«Рослинне м’ясо», або Кінець українського тваринництва

 

Про галузь тваринництва пишуть і говорять багато. Приємно читати й дивитися по телевізору, слухати по радіо про добрі справи  ПСП «Нива» Шишацького району (керівник — 

А. О. Цьова), ПП «Агроекологія» цього ж району (керівник — Г. В. Лук’яненко), ДПДГ «Степне» Полтавського району (керівник — П. Г. Сокирко),  ТОВ НВП «Інтерагросервіс» Диканського району (керівник — Г. А. Головін), ДПДГ імені Декабристів Миргородського району (керівник — В. Г. Цибенко), ТОВ «Агрофірма   «Маяк» Котелевського району (керівник — В. І. Прийма) та багатьох інших.

Але, на жаль, з’являються й інші повідомлення — не на користь тваринницької галузі. То шведська активістка Грета Тунберг ратує проти корів, які дуже забруднюють навколишнє середовище, то сумні рядки статистики свідчать про різке скорочення поголів’я худоби, то деякі виробники готові запропонувати нам «гідну» альтернативу м’яса — «рослинне м’ясо» — як гарний спосіб прогодувати жителів нашої планети.

У березні в Києві планувалося проведення конференції за участю асоціації «Український клуб аграрного бізнесу». Один зі спікерів конференції — Станіслав Луцкович — розповів про м’ясо рослинного походження, а також про вихід бренда на український ринок. Ідея створення «рослинного м’яса» належить американському біотехнологу Ітану Брауну, батьки якого займалися сільським господарством, тож він майже кожні вихідні проводив на молочній фермі. Саме це і змусило його стати вегетаріанцем. Досліджуючи тему «зеленої» енергетики та різних факторів, що впливають на навколишнє середовище, Ітан дійшов висновку, що худоба завдає більшої шкоди клімату, ніж інші чинники. Так у його голові виникла ідея створення альтернативи тваринному м’ясу. Він зібрав команду із 40 вчених і спільно з ними придумав спосіб виробництва м’яса… з рослинних інгредієнтів.

Компанія «Beyond Meat» — найбільший світовий виробник замінників м’яса на рослинній основі — заснована в Лос-Анжелесі в 2009 році. Харчові продукти компанії імітують смак і фактуру курятини, свинини та яловичини. Зокрема для виготовлення бургерів порівняно з виготовленням м’ясних бургерів використовується на 99% менше води, на 93% — землі, на 90% — викидів парникових газів і на 40% — енергії. Основними компонентами «рослинного м’яса» є ізолят (очищений від жиру, вуглеводів білок жовтого гороху), вода, ріпакова олія прямого віджиму, трохи солі, оцту, крохмалю, дріжджового екстракту. Червоний колір котлеті надає буряковий сік. Такий склад на 100% підходить веганам. Причому в одній котлеті міститься 20 г білка, що навіть більше, ніж у котлеті зі звичайного м’яса.

«Наш протеїн, — говорить Станіслав Луцкович, — це горох, бурий рис, соняшник та квасоля. Наші мінерали — кальцій, залізо та сіль. Наші вуглеводи — картопляний крохмаль. Наші ароматизатори та барвники —  екстракти бурякового соку та яблука. У виготовленні продукту також використовуються неактивні дріжджі, які допомагають надати продукту «м’ясний» смак, при цьому він повністю придатний для вегетаріанців».

«Експерти прогнозують, — продовжує Станіслав Луцкович, — що до 2100 року розведення худоби стане застарілою, варварською та нездоровою практикою, від якої людство почне відмовлятися вже в середині ХХІ століття. Компанія «Beyond Meat» створює рослинний «білок майбутнього», який ідеально замінює тваринний. Ми націлені на поліпшення здоров’я людей, позитивний вплив на клімат, збереження природних ресурсів і повагу до тварин».

