На Різдво багато киян поїхали до Львова. І вже втретє в стрічці читаю таке: «Тут хочеться говорити українською». Це радує. Але я розумію, що багатьом банально бракує українськомовного середовища в Києві. Мені тепер складно це уявити. Єдині люди, від яких я часом чую у столиці російську, — це трішки родичі, офіціанти й таксисти. Та й офіціанти — усе рідше, особливо ті, котрі мене знають.
Чи роблю я їм зауваження щодо російської мови? Ні, але я роблю компліменти щодо української і лишаю чайові. Це спрацьовує. До закладів, де не спрацьовує, — не ходжу.
Як формується українськомовне середовище? Дуже просто: ви починаєте з усіма говорити українською. Що, отак просто? Так. Чи ставив я за ціль якось позбутися людей, які не говорять українською? Звісно, ні. Але абсолютна більшість із часом просто перейшла в спілкуванні зі мною на українську.
Кілька місяців тому я пішов до спортзалу і запитав, чи в них є українськомовний тренер і чи можу я записатися до нього на пробне заняття. Ми почали тренуватися і заодно знайомитися. Я привів друга, друг привів свого друга. Через місяць Євген почав вести свій акаунт в «Інстаграмі» українською замість російської, бо відчув, що є попит, і написав, що на нього вплинув проект «Ukrainer».
Ви точно знаєте мову, і вона вам подобається? Чому ви досі публічно не говорите нею? Боїтеся, що навколо вас самі російськомовні? Але раптом чуєте, як цим російськомовним дзвонить мама чи бабця — і вони вже українськомовні. А якщо ви почнете досліджувати своє коріння, свій рід, то з великою імовірністю можете виявити, що і прабабця, і прапрабабця, усі колись русифікувалися, щоб вижити й дочекатися того часу, в якому ми живемо зараз.
Богдан ЛОГВИНЕНКО
Додати новий коментар
Hhqeep
5.11 2022 - 6:12
Посилання
rocaltrol sale <a href="https