182 роки тому на Полтавщині народився засновник сучасних Олімпійських ігор

9 червня виповнюється 182 роки від дня народження Олексія Бутовського (9 червня (за старим стилем) 1838 р., с. Пятигірці Лубенського повіту — 25 лютого 1917 р., м. Петроград) — одного із засновників сучасних Олімпійських ігор, члена Міжнародного олімпійського комітету, вченого-педагога. Народився він у подружжя штабс-капітана Дмитра Бутовського та його дружини Надії (дівоче прізвище — Райзер). Звільнившись зі служби за сімейними обставинами восени 1838 р., батько перевозить дружину з немовлям до свого маєтку у с. Пелехівщина (нині Глобинського району), де і проходить дитинство Олексія. Фінансовий стан батьків дав змогу віддати сина на навчання до одного із приватних пансіонів у Полтаві. Одержавши гарну підготовку, Олексій Бутовський вступає у 1849 р. до Полтавського Петровського кадетського корпусу.  У 1853 р. кадет Бутовський переводиться до Костянтинівського кадетського корпусу, закінчує навчання в 1856 р. у Дворянському полку Санкт-Петербурга. У 1858—1861 рр. він штатний викладач у стінах рідного Полтавського кадетського корпусу, а його подальше життя проходить у Петербурзі.

Будучи вже знаним теоретиком фізкультурного руху, Олексій  Бутовський не тільки гаряче підтримав ідею барона П’єра де Кубертена відновити проведення Олімпійських ігор, а й активно включився в їхню підготовку, ставши членом Міжнародного олімпійського комітету. Він пропагував ідею розвитку спорту через залучення широких верств населення до занять фізкультурою. Олексій Бутовський  — автор низки  монографій та багатьох наукових статей із тематики фізичної культури та спорту.

Відійшовши від активної участі в суспільному житті, Олексій Дмитрович багато часу проводив у батьківському маєтку в Пелехівщині. У 1903 р. на кошти його дружини Ганни Василівни  побудовано Пелехівську теслярсько-токарну навчальну майстерню Кременчуцького повітового земства. Будинок був зруйнований у 1943 р.

Ім’я Олексія Бутовського в радянські часи незаслужено забули  —  не було ні меморіальної дошки, ні тим паче пам’ятника. Ідея його встановлення в Полтаві виникла в ентузіастів іще наприкінці 90-х років XX століття. Та втілення її в життя почалося після прийняття виконкомом НОК постанови № 31 від 12 травня 2006 р. «Про спорудження в Полтаві пам’ятника Олексію Бутовському». Рішенням 24-ї сесії 4-го скликання Полтавської обласної ради від 20 січня 2006 р. було затверджено обласну Програму організаційного забезпечення все-українських заходів із відзначення 110-ї річниці Олімпійських ігор сучасності й виділено кошти на спорудження пам’ятника Олексію Бутовському. Рішенням виконкому Полтавської міської ради № 287  від 20 вересня 2006 р. «Про спорудження та розміщення пам’ятника О. Д. Бутовському у м. Полтаві» визначено місце його встановлення. А розглядалося два таких місця: подвір’я колишнього Полтавського кадетського корпусу й майданчик біля центрального входу до стадіону «Ворскла». Зупинилися на другому варіанті.

Погруддя О. Д. Бутовського встановлено на гранітному постаменті, на якому викарбувано написи: «Бутовський Олексій Дмитрович (1838—1917 рр.)», «Уродженцю Полтавщини, одному із засновників сучасного міжнародного олімпійського руху, члену Міжнародного олімпійського комітету з 1894-го по 1900 рік від олімпійської сім’ї». Автори пам’ятника —  архітектор В. Шевченко, скульптор М. Посполітак, гранітні роботи виконав Ю. В’ялий.

14 жовтня 2006 р. пам’ятник відкрив президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка. Деякі дослідники й видання вказують датою відкриття 2008 р. Очевидно, ця помилка пов’язана із присвоєнням імені Олексія Бутовського стадіону «Ворскла»  — наступною віхою на шляху увічнення пам’яті нашого славного земляка.

За матеріалами Полтавського краєзнавчого музею