Ніякий карантин не страшний: полтавка запевняє, що робота вдома не має мінусів

Сталося так, що понад рік тому жителька Полтави Олександра Шостя, котра працювала нянею в дитсадку, звільнилася з роботи якраз перед запровадженням жорсткого карантину. Зрозуміло, знайти нову роботу за таких обставин годі було й мріяти. Тим паче, що жінка мала от-от переступити 40-річний рубіж, а, не секрет, примхливі роботодавці все частіше висувають вимогу щодо віку працівника: не старше 35 років.

Розпочавши нову справу, не чекайте, що від клієнтів не буде відбою

— І тут подруга, котра має власну домашню шоколадну майстерню, знаючи, що мені вдається випічка з дріжджового тіста, порадила піти на платний майстер-клас із випічки хліба на заквасці й навіть позичила кошти, — розповідає Олександра. — Сума як для безробітної людини на ту пору була пристойною — 1 тисяча гривень. Звісно, із часом ми з чоловіком її повернули. На майстер-клас я прийшла підготовленою. Адже перед цим переглянула багато відеороликів про те, як вивести закваску та спекти домашній хліб на ній. Не вистачало тільки практики — хотілося попрацювати разом із майстром з оцим тістом, яке геть не таке, як дріжджове. Отак усе й почалося. Відтоді вже понад рік двічі на тиждень печу живий корисний хліб. Закваски не виводжу, хоч і знаю, як це робити. Річ у тому, що майстер поділилася своєю закваскою, тож раз на добу я її оновлюю, у такий спосіб спрощуючи процес приготування випічки. Бо на те, щоб вивести закваску, потрібно витратити від 5-ти до 10 днів. 

За словами Олександри, багато людей, котрі  відважуються взятися за нову для себе справу, гадають, що від клієнтів одразу не буде відбою. І розчаровуються, не дочекавшись бажаного. Вона ж із самого початку налаштувала себе на те, що все не буде легко і просто.

— Я починала з 1—2 клієнтів, — продовжує розповідь моя співрозмовниця, — і то були приятелі, добрі знайомі, котрі замовляли мій домашній хліб тільки для того, щоб мене підтримати. А далі спрацювало «сарафанне радіо»: мої друзі рекламували спечений мною хліб на заквасці своїм друзям. І ті, зацікавившись, воліли спробувати його й собі. Хоч навіть зараз маю небагато охочих замовити домашній хліб. От, скажімо, завтра пектиму всього 5 хлібинок. Траплялося, що пекла і 8, і 10 буханців, та загалом таке буває нечасто. Основні замовники — це віряни з нашої помісної церкви. Бо в нашій церковній громаді заведено підтримувати одне одного.

Якось Олександра Шостя пригостила мене смачним гречаним хлібом — так я дізналася про її домашнє міні-виробництво. Щодо асортименту, то, окрім уже згаданого, жінка пече хліб із в’яленими  томатами або з кропом, із куркумою й насінням соняшника та гарбуза. А ще — цільнозерновий класичний, вермонтський (із трьох видів борошна), житній десертний (із курагою, чорносливом і грецькими горіхами), зерновий (із насінням соняшника, гарбуза та льону), морквяний (із пюре моркви) тощо. За словами прихильниці здорового харчування, найбільш популярні буханці — з кропом, а також із додаванням гречаного борошна зі смаженою цибулею. Житній десертний із сухофруктами часто замовляють дітям. 

— Усілякі добавки на любителя — одна жіночка віддає перевагу класичному цільнозерновому хлібу, бо саме такий полюбляє її чоловік. Для своїх домочадців в основному випікаю хліб, змішуючи залишки різних видів тіста, — теж виходить дуже смачно. Цільнозернове борошно дрібного помелу замовляю зі Львова: як правило, 25-кілограмового мішка вистачає на 2 місяці. На відміну від сортового, це борошно отримують особливим способом (не відокремлюючи оболонки й зародка), внаслідок чого в ньому зберігаються всі корисні властивості злаків, — «просвітлює» мене Олександра. — Щоправда, й ціна його відрізняється від вартості того, яке ви купуєте в магазині, — кілограм цільнозернового борошна разом із пересилкою обходиться мені в 30 гривень. Відтак спечена мною хлібина без особливих добавок витягує на 50 гривень, а з добавками — й того більше.

