Безкоштовна медицина у Великобританії дуже схожа на радянську

Тема медицини для українців дуже дражлива. Бо це найкорумпованіша з усіх галузей. Попри те, що, згідно з Конституцією, вона безкоштовна. Але навіть анекдот є про «безплатну» українську медицину: якщо ви прийшли до лікарні без грошей, будьте здорові!.. 

Надзвичайним контрастом до ситуації в українській охороні здоров’я була розповідь Світлани Гриб, котра вже півтора десятка років проживає в туманному Альбіоні, про свої враження від медицини Великобританії.

— Пані Світлано, якщо коротко, то з чим її можна порівняти?

— У Великобританії така ж справді безкоштовна медицина, як була в Радянському Союзі, але оснащена й організована за кращими зразками сучасної медичної практики. Наголошую: не страхова, а державна медицина. Національна служба охорони здоров’я — NHS — була запроваджена ще в  1948 році тодішнім прем’єр-міністром Клементом Еттлі. Він заявив, що медицина на 100% фінансуватиметься з податків, а медичні послуги надаватимуться безкоштовно всім, хто їх потребуватиме, незалежно від статків. «Ми хочемо створити здорову націю», — амбітно заявив Еттлі, котрий не приховував намірів побудувати в Британії соціалізм. У 80-ті роки бюджет NHS постраждав від дій консервативної прем’єрки Маргарет Тетчер, яка економила на чому тільки могла, але загалом організація зберегла вірність соціалістичним принципам. NHS залишається найбільшою державною системою охорони здоров’я в світі, нею користується понад 90% населення країни. 

— Вам самій доводилося бути пацієнткою в Англії?

— Безумовно, і неодноразово. І щораз я була приємно шокована. Якщо виникає якась проблема зі здоров’ям, спочатку треба піти на прийом до лікаря загальної практики за місцем проживання або по-нашому — сімейного лікаря. Його називають тут «GP», скорочено від «General Practitioner». Цей багатопрофільний лікар перед тим, як направити вас до спеціаліста вузького профілю, спочатку спробує вилікувати вас самостійно. До слова, навіть робоча віза на 6 місяців дає право людині звернутися по безкоштовну медичну допомогу. Лікарі вірять на слово, запитуючи про місце проживання, але ніколи не вимагають паспорта чи іншого документа, бо в Англії їх не прийнято носити із собою. 

— Ну, і як лікує «GP»? 

— Якщо, наприклад, звертаєшся з простою простудою, то передусім порадить попити чаю з малиною, не виписуючи кілограмів пігулок, як часто роблять в Україні, адже будь-які ліки — це навантаження на організм. Коли ж є необхідність у ліках, то йдеш із рецептом до аптеки. 

— Похід до англійської аптеки такий же спустошливий для гаманця, як і в Україні? 

— В аптеці за одну й ту ж вартість — 7 фунтів 10 пенсів (близько 14 доларів) — ви отримаєте й мікстуру від кашлю, й ліки на річний курс лікування від раку! І це за середньої англійської зарплати у розмірі 3 650 доларів! Буває, що лікар виписує ліки, вартість яких збігається з ціною авто економічного класу, а пацієнту це коштує ті ж 7 фунтів!

— Овва! Нічого собі капіталізм!

— Ще є одна особливість лікування у «GP». Якщо захворювання нескладне (кашель чи головний біль), можна близько семи днів побути вдома, а потім прийти до нього й попросити виписати лікарняний… постфактум, заднім числом. Вірять на слово, що ти хворів, а не їздив відпочивати. Втім, якщо якийсь ледацюга, якому не хочеться ходити на роботу, зловживатиме цим, такий номер не пройде понад 2—3 рази.

— А як роботодавці ставляться до того, що співробітник хворіє?

— У контракті передбачено, що якщо працівник хворіє на рік 10—15 днів, за ним зберігається його заробіток. Якщо ж нездужає довше, то далі лікарняний оплачує держава, але в межах мінімальної зарплати. Тож бути здоровим фінансово вигідніше. 

— Світлано, чи були ви в ситуації, коли доводилося викликати «швидку»?

— Якщо людині зовсім кепсько, приїздить карета швидкої допомоги й відвозить до шпиталю. Мені ж особисто доводилося звертатися до центру екстреної допомоги з приводу гострого болю. Але я туди добиралася сама, що не вельми приємно — великі черги, доводиться чекати 1—3 години. Однак є де сісти, а також вода, печиво, карамельки, чай-кава. Якщо хтось на грані, щоб знепритомніти, чи не може більше терпіти біль, таких приймають поза чергою. Лікарі дуже уважні й професійні. Після прийому не посилають до аптеки, а в пакетику безкоштовно видають ліки, потрібні на курс лікування.

— Я правильно зрозуміла, що такого розгулу самолікування, як в Україні, коли приходиш до аптеки й на всій розсуд накуповуєш, які хочеш, ліки, у Великобританії немає? Придбати їх можна тільки за рецептом лікаря, або ж він сам тобі дає їх?

— Так. 

— А в стаціонарі вам доводилося перебувати?

— Довелося одного разу. Прийшла зі своїм халатом, рушником, капцями — так, як ідуть до української лікарні. То був такий конфуз! Бо на мене подивилися, мов на інопланетянку! У приймальному відділенні мені допомогли переодягтися в усе одноразове: нижня білизна, піжама, капці. Потім медсестра відвела до палати, вклала на ліжко, спитала, чи мені зручно, чи щось треба. У палаті на тумбочці були печиво, чай, кава і пульт для виклику медсестри. Саме ставлення медсестричок до пацієнтів вразило найбільше: відведуть на процедури, поправлять ковдру, погладять по голові… Тобто хворіти в Англії — одне задоволення. Буфети є на кожному поверсі клініки, причому там харчуються і пацієнти, і медперсонал. Хто не може підніматися з ліжка, тим медсестри приносять страви до палати. Коли виписують додому, у пакетику безкоштовно дають ліки до кінця курсу лікування.

— Чи платять англійці за операції?

— Ні, не платять. Але якщо операція планова, то якийсь час доводиться чекати своєї черги. 

— Поза сумнівом, у Великобританії є й приватна медицина.

— Звісно. Наприклад, стоматологічні клініки, як правило, приватні й за відвідини дантиста пацієнт платить зі своєї кишені. До речі, якщо пацієнт купує за власні кошти препарати, яких немає в мережі аптек NHS (вони зазвичай дорожчі), він надалі може втратити можливість лікуватися в NHS.

— Дякую за розмову. 

Бесіду вела 

Людмила Стельмах 

(Кучеренко)