У разі наїзду на відкритий каналізаційний люк для стягнення завданої шкоди головне — правильно визначити балансоутримувача території, на якій сталася ДТП

Ще декілька років тому стягнути шкоду, заподіяну автомобілю поганим станом доріг, було утопією. Незрозуміло було, як подавати такі позови, як фіксувати факт заподіяння шкоди та хто саме повинен нести за це відповідальність. Суд не бачив причинно-наслідкового зв'язку між ямою на дорозі та зламаним колісним диском, а інспектори ДАІ не вважали пошкодження автомобіля через наїзд на яму ДТП або взагалі могли забрати права у водія «для з'ясування обставин».

На щастя, стан речей у цьому питанні змінюється на краще, і за правильної поведінки водій цілком може розраховувати на відшкодування збитків, заподіяних автомобілю, через суд за рахунок балансоутримувача дороги. Інша річ, що балансоутримувач замість того, щоб ремонтувати таку дорогу, витрачає кошти на оскарження рішень, а після усіх оскаржень все одно добровільно не виконує рішення суду… 

Проте цікавість цієї справи полягає в тому, що водій не просто в’їхав в яму на дорозі, а наїхав на відкритий люк оглядового колодязя. У такій ситуації на роль відповідача були два кандидати: комунальне підприємство з ремонту й будівництва автошляхів та комунальне підприємство водоканалу. І справді, хто ж винен у такій ситуації? Водій подав позов відразу проти обох комунальних підприємств із солідарними вимогами, зокрема й про моральну шкоду.

Суд першої інстанції стягнув шкоду з водоканалу міста. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і стягнув шкоду з КП з ремонту та будівництва автошляхів міста. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд наголосив, що «кришка оглядового колодязя є елементом автомобільної дороги, який забезпечує безперервний, безпечний і зручний рух транспортних засобів» і є «елементом дорожнього об’єкта». Люки оглядових колодязів повинні відповідати вимогам Держстандарту 3634. Відхилення висотної позначки кришки люка відносно рівня покриття проїзної частини не повинне перевищувати 1 см (пункт 3.1.7 ДСТУ 3587-97).

Водночас Верховний Суд зазначив, що, відповідно до Єдиних правил ремонту й утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30 березня 1994 р., за дороги, які перебувають у комунальній власності, відповідають комунальні дорожньо-експлуатаційні організації, а не водоканали. Тобто КП з ремонту і будівництва автошляхів міста в цьому спорі є балансоутримувачем і, оскільки ДТП сталася внаслідок незадовільного стану елемента дорожнього об’єкта, повинне відшкодувати заподіяну шкоду водію на підставі ст. 1166 ЦК України.

Варто додати, що основоположним доказом у такій категорії справ є протокол про притягнення до адміністративної відповідальності керівника балансоутримувача за ст. 140 КУпАП (порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць проведення робіт). Такий протокол у матеріалах справи був, проте інспектор поліції притягнув до відповідальності керівника водоканалу, а не пізніше визначеного судом апеляційної інстанції справжнього балансо-утримувача.