Спецслужби якої країни «злили» Олексію Навальному результати дослідження?

Уже не вперше російський опозиційний лідер Олексій Навальний публікує гучне розслідування (цього разу це спільне розслідування видань «Bellingcat», «CNN» та «The Insider»). Нині з’явилися версії, що зрештою все це робота спецслужб: мовляв, групі ентузіастів не під силу зібрати та проаналізувати такий обсяг інформації, для цього необхідні спеціальні навички, доступ до секретних даних та можливість оперативної роботи (стеження, прослуховування  тощо). Однак нещодавно виникла версія, що насправді німецька розвідка вже давно все знала. У соцмережах активно обговорюють, що подібне неможливо зробити лише на основі білінгу, це розслідування «злила» Олексію Навальному розвідка Заходу.

Для простого обивателя ці версії здаються правдоподібними. Адже є спецслужби з багатомільярдними бюджетами. У спецслужб є спецможливості. Вони можуть рекрутувати кращих із кращих, впроваджувати агентів. І як так, кілька людей із копійчаними бюджетами регулярно їх обставляють, як малих дітей? Можливо, для багатьох це стане відкриттям, але уявлення про аналітичні можливості держслужбовців дуже завищене, а про те, які дані зараз легкодоступні звичайній людині, — занижене.

У мене великий досвід аналізу різних «злитих» баз даних. У 2005 році, коли на ринку з'явилася база проводок Центрального банку (далі — ЦБ), я вирішив на її основі написати дисертацію (тоді навчався за докторською програмою в університеті Чикаго). Тож, ідентифікувавши декілька десятків тисяч фірм-одноденок, я підрахував, скільки кожна компанія в Росії (включаючи «Газпром», РЖД, РАО «ЄЕС») недоплачує податків і краде в акціонерів. Коли я представив свої результати, найпершим запитанням моїх наукових керівників було: «Якщо ти один зміг це зробити за декілька місяців, знаходячись у Чикаго, чому російська податкова служба і Центральний банк не можуть цього зробити?» У мене не було відповіді на це запитання. Коли результати моєї роботи опублікували декілька російських ЗМІ, мене запросили виступити на державній конференції з питання податків. Крім того, мені запропонував зустрітися перший заступник голови Центрального банку Андрій Козлов, щоб я поділився своєю методикою. На жаль, його вбили за місяць до нашої зустрічі. Але факт залишається фактом, у російському ЦБ, як мінімум, із 1999 року накопичуються дані, які нині дають змогу ідентифікувати всі фірми-одноденки і порахувати розмір ухилення від сплати податків кожною російською компанією з точністю до копійки. Російська держава цього не робить, хоча в аналітичних департаментах ЦБ, мінфіні, податковій сотні людей працюють із бюджетами.

Після цього я зробив іще декілька наукових проектів, аналізуючи індивідуальні дані щодо «білих» зарплат, водійських посвідчень, порушень ПДР, аварій, прописок, акціонерів компаній тощо. За цими даними можна виявити хабарі, які отримали губернатори, «ДІБДРшники», розмір «чорних» зарплат і так далі. Деякі з моїх досліджень були опубліковані у провідних світових наукових журналах.

Я написав це не для того, щоб похвалитися своїм розумом. Моя мета — показати, що навіть одна людина з мінімальними ресурсами (купівля усіх цих даних обійшлася мені в 1 500 доларів) може провести детальне розслідування. Приміром, із куплених мною баз в 2005—2008 роках я чимало дізнався про кожного москвича, зокрема його дату народження, місце прописки, водійське посвідчення, всі автомобілі, які йому коли-небудь належали, усі місця його роботи, розмір зарплати по місяцях, порушення ПДР, ДТП, в яких він взяв участь. 

Нині на ринку ще більше даних, ніж тоді, коли я починав займатися своїми дослідженнями. Тому я на сто відсотків упевнений, що вся аналітична робота, описана в розслідуванні Олексія Навального, могла бути зроблена одним або декількома людьми за декілька тисяч доларів. Маючи 15-річний досвід аналізу різних державних баз даних, не бачу жодного моменту в розслідуванні, який би вони не змогли зробити самостійно і за якого їм знадобилася б допомога спецслужб. Потрібні тільки креативність і аналітичне мислення.

Вже давно почалася епоха, коли людські мізки відіграють набагато важливішу роль, ніж бюджети й адміністративний ресурс. В Олексія Навального і співробітників ФБК є мізки. У працівників «Bellingcat» і «The Insider» — теж. А в російських і іноземних спецслужб із наявністю якісних мізків справи набагато гірші. Їх вистачає тільки на те, щоб в черговий раз «лажати», поширювати каламутні натяки: мовляв, усе це наше розслідування, просто, самі розумієте, то була секретна інформація.

Максим МИРОНОВ