Історія козацького села у книзі «Орлик і орляни»

У День Конституції в Полтаві учасники урочистостей, що відбулися біля  пам’ятника гетьману Івану Мазепі, мали змогу переглянути книгу «Орлик і орляни».  До неї увійшли історико-краєзнавчі нариси, статті, спогади та розповіді небайдужих до минулого й сьогодення рідного краю та свого роду кількох десятків земляків, для яких мала батьківщина стала головною пристанню в їхньому житті. Використано копії архівних документів та світлини із сімейних альбомів жителів села.

 Орлик — це мальовниче село, розташоване на півдні Полтавщини, яке було утворене на початку 60-х років минулого століття з кількох сіл, переселених із чаші штучного водосховища під час будівництва Середньодніпровської (Дніпродзержинської) ГЕС. Його назва походить від назви колишнього села Новий Орлик, яке історично пов’язане з іменем Пилипа Орлика — генерального писаря гетьмана України Івана Мазепи, згодом гетьмана в екзилі, творця першої української Конституції.

Орляни — саме так називають себе жителі села — з давніх-давен займаються вирощуванням огірків та інших ранніх овочів. Вони прославляли своє село вагомими здобутками у сільськогосподарському виробництві. Тут живуть Бутенки й Морози, Іваніченки й Давибарани, Ребристі й Бородаї, Задорожні й Лосі, Шишацькі й Заплюсвічки, Шмигленки й Педани, Богомази й Кармазини. Характерні для Орлика прізвища колись, очевидно, були вигаданими прізвиськами втікачів від гніту польських, а пізніше російських гнобителів. Перші писемні відомості про території, на яких виникло село, сягають 1631 року, коли по річці Оріль були зведені маєтки польських шляхтичів. Пізніше, після Переяславської ради 1654 року, ці землі відійшли у власність російських дворян та наближеної до царя козацької старшини… Нині краєзнавці продовжують пошуки, поглиблюючи свої знання з історії села й рідного краю. Хоча варто  зазначити, що систематизувати їх важко й у зв’язку з тим, що основні архіви знаходяться в Росії і доступу до них немає. А для роботи  з документами, що зберігаються в архівах Польщі, Швеції та Туреччини, потрібні значні ресурси…

Авторський колектив у складі представників чотирьох поколінь — Віталія Глінського, Михайла Лося, Віктора Шишацького та Вікторії Біліченко — зібрав для читача матеріали з історії села Орлик: від перших згадок до сьогодення. Результат колективної творчої праці — понад сто нарисів, а також спогадів і розповідей, підтверджених архівними документами та  світлинами. Започаткував збір матеріалів для написання історії села Орлик перший  директор сучасної Орлицької школи, історик і краєзнавець, відмінник народної освіти України Михайло Лось. Та й збереженням своєї історичної назви Орлик  завдячує саме йому. Іще в 1964 році Михайло Лось зібрав і підготував для видання «Історія міст і сіл України» дані про історію села.  А результатом подальших пошуків стали матеріали, що увійшли до енциклопедичного довідника «Полтавщина» (Київ, 1992 р.). У 70—80-х роках минулого століття небайдужим до історії рідного краю освітянином разом з учнівським та педагогічним колективом був створений один із кращих в області шкільний краєзнавчий музей, який діє й донині. У 2017 році Михайлові Лосю (світла йому пам’ять) присвоєно звання Почесного громадянина села Орлик. 

Великий обсяг матеріалів зібрав та опрацював безпосередньо Віталій Глінський, це зокрема історичні документи з обласного архіву та архіву Середньодніпровської (Дніпродзержинської) ГЕС. Клопітку роботу з комп’ютерного набору та верстки взяв на себе та успішно виконав Віктор Шишацький. Сільська бібліотекарка Вікторія Біліченко опрацювала першоджерела з архіву Орлицької сільської ради, склала списки жертв репресій, а також загиблих у роки Другої світової війни та примусово вивезених до Німеччини уродженців колишніх сіл, що увійшли до складу сучасного Орлика. Ні у світовій мережі Інтернет, ні в друкованих засобах масової інформації не знайти таких подробиць з історії села Орлик, тим паче про колишні затоплені села й хутори, про життя сотень згаданих селян як у минулому столітті, так і сьогодні. Авторами цікавих розповідей про свій родовід стали Любов Іваніченко, Олександр Гавриш, Валентина Чуйко, Ольга Нестеренко, Тетяна Павленко (Ляшенко), Олександра Горбань (Блоха), Світлана Дудка, Ніна Блоха та інші. Є тут і окрема вкладка  з кольоровими світлинами «Воїни-інтернаціоналісти» (їх серед орлян шість) та «Воїни АТО — наша гордість і сила» (представлені 27 світлинами).

Свою любов до рідного села у віршах і піснях передають Віктор Шишацький, Мирослава Сахно, Вікторія Біліченко, Людмила Таран-Пономаренко. У виданні представлена й офіційна символіка села Орлик, затверджена рішенням двадцять п’ятої сесії Орлицької сільської ради сьомого скликання від 24.07.2018 року. Автори герба та прапора  — Володимир Щербина й Віталій Глінський, автор логотипу — Світлана Переладова. Слова гімну «Будь славен, наш Орлик» написала Вікторія Біліченко, автор музики — Сергій Петренко.

Книга побачила світ у видавництві «Герда» (Дніпро, 2020 р.) за сприяння приватних підприємців та коштом упорядників і авторів нарисів.  Серед меценатів — Микола Андрієнко, Леонід Бранціра, Василь Бутенко, Марія Мельченко, Володимир Мороз, Микола Жук, Тігран Рустамян, Володимир Щербина, Сергій Патока, Ганна Тумановська, Антоніна Заплюсвічка, Олексій Пікуш, Віктор Гречишко, Семен Шишацький, Сергій Петренко, Тетяна Петряєва, Сергій Жук, ТОВ «Агрофірма «Добробут».

Краєзнавці продовжують пошук нових матеріалів з історії села та сподіваються на підтримку у виданні другого тому книги. Зокрема планують включити нариси про своїх видатних земляків та присвятити окремий розділ матеріалам про захисників України — учасників АТО/ООС. Презентація книги у зв’язку з карантинними обмеженнями перенесена на більш сприятливий час (про її дату буде повідомлено додатково).

Людмила ПОНОМАРЕНКО,

голова ПОМГО 

імені Пилипа Орлика

Фото автора 

та Ірини БАБ’ЯК