Сьогодні компанія «Beyond Meat» пропонує бургерні котлети, фарш (подібний до яловичого), курячі стріпси та ковбаски для хот-догів. До речі, «рослинна» котлета майже вдесятеро дорожча за звичайну. У недалекому майбутньому компанія обіцяє створити стейки (з прожилками!), бекон та іншу продукцію з корисних рослинних інгредієнтів. В Україні поки що є доступними тільки бургерні котлети та ковбаски в герметично запакованому та обов’язково замороженому вигляді. Прочитавши цю красиву рекламу, я подумав і вирішив, що краще з’їм традиційну котлету з червоного тваринного м’яса та ще й удесятеро  дешевшу, не говорячи вже про стейк та ще й із прожилками. Я не лікар, не зоотехнік, а агроном за освітою. Усе своє життя пов’язав із сільським господарством, аграрною наукою. Відтак висловлю власні думки з наведеного вище. У проекті згаданої компанії висловлюється турбота про зростання населення планети Земля, природні ресурси, зміни клімату, а також наголошується, що «рослинне м'ясо» —  гарний спосіб нагодувати людей.

Так, сьогодні ми не можемо чекати милостей від природи після того, що з нею зробили і робимо. Вона віддячує нам шквалами, цунамі, тайфунами, смерчами, виверженнями вулканів, землетрусами, катастрофічними лісовими пожежами, глобальними кліматичними змінами. Усе це призводить до численної загибелі землян. Значна кількість людей гине в результаті автомобільних катастроф, авіатрощ тощо. Нинішня пандемія коронавірусу, для боротьби з якою немає ефективних засобів, уже забрала десятки тисяч людських життів. І ніхто не знає, чим вона закінчиться, враховуючи ще й несерйозне ставлення частини населення, яка не усвідомлює загрози і не уявляє, на скільки жертв може збільшитися через  невиконання заходів із запобігання її поширенню. На жаль, ми не знаємо, скільки  подібних вірусів і їхніх мутацій може з’явитися в перспективі.

Тому сьогодні, мабуть, потрібно перейматися не зростанням численності населення планети, а насамперед інтенсивним пошуком ефективних шляхів боротьби з подібними захворюваннями планетарного масштабу. Варто вживати й реальні невідкладні заходи зі збереження навколишнього середовища, примноження родючості грунтів, збільшення врожайності сільськогосподарських культур, розширення площ органічного землеробства. Споконвіків людство споживало тваринницьку їжу. Назвіть хоча б одну країну світу, де б люди не споживали м'яса чи м’ясних продуктів. Так, наука розвивається, сучасні технології дають змогу виготовляти молоко, м'ясо, шоколад, каву й інші продукти із сої, одержувати штучне сало. Та що тут говорити, якщо в супермаркетах молоко, сметана, інші молочні та м’ясні продукти мають тривалі терміни зберігання. Виникає запитання: а чи може стільки зберігатися натуральний продукт? Але це питання на тему: а що ми їмо?

Загалом до пана Луцковича виникає багато запитань. Зокрема: у чому суть «білка майбутнього», який «ідеально» замінює тваринний білок, і яким чином рослинний білок впливає на поліпшення здоров’я людей краще, ніж тваринний, у чому його позитивний вплив на зміну клімату, збереження природних ресурсів? Де вирощуються інгредієнти для виготовлення «рослинного м’яса» (горох, рис, соняшник, квасоля, ріпак, картопля, буряк, яблука), якщо на виготовлення рослинних бургерів використовується на 99% менше води, на 93% — землі, і так далі? Станіслав Луцкович повідомляє, що міжнародна агенція з дослідження раку вже давно виявила канцерогенний вплив вживання червоного м’яса та м’ясної продукції тваринного походження. А чи не задумувався пан Станіслав над тим, що ракові захворювання, найімовірніше, не від м’яса тваринного походження, а від широкого застосування гербіцидів, пестицидів, наявності важких металів, радіоактивного забруднення. Та і як можуть сприймати жителі України те, що «рослинна» котлета вдесятеро дорожча, ніж котлета з натурального тваринного м’яса?

Можливо, для вегетаріанців, веганів м’ясна продукція з рослинних інгредієнтів — це благо, адже якому раціону віддати перевагу: м’ясному чи рослинному — це особистий вибір кожної людини. Україна багата неоціненним багатством, яким її наділила природа, — родючими чорноземами. Нам необхідно думати, як на цих землях ефективно працювати, а не як і кому їх продати. Тому на українському чорноземі треба  вирощувати й горох, і квасолю, і сочевицю, і нут — рослини, в яких багато білка, і багаторічні бобові трави, які нагромаджують у грунті велику кількість дармового біологічного азоту, поліпшують його структуру, є цінними попередниками озимої пшениці, надійною кормовою базою для тваринництва. А це можливо тільки в умовах сівозміни. До речі, нещодавно прочитав таке: якщо соняшник розміщувати на одному й тому місці щорічно чи через рік, то через 10 років при родючому горизонті 35—40 см він зменшиться до 10 см. Можливо, це й надто категорично, але те, що відбувається зниження родючості грунту, зменшення в ньому гумусу, —  об’єктивна реальність.

