Дві квітки магнолії й Іудине дерево: цвіте дендропарк Полтавського краєзнавчого музею

Карантин карантином, але ж весни не зупинити. В Олени Науменко — садівниці дендропарку Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського — справ у цей час хоч відбавляй: землю полити, тоді спушити, квіти прополоти…

— І вдома, і на роботі одне й теж, — посміхається жінка. — Я живу в приміському селі, тож завжди серед природи. Якби не любила своєї справи, то, мабуть, і не прийшла б сюди на мінімальну зарплату. Але ось уже три роки доглядаю за дендропарком, і мені це в задоволення. Єдине «але» — ніколи не нюхаю цвіту, бо страждаю на алергію.

Олена й стала моїм випадковим екскурсоводом по невеликому дендропарку (його площа становить близького одного гектара), що розкинувся в затишному дворику вишуканої будівлі колишнього Полтавського губернського земства, спорудженій у 1908 році за проектом архітектора Василя Кричевського в стилі українського архітектурного модерну. Музей розмістився тут уже після Другої світової війни, а дендропарк був закладений у 1964 році. Нині тут росте понад 80 видів різноманітних дерев і чагарників. Чимало також багаторічних та однорічних квітів, які милують око від ранньої весни і аж до морозів. Це — сортові тюльпани, примула, пшінка весняна, анемона жовтецева, гадюча цибулька…

Екскурсії парком стали проводитися з минулого року. І зараз, якби не карантин, тут, коли все так буйно квітне, стояли б черги з охочих насолодитися короткоплинною красою.

— Сподіватимемося, музеї скоро відкриються, і наші відвідувачі зможуть побачити й цвіт декоративної сливи Піссарді, батьківщиною якої є Іран, і жасмину, і деревовидної півонії білої (її у нас три кущики, два з них ще не цвіли, і ми навіть не знаємо, якого кольору будуть її квіти). 

«Новоселів» у дендропарку чимало. Цьогоріч тут, наприклад, уперше розквітла яблуня Маковецького, плоди якої називають «райськими». Її так само, як і яблуню сливолисту подарував дендропарку доцент кафедри захисту рослин Полтавської аграрної академії, голова По-лтавського відділення Українського ботанічного товариства Віктор Самородов. Яблучка дозріють під кінець літа, а поки що гілочки тоненького маленького дерева буквально обліплені рожевим цвітом. Це диво можна спостерігати зазвичай два тижні. 

Такими ж гарними рожевими квітами радує й мигдаль степовий, висаджений минулого року. Два пагінці рослини, занесеної до Червоної книги України, привіз директор музею Олександр Супруненко, повернувшись з археологічної розкопки біля села Білани, що поблизу Горішніх Плавнів. Той, що висаджений на сонячній ділянці, уже відцвів, а той, що в тіні, — буквально всипаний квітами. 

— Назва рослини походить із сирійської мови і означає «красне дерево». Представлений у дендропарку вид мигдалю давно введений у культуру, на обійстях жителів Полтавщини його можна зустріти частіше, аніж у дикій природі. Раніше він ріс на півдні і південному сході України, де були чагарникові степи. Тепер їх немає, і дикорослий мигдаль де-не-де зустрічається в зоні степу. Це рідкісний вид рослин для Полтавщини. Невеликі його популяції збереглися в Карлівському, Чутівському, Кобеляцькому та Кременчуцькому районах. Його плоди неїстівні, на відміну від дерева мигдального горіха. Ці дві рослини — далекі родичі, — пояснює телефоном (бо ж карантин!) старший науковий співробітник відділу природи краєзнавчого музею Олена Халимон.

А ось невисока сортова магнолія — Суланжа біла вишукана, висаджена три роки тому, щойно відцвіла. Навіть пелюстки під нею ще не зів’яли. Поява двох великих запашних квіток на декоративному деревці стала головною новиною дендропарку. Шкода, цієї краси не змогли побачити відвідувачі. Зате Олена Науменко зберегла її у фотографіях, якими з радістю з нами поділилася.  

До речі, цю екзотику подарували парку донька й онука першого завідувача музею Ганна та Наталія Ливиненко. Наталія тривалий час працювала старшим науковим співробітником Національного ботанічного саду імені М. Гришка НАН України. 

Уже скидає рясний жовтий цвіт і керія японська повна з родини трояндових (відома ще як кущ календули), але якщо буде тепло, то зацвіте ще в другій половині літа й квітнутиме аж до перших приморозків. Це одні з найяскравіших кущів нинішнього дендропарку. Їхня батьківщина — Китай, Японія, Корея. 

Але ще вабить своєю красою церцис канадський — дивовижне за своєю красою дерево, на якому світло-рожеві квіти ростуть пучками прямо на стволі. Рослина (її інша назва — Іудине дерево) належить до сімейства бобових і розповсюджена в Китаї, Середземномор’ї  та Північній Америці. 

Ще з місяць квітнутиме різуха — трав’яниста рослина з білими квітами, поширена в Північній Африці, Азії та Європі. Вона починає викидати цвіт найпершою — наприкінці березня, лише потім з’являються листочки… 

Стоять облиті цвітом звичайні вишні й сливи. Хоча зараз вони видаються дивом із див, яким не можна намилуватися. Тому музейні працівники організували віртуальне знайомство з експозицією під відкритим небом, викладаючи світлини миттєвостей весни на своєму сайті. 

Ганна ВОЛКОВА