Роздуми про аномальні погодні умови та їхні наслідки

Як швидко плине час... Начебто недавно була тривала холодна весна та й початок червня не дуже радував теплом. І ось уже липень минув. Якось не хочеться згадувати про те, що зменшується тривалість дня, а незабаром і осінь настане. Літо радує нас полуницею, смородиною, агрусом, шовковицею, яка вродила на славу, черешнями, вишнями, молодою картоплею, різноманіттям овочів. А вже й жнива незабаром розпочнуться.

Приємно пройтися на ринку, у супермаркетах — як кажуть, очі розбігаються, радієш такій благодатній землі за її щедрість. Водночас бачиш ціни, згадуючи минулорічні, як вони зросли на хліб, цукор, гречку тощо.

Більшу вартість окремих овочів і фруктів можна пояснити складними погодними умовами. Проте завищені ціни на решту продукції аж ніяк не можна списувати на погоду. Взяти хоча б олію: сотні тисяч гектарів засіяні соняшником, а ціна за пляшку захмарна. Чому так? Це окрема тема. Хочу зупинитися на важливості впливу погодних умов на цьогорічну врожайність.

Погода цікавила мене ще з дитинства. Особливо я прислухався до своєї бабусі Хтодорі, яка говорила: «Колю, нажни звечора трави кролям, бо завтра буде дощ. Бачиш, сонце сідає за стіну». Тобто сонце заходило за хмару. І дійсно, наступного дня був дощ. Цікавили мене й інші прикмети. Якщо під час сходу сонце дуже яскраве і хмари навколо нього почервоніли, день буде погожим. Якщо вранці роса на траві відсутня, буде дощ. Одні квіти перед дощем закриваються, інші — відкриваються. По-різному реагують на зміну погоди тварини й птахи. Наприклад, півень співає після обіду — на зміну погоди тощо.

І, мабуть, це захоплення спонукало мене вступити до сільськогосподарського технікуму на агрономічне відділення, а згодом — і до Полтавського сільськогосподарського інституту на денне відділення агрономічного факультету. Далі доля пов’язала мене із сільським господарством та аграрною наукою. Упевнившись, що благополуччя на полях, незважаючи на технічний прогрес, значною мірою залежить від погоди, я вирішив спостерігати за нею. Ось уже понад 40 років веду щоденні спостереження, записуючи до журналу основні її складові: температуру повітря, вологість, атмосферний тиск, хмарність, опади, напрям вітру, настання основних фаз розвитку рослин, квітування плодових дерев тощо. Веду ці спостереження у Полтаві, а окремі — і в області. Коли я перебував у відрядженні, ці записи вела моя донька.

Мене часто запитують: «Миколо Миколайовичу, а навіщо ви це робите?» А я, жартуючи, відповідаю: «Календар Брюса закінчився. То ж хто його продовжуватиме?» Для мене це досить цікаво, інколи навіть виникає бажання переглянути ці записи, адже людині властиво забувати, а я можу відкрити журнал і сказати, яка погода була, наприклад, 30 червня десять років тому.

Можу стверджувати, що погода зазнає значних змін: посилюється посушливість клімату, зона степу впевнено наступає на лісостеп, значно змінилися строки посіву озимини, раніше дозрівають кукурудза, соняшник. За останні роки зима, нівелюючи весну, переходить у спекотне літо. Почастішали небезпечні природні явища, такі, як тропічні зливи, градобої, шквали, не властиві раніше смерчі, пилові бурі.

Особливо посушливим видався минулий рік. Через високу температуру повітря та дефіцит ефективних опадів одержали низький рівень врожаю, особливо пізніх культур — кукурудзи, соняшника, сої. Через відсутність у грунті вологи не вдалося посіяти в оптимальні строки озимину. Крім того, значно знизився рівень грунтових вод, обміліли річки, висихають ставки, в багатьох колодязях у сільській місцевості не стало води.

