«САКУРА БУМ» від «Вечірки»

Проект «САКУРА БУМ» від «Вечірньої Полтави» продовжується. Дерева біля редакції, на жаль, вже відцвітають, розносячи рожеві пелюстки квітів по всій вулиці. Але на фотографіях наших читачів «рожева» весна ще буяє. Ми вдячні всім, хто надіслав фото на адресу редакції чи виявив бажання позувати нашому кореспондентові. Тож ми насолоджуємося прекрасними світлинами та запрошуємо долучатися й надалі до нашого проекту «САКУРА БУМ». Надсилайте фотографії на електронну пошту: vpreklama@ukr.net, зазначайте ваше прізвище, ім’я й за бажання розповідайте свою історію знайомства з прекрасними деревами японської вишні.

Сакура — спогад дитинства

Я, жителька Полтави, вперше в житті сфотографувалася біля сакури по вулиці Раїси Кириченко в травні цього року. Так виправила помилку моїх батьків, які не зробили цього в моєму далекому дитинстві...  

Народилася я на Закарпатті. Моє рідне місто Мукачево було першим в Україні, де квітли сакури. Ми мешкали в будинку на вулиці Московській, і там росли великі дерева, крони яких були сформовані у вигляді куль, щовесни одягаючи рожеві шати. Уявіть собі, вся вулиця у рожевих кулях… Батьки розповідали мені легенду про те, як сакури потрапили до міста. Колись давно іноземні мандрівники зупинилися на нічліг у Мукачеві. Вони багато розповідали про свої подорожі, коштовності, рослини інших країн — про все, що бачили. А як поснули, то місцеві жителі, вражені розповіддю про квітучі дерева, що схожі на вишні, проте ніколи не родять, викрали кілька саджанців. Подорожуючі не помітили крадіжки. А коли вони поїхали з міста, місцеві тієї ж ночі посадили екзотичні дерева. Так у Мукачеві з`явилися сакури, які везли до Ужгорода. Було це так чи ні, неважливо. Сакура назавжди залишилася у моєму серці спогадом дитинства. Я дуже вдячна редактору популярної протягом майже 30 років обласної газети «Вечірня Полтава» Володимиру Марченку за такий прекрасний подарунок місту, в якому прожила все своє свідоме життя, — алею сакур біля приміщення редакції.

Оксана КРАВЧЕНКО