Ніколи не варто судити про людей поверхово

«Корабель потрапив в аварію. Подружня пара зуміла дістатися до рятувальної шлюпки, але, на їхій превеликий жаль, там було тільки одне місце. Чоловік сам забрався в човен, залишивши дружину гинути посеред океану. І перед тим, як піти під воду, дружина прокричала йому останню у своєму житті фразу», — так вчителька літератури почала свій перший урок. На цьому моменті її розповідь перервалася.
«Як ви думаєте, — запитала вона клас, — що то була за фраза?». Більшість учнів негайно припустила: «Я тебе ненавиджу!», «Яка ж я була сліпа!» тощо. Увесь клас наввипередки змагався у висловлюваннях, але один хлопчик сидів і мовчав. «А ти як вважаєш, що вона сказала?» — запитала вчителька, підійшовши до нього. «Я думаю, вона сказала: «Подбай про нашу дитину!». — «Ти знаєш цю історію?» — здивувалася вчителька. «Ні, просто те ж саме перед смертю сказала моя мама татові», — відповів учень. Вчителька відвернулася, сподіваючись, що ніхто не помітив, як на її очі набігли сльози. «Правильно», — відповіла вона.
Отже, судно затонуло. Чоловік добрався додому і самотужки виховав дочку. Через багато років, коли батька вже не стало, розбираючи його речі, дівчина знайшла його щоденник, в якому прочитала таке: «У неї вже був страшний діагноз, коли ми поїхали в подорож. Жити залишалося недовго. Боже, як би я хотів потонути замість неї, але заради блага дочки я не зміг. Я міг тільки залишити її посеред океану».
Клас мовчав. По дитячих очах було видно, як глибоко зачепила їх ця історія, і вони зрозуміли, що перше враження може бути оманливим. Ось чому ніколи не варто судити про людей і їхні вчинки поверхово, адже ми багато чого можемо про них не знати.