Невтішно розпочався і нинішній рік — теплою, практично малосніжною зимою. Озима пшениця вже відновлювала або була на межі відновлення вегетації, що, звісно, вело до ослаблення рослин. Календарна весна розпочалася морозами, сильними східними і північно-східними вітрами, відсутністю опадів, втратою тієї мізерної вологи, що була в грунті. Такі умови призвели до підмерзання в окремих місцях озимини, не сприяли належному її кущенню. Після цього погодні умови різко змінилися: розпочався тривалий дощовий період, іноді зі снігом та невисокою температурою повітря.

Так, у Полтаві за квітень випало 51,5 мм опадів або 139% від норми, у травні — 52,6 мм (91%), а в червні — 133,3 мм (190%). Загалом за три місяці випало 237,4 мм опадів. Дощі сприяли значному поповненню вологи в грунті, а холодна дощова погода не давала можливості вчасно закінчити весняну посівну кампанію. Такі погодні умови пригнічували ріст сільськогосподарських культур, сприяли появі хвороб у рослин та активному росту бур’янів у посівах.

Останні дні червня видалися надто жаркими (32—35° С), що сприяло активному росту особливо теплолюбних сільськогосподарських культур, утворенню грунтової кірки та інтенсивному випаровуванню вологи. Незважаючи на те, що місцями опади з градом і сильними вітрами призвели до пошкодження посівів та вилягання озимих хлібів, дощі сприяли активному зростанню всіх сільськогосподарських культур, а це вселяло надію на добрий врожай.

Телефоную родичам на свою малу батьківщину — село Мошни Черкаського району, аби запитати, як у них справи, що на огородах. І згадалося мені далеке дитинство, як я слідкував за тим, як кажуть, пуп’янком, коли він виросте. Зірвавши та обтерши його об штанину з домотканого полотна, з якою насолодою їв той огірок: яка ж ніжна м’якоть, а який аромат — кращого за сорт Ніжинський не знаю. Нехай не ображаються наші селекціонери, проте серед нинішніх гібридів не знаходив кращого за смаковими якостями, ніж Ніжинський. Коли вже жив і працював у Полтаві, при-їжджаючи додому, просив маму зварити цілі бульби молодої картоплі, посипати їх свіжозірваним кропом і полити духмяною соняшниковою олією — смакота, якої не передати словами...

Нині виникає багато питань щодо врожаю плодових і ягідних культур. Тут ситуація неоднозначна. І на моїй малій батьківщині, і в Полтавській області урожай полуниці непоганий, хоча через часті дощі в ягодах багато води, вони не такі духмяні та чимало їх погнило. Абрикосів і слив немає, яблука зав’язалися добре, багато, правда, не скрізь груш, хоча в засобах масової інформації повідомлялося, що нинішнього року залишимося без них.

Стосовно абрикосів, то їх просто немає — вони не надто рясно цвіли, та й погода була холодна, навіть зі снігом, про запилення комахами годі й говорити. У мене під вікнами квартири з південної сторони росте абрикоса сорту «Рум’яні щічки», але на ній немає жодного плоду. Тим паче на багатьох деревах засохло багато гілок. Аналогічна ситуація з вишнями — вони добре цвіли, проте через два дні весь цвіт став коричневим, немає жодної ягоди.

Поцікавився станом справ у фермерському господарстві «Щаслива доля» Полтавського району в його власника — голови Полтавської обласної громадської організації «Асоціація фермерів та приватних землевласників імені Героя Небесної Сотні, Героя України Віктора Чміленка» Василя Бурлаки. Налаштований він оптимістично. «Пшениця стоїть добра, розраховую центнерів на 60 із гектара. Кукурудза довго «сиділа», адже не було тепла, а зараз її не впізнати: стебло могутнє, росте добре. Овочеві почувалися пригнічено, настало тепло — почали рости. Моркву довелося пересіяти. Кожного разу в нас дорідні кавуни. Полуниця вродила непогано, ягоди невеликі, але смачні й духмяні». Запитую: «А як цибуля? Бо ширяться чутки, що передбачається не дуже добрий урожай». — «Цибуля відмінна, — говорить Василь Михайлович. — Є й синя, і біла. Поділюся з вами».

