Актуальні проблеми санітарної охорони територій

Історія боротьби з такими особливо небезпечними інфекціями, як чума, холера, натуральна віспа, лихоманка тощо налічує тисячоліття. Нині неможливо не враховувати стану занепокоєння національних служб охорони здоров'я й міжнародних організацій у зв'язку з погіршенням санітарно-епідеміологічної обстановки щодо більшості інфекційних хвороб. На початку ХХІ століття проблема їхньої профілактики  набула надзвичайної актуальності, оскільки почали з’являтися нові контагіозні інфекції, для яких не існує специфічних засобів лікування та профілактики, що призводить до летальності. Яскравим прикладом стала пандемія COVID-19. Людство живе в оточенні величезного мікробного світу, який є частиною наявної екосистеми. На сьогодні описано лише понад 10 тисяч видів бактерій і вірусів, а їх, припускають, існує понад мільйон. Але найбільшу загрозу для нас становлять так звані патогенні мікроорганізми, які відіграють найбільшу роль в інфекційній патології людини. Тому профілактика інфекційних захворювань і організація їхнього лікування мають велику державну та соціальну значущість. Це підтвердила й пандемія COVID-19 — гостра респіраторна інфекція, спричинена коронавірусом, яка належить до групи особливо небезпечних. Із появою цього захворювання у світі переконалися в  необхідності дотримання правил санітарної охорони територій країн, обмеження міграційних процесів, проведення відповідних карантинних заходів тощо. Пандемія не тільки завдала величезних економічних збитків, а  й позбавила багатьох людей життя. На Полтавщині на початку цього року жителі опинилися у стресовій ситуації, пов’язаній із прибуттям до Нових Санжар туристів із китайського міста Ухань, звідки й розпочалося поширення коронавірусної інфекції. Невипадково відтоді всі країни задумалися про охорону своїх кордонів і територій населених пунктів від занесення інфекційних хвороб. Варто також зауважити, що нині одним із надзвичайно актуальних питань є проблема протидії біотероризму. Такі факти, наприклад, мали місце під час терористичних актів у 2001 році в США, коли збудник сибірки використали як біологічну зброю. Здебільшого біотероризм націлений проти певних груп населення або навіть держав. Отож розвиток мікробіологічних методів діагностики для України зараз, як ніколи, є актуальним, так як реформатори знищили цілу систему лабораторної бази державної санепідслужби.

За роки становлення України як самостійної держави відбулися докорінні зміни в усіх сферах життя. Бурхливого розвитку зазнали економічні, політичні та культурні міжнародні відносини, що в свою чергу призвело до зростання двосторонніх міграційних процесів і вантажних перевезень, зокрема з країн, на території яких існують ендемічні осередки особливо небезпечних так званих «карантинних» захворювань (холера, чума, жовта гарячка, а також контагіозні вірусні геморагічні гарячки (Ебола, Ласса, Марбурга тощо)), від чого постійно застерігає ВООЗ. Необхідно також зазначити, що за останні десятиріччя, крім «карантинних» інфекцій, щодо яких встановлено медичний регламент, у світі виявлено десятки нових контагіозних захворювань із високим рівнем летальності й схильністю до масового розповсюдження. Факторами, які призвели до появи нових інфекційних захворювань, стали:

— погіршення в багатьох країнах економічного стану;

— урбанізація;

— зростання міграції;

— зміна поведінкових навичок серед населення (сексуальна революція, розповсюдження наркотиків тощо).

Особливу роль у занесенні небезпечних інфекційних захворювань відіграло збільшення туристичних зв’язків. У нашій області кількість туристичних агенцій сягає вже понад 200. Українці за кордоном часто опиняються в незадовільних побутових умовах, які сприяють зараженню на інфекційні захворювання. Більше того, відправляючись у мандрівку, наші співвітчизники не завжди отримують необхідну інформацію щодо тактики поведінки з метою застереження від інфікування. Крім того, ситуацію погіршила ліквідація державної 

санепідслужби, завдяки якій бу-ли налагоджені чіткі плани взаємодії. Також при органах влади всіх рівнів ліквідували державні надзвичайні протиепідемічні комісії, а от протиепізоотичні залишили. Як вам таке ставлення до людини? То хто ж ми тоді? Варто зазначити, що туристичний потік за роки незалежності збільшився у понад 30 разів. І таке різке зростання міграційних процесів одразу незадовільно позначилося на епідемічній ситуації в багатьох країнах, зокрема й у нашій державі. Про це свідчать спалахи холери, які, згідно з даними ВООЗ, за останні 50 років реєструвалися в 150 країнах світу. В Україні у 2011 році, коли в Маріуполі виник спалах холери, під час якого було зареєстровано 33 випадки захворювання та 25 носіїв, стався величезний переполох. Але цей спалах подолали, не допустивши виникнення епідемії, адже тоді ще існували державна санепідслужба та державні надзвичайні протиепідемічні комісії. Крім того, незадовільною стала епідемічна ситуація щодо ВІЛ-інфекції, що виникла в державі, починаючи із середини 

90-х років минулого століття, яка переросла в епідемію. 

