Щоб кожен зубчик був ідеальний!

Озимий часник починають викопувати у середині липня, ярий — наприкінці липня — на початку серпня. Робити це варто сухого і сонячного дня, кажуть господарі та господині.

«Те, що озимий часник дозрів, можна побачити по стрілках, — розповідає Тетяна Москалюк із міста Сквири, що на Київщині. — Коли вони тільки-но з’являються на рослині, то зігнуті донизу. Якщо ж повністю розвернулися вгору — можна копати». Ще одна ознака — оболонка вершечка стрілки тріскає, і на поверхні з’являються насінини, так звані бульбочки. 

Визначити, чи пора збирати врожай часнику, посадженого навесні, можна і за товщиною стебла та кольором листя. «Якщо стебло біля головки стоншало і легко гнеться, то час копати, — розповідає Марія Бодак із села Святець, що на Хмельниччині. — Також можна відгребти землю від двох—трьох головок та оглянути луску — вона має бути щільною і підсохлою. В озимого часнику луска фіолетового відтінку, а в ярого — жовтуватого. Також зверніть увагу на листя: якщо 4—6 листків пожовкли і вже засихають, а лише 3—4 зелені, потрібно копати».

Якщо запізнитися зі збором часнику, у рослини потріскаються верхні лусочки, головки порозпадаються на зубки — і плоди стануть непридатними для тривалого зберігання. Якщо ж часник зібрати зарано, він матиме невизрілу шийку, недоформовані лусочки і теж погано зберігатиметься.

Кожну рослину господині радять викопувати обережно, аби не пошкодити головки. «Після того, як викопали, часник необхідно просушити у добре провітрюваному приміщенні, але не на сонці, бо під його променями рослина почне гнити, — зауважує Тетяна Москалюк. — Далі я зрізаю частину стебла, залишаючи 10—15 сантиметрів біля головки, складаю в ящики (дерев’яні або пластикові з дірками, щоб був доступ повітря) і тримаю у прохолодному місці аж до морозів. Зимою приношу до хати і прилаштовую в найбільш прохолодному і темному місці. Навесні залишки складаю в ящик на овочі в холодильнику».

А пані Бодак рекомендує заплітати ярий часник у коси. «У підсохлих рослин залишаю головку і все стебло, частину листя можна обірвати, — каже вона. — Косу починаю заплітати знизу, послідовно вплітаючи нові головки. Щоби косичку можна було повісити, на кінці роблю петлю. Головне — тісно плести косу, щоб не розліталася». 

Озимий часник важко заплести в косу — у нього стебло твердіше. Тому господиня радить нанизувати його на цупкий шпагат, зробивши так зване часникове намисто. «Для зберігання обирайте тільки цілісні головки. А найкращі залишіть на насіння, аби й наступного року виростити гарний врожай!» — радить пані Марія.