корінному населенню становить 2 000 доларів на місяць на людину.

Вища освіта й медичне обслуговування безкоштовні, включаючи навчання в університетах ОАЕ чи в будь-якій крані світу, стипендію та лікування в клініках за кордоном. До речі, медицина в ОАЕ знаходиться на дуже високому рівні. Згідно з конституцією ОАЕ, жінка може здобувати освіту й працювати нарівні з чоловіком. Майнові питання при розлученні вирішуються просто, бо прописані в шлюбному конт-ракті. Але діти зазвичай залишаються з батьком. 

Середня зарплатня там становить понад 4 тисячі доларів на місяць (у 70% експатів зарплата становить близько 800 доларів на місяць чи навіть менше), а мінімальний базовий розмір пенсії — 2 780 доларів на місяць. Вартість комунальних послуг для місцевих на 90% покривається державними субсидіями. Взагалі високий рівень життя громадян ОАЕ і, відповідно, високий рівень споживання забезпечуються за рахунок державного дотування. При цьому за доходів, які можна порівняти з найбагатшими європейськими країнами, ціни на продукти тут цілком прийнятні. Вони теж регулються державними органами.  

А тепер про те, де вдалося побувати й що побачити в Дубаї цього разу.  «Бурдж Халіфа» — найпопулярніша туристична пам’ятка Дубая. Це надвисотний хмарочос заввишки 828 метрів (163 поверхи) вартістю 1,5 мільярда доларів. Ступінчаста форма будівлі нагадує сталагміт. Його видно за 90 км. Це найвища споруда в світі. Біля нього знаходиться ще одна визначна пам’ятка Дубая — найбільший у світі співаючий фонтан.

Поруч із «Бурдж Халіфа» знаходиться й найбільший у світі та найвідоміший у місті торгово-розважальний центр «Дубай Мол» («Dubai Mall»). Ну там усе най-най-най! У ТРЦ можна проводити багато годин, намотуючи кілометри. Нескінченні брендові товарні, парфумерні та продуктові бутіки з усього світу, кафе, ресторани, лаунж-зони, ескалатори, променади, льодовий каток, акваріум (загалом 1 200 торгових точок). «Dubai Mall» настільки великий, що є навіть додаток для мобільного — «GPS»-навігатор по ТРЦ, щоб не заблукати. І навіть можна замовити місцеве таксі. Воно дуже популярне серед місцевих жителів, яких здалеку видно за одягом: чорне довге вбрання у жінок і біле — у чоловіків. Яка б не була спека на вулиці, в ТРЦ завжди кондиційоване свіже повітря. До речі, у квітні в Еміратах від 26-ти до 37 градусів тепла. Найкомфортніший час для відпочинку в ОАЕ — з листопада по березень.

Дубай — ультрасучасне місто в пустелі на березі Перської затоки, що розбудовується з неймовірним розмахом. І величезні квартали приватного сектору (2-поверхові вілли), і багатоповерхові забудови. Напевно, немає такого всесвітньо відомого готельного бренду, який би не побудував у Дубаї свій готель. Практично в кожному «молі» (ТРЦ) є представництва різних будівельних компаній, де всі охочі можуть купити готові квартири або вкласти гроші в майбутню нерухомість, вибравши район, площу квартири, поверх і вартість. І люди з усього світу (зрозуміло, що в більшості не ті, хто ходить на роботу від 8-ї до 17-ї години й живе від зарплати до зарплати) вважають престижними і вигідними інвестиції в нерухомість в Дубаї. А потім приїжджають туди відпочивати в свої особисті апартаменти. Я дуже давно чула фразу-афоризм: у світі набагато більше грошей, ніж можливостей їх вкласти. Ось ті, у кого багато грошей, у Дубаї якраз і знайшли місце, куди їх вкласти.

Однокімнатна квартира у висотці в центрі Дубая орієнтовно коштує 500 тисяч доларів. В паркінгу будинку є паркомісце, яке входить у вартість. Для мешканців 68-поверхового будинку на 12 поверсі є сквер, фітнес-клуб і басейн. Безкоштовно. Точніше, ці задоволення входять у вартість квартплати, досить немаленької. У басейні є навіть доглядач-рятувальник. Температура води в ньому — +30 градусів. Сміття мешканці в пакетах виносять у спеціальну кімнату біля ліфтів, яку прибиральники очищають кілька разів на день. Правда, до японців, які ще й сортують сміття на 15 видів, Еміратам ще далеко: там мешканців не зобов’язують сортувати відходи, і органіка, й неорганіка — все разом. Парадне такого будинку (лобі) більше нагадує фойє шикарного готелю з консьєржем-адміністратором.

