60 років на зв’язку з українцями за кордоном

Цієї осені відзначає 60-річний ювілей від дня заснування Товариство «Україна-Світ». Вже понад пів століття члени цього товариства підтримують зв’язки з нашими земляками по всьому світу, котрі змушені були через різні обставини залишити Україну, але не викреслили її зі свого серця. Хтось із цих людей через багато років зміг знову приїхати на рідну землю, а хтось повернувся у спогадах, своїх творах.

На ювілей Товариства зв’язків з українцями за межами України зібралися члени організації з усієї України. Урочистості відбувалися в Національному музеї літератури України в Києві. Полтавщину на них представляла делегація на чолі з головою обласного відділення Товариства «Україна-Світ» Вірою Кошовою, котра виступила з доповіддю «Полтавці — світочі української культури: пізнання і пошанування». Ансамбль «Чураївна» (керівник — Сергій Бригида) Полтавської обласної філармонії представив проєкт багаторічної членкині Товариства «Україна-Світ», бандуристки Лесі Гринчук — літературно-пісенну композицію «Маруся Чурай» за поемою Ліни Костенко. У ній взяли участь народна артистка України Наталія Хоменко та заслужена артистка України Наталія Іванченко.

Голова секретаріату Товариства «Україна-Світ» Алла Кензера високо оцінила роботу полтавського відділення із земляками в українському зарубіжжі та зокрема з повернення їхнього творчого доробку на Батьківщину, вручивши нагороди багаторічним членам товариства. Зі словами глибокої вдячності за естетичну насолоду, яку подарували присутнім артисти, звернулася до полтавців генеральний директор Національного музею літератури України Галина Сорока. А Наталія Хоменко привітала Товариство «Україна-Світ» із 60-річним ювілеєм від імені жителів Полтавщини й вручила коровай, спечений на Котелевщині (керівник Котелевської ОТГ — Герой України Тетяна Корост).

Після повернення полтавської делегації з урочистостей у Києві ми попросили голову Полтавського обласного відділення Товариства зв’язків з українцями за ме-жами України Віру Кошову розповісти про найбільші досягнення в роботі очолюваної нею організації.

— Обласна організація нашого товариства створена в 1961 році у краєзнавчому музеї, й тоді ж її голова Раїса Гузій зустрічала перші делегації співвітчизників із Канади. У 1963 році організувалося обласне відділення Товариства культурних зв’язків з українцями за кордоном, яке багато років очолювали Євген Хорольський і Світлана Лозовська. Саме тоді були встановлені перші контакти з українськими громадами, які співпрацювали з радянською владою, в Канаді, Польщі та Франції. Активно відбувалися обміни делегаціями і творчими колективами. З пісенним мистецтвом Полтавщини українців у Канаді й Америці знайомили наші відомі артисти Раїса Кириченко, Наталія Хоменко і Василь Голуб.

Зв’язки з нашими славетними земляками почалися пізніше, оскільки  вони належали до громадських організацій, які не визнавали радянської влади і в свою чергу були оголошені «ворогами народу». У 1991 році після проголошення України незалежною державою ці люди почали листування з Полтавським краєзнавчим музеєм і пізніше вперше після вимушеної еміграції ступили на рідну землю.

— Чиї імена і творчість вдалося повернути на Полтавщину за ці роки?

— Насамперед це імена тих талановитих синів і дочок українського народу воєнного та повоєнного часу, котрі, будучи переслідуваними і репресованими радянською владою, полишили рідну землю та плекали своє слово і свій талант у країнах Європи, Америці, Канаді, Австралії. Це — Михайло Орест, Дмитро Нитченко, Іван Багряний, Іван Майстренко, Вадим Щербаківський, Семен Наріжний, Григорій Китастий. Сьогодні вони є гордістю землі полтавської. 

Представники першої хвилі еміграції (після революції 1917 року), які осіли в Празі, заснували Український Вільний Університет, пізніше — Українську Вільну Академію, Наукове товариство імені Тараса Шевченка. Після Другої світової війни наші земляки — представники другої хвилі еміграції — створили українські інститути в Європі: Український Вільний Університет у Мюнхені очолив Вадим Щербаківський (до еміграції вчений своєю працею був пов’язаний із Полтавським 

краєзнавчим музеєм), Духовну Академію — Григорій Ващенко (у 1930-х роках працював у Полтавському педагогічному інституті); директором Технічно-господарського інституту став Іван Майстренко — історик-публіцист родом з Опішні. Фундаторами українських часописів і журналів стали теж полтавці: в журналі «Сучасність» у Мюнхені працювали поети Михайло Орест (із Зінькова), Іван Кошелівець (педагог із Кременчука), журнал «Молода Україна» в Канаді заснував Іван Ліщина родом із Лубенського району, редактором альманаху «Новий обрій» в Австралії став письменник Дмитро Нитченко. Українська бібліотека в Парижі і музей визвольної боротьби в Празі були засновані полтавцями Симоном Петлюрою і Семеном Наріжним. Українську школу в Чикаго організувала й очолила Надія Фесенко. Союз українок у Лондоні очолювала Галина Сесь (із Опішні), у Південній Австралії — Надія Якоба (з Лубен), Союз українського жіноцтва у Чикаго очолила Галина В’юн (пов’язана з По-лтавщиною родинними зв’язками), Зіна Бота (корінням із Полтави) була Почесним Генеральним Консулом України в Австралії, а Святійший Патріарх Української автокефальної церкви Мстислав (Степан Скрипник із Полтави) став Патріархом всієї України.

Такий вагомий творчий доробок наших земляків в українському зарубіжжі і їхня праця гідно пошановані за кордоном: створений Інститут літератури імені Михайла Ореста у Мюнхені, лекторат україністики імені Миколи Зерова працює в Університеті Монаша в Мельбурні, музей Симона Петлюри — в Парижі, товариства «Полтава», «Полтавщина» діють у Нью-Йорку, Чикаго, Мельбурні, Тюмені, ім’ям Полтави названі мистецькі колективи в Канаді, Венесуелі.

— «Вечірня Полтава» не раз писала про книги, видані зусиллями членів Товариства «Україна-Світ», авторами яких є українці за кордоном. Це зокрема твори Дмитра Нитченка, його доньки Лесі Богуславець (Ткач), Михайла Ореста, Миколи Зерова та інших. Чи продовжиться ця серія?

— Обов’язково. Ми ще не до кінця вивчили, а також пізнали творчість видатних полтавців, світочів українського народу й гідно пошанували їх на Батьківщині. Тож роботи попереду ще багато.

Фото Віктора ПРИХОДЬКА