Філолог Олександр Авраменко назвав «суржикове» слово, яке українці вживають найчастіше

Суржик — це вкраплення однієї мови в іншу. «Чи виходите ви на слідуючій зупинці?», «нажміть кнопку» — все це «суржик».

«Є рiзнi форми цього явища. Слабкий «суржик» — невеликi вкраплення, вiн притаманний захiдноукраїнському регiону. А сильний «суржик» вживають здебiльшого на Сходi та в Центрi України. У нас чомусь звикли вважати, що «суржик» — це змiшування української саме з росiйською. Утiм, польськi вкраплення в мовi на Галичинi чи румунськi на Буковинi теж так називають. Найбiльш помiтнi в «суржику» лексичнi елементи. Найпоширенiше, наприклад, слово «получається». I у Львовi, i в Рiвному, i в Києвi, i в Полтавi вживають саме це слово замiсть «виходить». Також доволi типова помилка «приймати участь», що походить з росiйської (правильно: «брати участь»). Або ж слово «канєшно» замiсть «звiсно», «авжеж», «аякже». Часто трапляється «суржик» на звуковому рiвнi, коли вживають українськi слова, але звуки — росiйськi. Як приклад, словосполучення «канфєта «Бєлочка». В українськiй мовi є слова «цукерка» i «бiлочка». Або ж замiсть «телевiзор» кажуть «тєлєвiзор». Така м’яка вимова схожа на манеру росiйської мови. А ще «суржик» виражається на граматичному рiвнi, коли люди неправильно вживають закiнчення у словах. Наприклад, «я звертаю увагу», але «не звертаю уваги», «я їм борщ», але «не їм борщу», «я слухаю музику», але «не слухаю музики», — розповідає філолог Олександр Авраменко в інтерв’ю «Експрес».

Не плутайте «суржику» з діалектом. Дiалект вживається лише на певнiй територiї України протягом довгого часу. Тобто це слово, утворене мiсцевими жителями на своїй територiї. Наприклад, картоплю називають бульбою або бараболею, взуття — мештами, а стежку мiж горами — плаєм. Усе це дiалекти. А от «колiжанка», «трускавка» — це «суржик», запозичений з польської.

На Галичині не використовували типової для росіян нецензурної лексики до 1970-х. «Російський мат» вважався для галичан неприйнятним. В той час у регіоні вживали власні лайливі слова. Сварку називали «ганьбленням». Жінки казали: «Піду її виганьблю».

Вiкторiя СЕРЕДА