Український курсант після навчання у Великій Британії: «Нас вчили бути лідерами»

Другий рік поспіль найкращим іноземним студентом британської Королівської військової академії в Сандгерсті став українець. Цього разу — курсант Антон Совенко. Останній рік він провів у Великій Британії — проходив підготовку в одному з найстаріших та найпрестижніших військових вишів країни. У різні роки там навчалися прем’єр-міністр Вінстон Черчилль, письменник, автор серії книжок про Джеймса Бонда Ян Флемінг, принци Вільям і Гаррі та інші британські й світові діячі. Коли карантин закінчиться, 20-річний юнак повернеться до Військової академії (м. Одеса) — там він навчається на третьому курсі. А поки що Антон спілкується із журналістами «Радіо «Свобода» у «Скайпі», щоб не витрачати часу, якого під час навчання дуже мало.

— Яке там ставлення до України й українських військових?

— Дуже позитивне — і це не може не радувати. До України добре ставляться, ставлять мені багато запитань. Усі виявляють бажання допомогти.

— З яких іще країн були студенти у вашій групі?

— У нас були студенти з 21 країни світу. Це — Об’єднані Арабські Емірати, Сполучені Штати Америки, Таїланд, Афганістан, Катар, Бахрейн, Нігерія, Кенія тощо. Я був єдиним представником європейських країн, принаймні в нашій групі цього року. Але поступово кількість людей і країн збільшується.

— Це ваша перша закордонна поїздка? Які враження у вас від країни?

— Так, Велика Британія — це моя перша закордонна подорож та й  узагалі перший досвід подорожі літаком. Під час навчання я став більш упевненим у собі, наприклад, у тому ж володінні англійською мовою. Одна річ — читати книги, дивитися кіно й очікувати чогось, а інша — коли ви насправді кудись прилітаєте. Досвід захопливий, я б сказав навіть: «вау»! Приїжджаєш, а твоя мова недосконала, і спочатку важко всіх розуміти, адже там багато діалектів і акцентів. Але мені пощастило: до кого б я не звернувся на вулиці, усі мені все пояснювали. Це було дуже приємно.

— З якими традиціями ви зіткнулися у військовій академії в Сандгерсті?

— Академія поділяється на старий і новий коледжі — «Old College» і «New College». І в «старому коледжі» є сходинки, якими піднімаються лише раз на рік. Ними проходять офіцери, які закінчили навчання. Це найважливіша традиція. І мені надали таку можливість — піднятися сходинками і пройти через офіційні двері.

— Військова наука — це і теорія, і практика. Чого більше навчають у Великій Британії?

— Я б додав ще академічні здобутки. Звісно, усе має бути збалансовано, але, на мою думку, практика навіть важливіша, ніж теорія. У  цій академії нас навчають насамперед лідерським якостям. Я справді став більш впевненим у собі. Зокрема про лідерські якості нам розповідали й під час академічного навчання. Ми вивчали історичні події в цьому напрямку — хто і як проявляв себе як лідер, хто і як зміг досягти таких якостей.

— Розвиток лідерських якостей передбачає психологічну підготовку. У чому вона полягала?

— Нас випробовували насамперед на стійкість. Тому що в будь-якій ситуації ти повинен зберігати спокій, адже на тебе, офіцера, дивляться солдати. Якщо ти нервуєш — вони це відчувають. Важлива твоя реакція у критичній ситуації. Або в ситуації, коли ти не до кінця розумієш і знаєш, що відбудеться далі. Чи приймеш ти якесь рішення, тому що найгірше — взагалі ніякого не приймати. Нас вчили: завжди приймай рішення, навіть якщо ти не до кінця впевнений у ньому.

— Чи возили вас до британських військових частин? Які у вас залишилися враження?

— Мабуть, не військових частин, а військових територій. Ми там проводили навчання, зокрема польові виходи. Насамперед скажу, що я цих вражень ніколи не забуду. Коли ми тільки-но прибули на виїзд, то ішов настільки сильний дощ, що залишитися сухим було просто неможливо. Нашу землянку залило водою — опівночі я прокинувся від того, що нас затопило. Розбудив сусіда, говорю: діставай, мовляв, казанки, будемо виливати ними воду із землянки. Отак вилили всю воду, знову лягли спати, а через півгодини мене розбудили й відправили на позицію — здійснювати охорону об’єкта. Десь тільки 3 години зміг поспати, але головне знову ж таки — підтримувати свою боєздатність за будь-яких умов. Навіть якщо тобі холодно, якщо ти мокрий, якщо ти не спав достатньо — усе одно треба підтримувати свою бойову готовність.