Полтавському дослідному полю — 135

У 1865 році було організоване Полтавське сільськогосподарське товариство, яке поставило перед собою завдання знайти таку систему ведення сільського господарства, яка б у пореформений період за нових економічних умов (розвиток переробної промисловості і зростаючий попит на сільськогосподарську продукцію) забезпечила високу прибутковість. Уся робота товариства базувалася на науковій основі — вивченні економіки і статистичних даних, можливостей збуту продукції. У зв’язку з цим виникла ідея створення дослідних полів і ферм. Ініціатором об’єднання сільських господарств Полтавської губернії й організації Полтавського сільськогосподарського товариства став князь Л. В. Кочубей.
21 травня 1865 року був затверджений статут товариства, а 29 вересня (10 жовтня) відбулося перше засідання. Першим президентом був обраний Л. В. Кочубей, віце-президентом — С. В. Кочубей. Через рік, 29 вересня 1866 року, товариство обговорило пропозицію першого секретаря товариства Ф. І. Гейдука про створення полів або ферм для сільськогосподарських дослідів, які б показали, якою з кормових і промислових культур можна займатися з надією на успіх та користь за цих кліматичних умов і властивостей грунту. Однак коштів на купівлю землі та худоби не було. Тому товариство 15 червня 1884 року звернулося до губернських земських зборів із проханням відкрити дослідне поле. Губернське земство виділило на щорічні витрати дослідного поля  3 050 рублів і затвердило його статут. На основі цього статуту 28 жовтня 1884 року Полтавське сільськогосподарське товариство обрало першу раду дослідного поля, поклавши цим початок його існування.
В організації Полтавського дослідного поля вагому роль відіграв професор Харківського університету А. І. Зайкевич. За його рекомендаціями, а також професора І. О. Стебута загальні збори товариства 31 березня 1885 року обрали на посаду директора дослідного поля Б. П. Черепахіна, який закінчив
Петровську сільськогосподарську академію і працював на кафедрі А. І. Зайкевича.
За основний метод досліджень був узятий польовий дослід, у результаті якого одержуються дані в природних умовах. Програма роботи дослідного поля в перші 8 років його діяльності передбачала дослідження таких питань: вплив на врожай парових озимих чотирьох видів пару — чорного, зайнятого кормовими культурами, і ранньо-весняного, удобреного й неудобреного за різних глибин оранки, порівняльна продуктивність семи видів багаторічних трав (люцерни, еспарцету, конюшини, тимофіївки, стоколосу безостого, грястиці збірної, тонконогу лучного), вивчення культури люцерни (вплив добрив, попередника, способів посіву), її впливу на урожай озимини та ярини, вивчення прийомів агротехніки вирощування картоплі й кукурудзи (глибина оранки, строки і способи обробітку, площа живлення, глибина посадки картоплі, продуктивність різних сортів).
У березні 1891 року директором поля обрали В. М. Дьякова. У цей же час складається звіт про результати семирічних дослідів Полтавського дослідного поля, в яких наголошується на ролі забезпечення рослин вологою на чорних парах, зазначається, що відбулося значне збільшення урожаїв озимої пшениці (на 18,8%) через внесення гною, озима пшениця окуповується  краще, ніж жито, рядковий посів дає змогу зменшити норму висіву. Крім того, була доведена можливість успішного вирощування кукурудзи в межах Полтавської губернії, продовжувалося вивчення багаторічних трав, способів обробітку грунту, гіпсування тощо. Виникла потреба у вивченні й обгрунтуванні інших галузей сільськогосподарського виробництва. Зокрема значна увага приділяється питанню розвитку свинарства. Організовуються досліди з порівняльної оцінки ефективності відгодівлі простої місцевої і беркширської порід свиней (затрат корму на одиницю приросту, ефективності використання азотистих або крохмалистих кормів). У цей час збільшується земельна ділянка дослідного поля до 60—70 десятин (73 га).
