У Полтаві через недолугість обласних чиновників під загрозою опинилося життя хворих на ниркову недостатність

У Київському районі Полтави склалася катастрофічна ситуація з підвезенням хворих на ниркову недостатність до медичного закладу, де вони тричі на тиждень мають проходити гемодіаліз. Може, не всі знають, що це таке. Коли не працює нирка, продукти розпаду не виводяться із сечею, а потрапляють у кров, яка за пару днів просто смертельно отруює організм людини, тому її потрібно очищувати від шлаків на спеціальному апараті. 

Процедура гемодіалізу безкоштовна, проте дістатися до Полтавської обласної клінічної лікарні імені М. В. Скліфосовського пацієнтам-візочникам, котрі не можуть пересуватися самостійно, дуже проблематично. Ці люди стукали в двері різних чиновників, але їх не чули чи не хотіли чути. Тоді вони звернулися до мене як правозахисника по допомогу. Я взяв цю проблему на контроль і добиватимуся від міської й обласної влади її негайного розв’язання, адже йдеться про загрозу здоров’ю і навіть життю наших земляків.

Суть проблеми полягає в тому, що в Полтаві у двох із трьох районів — Київському та Подільському — автомобілі зі спеціально облаштованими підйомниками (соціальні таксі) давно відпрацювали свої ресурси. А відтак заручниками цієї ситуації стали хворі полтавці, котрі через стан здоров’я не можуть скористатися громадським транспортом. Наприклад, одна з пацієнток із Київського району пересувається на інвалідному візку вже 17 років і її життя цілком залежить від апарату штучної нирки. Лише в Київському районі Полтави підвезення потребують семеро таких хворих, а загалом їх у місті — 37. Згідно з графіком, вони проходять процедуру гемодіалізу у вівторок, четвер і суботу. Єдина проблема — дістатися до медичного закладу й повернутися додому.

Підвозити до лікарні, а потім і доправляти пацієнта додому має транспорт районного територіального центру соціального обслуговування населення. Лише у Шевченківському районі Полтави є новий, куплений торік, спеціально облаштований мікроавтобус. У решті районних територіальних центрів  транспорт потребує термінової заміни. У Київському районі авто взагалі в аварійному стані й постійно виходить із ладу. Цими днями хворих після процедури за моїм наполегливим проханням розвозив власною автівкою голова Київської районної в місті Полтаві ради Сергій Синяговський. Надалі, мабуть, доведеться долучати до цієї справи і секретаря Полтавської міськради Олександра Шамоту, котрий виконує обов’язки міського голови, та голову Полтавської облдержадміністрації Олега Синєгубова…

У межах комплексної міської програми «Турбота» на умовах співфінансування цього року було передбачено закупівлю автомобілів для районних територіальних центрів соціального обслуговування. Половину коштів мала виділити обласна рада, а ще половину — міська. Це 695 тисяч гривень на кожен із районів. Шевченківський район придбав автівку, а Подільський і Київський чомусь не змогли цього зробити. Міська рада кошти виділила, однак обласна рада не виконала своєї частини фінансових зобов’язань. 

Тож на минулій сесії міської ради депутати через те, що облдержадміністрація своєї половини фінансування не додала, гроші, що півроку пролежали на рахунках райрад, повернули до міського бюджету. Хоча за ці кошти можна було б придбати такий автомобіль і зняти напруження хоча б в одному з двох районів міста, а в цей час вимагати в облдержадміністрації виконати свої зобов’язання.

