Вихід американських військ з Афганістану та встановлення там влади ісламського терористичного руху «Талібан», яке відбулося несподівано швидко (у той час, як від Джо Байдена чекали якраз дуже сповільнених та невизначених політичних рішень), — подія надзвичайного масштабу, вона веде до надзвичайно широких політичних змін — і в житті цієї країни, і в Центральній Азії загалом, і в світовій геополітиці, включаючи російсько-український гібридний фронт. Не виключено, що вона створить передумови для нової світової війни.

Варто зазначити, що це грандіозний провал модернізаційного проекту Заходу (західної коаліції). Виявилося, що афганському народу не потрібна сучасна світська демократизована країна. А 300-тисячна афганська армія, в яку США вклали десятки мільярдів доларів, не здатна та не хоче чинити опір 75-тисячній армії талібів. Західні цінності втрачають універсальний характер: якщо раніше вважалося, що вони рівною мірою підходять усім народам та країнам, просто хтось до них доходить раніше, хтось — пізніше, то тепер посилиться точка зору про те, що це локальні цінності лише однієї західноєвропейської євроатлантичної цивілізаційної спільноти.

Ісламський радикалізм отримав новий потужний поштовх і  найближчим часом переорганізується як глобальна політична сила, яка будуватиме власні відносини з Китаєм, США, Росією та ЄС. Не виключено, що вона сприйматиметься як загальносвітове «абсолютне зло». Згадаймо, що «Талібан» уже був при владі в Афганістані — до 2001 року, коли дружня йому «Аль-Каїда» 11 вересня здійснила теракт проти «WTC» в Нью-Йорку.

Це надзвичайно великий урок для України: виявилося, що США не хочуть допомагати тим країнам, яким не потрібна їхня допомога. Після грандіозного провалу з газопроводом «Північний потік-2» Україна вже вкотре підходить до «бути чи не бути». Але розслабленість, млявість, несуб’єктність української еліти нікуди не поділися! Якщо українська спільнота буде нездатна породити нову суб’єктно мислячу та самостійно діючу еліту, Українська держава може припинити своє існування. Поки що люди, яких доводиться називати «українською елітою», поводяться приблизно як ті афганці, котрі трагічно загинули в аеропорту Кабула, чіпляючись за шасі американських літаків, що відлітали з Афганістану.

Для США афганська ситуація виявляється проблемною: це удар по іміджу Америки як «всесвітнього жандарма» (або ж «всесвітнього шерифа») та «лідера вільного світу». Різні країни, які геополітично зорієнтовані на США, можуть задуматися: наскільки ефективною та надійною є їхня проамериканська орієнтація?

У цій ситуації немає абсолютних вигодонабувачів. Наприклад, Росія отримує складний баланс проблем і нових можливостей. З одного боку, російська влада має давні та тісні стосунки з «Талібаном». З іншого — центральноазійські країни, насамперед Узбекистан і Таджикистан невдовзі стануть зоною розповсюдження ісламського політичного радикалізму. Не виключено, що все це перекинеться й до мусульманських регіонів Росії (загроза посилення ісламського радикалізму всередині Росії та навколо її кордонів може ще раз наочно показати, якою згубної для неї стала антиукраїнська політика, «Крым-наш», «Новороссия», «ЛДНР» тощо).

Для України в контексті російсько-української гібридної війни афганські події можуть мати неоднозначні наслідки. З одного боку, в середньостроковій перспективі Росія змушена буде перекинути частину боєздатних військових угруповань на «навколоафганський» фронт, що знижує вірогідність прямої агресії. Але з іншого — в перспективі буквально одного—двох місяців у колах кремлівських радикалів може скластися консенсус про необхідність «донецко-херсонского блицкрига» — миттєвого та «остаточного» вирішення так набридлого їм «українського питання».

Також варто очікувати переділу на світовому ринку опійних наркотиків. Не виключено, що подальша доля Афганістану залежатиме від того, яку позицію займе новий уряд щодо вирощування та продажу опійного маку, адже саме ця країна в останні два десятиріччя була світовим лідером у цій специфічній агрокультурі.

Андрій ОКАРА