Диктатура чи свобода: що чекає на активістів за президентства Володимира Зеленського

У перший день свого президентства Володимир Зеленський наказав відчинити ворота до будівлі тоді ще Адміністрації Президента. Тим самим показав свою відкритість, зокрема і до ймовірних акцій протесту. Чи можна сказати зараз, що вчинки Зеленського та його команди підтверджують повагу до прав на мирні протести, свободу слова та пересування, та чи стало безпечніше бути активістом в Україні? 

Справа Катерини Гандзюк на паузі

В одному зі своїх передвиборчих роликів Володимир Зеленський згадав про облиту кислотою активістку Катерину Гандзюк, критикуючи тодішнього конкурента Петра Порошенка. Зокрема він вимагав посадити за грати вбивць Гандзюк. Катерина стала символом ціни активізму в Україні, доказом того, що за гострі слова можуть вбити. Тож покарання причетних до нападу на неї є своєрідним показником здатності правоохоронної системи захистити активізм в Україні.

Через місяць після інавгурації Володимир Зеленський зустрівся з батьком Катерини Віктором Гандзюком без преси. Але це сталося після того, як чоловік звернувся з відповідним публічним проханням через соцмережі. Спочатку пан Віктор назвав цю зустріч обнадійливою: «У попереднього президента бракувало політичної волі. Після зустрічі з новим Президентом вважаю, що йому в цьому напрямку політичної волі не бракує». Вже за місяць пан Віктор мав дещо розчарований вигляд: «Зустріч була обнадійливою, думав, йому вистачить політичної волі і щось заворушиться. Він обіцяв сприяти слідству, але ж тепер слідство взагалі зупинили... Як можна сприяти тому, чого не існує? Я розчарований».

У червні виконавці нападу на Гандзюк таки отримали вироки з мінімальними для такого злочину термінами ув’язнення — завдяки угоді зі слідством, яка була попередньо укладена ще за президентства Петра Порошенка. Але з покаранням замовників справа зависла. Один із фігурантів — Ігор Павловський, якого відпустили під домашній арешт, з кінця червня перебуває на волі без жодного запобіжного заходу, оскільки прокуратура не подала клопотання про продовження домашнього арешту. Він ігнорує допити та судові засідання у справі, через що вони переносяться.

Слідство щодо підозрюваного в організації нападу Владислава Мангера призупинили через те, що інший підозрюваний у співучасті в злочині — Олексій Левін — перебуває в розшуку. Докази проти Мангера адвокати успішно спростовували ще на етапі обрання запобіжного заходу, тож він також на волі. Коли справа буде передана до суду — незрозуміло, хоча екс-генпрокурор Юрій Луценко обіцяв це ще на початку серпня.  

І тут, звісно, можна кивати в бік Генпрокуратури, яку всі сто днів президентства Володимири Зеленського очолювали «попередники». Але СБУ, а саме вона спільно з ГПУ проводить слідство, вже чотири місяці керує призначений Зеленським Іван Баканов. Коли на річницю нападу на Гандзюк під СБУ прийшли активісти, до них ніхто не вийшов. А сам Баканов не взяв слухавки, коли ті подзвонили йому з-під стін відомства.

Активісти ініціативи «Хто замовив Катю Гандзюк?» вимагали довести до кінця справи не лише офіційно озвучених фігурантів, а й оголосити підозри екс-голові Херсонської облдержадміністрації Андрію Гордєєву та його заступнику Євгену Рищуку, які, на переконання активістів, причетні до замовлення нападу. У червні СБУ проводила у Рищука та Гордєєва обшуки у справі Гандзюк, але на цьому все затихло. Активісти впевнені, що фігуранти обшуків про них були попереджені. Тож Зеленському не дають забути про справу Гандзюк: на футбольних матчах розгортали банери із запитанням до новообраного Президента про те, чому замовники вбивства не у в’язниці.

Політична воля Володимира Зеленського не впливає на Арсена Авакова

В інших резонансних справах щодо нападів на активістів теж не було помітного просування. Через півтора місяця на посаді Зеленський окремо згадав про розслідування нападів на активістів. У своєму відеомонолозі Президент зазначив, що лише його політичної волі недостатньо для розслідування справ розстрілів на Майдані та вбивств активістів: «Нині минуло півтора місяця, і я розумію, що моєї політичної волі недостатньо. Немає політичної волі у правоохоронних органів».  

Тут знову можна кивати на «попередників» із Генпрокуратури та Міністерства внутрішніх справ. Ще в червні, реагуючи на петицію щодо звільнення глави МВС Арсена Авакова, Володимир Зеленський пояснив, що не має на це повноважень. Мовляв, це може зробити лише Верховна Рада за поданням Кабміну або за особистим бажанням міністра. 29 серпня, незважаючи на «відсутність політичної волі у правоохоронців», старого міністра внутрішніх справ Арсена Авакова призначили наново. І це попри те, що напередодні під Офісом Президента відбулася багаточисленна акція протесту громадських активістів.

