Речі, створені людиною, перевищили масу всього живого. Навіщо нам стільки?

Людська ненаситна жага до споживання змінює нашу планету та життя на ній. Чи можливо змінити нашу поведінку? Серед багатьох глобальних катастроф, які загрожують нашій планеті, ЗМІ звертають увагу лише на частину. 

У фільмах зображують падіння гігантських астероїдів, виверження супервулканів та зміни клімату, і вони дійсно вже призвели до руйнівних наслідків. Утім, інша глобальна загроза, менш відома людству, потроху назріває в тіні наших повсякденних проблем. Спричиняє її наша ненаситна жага до споживання матеріальних речей.

Група дослідників з Інституту Вейцмана в Ізраїлі нещодавно порівняла масу всіх речей, створених людиною, так звану «антропогенну масу», з масою усього живого на Землі, тобто біомасою. Науковці виявили, що вперше в історії людства антропогенна маса перевершила або ось-ось перевищить біомасу. «Цей факт свідчить про те, що людство наразі є головним гравцем у формуванні вигляду планети», — каже професор Рон Майло, лабораторія якого проводила це дослідження.

Життя на Землі зазнає впливу насамперед людини. Люди створюють стільки речей, що ті поступово займають простір інших істот. Це відкриття не дивує вчених, які вважають, що люди вже давно живуть у нову геологічну епоху — антропоцен. Цей термін популяризував нобелівський лауреат і хімік Пол Крутцен.

Масштаби антропогенної маси лякають. Візьмемо, приміром, пластик. Виробляти його почали лише на початку минулого століття, але тепер щорічний обсяг його виробництва в світі сягає 300 мільйонів тонн. Важко усвідомити й те, що бетон є другою найпоширенішою речовиною на Землі після води.

У космос людина полетіла взагалі практично вчора, якихось 60 років тому, але вже спричинила катастрофічну проблему сміття на орбіті. І водночас із цим на Землі тануть льодовики та зростає середня температура. Але чому так сталося? Чи схильні люди генетично до матеріальної наживи, навіть якщо вона призведе до знищення самих себе? Чи навчить нас сама природа, як впоратися з цією проблемою?

Деякі вчені вважають, що бажання накопичувати речі виникло у нашого виду в ході еволюції. Речі дають відчуття безпеки та статусу, які, безсумнівно, відігравали значно більшу роль у давні часи. Створення матеріальних речей стало ключовою ідеєю в колективній свідомості людства. Нею пронизані всі наші починання від стародавніх історій до сучасних лабораторій. «І створив Бог небо і Землю...» — йдеться в Книзі Буття. Люди повірили, що створення чогось нового є метою життя та єдиним способом реалізувати свої амбіції. І водночас забули, як приборкати своє споживацтво.

Розв’язати цю проблему не може жодне екологічне рішення, тому що спрямоване воно на винахід нових матеріалів і ширше споживання, а не на зміни способу життя чи бізнес-моделей. Навіть якщо ми замінимо всі транспортні засоби на електричні, вони не розв’яжуть проблеми дорожнього простору в містах, а матеріали, потрібні для їхнього створення, також виснажують ресурси планети.

Вуглецевий слід наших гаджетів, Інтернету та систем, які його підтримують, становлять близько 3,7% глобальних викидів парникових газів. І, за прогнозами, він збільшиться вдвічі до 2025 року. Великі технологічні компанії стверджують, що стають екологічними і намагаються досягти нульового вуглецевого сліду, але вони не заохочують людей витрачати менше часу в соціальних мережах або купувати менше продуктів. Потужні рекламні та маркетингові моделі транслюють лише одне повідомлення: ми маємо більше створювати й більше споживати. Цей ірраціональний матеріалізм досягає апогею у «чорну п’ятницю». У США цього дня люди вистоюють величезні черги і штурмують торговельні центри з ризиком отримати травми лише заради того, щоб придбати ще більше речей.

У розв’язанні екологічних проблем людина антропоцену знову ж таки покладається на технології: вона замінює пластик на біорозкладні матеріали та винаходить предмети багаторазового використання. Проте, можливо, нам потрібен інший підхід, адже екологічність полягає в зміні нашого споживацького способу життя.

COVID-19 нагадав нам, якою вразливою є людська цивілізація навіть у таких відомих нам речах, як пандемії. Він також показав, що поведінку людей можна модифікувати незначними діями, наприклад, носіння маски. Проблема не в тому, що ми не усвідомлюємо нашого впливу на середовище, а в тому, що люди схильні нехтувати речами, які не загрожують безпосередньо їхньому повсякденному життю.

Існує також думка, що природа якось допоможе організмам вижити й пристосуватися до нових умов. У 2016 році група японських вчених виявила бактерії на заводі з переробки пляшок, які могли розщеплювати та метаболізувати пластик. Однак швидке виснаження природних ресурсів та біорізноманіття не є звичними умовами еволюції. Дослідження показали, що більшість видів, зокрема ми самі, не зможе пристосуватися до швидких екологічних змін, спричинених людською діяльністю.

Один із прикладів масового вимирання видів в історії Землі пов’язаний з окисленням океанів. Світовий океан поглинає близько 30% вуглекислого газу, що підвищує його кислотність. Через вплив людини сьогодні цей процес відбувається в рази швидше, ніж за останні 300 мільйонів років.

Наш вплив на планету набагато глибший, ніж вуглецевий слід або глобальне потепління. Зростання антропогенної маси загрожує змінити вигляд Землі та життя на ній.

Можливо, нам допоможе вижити розум. Проте, як зазначає Авраам Леб, професор точних наук із Гарвардського університету й астроном, «ознакою інтелекту є здатність сприяти кращому майбутньому». «Якщо ми й далі так поводитимемося, проживемо не дуже довго», — вважає він.

Історія Бхасмасури з індуїстської міфології моторошно нагадує нашу спрагу до споживання. Бог Шива, якому він віддано служить, дарує Бхасмасурі можливість перетворювати будь-кого на попіл одним дотиком. Здобувши цю магічну здатність, Бхасмасура намагається одразу перевірити її на самому Шиві. Але Шива встигає втекти. Чи вдасться втекти людям від власних вчинків? Якщо ми не зможемо стримати своє споживацтво, полум’я нашого матеріалізму поглине нас разом із крихітною блакитною цяткою, як назвав колись Землю Карл Саган.

Сантош МЕТЬЮ

«BBC Future»