Українцям пообіцяли повернути вклади СРСР: чи це можливо і скільки грошей заборгували

Міністр фінансів Сергій Марченко заявив про те, що українці зможуть повернути свої вклади ще часів Ощадбанку СРСР. Точної дати можливих виплат і механізму відшкодування політик не назвав. Про те, скільки мільярдів втратили українці через обнулення вкладів, як і скільки грошей можуть повернути, повідомляє «OBOZREVATEL».

Сума може виявитися непідйомною для України

Після розпаду СРСР Україна взяла на себе зобов’язання виплатити майже 132 мільярди гривень боргів Ощадбанку СРСР. Одномоментно погасити таку суму держава не могла, тому вирішили виплачувати гроші поетапно.

Із 1997-го по 2012 рік до бюджету закладали певні суми на погашення цього боргу. Найбільші виплати припали на 2008-й і 2012 рік. У 2008-му громадяни отримали так звану «Юлину тисячу»: по 1 тисячі гривень компенсації, незалежно від розміру вкладу. Зареєструвалися для отримання цієї компенсації 12 мільйонів громадян. Але тодішній уряд, який очолювала Юлія Ти-мошенко, спрямував на виплати за боргом тільки 6,4 мільярда гривень, тож отримала компенсацію приблизно половина вкладників.

У 2012-му виплатами зайнявся вже уряд Миколи Азарова. Він збирався погасити борги перед тими, хто зареєструвався раніше, але не встиг отримати «Юлину тисячу». Правда, компенсувати всім навіть по тисячі знову не встигли. На це виділили тільки 4,55 мільярда гривень. Але в обох випадках це спричинило величезні проблеми для економіки країни: спровокувало інфляцію і підкріпило майбутні економічні кризи.

Загалом за весь час вкладникам колишнього Ощадбанку компенсували лише трохи більше, ніж 15 мільярдів гривень — усього 1/9 від початкової суми. Варто розуміти, що 1 000 радянських рублів і 1 000 гривень мають абсолютно різну купівельну спроможність. Тому компенсацію не можна порівнювати з втратою. Якщо ж врахувати інфляцію, сума буде просто непідйомною!

«Звичайно, ми не можемо собі цього дозволити, — резюмує глава Комітету економістів України Андрій Новак. — Україна ледве справляється з поточними соціальними платежами, які ми накопичили за роки незалежності. Як ми можемо брати на себе ще й зобов’язання давно неіснуючої держави? Якщо вдаватися до такої логіки, ми повинні компенсувати втрати часів УНР чи Російської імперії».

Повної компенсації грошей не буде ніколи

Із такою самою проблемою, як і Україна, в 1991 році зіткнулися й інші колишні республіки Радянського Союзу. І розв’язували її різними механізмами. Деякі фіксували певну суму компенсації, яку виплачували людям, і на цьому закривали питання (Литва). Інші перераховували гроші за певним коефіцієнтом і повертали невеликими сумами почергово різним категоріям населення (Молдова). У деяких країнах частину коштів зараховували як оплату за певні товари й послуги (Білорусь).

«Щоб почати компенсацію, нам потрібно ухвалити політичне рішення, що ми від чогось відмовляємося і компенсуємо витрати, — розповідає глава правління Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський. — Далі можуть бути різні варіанти: можемо випускати облігації, щоб залучати кошти і виплачувати їх вкладникам, можемо давати людям ці облігації. Але знову ж таки — облігації небезкоштовні, за них доведеться заплатити з бюджету. Можна ще шукати способи реструктуризації боргу. Але головне питання — де брати кошти — залишається. І воно не має однозначного економічного вирішення. Якщо ми беремо звідкись гроші, потрібно буде пояснювати це суспільству: і тим, хто хоче отримати компенсацію, і тим, із чиїх податків це буде виплачено».

Дві найбільші виплати за вкладами в Україні збіглися за часом із великими приватизаціями, завдяки яким наша країна отримала позапланові надходження до бюджету. Напередодні виплат 2008-го відбулася приватизація металургійного комбінату «Криворіжсталь», яка принесла до бюджету понад 20 мільярдів гривень. А в 2012-му з вкладниками розрахувалися грошима, отриманими від продажу компанії «Укртелеком».

«Наша влада могла виплачувати такі суми тільки на тлі великих приватизаційних продажів, яких зараз апріорі немає і бути не може, — зауважує економіст Олексій Кущ. — До того ж якщо враховувати купівельну спроможність 5—6 мільярдів гривень 2008 року, нині цю суму треба множити мінімум на 3, щоб виплатити аналогічні гроші нинішнім вкладникам. Тому сьогодні б ішлося про приблизно 20 мільярдів гривень. Такої приватизації в нас, очевидно, не буде».

Питання політичне: навіщо обіцяють виплати?

Незважаючи на явну неможливість виплат найближчим часом, політики бояться розчаровувати громадян, які досі чекають своїх грошей. А деякі кандидати на ту чи іншу посаду досі активно експлуатують цю тему і обіцяють повернути все, як тільки прийдуть до влади.

Повернення грошей обдуреним вкладникам було пунктом президентської програми Віктора Ющенка в 2004-му, про вклади говорила Юлія Тимошенко на парламентських виборах 2007-го, повернути втрачені гроші обіцяв і Віктор Янукович у 2010-му. Цю ж обіцянку Юлія Тимошенко знову згадала під час президентської кампанії 2019-го.

Але Андрій Новак до таких обіцянок політиків ставиться дуже скептично: «Це дешевий, примітивний і дуже цинічний популізм. Він розрахований на те, щоб зачепити почуття людей, які втратили вклади. Політики наперед знають, що вони нічого не зроблять у цьому питанні. Але напередодні виборів традиційно спекулюють цими темами».

Олексій Кущ зі свого боку сумнівається, що гроші повертатимуть, зокрема з огляду на політичний устрій: «Зараз у нас «у тренді» декомунізація, «обрізання пуповини» з СРСР. Тому навряд чи нинішня влада виконуватиме зобов’язання Ощадбанку Радянського Союзу».

Якщо і повертати — не за наші гроші

На думку Андрія Новака, Україна не може повертати ці вклади з коштів платників податків, адже гроші Ощадбанку не надійшли до бюджету нашої країни, напередодні краху СРСР їх було вкрадено: «За командою центрального керівництва тодішнього Ощадбанку СРСР, яке перебувало в Москві, за один день всі гроші з рахунків жителів УРСР та інших республік було перераховано до центрального банку. Якщо порушувати питання повернення грошей, потрібно вдаватися до нього на переговорах із Росією, оскільки ця країна оголосила себе правонаступницею Радянського Союзу. До РФ перейшло все радянське майно за кордоном, а це означає успадкування і боргів, таких, як, наприклад, вклади радянських громадян в Ощадбанку СРСР. Тому повернення повинно бути тільки з Москви, безумовно, з індексацією купівельної спроможності».

Оскільки на переговорах із Росією у нас абсолютно інший порядок денний, а бюджет у найближчі десятиріччя не зможе настільки збільшитися, щоб із легкістю покрити такий величезний борг, поки вклади колишнього Ощадбанку СРСР компенсувати просто неможливо. Але це питання не може бути остаточно закрито. Його й далі періодично порушуватимуть, поки в Україні залишатимуться виборці, які все ще чекають на свої втрачені гроші.