Також поспілкувався з приватним підприємцем, головою громадської спілки «Полтавська громада» Тетяною Донченко. Вона переважно задоволена станом сільськогосподарських культур. Хоча помідори розвиваються слабо, з’являються хвороби, полуниці чимало, але багато і гнилої. В саду  і на яблунях, і на грушах була зав’язь, але зовсім немає абрикосів, персиків і слив.

А от у депутата Полтавської обласної ради, фермера із Семенівського району Володимира Ярошенка настрій бойовий. Посіви знаходяться в доброму стані, особливо озима пшениця, ячмінь і гречка. Дощі, говорить Володимир Михайлович, обминають їх. Але один був чималий — 52 мм опадів, правда, трохи положив пшеницю, але вона піднялася, добре наливається.

По-господарськи розповів про діяльність державного підприємства дослідного господарства «Степне» Полтавського району його директор — кандидат сільськогосподарських наук Петро Сокирко. Він зауважив, що високого врожаю озимої пшениці не буде. Те, що рядки просвічуються, — не досить втішний прогноз. Адже рослини пройшли випробування — і під час перезимівлі, і весною, коли були морози. Як науковець, він згадав і про відкриття доктора сільськогосподарських наук Василя Мединця стосовно часу відновлення весняної вегетації, від якого значною мірою залежить врожайність озимої пшениці. На моє запитання, в якому стані знаходяться багаторічні бобові трави, Петро Григорович відповів: «Косили люцерну на сіно, але почалися дощі. Треба було придбати консерванти, але вони дуже дорогі. Поголів’я корів велике, висококондиційне, тож необхідні високопоживні корми. Цьогоріч із люцерною ситуація не зовсім вдала. Абрикосів і персиків немає, черешня пошкодилася моніліозом, вишень теж практично немає. На яблунях було багато зав’язі, але вона чомусь опала, а на грушах, навпаки, було мало зав’язі». Закінчив він нашу розмову прислів’ям: не той хліб, що в полі, а той, що в коморі.

А мій колега — кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри рослинництва Анатолій Кочерга — розповів, що на свята їздив до родичів у село Вищий Булатець Лубенського району, обабіч траси милувався посівами кукурудзи, соняшника, озимої пшениці, а в родичів — добрим станом рослин на городі. Там його пригощали молодою картоплею із зеленим кропом. Говорить, що на подвір’ї росте велика груша, на якій зав’язалося стільки плодів, що господарі не знали, що їм із ними робити. Багатого врожаю агрусу і слив не було.

Цікаво будо дізнатися, що ж про нинішні весну й літо думає головна «бджілка» області, як її часто називають, — голова громадської спілки «Обласне об’єднання «Полтавський пасічник» Наталія Сенчук. Справи з медом в області невтішні, зауважує вона, бджоли практично не працювали, коли квітували плодові дерева, адже було холодно, дощі й вітри. Добре квітувала біла акація, але цього замало, бо через дощі період її квітування закінчився швидко. Дещо краще можна було взяти на липі. Залишається надія на соняшник. Тому й ціна на мед порівняно з минулим роком висока — 700 гривень за трилітрову банку.

Ось така ситуація з врожаєм на Полтавщині. Вона залежить від місцевості та погодних умов. Але варто пам’ятати, що сільське господарство — це цех без даху. Воно не застраховане від різних природних катаклізмів: сильних злив, градів, шквалів. Від усього названого вище залежатимуть ціни в магазинах і на ринку. 

Хлібороб завжди надіється на краще. І головне нинішнє хвилювання — це відкриття ринку землі. Що він дасть селянину — радість чи глибоке розчарування?

Микола ОПАРА, кандидат сільськогосподарських наук, професор кафедри землеробства і агрохімії імені В. І. Сазанова Полтавського державного аграрного університету, заслужений працівник сільського господарства України, заступник голови з наукової роботи громадської спілки «Полтавське товариство сільського господарства»