Він дбав про розвиток села

3 квітня цього року на 80-му ро-ці життя пішов у вічність видатний аграрій, Герой України Олександр Коросташов. Він виходець із простої родини, дитина війни, пройшов величезні випробування у цьому буремному житті. Усю свою трудову діяльність присвятив селу. Ще в дитинстві працював у колгоспі: спершу годував худобу, потім був причіплювачем, а після навчання у Зінькові на механізатора став комбайнером. Двічі їздив у Казахстан на збирання врожаю зернових. Відслуживши в армії, працював у колгоспі «Маяк» трактористом. Потім став завідувачем ферми, бригадиром комплексної, а згодом тракторної бригади. Завжди сумлінно виконував свої обов’язки, невипадково у 1974 році отримав першу нагороду — медаль «За трудову відзнаку». Вищу освіту здобув на факультеті механізації Полтавського сільськогосподарського інституту. А з 1978 року і до останніх днів очолював СВК «Батьківщина». Це одне із небагатьох сільськогосподарських підприємств, яке, по суті, понині зберегло риси колгоспу. 

На початку його діяльності як керівника найболючішим питанням для розвитку села був кадровий «голод». Проте завдяки організаторським здібностям і мудрим рішенням Олександра Григоровича в господарстві побудували понад 300 житлових будинків. Після цього почали приїжджати люди, одразу ж поселившись у новому житлі, йшли на роботу до господарства. Олександр Григорович зумів розв’язати величезні проблеми у розвитку сільського господарства. СВК «Батьківщина» став відомим в Україні, так як завдяки йому збереглися ферми, тракторні бригади, робочі місця тощо. Коли Олександра Коросташова запитували, як зберегти село, відповідь була однозначною: «Потрібно, щоб у селян була земля. А якщо в людей є земля, чому б не створити кооперативу, аби вони мали можливість спільно господарювати. В противному разі не буде села. Ви ж подивіться, хіба великі латифундисти дбають про село? Не думаю, що села збережуть і розширені територіальні громади: для «глибинки» навряд чи це стане панацеєю від усіх проблем». Стосовно ж болючого питання ринку землі він стверджував: «Ну як можна торгувати тим, що не створено твоєю працею? Це навіть аморально. Не в змозі організувати виробництво в державі доходимо до того, що готові продавати найцінніше багатство — землю». 

Олександр Григорович постійно вболівав за розвиток села й підвищення добробуту односельців, підтримуючи всі сфери життєдіяльності людей. Він просто горів на роботі, днював і ночував на ній — не рахуючись із часом, здоров'ям, у такий складний час намагався утримувати господарство на плаву. Йому Богом був даний хист керівника, дар спілкування з людьми. Невипадково він став незамінною Людиною, завдяки якій трималися господарство і його працівники. Йому завжди були притаманні принциповість, справедливість, вимогливість і доброта. Він ніколи не рубав із плеча. Завжди радився з людьми, приймав мудре рішення і дбав про розвиток села. Держава високо оцінила його трудові досягнення, присвоївши звання заслуженого працівника сільського господарства України, Героя України та удостоївши численних нагород, які навіть важко перерахувати. Він неодноразово обирався й депутатом обласної ради. 

Ми пам’ятаємо всі добрі справи й той світлий слід, який залишив для майбутніх поколінь, для розвитку села патріот України-неньки Олександр Коросташов. Висловлюємо співчуття рідним і близьким покійного. Нехай земля йому буде пухом.

Його колеги і друзі: 

Семен Антонець, Іван Балюк, Микола Гавриленков, 

Тетяна Корост, Іван Гопей, Олександр Паліївець, 

Микола Хворостян, 

Олексій Нестуля, 

Петро Шемет, 

Олександр Удовіченко, 

Іван Панасенко, 

Володимир Андрієнко, 

Сергій Фролов, 

Валентина Аранчій, 

Віктор Писаренко, 

Григорій Лапенко, 

Микола Опара, 

Григорій Шарий, 

Володимир Кривобок, Володимир Марченко, 

Лариса Коба, 

Валентин Шаповал, 

Олександр Шепітько, 

Микола Іванченко, 

Микола Ляпаненко, 

Євген Терещенко, 

Євген Макаренко, Андрій Река, Анатолій Радченко, 

Анатолій Бурлака, 

Микола Чайка,

Юрій Янко