Один американський науковець сказав: «Годуєш землю — годуєш урожай». А нагодувати важливо органікою. І в цьому сенсі без тваринництва зробити це неможливо. Тваринництво — важлива галузь, яка забезпечує  продовольчу безпеку, продукує органічне добриво. А чи виросте здоровою дитина без натурального тваринного молока? В усі часи українці пили  одержане у своєму господарстві молоко, їли вирощені самотужки м'ясо та сало. А що ж буде далі?

А буде так: якщо й надалі залишатиметься нинішнє ставлення до  галузі, то настане кінець українського тваринництва, і тоді справді їстимемо  «рослинне м'ясо», синтезоване сало, питимемо якесь штучне молоко. Передумови для цього цілком реальні. Станом на 1 березня 2020 року великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств Полтавської області нараховувалося 215,3 тис. голів, що на 21,7 тис. голів менше порівняно з  2019 роком, зокрема корів 113,9 тис. голів, що на 7,5 тис. менше, поголів’я свиней становить 274,3 тис. голів, що на 38,9 тис. менше порівняно з відповідним періодом минулого року. На жаль, зменшується поголів’я тварин і в особистих господарствах населення.

У Полтаві існує єдиний на весь колишній Радянський Союз Інститут свинарства. То  де ж поділися надбання академіків О. В. Квасницького, Ф. К. Почерняєва, В. П. Рибалка, інших вчених цієї знаної наукової установи? Хто і на якій підставі зняв із назви інституту ім’я всесвітньо відомого вченого — академіка Олексія Квасницького? Де ж наш полтавський «снікерс» — сало? 

Головними причинами зменшення поголів’я великої рогатої худоби є тривалий період її вирощування, низькі закупівельні ціни, відсутність випасів через безвідповідальне безконтрольне розорювання природних лук і пасовищ, а в підсумку — збитковість утримання, незацікавленість товаровиробників у її вирощуванні. Де ж наші славнозвісні породи полтавських овець — решетилівська і сокільська? Зменшення поголів’я тварин у господарствах населення пояснюється ще й тим, що зростає частка сільського населення старше працездатного віку. Аналогічна ситуація з галуззю тваринництва й у цілому в Україні.

Принагідно зазначу, що Китай — найбільший виробник свинини в світі, лідерами з виробництва молока та м’яса є й Аргентина, Австралія, Нова Зеландія. То невже нам, українцям, смачніше молоко, м'ясо, сало, завезене з Австралії, Польщі, інших країн, за своє, вирощене на наших родючих чорноземах? Якось, читаючи книгу «Червона троянда» Леоніда Бородая, в якій він описує нелегкі передумови створення, небувалий розквіт і подальшу долю радгоспу імені Чапаєва Диканського району, я звернув увагу на такий вираз: «Там, де немає молока, м’яса й сала, немає й села». І це істина!

Україна — могутня аграрна держава. Саме на селі, на кращих у світі чорноземах створюється продовольча база держави, саме завдяки аграрній сфері значною мірою наповнюється державний бюджет. І в цьому сенсі важливу роль відіграє тваринницька галузь. У ситуації, що склалася нині, виникає запитання: чи вона розвиватиметься, чи настане кінець українському тваринництву? Це питання повинно хвилювати сьогодні й великого товаровиробника, і фермера, і громаду, і насамперед керівництво держави, яке має всебічно сприяти розвитку галузі так активно, оперативно й настирливо, як, скажімо, питання відкриття ринку землі.

Микола ОПАРА,

кандидат сільськогосподарських наук, доцент, професор кафедри землеробства і агрохімії 

імені В. І. Сазанова Полтавської державної аграрної академії, заслужений працівник сільського господарства України, заступник голови з наукової роботи громадської спілки «Полтавське товариство сільського господарства»

Газета "Вечірня Полтава"
Переглядів: 29 | Коментарів: 1


Додати новий коментар

Зображення користувача Phehfa.

cost calcitriol 0.25 mg <a href="https://rocaltrtn.com/">rocaltrol tablet</a> order rocaltrol 0.25 mg for sale