Тече річка Тарапунька

Напевно, немає в Полтаві такої людини, яка б не знала, що в нашому місті є річечка, яку називають Тарапунькою. Протікає вона в колишньому передмісті, а нині мікрорайоні Павленки, оперізуючи майже четверту частину Полтави. Ширина річечки становить менше двох метрів, а починається вона в урочищі Чамарин Яр, наприкінці вулиці Мясоєдова. Унизу яру є невеликий місточок, ліворуч від нього видніється бетонна труба, з якої витікає вода. Цей струмочок і є початком річки. Її водозабором є територія товарного майданчика станції «Полтава-Київська» і води з боліт за базою «вторчормету», де і зараз спостерігається високий рівень грунтових вод, а сама місцевість заболочена.

У моїй пам’яті спливають спогади, пов’язані з цим місцем. У 1949 році, коли я йшов із села Кротенки (зараз — Сем’янівка) до міста, то переходив невеликий місточок біля сучасної зупинки «Дослідне поле». Це й був місток через річку Тарапуньку. Пізніше, після благоустрою вулиці, в руслі річки проклали бетонні труби, а ярок засипали. У ХІХ столітті на цьому місці стояв заїжджий поштовий двір Балкового, тож дуже довго ця зупинка називалася не «Дослідне поле», а «Балкове». Тарапунька тече по яру вниз, омиваючи гору, і спускається в Рогізне урочище й далі Подолом  поспішає до своєї сивочолої матері — Ворскли.

А ще запам’ятався мені один цікавий факт. У 1963 році будували високовольтну лінію від підстанції № 1 (Полтава) до турбомеханічного заводу, і в проєкті, який розробив харківський інститут «Енергомережпроект», бу-ло позначено: «Річка Тарапунька — несудноплавна». Дійсно, такою маленькою річкою хіба що діти пускали кораблики.

Цікаво, звідки ж походить назва річки? Якось ми говорили про це з товаришем — кандидатом історичних наук Андрієм Янком, і він розповів, що його бабуся Фекла Степанівна вживала подібне слово, коли сварилася: «Ах ти, тарапатий» або «тарапата». В етимологічному словнику української мови пояснюється, що слово «тарапата» означає колотнеча, клопіт, халепа. Запозичене, певно, з польської мови й означає «шум, клопіт, турботу, непостійність».

Як польське слово потрапило до нас? Згадаймо історію. Тривалий час наші землі були підпорядковані Речі Посполитій і належали польському гетьману коронному Станіславу Конецпольському. Після Люблінської унії 1659 року поляки з Правобережної України стали переселятися на Лівобережну. Відтоді в нас почали з’являтися польські назви, приміром, Мазурівка, де тече річка Лтава. Вірогідно, таким чином і з’явилася назва Тарапунька. 

Річка ця хоч і невеличка, проте завдавала багато клопоту населенню, яке проживало в прилеглій місцевості, особливо в рівнинній частині. Приймаючи талі води з крутих схилів Чамариного яру, вона несла їх на низину і заливала велику територію. А повені завдавали великих збитків приватним господарствам. Можливо, тому і назвали її лайливо — Тарапата. Утім, повені тривали протягом декількох днів, а в інший час ця річечка приносила тільки користь: на ній плавали птиці, її водою напували худобу та поливали городи. Тому частіше називали річку ласкаво — Тарапушка, Тарапатенька, а згодом і Тарапунька. З цією версією походження назви річки погоджується і відомий краєзнавець По-лтави Валентин Посухов.

Проте існує й іще одна версія походження назви річки. Згідно з нею, ця назва складається з двох слів іранського походження — з мови народів, які населяли колись наш край (кімерійці, авари, анти). «Тара» — чорна і «пунка» — округла форма. Чорна, напевно, тому, що бере свій початок на чорноземних і глинистих землях схилів Чамариного яру. А в старожилів цієї місцевості збереглася ще одна назва цієї річки — Рудька, що також свідчить про колір води і дна.

До речі, у Полтавській області існують ще чотири річки з назвою Тарапунька (можливо, деякі зникли). У селі Микільське нині По-лтавської територіальної громади Тарапунька впадає у Ворсклу. Є річка Тарапунька — права притока річки Грунь на Зіньківщині. Тарапунька тече поблизу села Шарківщина Миргородського району. У колишньому Гадяцькому районі поблизу села Римарівка також протікає Тарапунька. Однакова назва свідчить про те, що в ті далекі часи відбувалася міграція населення і на новому місці жителі подібній річці давали уже знайому їм назву — Тарапунька.

Деякі полтавці називають Тарапуньку Полтавкою. Але По-лтавка — це річка Лтава, яка тече в Мазурівському урочищі під землею по залізобетонних трубах вздовж вулиці Небесної Сотні (Леніна). Над нею уже побудовано декілька багатоповерхових будинків. Справедливо, що це Полтавка, бо, за однією з версій, назва нашого міста походить від назви цієї річки — поселення по Лтаві.

Слово «тарапунька» також відоме і як прізвище-псевдонім народного артиста України Юрія Тимошенка — учасника естрадно-гумористичного дуету «Тарапунька і Штепсель», популярного в 40—60-х роках минулого століття. А з псевдонімом вийшла така історія. Ще перед Другою світовою війною письменник і режисер Олександр Довженко запропонував Юрію Тимошенку обрати собі артистичний псевдонім: «Згадай якусь із назв, оригінальну і рідну твоїй душі, що властива саме вашому краю». — «У нас у батьковому городі тече річечка з оригінальною назвою — Тарапунька (проживав Юрій Тимошенко по вулиці Підмонастирській (Нариманівській)). Можливо, підійде це слово?» — запропонував актор. «Годиться!» — вигукнув Олександр Довженко. Так Юрій Тимошенко став Тарапунькою.

Поринаючи в лабіринти історії рідного краю, дізнаєшся багато нового й цікавого, і цими дослідженнями хочеться поділитися з вами, мої шановні полтавці. Любіть і знайте свій рідний край, свою малу батьківщину.

Володимир ХАЛИМОН,

почесний краєзнавець України