Як справжня любов змінює людей

Коли її чоловік Льюїс став у 1921 році начальником в'язниці, вона була молодою матір'ю трьох доньок. Усі попереджали, щоб ніколи не заходила на територію в'язниці, але вона нікого не слухала. Коли проводився перший тюремний матч із баскетболу, вона пішла туди з трьома своїми маленькими дівчатками і сіла на відкритій трибуні поруч з ув'язненими. Одного разу жінка  сказала: «Ми з чоловіком збираємося подбати про цих людей, і я вірю, що вони подбають про мене! Мені нема чого хвилюватися!».
Коли вона почула про те, що один засуджений вбивця сліпий, навчила його азбуці Брайля, щоб той міг читати. Дізнавшись про в'язнів, в яких проблеми зі слухом, вона навчилася абетці глухонімих, щоб спілкуватися з ними. Шістнадцять років Кетрін Лоуес пом'якшувала запеклі серця ув'язнених в'язниці «Сінг-Сінг». І в 1937 році світ побачив, що може зробити справжня любов.
Коли її чоловік Льюїс Лоуес не вийшов на роботу, в'язні зрозуміли: щось сталося. Швидко поширилася звістка про те, що Кетрін загинула в автокатастрофі. Наступного дня її тіло привезли додому — трохи більше за кілометр від в'язниці. Офіцер, котрий заміняв начальника в'язниці, вийшовши на ранковий обхід, побачив біля головних воріт величезний натовп. Усі ув'язнені стояли, притулившись до огорожі. Їхні обличчя були похмурими, а на очах виступили сльози. Ніхто з них не говорив і не рухався. Ці люди хотіли опинитися якомога ближче до жінки, яка дала їм стільки любові.
Заступник начальника в'язниці прийняв чудове рішення: «Добре, хлопці, ви можете йти. Тільки ввечері поверніться».
То були найстрашніші злочинці Америки — вбивці, грабіжники, люди, засуджені до довічного ув'язнення. Але тюремник відчинив для них ворота, і вони без супроводу та варти пішли до дому Кетрін Лоуес, щоб віддати їй останню шану. І всі до одного повернулися назад. Справжня любов змінює людей.