Із 1897 року Департамент землеробства виділяє по 1 000 рублів на утримання лабораторії, що дало можливість проводити досліди з хімічного дослідження різних типів грунтів Полтавської губернії, хімічного складу кормових рослин, визначення нітратного азоту, фосфору в грунтах за різних способів обробітку. У лабораторії відводиться кімната під бібліотеку, організовується відділення з контролю за насінням, побудовано вегетаційний будиночок.
У 1899 році директором дослідного поля був обраний Ю.  Ю. Соколовський. У лабораторії під керівництвом С. Ф. Третьякова, який з 1900-го по 1905 рік працював помічником директора дослідного поля, а з 1 січня 1905 року — директором і водночас завідувачем відділу рослинництва, активно проводяться хімічні дослідження, аналізи зразків грунтів за різних способів їхнього обробітку, визначається нітратний азот, фосфор.
У цей час започатковується нова серія дослідів із вивчення зайнятих парів, впливу зяблевої оранки на урожай ярої пшениці та ячменю, норм внесення гною і мінеральних добрив, тривалості їхньої дії, способів посіву озимих і ярих культур, сортів кормових культур (конюшини червоної, буряка кормового, картоплі, гарбуза). Польові досліди доповнюються даними лабораторних досліджень із визначення азоту, білка, золи, крохмалю в бульбах картоплі.
У 1909 році видаються «Итоги работ Полтавского опытного поля за двадцать лет», в яких подається глибокий аналіз зв’язку кліматичних умов Полтави з технологіями вирощування польових культур. Результати роботи дослідного поля друкуються у звітах, а також систематично висвітлюються в періодичній пресі (у журналах «Земледельческая газета», «Хозяин», «Южно-русская сельскохозяйственная газета», «Журнал опытной агрономии») і таким чином доводяться до відома працівників сільського господарства. Також систематичну інформацію для працівників сільського господарства про результати роботи дослідного поля подавав щотижневий сільськогосподарський журнал «Хуторянин», з яким дослідне поле підтримувало тісні зв’язки. У 1909 році, коли По-лтавське дослідне поле відзначало свій 25-річний ювілей, саме в журналі «Хуторянин» та окремій брошурі були опубліковані підсумки роботи і основні висновки.
Впровадження у виробництво одержаних результатів досліджень сприяло підвищенню урожайності в Полтавській губернії: якщо одна десятина в дрібних господарствах у 1887—1896 роках давала в середньому 7,2 ц/га, то в наступному десятиріччі (1897—1906 рр.) — 8,4 ц/га. У великих господарствах урожайність зросла з 9,2-х до 1,3 ц/га. Ефективність впровадження прийомів, розроблених дослідним полем, підтверджується також даними за 1913 рік. Середній урожай зерна з гектара на Полтавщині становить 13 ц/га, тоді як на початку роботи дослідного поля він не перевищував 7 ц/га.
Поняття «полтавский хлебороб» стало синонімом високої агротехнічної культури. Працюючи директором дослідного поля, С. Ф. Третьяков відновив розпочате Ю. Ю. Соколовським у 1900 році клопотання про перетворення дослідного поля на дослідну станцію. У кінці 1909 року це питання було вирішене. 1 січня 1910 року С. Ф. Третьяков був обраний директором Полтавської дослідної станції. Вивчаючи історію створення дослідного поля, переконуєшся у його  величі, адже воно відіграло чималу роль у розвитку вітчизняного землеробства і дослідної справи.
Із нагоди вікопомної дати — 135 років з дня створення дослідного поля — в Полтаві проведено низку заходів. У відділі документів із природничих та аграрних наук По-лтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського відбулася виставка, присвячена цій знаменній даті. Тут же провели засідання круглого столу. Відкриваючи його, завідувачка відділу Надія Коломієць стисло розповіла про важливість для вітчизняної сільськогосподарської науки створення в Полтаві дослідного поля. Про історичний поступ дослідного поля розповів кандидат сільськогосподарських наук, професор кафедри землеробства і агрохімії імені В. І. Сазанова, заслужений працівник сільського господарства України, колишній директор По-лтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені
М. І. Вавилова, заступник директора з наукової роботи громадської спілки «Полтавське товариство сільського господарства» Микола Опара. З особливою зацікавленістю оглянули виставку студенти факультету агротехнологій та екології Полтавської державної аграрної академії та викладачі.
