30 травня пішов із життя Петро Ротань — колишній півзахисник полтавського футбольного клубу «Ворскла» (колишнього «Колоса»), батько екс-гравця футбольних клубів «Дніпро», «Динамо» і збірної України, а нині тренера молодіжної збірної України Руслана Ротаня. До свого 64-річчя Петро Миколайович не дожив якихось півмісяця.
Петро Ротань не закінчував ніяких спортивних шкіл. Любов до футболу йому прищепив батько, який одразу після війни відродив у колгоспі футбольну команду і грав у напівзахисті лівою ногою. Починав Петро свою спортивну кар’єру в Кременчуці — у місцевих клубах «Металург» і «Нафтовик». Протягом 9 років (із 1980-го по 1989-й) грав у професійному клубі «Колос», що згодом був перейменований на «Ворсклу». За цей час став бронзовим призером чемпіонату УРСР серед аматорів (1985 р.), чемпіоном УРСР серед аматорів (1986 р.), срібним призером другої ліги чемпіонату СРСР (1988 р.). У другій лізі чемпіонату СРСР провів 184 матчі, в яких забив 13 голів.
Залишивши в 33 роки професійний спорт, деякий час виступав за аматорську команду «Зоря» з Карлівки і багато років присвятив тренерській роботі, займаючись із дітьми та футбольними аматорами. Але найбільше досягнення Петра Ротаня як наставника — успіхи у футболі його середнього сина Руслана. Старший Петро і молодший Олексій теж стали футболістами, хоч і не такими відомими — свого часу виступали за команди другої ліги чемпіонату України. Усі троє закінчили Дніпропетровський інститут фізкультури.
«Вони ще зовсім малими були, коли я водив їх на поле педінституту, грали там зі студентами. Такі «заруби» були! Ті студенти зараз говорять: «Ось пам’ятаєте, дядю Петю, як ми з вашими хлопцями там «рубалися»?». Ще із синами в моє село Максимівку (за 50 км від Полтави) на велосипедах їздили. У Петра і Руслана були велосипеди «Орлятко», а у мене — «ХВЗ». У вихідні сідали на них — і в село. Там забирали картоплю, молочко і в понеділок їхали назад. Привозили додому провізію. І тиждень так протягували. Хоча люди в селі тоді говорили: «Дивіться, які Ротані дурні, на велосипедах приїхали», — розповідав якось Петро Миколайович в одному з інтерв’ю.
Ставши знаменитим, Руслан допомагав батькам грошима. А в 2006 році подарував Петрові Миколайовичу «Мазду». Останнім часом батько рідко бачився зі своїм відомим сином, але завжди стежив за його успіхами, нерідко критикував. «Наше покоління грало по-іншому. Я спортивний боєць, а сини на полі більше головою працюють: усе зважують, продумують», — розповідав із гордістю про дітей.
Яна СОКОЛОВА
Фото з відкритих джерел
Додати новий коментар
Amnzuo
4.11 2022 - 12:31
Посилання
rocaltrol order online <a