У дорогому місті Дубай досить продуктових супермаркетів із вельми прийнятними цінами. Наприклад, мережевий французький «Carrefour». Вибір величезний! Особливо вражає відділ овочів і фруктів з усього світу. Причому асортимент істотно не змінюється протягом року. Я нарахувала 8 сортів манго (або з 8 країн). Свіжі місцеві (зрозуміло, що тепличні) помідори в перекладі на нашу грошову одиницю коштують по 9,5 гривні за кілограм. Хто б їх в Україні консервував, якби взимку на свіжі була така ціна? Ось ще приклади цін за кілограм: солодкий стиглий кавун — 11,5 гривні, банани — 28 гривень, картопля — 7,6 гривні, капуста — 10 гривень, манго — 65 гривень, апельсини — 38 гривень. Мало хто з покупців цілими візками везе продукти до авто. Виявляється, доставка продуктів із будь-якого супермаркету коштує... 1,5 долара. Тому об’ємне і важке люди замовляють із доставкою додому. 

У 50-х роках минулого століття була популярною радянська пісня про освоєння казахської цілини студентами «Утро, утро начинается с рассвета…» Якщо зараз робити актуальний кавер цієї пісні стосовно Дубая, то вона звучала б так: «Ранок, ранок починається з доставки…» І справді, дуже багато людей не заморочуються приготуванням сніданку-обіду-вечері, натомість по телефону замовляють у ресторанах і кафе їжу з доставкою. І тисячі мотоциклістів із термокоробками на багажнику розвозять страви. Найцікавіше, що це істотно дешевше (до 30%), ніж самому з’явитися в ресторан. Плюс економія грошей на дорогу до улюбленого ресторану і економія часу: нікуди не треба їхати — привезуть у номер готелю, квартиру або офіс. Водії-«доставщики», таксисти, 

будівельники, прибиральники, продавці, працівники майже всієї сфери послуг — остарбайтери з Індії, Пакистану, країн Південно-Східної Азії. 

Увечері в Дубаї можна прогулятися центральними вулицями. А можна проїхатися. Наприклад, на скутері. Його можна взяти напрокат прямо на вулиці. Щоб освоїти цей електротранспорт, вистачить півхвилини. Ну стільки ж мені вистачило, щоб освоїтися з квадроциклом в Єгипті. Тротуари в центрі Дубая вимощені гранітом і мармуром. Загалом непоганий вечірній моціон. 

У парку метеликів «Батер-фляй» ми з дочкою отримали багато позитивних емоцій! Він представляє собою оранжерею з живими рослинами й квітами, де живуть і розмножуються метелики. Там підтримується потрібний мікроклімат — постійна вологість і температура. Відвідувачів багато — і дорослих, і дітей. Та й у кожного дорослого в душі живе дитина, яка радіє всьому живому, тим більше такому прекрасному творінню природи, як метелик. Пам’ятаю, у молодших класах ми на літніх канікулах отримували завдання засушити і до осені принести в школу колекцію метеликів. Тож ганялася за ними із сачком... У парку не так вже й багато видів метеликів — я нарахувала близько 10-ти. Але це справді захоплююче — потримати метелика на руці! Годують метеликів своєрідно: розкладають шматочки банана або апельсина, і вони спивають солодкий сік. Або збирають нектар із квітів. За великим рахунком не надто великі витрати на атракцію навіть за мірками обласного центру, яка могла б себе окупити за кілька років. Але міг би бути привабливий туристичний об’єкт. І в такий парк метеликів їхали б до Полтави з усієї України та зарубіжжя.

У готелі «Hilton» можна подивитися водяне шоу. Вистава триває півтори години. «La Perle» — перше в регіоні постійне шоу, яке поєднує в собі дивну хореографію, ефектні трюки й новітні технології. Вистава відбувається у спеціально побудованому театрі з унікальною аквасценою: спочатку на неї обрушуються водоспади й потоки дощу, а потім вода за лічені секунди зникає. Елементи повітряної акробатики, стрибки у воду із запаморочливої висоти й неймовірні трюки на мотоциклах у виконанні артистів світового рівня дарують незабутні емоції! Вартість цього задоволення — 100 доларів.