Крім того, нещодавно в актовій залі Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавилова відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Від історії до сучасності», в якій взяли участь науковці і виробничники Полтавщини та інших областей. Відкрив конференцію і виступив з коротким екскурсним словом стосовно історії створення Полтавського дослідного поля кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник, директор Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України Андрій Кохан.
Зі словами вітання до учасників конференції звернувся академік НААН, доктор сільськогосподарських наук, професор, заслужений працівник сільського господарства України, директор Національної наукової сільськогосподарської бібліо-
теки НААН Віктор Вергунов. Він виголосив подяку-вітання президента Національної академії аграрних наук України Ярослава Гадзала. Крім того, Віктор Анатолійович передав до фонду бібліотеки Полтавської дослідної станції зібрання на-
укової сільськогосподарської літератури та виступив перед учасниками конференції з науковою доповіддю.
Із добрими побажаннями щодо подальшої наукової діяльності звернулися заступник директора департаменту агропромислового розвитку Полтавської облдерж-адміністрації Олег Палій, кандидат сільськогосподарських наук, професор кафедри землеробства і агрохімії імені В. І. Сазанова По-
лтавської державної аграрної академії, заслужений працівник сільського господарства України, колишній директор (1992—2000 рр.) Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавилова, заступник директора з наукової роботи громадської спілки «Полтавське товариство сільського господарства» Микола Опара, кандидат біологічних наук, науковий співробітник Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН Костянтин Почерняєв.
Із науковими доповідями виступили доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент НААН України, завідувач кафедри рослинництва Харківського національного аграрного університету імені В. В. Докучаєва Михайло Бобро, доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри селекції, насінництва та генетики Полтавської державної аграрної академії Володимир Тищенко, доцент, завідувач кафедри технології виробництва продукції тваринництва Дніпровського державного агроекологічного університету Володимир Похил, доктор біологічних наук, професор кафедри загального землеробства Центрально-українського національного технічного університету Федір Топольний, провідний фахівець відділу інноваційних проектів освіти Національного авіаційного університету Марина Козловська, кандидат психологічних наук, професор Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Володимир Моргун, кандидат сільськогосподарських наук, завідувач відділу Національного наукового центру «Інститут грунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського НААН» України Вадим Соловей та інші.
Промовці на конференції акцентували увагу на значенні здобутків дослідного поля для сільського господарства та аграрної науки не лише Полтавщини, а й усієї України, а також на тому, що вони залишили глибокий і незабутній слід в історії, назавжди закарбувалися в пам’яті людей. Адже Полтавське дослідне поле і Полтавська державна сільськогосподарська дослідна станція — символи аграрної науки України, гордість не лише Полтавщини, а й усієї України.
Грамотами Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН були нагороджені працівники установи, які нині перебувають на заслуженому відпочинку. Після закінчення конференції відбулося відкриття другої черги музею Полтавського дослідного поля, який має звання народного. Потім учасники конференції висадили дерево павловнію, поповнивши дендрологічну колекцію «Вавиловіарію».
Микола ОПАРА,
кандидат сільськогосподарських наук, доцент, професор кафедри землеробства і агрохімії імені В. І. Сазанова Полтавської державної аграрної академії, заслужений працівник сільського господарства України, заступник голови з наукової роботи громадської спілки «Полтавське товариство сільського
господарства»
Надія ОПАРА,
кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри безпеки життєдіяльності Полтавської державної аграрної академії, почесний член громадської спілки «Полтавське товариство сільського господарства»
Родіон МОРОЗОВ,
спеціаліст з організаційно-аналітичного забезпечення громадської спілки «Полтавське товариство сільського господарства»