Земля — не товар

Нещодавно в Полтаві на площі перед Полтавською облдержадміністрацією відбувся багатолюдний мітинг. Люди прийшли з плакатами й гаслами, щоб висловити своє рішуче «Ні» продажу землі. Адже вже 1 липня цього року в Україні розпочнеться її розпродаж за законом про обіг сільськогосподарських земель. 

Я прийшов на мітинг із портретом моїх батьків Вусті Павлівни та Федора Олексійовича (на фото), яких забрала Друга світова війна під час фашистської навали на нашу землю. Адже Земля — це територія на карті, де знаходиться наша Україна-ненька. Це не товар, яким можна торгувати. Земля належить народу, який її населяє. Її треба берегти, як зіницю ока. Без землі — як без води. За що ж загинули мільйони українців і зокрема мої батьки, захищаючи нашу землю від коричневої чуми світу — фашизму, а нині гинуть наші воїни на Сході України, захищаючи від російської агресії?

 Світова спільнота глибоко стурбована неминучим дефіцитом продовольства у близькому майбутньому, пов’язаним із приростом населення, зниженням урожайності через кліматичні зміни та забрудненням грунтів. У зв’язку з цим усе актуальнішою стає необхідність впровадження природоохоронного господарювання, основою якого є органічне землеробство, що забезпечує родючість грунтів, отримання екологічно безпечних продуктів харчування, збереження біосфери планети.

 А 31 березня цього року Верховна рада України, порушуючи регламент та ще й під час пандемії COVID-19, прийняла недолугий закон, який робить земельний ринок можливим. Коли  вночі ухвалювали цей злочинний закон, я переживав і не міг заснути, як, мабуть, і більшість українців. У новому законодавстві про ринок продажу землі не передбачені науково-практична система господарювання на землі, розвиток органічного землеробства, дотримання сівозмін, збереження гумусу, протиерозійні заходи, конт-роль за землекористуванням тощо. Землю хочуть віддати на поталу гендлярам, сільськогосподарським монополіям, які вирощують лише монокультури, порушують сівозміни, займаються тотальною хімізацією та знищують гумус. На сьогодні керманичі нашої держави, керівництво на місцях мають повернути всенародну повагу до землі (а значить і до людини), припинити знущатися над нею. Вона не товар. Це вичерпний ресурс. Без землі ані туди, ані сюди. Нашому суспільству треба змінювати філософію життя щодо землі та продовольчої безпеки.

 Ще на початку ХХ століття 26-й президент США Теодор Рузвельт застерігав: «Фермер, який знекровлює землю й залишає її своїм дітям зовсім немічною, є жалюгідною істотою. Хорошим фермером є той, який перетворює свою землю на джерело добробуту й забезпечення освіти своїх дітей, хто залишає землю їм у спадок у кращому стані, ніж сам її отримав. Те ж саме, на мій погляд, має стосуватися й держави». Тому необхідно дотримуватися принципів, що на землі потрібно господарювати, а не експлуатувати її. Землю треба берегти, головне, як стверджує академік, Герой України Семен Антонець, — «поставте на перше місце людину — тоді у нас буде і органічне землеробство, і квітуча, здорова держава». А керманичі держави мають призупинити цей недолугий закон. Також дивно, чому ж Конституційний Суд не розглянув звернення народних депутатів щодо правомірності цього закону. Урешті-решт необхідно навести лад у сфері землекористування, у кадастровому реєстрі,  обліку землі та провести всенародний референдум, щоб вирішити всі спірні питання.

 Із мапи України різко зникають села. Лише на Полтавщині за останні 15 років їх зникло понад 20. А селяни ж створюють продовольчу безпеку держави. Тому збережемо нашу землю для українців, збережемо село та Україну. Держава має надати надійні пріоритети розвитку фермерства, що реально сприятиме соціальному розвитку села, уникненню безробіття, занепаду сільських територій. Важливо й те, що дає змогу досягти продовольчої безпеки держави. А розвиток органічного землеробства є гарантом безпечних продуктів харчування. І лише здорова земля сприятиме  здоров’ю нації. Як відомо, систему органічного землеробства на Полтавщині  запровадив засновник ПП «Агроекологія» — Герой Соціалістичної Праці, Герой України Семен Антонець. Сьогодні, як ніколи, у зв'язку з неякісним харчуванням, тотальною хімізацією 

в агропромисловому секторі та інших сферах життєдіяльності населення, найсерйозніші виклики передусім постають перед дітьми та їхнім розвитком. Здоров'я дітей дестабілізоване: зростає кількість випадків хвороб органів травлення, інфекційних, паразитарних недугів, які належать до найбільш поширених серед підростаючого покоління. Останнім часом значно «помолодшали» такі хвороби, як цукровий діабет, гіпертонія, серцево-судинні, онкологічні та інші.

 Ми, діти війни, виховані на подвигах наших батьків. Нам довелося опинитися в строю серед тих, хто відстоював свободу Батьківщини, боровся за нашу землю й перемагав фашистську навалу. Хотілося б вірити, що наша земля буде у власності нашого народу, а не якихось там іноземців. Інакше за що полягли мільйони наших українців? Наш славний земляк Григорій Сковорода стверджував: «Пізнай свій край.., себе, свій рід, свій народ, свою землю — і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із тієї стежини вже рушили у життя твої нащадки».  А якщо не буде у нас землі через недолуге законодавство щодо обігу сільськогосподарських земель? Чи буде стежина у наших нащадків? Тож схаменіться… Не буде прощення тим, хто прийняв цей закон. Запитайте в українців на всенародному референдумі. Не спішіть, адже хто спішить, той людей смішить і, на жаль, доведе село як таке в Україні до зубожіння, злиднів та зникнення. А це вже не до сміху.

Валентин Шаповал,

заслужений лікар України, кандидат медичних наук, доцент, член громадської спілки «Полтавське товариство сільського господарства»