На епідемічну ситуацію в Україні може негативно вплинути активізація епізоотичного процесу в природних осередках чуми в Росії, особливо в тих, що розташовані на Північному Кавказі, — у Кабардино-Балкарії, Карачаєво-Черкесії, Чечні та Дагестані. У разі недотримання карантинних вимог і санітарних правил з охорони території це може стати реальною загрозою для розповсюдження чуми в Україні, насамперед у її східних областях: Донецькій, Луганській і Харківській, які мають багаторічні організовані та неорганізовані пункти пропуску через державний кордон. Чума — це особливо небезпечна інфекційна хвороба з високим рівнем летальності, яка за всю історію людства спричиняла епідемії та пандемії з багатомільйонними втратами. У вірші «Чума» Тарас Шевченко писав:

«Чума з лопатами ходила

Та гробовища рила, рила…

Село зеленіє.

Ніхто в його не заходить,

Тільки вітер віє

Та розносить жовте листя

По жовтому полю.  

Довго воно зеленіло,

Поки люди з поля

Пожарище не пустили  

Та не запалили

Села того зеленого.

Загоріло, затліло,

Попіл вітром розмахало,

І сліду не стало. 

Отаке-то людям горе

Чума виробляла».

А щоб чума, холера, гарячка Ебола чи якісь інші «карантинні» хвороби такого не «витворяли» з нами, ми маємо створити надійну профілактичну санітарно-протиепідемічну систему захисту населення та організувати лікування хворих, так як без цього не обійтися. Пандемія коронавірусної інфекції показала неготовність наших систем до таких викликів.

Для України — держави з широкою мережею міжнародних аеропортів, морських і річкових портів, залізничних шляхів та автомобільних трас — санітарна охорона територій від занесення та розповсюдження небезпечних інфекційних захворювань є важливим державним завданням у сфері захисту населення. Про це зазначено в законах України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про державний кордон України», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», у Постанові Кабінету Міністрів України № 823 від 22.08.2011 року «Про затвердження Правил санітарної охорони території України». Зокрема цією постановою визначено механізм здійснення організаційних медико-санітарних, лікувально-профілактичних та протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання занесенню та поширенню на території України особливо небезпечних інфекційних хвороб та ввезення товарів, хімічних, біологічних і радіоактивних речовин, відходів та інших вантажів, небезпечних для життя і здоров’я людини. Крім того, у ній визначено перелік нозологічних форм інфекційних хвороб, що мають міжнародне значення. Між іншим, COVID-19 нині віднесено до цього переліку як особливо небезпечне інфекційне захворювання. Проте у зв’язку з реформами в різних галузях України, зокрема й у сфері охорони здоров’я, ліквідацією державної санепідслужби та іншими змінами постанова має бути перероблена з урахуванням вимог сьогодення, а це є певним гальмом та перепоною для розробки відповідних комплексних планів щодо захисту конкретних територій.

Прикро й через те, що за останні роки діяльності попередніх виконувачів обов’язків міністрів охорони здоров’я України ті поетапно знищували профілактичну галузь охорони здоров’я, державну санепідслужбу, не сприяли розвитку відділів особливо небезпечних інфекцій, їхньому оснащенню сучасним лабораторним обладнанням та кадровим потенціалом, натомість постійно займаючись лише скороченням. І така тенденція продовжується. Проте, якщо звернутися до історії, під час виникнення спалахів холери МОЗ України робило конкретні кроки, щоб посилити роль відділів особливо небезпечних інфекцій при державній санепідслужбі. А під час погіршення епідемічної ситуації щодо туберкульозу при них були створені відділення протидії туберкульозу, які були укомплектовані досвідченими кадрами й постійно проводили профілактичну роботу. А зараз усе, навпаки, руйнують та скорочують, що не на користь здоров’ю населення. Тому нині необхідно провести аналіз програм, які мають бути спрямовані на:

— удосконалення системи планування організації та проведення заходів щодо санітарної охорони території;

— наукове обгрунтування стратегії й тактики заходів щодо локалізації та ліквідації епідеміологічних ускладнень з особливо небезпечних інфекцій;

— спеціалізовану підготовку медичної мережі, розвиток кадрового потенціалу, вдосконалення системи структур особливо небезпечних інфекцій, лабораторної діагностики та профілактичні заходи;

