В Європі ринок землі цивілізований

Нещодавно на зібранні Асоціації фермерів і приватних землевласників «Відродження Полтавщини» вже вкотре обговорювали затіяну Президентом Володимиром Зеленським земельну реформу, що зводиться до продажу землі. Від Полтавської облдержадміністрації нікого не було, хоча заступника голови облдержадміністрації запрошували. Серед промовців були й іноземці — француз Клод Бурден, радник міжнародної програми обмінів «Фермерський діалог», та польський фермер Мечислав Шрьода, котрі приїхали морально підтримати колег перед загрозою державного масштабу.  Українським фермерам було цікаво дізнатися, як в інших європейських країнах, які за територією співмірні з нашою, вирішують питання обігу землі. 

У Франції за всіма операціями на ринку землі сільськогосподарського призначення стежать державні місцеві компанії, що входять до спілки «Sociеtеs d’Amеnagement Foncier et d’Etablissement Rural (SAFER)». Ці компанії особливо слідкують за тим, щоб не допустити різкого зменшення сільськогосподарських земельних ресурсів і подальшого скорочення числа сімейних господарств. Спілка «SAFER», як і Польське агентство сільськогосподарської нерухомості (ANR) користується правом першості на купівлю землі, крім цього, вона може скасувати підписання угоди щодо продажу. 

«SAFER» заблокує угоду щодо продажу, якщо вважатиме, що вона має спекулятивний характер, торги відбуваються за зниженою ціною або операція може спричинити розпад домашнього господарства чи  перешкоджатиме діяльності фермерів-початківців у конкретній місцевості. 

Механізм обігу землі у Франції є досить жорстко врегульованим. Там не лише діє право першості на купівлю для власників сусідніх земель, а й зобов’язання щодо особистого користування придбаною землею протягом 15 років із забороною оренди. Країна настільки ефективно захищає свою землю перед іноземним покупцем, що на практиці її може придбати лише корінний французький фермер. 

Утім, під час виступу Клода Бурдена мене не покидало відчуття якогось когнітивного дисонансу. Адже, з одного боку, він розповідав, що ще з 50-х років минулого століття Європейський Союз послідовно запроваджує законодавство для захисту, стимулювання й субсидіювання малого агровиробника. А з іншого — наводив вражаючі цифри, які не дуже корелювалися зі сказаним вище. 

Посудіть самі. Француз розповів, що в період із 2000-го по 2016 рік кількість фермерських господарств у Франції зменшилася на чверть. 25% фермерів старші 60 років, а молодь не виявляє палкого бажання податися в аграрний сектор. Чимало фермерів зупиняють свою діяльність, бо вона стає збитковою через невисокі закупівельні ціни на продукцію (це при тому, що Євросоюз суттєво субсидує аграрний бізнес). Великі господарства мають позитивну динаміку розвитку, а дрібні, переважно тваринницькі, банкрутують. Земельне законодавство виписано так, що в дрібного товаровиробника мізерні шанси збільшити земельний наділ і взяти кредит. Через це тільки у 2019 році покінчили життя самогубством 620 фермерів. 

Мечислав Шрьода розповів, що в Польщі 5 років тому новий закон щодо обігу землі ввів великі обмеження на продаж сільськогосподарських земель. І нині землі сільськогосподарського призначення може купити лише держава, релігійні об’єднання і фермери, втім, далеко не всі. Охочий купити землю повинен не лише мати аграрну освіту й володіти технікою, а й бути власником сільгоспугідь площею до 300 гектарів та проживати в місцевості, в якій бажає придбати землю. Крім того, щонайменше протягом 10 років, якщо земельний наділ більший за 30 соток, покупець зобов’язується вести на цій землі господарську діяльність і без дозволу суду не може її ні продавати, ані здавати в оренду. 

Ці законодавчі нововведення в Польщі є жорсткішими, ніж у Німеччині та Франції. І хоча Європейська комісія має намір детально про-аналізувати цей закон, чи не суперечить він принципам вільного руху капіталу та чи не дискримінує громадян ЄС щодо країни походження, уряд Польщі твердо стоїть на своїй позиції.  

Тож поляки шоковані наміром Президента Володимира Зеленського продавати українську землю лотами по 10 тисяч гектарів! Адже у Польщі в одні руки можуть продати не більше 500 гектарів. Понад 500 гектарів можна взяти лише в оренду. І то з аукціону. Вартість оренди на рік становить 200 євро за гектар. А з врахуванням державної дотації — 200 євро за гектар — та оренда фактично безкоштовна. Немала державна підтримка і в тваринництві — 80 євро за голову. Полтавські фермери, почувши такі цифри, тільки віджартувалися: «То ви за такої дотації ще й працюєте?»

Людмила СТЕЛЬМАХ 

(КУЧЕРЕНКО)