 І це при тому, що поки жінка не закладає до ціни хліба витрат на електроенергію й воду, а також на упаковку, аби він не став іще дорожчим. Втім, людям, котрі стежать за здоров’ям, стараються їсти корисну їжу, не шкода раз на тиждень викласти за хлібинку 50—70 гривень. Річ у тім, що її можна їсти цілий тиждень. Завдяки  тому, що у хлібові Олександри Шості немає синтетичних дріжджів, його свіжість зберігається тривалий час — ви його швидше з’їсте, аніж він «зацвіте» чи  засохне. 

Хліб на заквасці не кожному по кишені

— Моя найстарша донька Галина, яка вже живе окремо, часто замовляє гречані буханці, то вони в неї й два тижні можуть пролежати. До того ж мій хліб дуже ситний — ви самі це відчули. Хоча треба визначити свою норму його споживання. Скажімо, моєму чоловікові Анатолію вистачає двох шматочків, щоб наїстися, мені — одного, а дітям — і пів шматочка. Хліб на заквасці не «повітряний», а, навпаки, щільний, тому важкуватий для шлунку, через що споживати його потрібно обережно, — радить пекарка. — Іще хочу розвінчати такий міф: дехто думає, що якщо хліб корисний, то від нього не поправишся. Це не так. І хоч хліб на заквасці вважається менш калорійним порівняно з дріжджовим, якщо ним надто захоплюватися, можна набрати вагу. Щоправда, багато з’їсти такого хліба просто нереально.

Хоча в приготування живого корисного хліба героїня цього матеріалу вкладає душу, про якийсь суттєвий прибуток поки що не йдеться. За її словами, найчастіше вона виходить на «нуль». 

— Чому й говорю: коли починаєте нову справу, не розраховуйте на море клієнтів і суттєвий дохід, бо матимете велике розчарування, — іще раз нагадує Олександра Шостя. — Я зразу налаштувала себе на те, що успіху не буде, мов за помахом чарівної палички. Завдяки цьому, мабуть, і тримаюся на плаву. Тут потрібне велике терпіння. А ще треба любити цю справу так, як я люблю. Витрачаю на приготування хліба цілу добу. Звечора готую опару, вранці — тісто. Далі йдуть заміси, викладки, формовки тощо. Загалом якщо починаю місити тісто о 8-й годині ранку, то закінчую випікати хліб тільки о 8-й вечора. Зрозуміло, щоб віддавати цій справі стільки часу, треба її по-справжньому любити. Не можу не згадати й про підтримку свого чоловіка — без нього в мене нічого не вийшло б. 

Немає сумніву, що хліб на заквасці, який готували іще наші предки, є найкориснішим. У цьому, мабуть, і переконувати нікого не треба. Та через невисокий рівень достатку українців кожен, певно, тричі подумає, перш ніж його купити. Так розмірковую вголос, спілкуючись із Олександрою. 

— Звісно, у нас основна маса людей живе за межею бідності. Тому їм краще купити некорисний, зате дешевий хліб, — погоджується жінка. — Це правда, не кожному хліб на заквасці по кишені. На жаль, такі нинішні реалії.

І хоч про прибутки Олександра Шостя поки  лише мріє, позитив уже хоча б у тому, що тепер їй жоден карантин не страшний. Вона вважає, що робота вдома не має мінусів. Особливо для мами, в якої діти відвідують молодшу школу і яких треба зустріти після уроків, а потім відвести ще й на спортивну секцію: 9-річна донька Марія займається легкою атлетикою, а 7-річний син Ростислав — вільною боротьбою.

— Якби десь працювала, мене ніхто не відпускав би з роботи по кілька разів на день. А так сама собі хазяйка — можу розпоряджатися своїм часом. Навіть у «хлібні» дні в мене все розплановано: відправляю дітей до школи, а тоді переключаюся на хліб. Я цілком задоволена своїм нинішнім життям, — стверджує Олександра. — І поки діти не підростуть, не збираюся щось у ньому змінювати.

Ганна ЯРОШЕНКО

«Вечірня Полтава»

Фото автора