— посилення матеріально-технічної бази лікувальних закладів та їхню модернізацію, недопущення скорочень інфекційних лікарень і забезпечення їхньої сучасної підготовки до різних біологічних викликів;

— відновлення системи Державної санітарно-епідеміологіч-ної служби як національного протиепідемічного щита в сфері са-нітарно-епідемічного благополуччя нації, а також спеціальну підготовку кадрів. Встановлення контролю за інфекціями, відпрацювання стратегічних напрямків у розвитку епідеміології, яка має розвиватися наступальним характером, що дасть змогу прогнозувати і зупиняти перебіг епідеміологічного процесу. Але як вона може розвиватися, коли в державі залишилися лише її уламки. Кадрів не готують вже 6 років поспіль. Куди ж ми рухаємося? Відповідь є: до початку різних і 

зокрема нових епідемій;

— спеціальну підготовку кадрів.

У зв’язку з непродуманими реформами в системі охорони здоров’я за останні роки рівень підготовки спеціалістів лікувально-профілактичних закладів різко погіршав, а фахівці санітарно-епідеміологічного напрямку з питань епідеміології, гігієни, дезінфектології, лабораторної діагностики та профілактики особливо небезпечних інфекцій практично зникають, оскільки система державної санепідслужби зруйнована. Під час пандемії коронавірусної інфекції відсутність державних надзвичайних протиепідемічних комісій при органах влади далася медикам взнаки. Адже свого часу комісії, які були створені при Кабінеті Міністрів України й обласних, міських, районних органах виконавчої влади, відігравали величезну роль у питаннях санітарно-епідемічного благополуччя населення та санітарної охорони територій. Основним їхнім завданням було здійснення контролю через органи виконавчої влади, керівників підприємств, установ і організацій за виконанням санітарних та проти-епідемічних (профілактичних) заходів щодо запобігання розповсюдженню особливо небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень людей, а також ліквідації епідемій і спалахів захворювань. Крім того, робота комісій була спрямована на додержання юридичними та фізичними особами санітарних норм, спрямованих на захист здоров’я людей та довкілля. На Полтавщині у разі виникнення різних викликів комісії діяли оперативно, координували діяльність органів місцевої влади, підприємств і організацій щодо питань проведення санітарних і протиепідемічних заходів. Одним із важливих пріоритетів їхньої діяльності було проведення профілактичних заходів, тобто комісії працювали на упередження. І це спрацьовувало. Зокрема покращувалися умови життєдіяльності людей, адже для виявлення причин санітарно-епідемічних ускладнень до роботи залучали комісії, науковців та провідних фахівців. Комісія контролювала виконання запроваджених заходів і приймала адекватні рішення в разі їхнього невиконання. 

До історії обласних комісій на Полтавщині увійшли імена Бориса Чичкала, який очолював обласний штаб із ліквідації аварії на ЧАЕС при облвиконкомі, Петра Шемета, котрий очолював обласну надзвичайну протиепідемічну комісію під час епідемії дифтерії після розпаду Радянського Союзу, та Надії Мякушко, яка зробила неабиякий внесок у боротьбу проти пандемії свинячого грипу, а потім і спалаху кору в Україні. Варто зазначити, що робочим органом вказаних комісій були санепідстанції, а головний державний санітарний лікар був заступником голови комісії. Завдяки діяльності державних надзвичайних протиепідемічних комісій на Полтавщині було зроблено чимало добрих справ заради безпеки життя і здоров’я населення. Але недолугі реформатори за останнє десятиріччя ліквідували не лише санітарно-епідеміологічну службу, а й протиепідемічні комісії. Це величезна помилка в історії нашої країни.

Отож пандемія гострої респіраторної вірусної інфекції COVID-19 оголила низку проблем у всіх напрямках життєдіяльності людини та вплинула на комунікаційні зв’язки між країнами. А санітарна охорона територій нині набула особливого значення, адже саме вона допомагає призупинити процес винесення джерел інфекційних захворювань та їхніх збудників за межі ендемічних зон. Тому сподіваємося, що керманичі нашої держави та МОЗ України виправлять допущені їхніми попередниками помилки у сферах епідеміології, гігієни та санітарії, відпрацюють сучасні правила санітарної охорони території нашої держави й подбають про розвиток профілактичної галузі охорони здоров’я. Нині ж важливо не панікувати, а об’єднуватися та дотримуватися всіх вимог карантинних заходів. Дбаймо про своє здоров’я й нашу Україну-неньку. Будьте здорові!

Валентин ШАПОВАЛ,

лікар-епідеміолог відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ «Полтавський обласний лабораторний центр МОЗ України», заслужений лікар України, кандидат медичних наук, доцент, член громадської спілки «Полтавське товариство сільського господарства»