Той Дубай, який приваблює туристів і символом якого є «Бурдж Халіфа», — це нове місто. А є ще так зване «старе місто», в якому немає хмарочосів, але в якому є свій шарм і східний колорит. Напевно, найголовнішою визначною пам’яткою «старого міста» є Золотий базар («Gold Souk»). Емірати — найбільший вузол із торгівлі золотом у регіоні, через який проходять 25% світового обороту золота. На ньому справді продають золоті та срібні ювелірні вироби, діаманти, дорогоцінне каміння. Багато, дуже багато. Причому в кілька разів дешевше, ніж в ювелірних бутіках в гіпермаркетах у центрі «нового» Дубая. Зараз через пандемію коронавірусної інфекції туристів не так багато, тому всі продавці готові знизити ціну, якщо торгуватися. Такого розмаїття золотих прикрас ще не доводилося бачити ніколи! Це справді шедеври ювелірного мистецтва, Фаберже відпочиває. Деякі вироби із золота важать, напевно, кілограми. І мимоволі сумніваєшся: а чи купує хтось сукні, кольчуги, корони, пекторалі із золота, чи вони тільки прикраса вітрин? І на скільки мільйонів (або мільярдів?) доларів товару в кожному магазині?

Дубай, як будь-яке місто Сходу, неможливо уявити без прянощів і пахощів. У «старому місті» є навіть ринок спецій. Чого тут тільки немає! Від найдорожчих у світі прянощів — шафрану — до звичайного чорного перцю. Всілякі чаї, композиції з трав, фруктів тощо. Фініки кількох сортів, від найдорожчих — великих королівських — до різноманітних цукерок із них. Так, торгуватися можна й потрібно. І вийде вдвічі дешевше, а то й більше.

Метро в Дубаї красиве, просторе, з хорошою мармуровою облицьовкою, як і личить одній із найбагатших країн Сходу. Але ж ця країна мусульманська, тому в поїзді метро є «золотий» вагон, проїзд в якому вдвічі дорожчий, аніж у звичайному, і вагон тільки для жінок та дітей. Двері між вагонами відчинені, але ніхто навіть не подумає перейти у вагон іншої категорії. А якщо надумає, то штраф становить 100 дирхамів (близько 30 доларів). Тому у вагоні для жінок і дітей табличка явно для чоловіків: «А ти в правильному вагоні?» Одноразовий квиток можна купувати у касира метро, а можна — в автоматі. До речі, поїзди метро тут на «автопілоті», тобто без машиніста. Частина метро пролягає під землею, а частина — на поверхні. Вартість однієї поїздки становить 8 дирхамів (1 долар дорівнює 3,65 дирхама), а якщо у тебе спеціальна карта, яку ти періодично поповнюєш, то 5 дирхамів. А ще вартість залежить від відстані, на яку їдеш.

У Дубаї через пандемію нині туристів мало. Тому й готелі, й кафе-ресторани знижують ціни. Дуже багато акцій, щоб хоч якось привернути увагу клієнтів, адже конкуренція в закладах громадського харчування (та й усюди в торгівлі) величезна. Ось і японський ресторан щосереди пропонує 50-відсоткову знижку на все меню, чим скористалися багато людей. І ми також! Суші дуже смачні, рис м’який, просто тане в роті. Сподобався і місо-суп із сиром тофу й водоростями. Чому в Полтаві суші зовсім не такі? У багатьох готелях є така послуга, як післяобідній чай («Afternoon tea»). До чаю або кави подають вишукані солоні закуски й десерти з коктейлями.

Із 13 квітня у мусульман розпочався священний місяць Рамадан, під час якого вірні дотримуються жорсткого режиму харчування: вдень не можна їсти й пити — тільки після заходу сонця. Туристам-немусульманам у публічних місцях під час Рамадану теж не можна було вживати воду та їжу. Поїсти можна було в ресторанах, які були завішані чорними полотнами. Цього року вперше за наказом правителя Дубая заклади харчування працюють у звичному режимі. Але, як і раніше, пити каву чи воду на ходу заборонено. Біля співочого фонтана встановили гармату, яка «бабахкає» в ту хвилину, коли сонце ховається за горизонтом. Це означає, що адептам ісламу можна починати їсти, бо за день такого напівпосту кожен зголодніє. 

Людмила СТЕЛЬМАХ 

(КУЧЕРЕНКО)