Нині Київський районний територіальний центр соціального обслуговування населення може надати єдиний автомобіль, який є на балансі, — старенький «Део». Щоправда, автомобіль більше простоює в ремонті, позаяк експлуатується в посиленому режимі: цією автівкою користуються й інші хворі Київського району, котрі не можуть самостійно пересуватися. І якщо авто ламається, то життя людей у прямому розумінні опиняється під загрозою. Дивна, м’яко кажучи, ситуація: Полтавська обласна рада на чолі з Олександром Біленьким знайшла 80 мільйонів гривень на ремонт своєї сесійної зали (абсолютно непотрібний, на мою думку, аби тільки «відмити» шалені гроші), але не може знайти 1,4 мільйона гривень на два спецавтомобілі для полтавців, які мають проблеми зі здоров’ям і потребують негайної підтримки та піклування з боку органів місцевого самоврядування. 

Ще 8 травня цього року секретар Полтавської міської ради Олександр Шамота звернувся до голови Полтавської облдержадміністрації Олега Синєгубова щодо сприяння у виділенні облрадою коштів на придбання спеціалізованих мікроавтобусів, обладнаних підйомниками. Відповіді не отримав. Тому є запитання до Олександра Шамоти: чому він звертався не до очільника облради, який безпосередньо й мав виділити кошти, і чому три місяці не дзвонив у всі дзвони, чому не писав і не брав за петельки Біленького та Синєгубова, не нацькував пресу, чому не організував пікетування облради та облдержадміністрації депутатами міськради?!

У неофіційних розмовах чиновники Полтавської облдержадміністрації пояснюють невиділення коштів на спецавтомобілі карантином, пандемією та зменшенням надходжень до бюджету. Я ж вважаю, що це не що інше, як рафінована черствість чиновників і повна відсутність такої риси характеру, як емпатія — здатність співпереживати. 

14 серпня цього року я намагався зустрітися з Олегом Синєгубовим, щоб розтлумачити молодому й здоровому представнику Президента на Полтавщині всю складність ситуації, але голова облдержадміністрації, дізнавшись від свого секретаря, про що я маю намір говорити, покинув будівлю через «чорний» вихід, скориставшись для втечі персональним ліфтом.

Україна, відповідно до Конституціїї, — соціальна держава, ми декларуємо це на увесь світ і маємо виконувати ці декларації. Більшість українців працюють і сплачують податки. Та є й такі співвітчизники, котрі через об’єктивні причини, наприклад, погане здоров’я, не можуть цього робити, так склалася їхня доля. І їм держава має допомагати, а не повертатися спиною до їхніх проблем, як це робить керівництво Полтавської облради та облдержадміністрації!

При комунальному підприємстві «1-ша міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» відкрився центр трансплантації, де вже роблять безкоштовні операції. Тож у людей, які чекають на пересадку донорської нирки, зажевріла надія на повноцінне життя. Утім, чиновники своєю байдужістю їх просто вбивають. Тут доречне порівняння: якщо автомобіль зламався, його можна поставити під паркан і чекати, доки з’являться кошти на запчастини та ремонт. Якщо ж ці пацієнти вчасно не потраплять на гемодіаліз, вони просто помруть! 

Ну, і на завершення, так би мовити, «вишенька на торті»: 20 серпня цього року забирати після процедури інвалідів диспетчер направила легковий автомобіль, в який не помістився інвалідний візок. Відтак жіночка, яка прагне жити, через усе місто змушена була їхати в інвалідному візку додому. А в цей час очільник області Олег Синєгубов та голова облради Олександр Біленький, секретар міської ради Олександр Шамота, директор міського департаменту охорони здоров’я Вікторія Лоза, голова Київської районної в місті Полтаві ради Сергій Синяговський, керівник Київського районного територіального центру соціального обслуговування населення Людмила Кабак, тобто всі ті, хто зобов’язаний довезти інваліда додому, поїхали з роботи додому на службових автомобілях із персональними водіями, ще й мають більш ніж пристойні, а швидше непристойно великі зарплати. І так вони їздять щодня. При цьому вулицями «духовної столиці» України, часто «вбитими», кволими руками крутять колеса інвалідних візків нещасні полтавці, які просто хочуть жити. І мають на це право!

Василь КОВАЛЬЧУК, 

правозахисник