Останній із могікан

Це був найбільший плавучий док у Росії і один з найбільших у світі, виготовлений у 1970-х роках у Швеції спеціально для авіаносних кораблів, що будувалися в Миколаєві. Він був єдиним доком на півночі, в якому міг поміститися «Адмірал Кузнєцов». Крім авіаносців, у доці ремонтували і найбільші в світі атомні крейсери проекту «1144», зокрема й сучасний крейсер цієї серії «Петро Великий». Док призначався також для поміщення в нього гігантських стратегічних атомних підводних човнів і ремонту підводної частини інших великих кораблів Північного флоту. Доковий розклад ПД-50 був насиченим і напруженим. Черговість постановки кораблів у док здійснювалася за жорстким графіком, який не передбачав вільних днів і «вікон». Тепер дока немає. Комісія, яка працювала на місці аварії, дійшла висновку, що підняти його неможливо.

У ході виведення авіаносця «Адмірал Кузнєцов» через зникнення електрики та подальше довільне затоплення відсіків док зламався і затонув на глибині 35 метрів. На палубу «Адмірала Кузнєцова» впав доковий кран, але корабель був підготовлений до спливання, усі отвори за бортом були закриті, і він вийшов без проблем. Військові і суднобудівники заявили, що аварія не вплине на закінчення ремонту корабля в 2021 році. Але перед цим авіаносець має пройти докування, для чого потрібен док. Його планують створити на 35-му судноремонтному заводі в Мурманську, об’єднавши, розширивши і подовживши два 200-метрових сухих доки, що стоять там поруч. На все це потрібні значні кошти і час. Безумовно, сухий док із часом буде побудований, так як без нього не може обходитися Північний флот. Але, беручи до уваги фінансові реалії, з якими стикається Росія в умовах санкцій, виникають сумніви в закінченні модернізації «Адмірала Кузнєцова» у встановлені терміни — до кінця 2021 року.

Після походу авіаносця «Адмірал Кузнєцов» до берегів Сирії 2016 року і втрати в Середземному морі двох палубних винищувачів з’явилися публікації, в яких обгрунтовано критикувався корабель, а деякі навіть називали його найгіршим з авіаносців. Але одна річ говорити про стан, в якому опинився корабель після три-дцяти років перебування на флоті. І зовсім інша — відгукуватися негативно загалом про проект та якість споруди.

З’ясуймо ситуацію. На кораблі десятиріччями не ремонтували обладнання й систем. У російській пресі публікувалися матеріали, в яких зазначалося, що по його неопалюваних і залитих водою приміщеннях бродять банди «годків», а офіцери бояться спускатися нижче третьої палуби. Як у такому стані можна було зберегти корабель і забезпечити його боєздатність?

Під час випробувань «Адмірала Кузнєцова» на Чорному морі в 1989—1990 роках авіаносець подолав понад 20 000 миль, що приблизно дорівнює відстані навколо земної кулі по екватору. Було виконано близько 700 польотів літаків Су-27К, МіГ-29К, Су-25УТГ та вертольотів без жодної аварії. Китайські авіаносці «Ляонін» (колишній «Варяг») і «Шаньдун», які були введені у стрій і виявилися цілком надійними, побудовані за тим самим проектом, що й «Адмірал Кузнєцов». Перший авіаносець «Ляонін» у строю із 2012 року, другий — «Шаньдун» — знаходиться в морі на випробуваннях і найближчим часом буде переданий ВМС Китаю. На основі «Варяга» китайські конструктори спроектували і приступили до будівництва свого третього, найбільшого авіаносця водотоннажністю близько 80 тисяч тонн.

Наведу й інші приклади. Перший важкий авіаносний крейсер «Київ», побудований на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві, практично щорічно проходив бойову службу в Середземному морі і Північній Атлантиці, а іноді й двічі на рік — більше, ніж американські авіаносці. Відомо, що останні стоять на судноремонтних заводах більше, ніж плавають і розгортаються зі своїми величезними групами супроводу в місцях бойової служби приблизно один раз на два—три роки.

Другий і третій ВАКР — «Мінськ» і «Новоросійськ» — створювалися для Тихоокеанського флоту, після побудови в Миколаєві та проведення ходових і державних випробувань на Чорному морі, обійшовши навколо Африки, попрямували на Далекий Схід, при цьому подолали близько 25 000 морських миль, що становить 45 000 кілометрів (теж дорівнює навколосвітньому походу).

Четвертий ВАКР «Баку» (перейменований згодом на «Адмірал Горшков») після передачі Військово-морському флоту провів 1988 року 7 місяців на бойовій службі в Середземному морі у складі 5-ї оперативної ескадри ВМФ, а потім здійснив перехід до Сєвєроморська в умовах найжорстокішого шторму в Північній Атлантиці. Я перебував на кораблі під час цієї бойової служби і вів суворий облік усіх несправностей, щоб потім врахувати їх під час будівництва авіаносця «Адмірал Кузнєцов». Від моменту виходу з Чорноморського заводу і до прибуття до Сєвєроморська четвертий авіаносець подолав 34 тисячі миль або 63 тисячі кілометрів і при цьому не мав практично жодної серйозної поломки. Скажіть, скільки разів ламався і зупинявся б ваш автомобіль, подолавши півтора раза відстань навколо земної кулі? Але ж корабель із тисячами людей на борту і найсучаснішим озброєнням — незрівнянно більш складна інженерна споруда, ніж серійний автомобіль.

Тепер про дим із труби. Головна енергетична установка на всіх наших авіаносцях ідентична, а котли є «серцем» корабля, як атомні реактори на американських авіаносцях. За технікою на кораблі потрібно стежити так само, як ви стежите за своїми автомобілями, а не розповідати, що з труби  димить чорним, тому що поганий корабель. У нас ніколи під час випробувань авіаносців не було чорного диму з труби, це вважалося грубим порушенням, і корабель знімався з випробувань. А з труби «Адмірала Кузнєцова» під час походу в Середземне море 2016 року диміло тому, що була розрегульована або взагалі не працювала автоматика горіння палива в котлах. Там має бути точне співвідношення палива й кисню, що надходить в котел. А може, залили неякісне паливо, що бувало й раніше. Повсюдна корупція під час постачання паливно-мастильних матеріалів Збройним силам лише підсилює ймовірність будь-яких махінацій із паливом.

У Північного флоту завжди були проблеми з обслуговуванням кораблів через відсутність ремонтної інфраструктури ще з часів Радянського Союзу. Відсутність розвинутої і забезпеченої всім необхідним ремонтної бази — ось вам і відповідь на питання, чому був доведений до такого плачевного стану наш останній авіаносець.

«Адмірал Кузнєцов» — останній із могікан плеяди великих кораблів, побудованих у Миколаєві. Зрозуміло, що з точки зору престижу Росія повинна відремонтувати авіаносець і повернути його на службу якомога швидше. Але з точки зору користі корабля для Військово-морського флоту «Адмірал Кузнєцов» ніколи вже не гратиме тієї провідної ролі, яка йому відводилася за часів проектування і будівництва на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві.

Валерій БАБИЧ, суднобудівник, журналіст, автор книг про авіаносці