Нові випадки переслідування активістів: 16-річна порушниця з плакатом

Водночас сто днів президентства Зеленського відзначилися новими фактами переслідування активістів за їхню опозиційність. Показовою стала історія з 16-річною Дашею Коц (Дар’я Коцюруба) з Рівного, яка трапилася буквально за кілька днів після інавгурації Володимира Зеленського. Дівчину разом із 20-річним другом попросили пройти до райвідділу, де склали адмінпротокол за те, що вони обоє вийшли з мовчазним протестом на центральну площу міста.

Дар’ю і її друга мотивувала вийти на вулицю обіцянка Володимира Зеленського піти у відставку, щойно він порушить закон. Таким порушенням активісти вважали призначення головою тоді ще Адміністрації Президента Андрія Богдана, який підпадав під люстрацію. Молоді люди просто стояли і тримали плакати з вимогою імпічменту Зеленського. Співробітники поліції назвали цю акцію несанкціонованою, бо, мовляв, її учасники не зробили попередньої заявки.

«Відсутність сповіщення органів влади про намір провести мирне зібрання не є правопорушенням, бо в Україні не існує «порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій», — пояснила директорка «Amnesty International» Оксана Покальчук, яка вийшла з одиночним протестом під МВС через ситуацію в Рівному.

Врешті з’явилася заява на сторінці Зеленського у «Фейсбуці», де він закликав «МВС не вживати заходів проти політичних протестувальників, якщо люди не порушують правопорядку». «Ніякого затримання не було, але правоохоронці могли діяти м’якше. У поліції проведуть службову перевірку», — пообіцяв Президент.

Дар’я назвала це «відвертою брехнею», бо затримання таки було. Про результати перевірки, обіцяної Зеленським, нічого невідомо. Дар’ю і її колегу Рівненський міський суд таки визнав порушниками. Через апеляційний суд за два з половиною місяці активістам вдалося підтвердити свою невинуватість, довівши, що дії поліції і рішення суду першої інстанції були неправомірними.

Вилучені тиражі газет із карикатурами на Володимира Зеленського

Ще одна яскрава історія — це затримання пенсіонера, який під час парламентської виборчої кампанії роздавав газети з карикатурою на Зеленського, на якій Президент був зображений у казані, з підписом: «Баканов? Я нащот етого чєрта». Таким чином була обіграна ситуація в Борисполі, коли Володимир Зеленський вигнав з наради секретаря міської ради Ярослава Годунка.

Через день поліція знову почала зупиняти розповсюджувачів та вилучати тиражі газети, хоча це вже були інші номери, без карикатури. Газети вилучили у п’ятьох розповсюджувачів. На двох з них склали адмінпротоколи. За словами головного редактора видання Віталія Усенка, йому ніхто чітко не пояснив, за що вилучають газети. Після першого випадку в адмінпротоколі поліція вказала на порушення ведення політичної агітації. Головний редактор заперечує, що автори матеріалів порушували виборче законодавство. Мовляв, там немає антиагітації — заклику голосувати проти когось. 

Переслідування за відеоролик

За кілька днів до «стоденки» президентства Володимира Зеленського в активіста «Солідарної молоді» з молодіжної партії Петра Порошенка, волонтера руху «Відсіч» Дениса Любченка провели обшук через ролик, на якому Володимира Зеленського нібито збиває вантажівка. Тоді критики Зеленського обурилися, чому за такою логікою поліція не відкрила провадження за кадри з фільму «Слуга народу», де головний герой, якого грав Зеленський, розстрілює депутатів Верховної Ради.

У липні на сторінці «Команда Зеленського» у «Фейсбуці» знову нагадали про цей ролик, повідомивши, що поліція уже встановила автора відео з вантажівкою. «Доля автора буде несолодкою — обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк. Нацполіція працює максимально ефективно, і винні будуть покарані найближчим часом», — заявили в «Команді Зеленського».

Як розповів активіст та близький соратник Дениса Любченка Ярослав Бондаренко, обшук в активіста «Відсічі» проводили представники поліції у співпраці з кіберполіцією: «Правоохоронці поводилися нахабно, не дозволяли викликати юристів. Під час обшуку забрали всю техніку, навіть старенький телефон його бабусі, яка теж була у квартирі і відчинила двері. Дениса застали, коли він ще спав».

***

Підсумовуючи заяви та кроки новообраної влади, наразі немає особливого оптимізму щодо майбутнього дотримання прав і свобод громадян. Попри те, під Офісом Президента вже відбулося кілька акцій, яким правоохоронці не перешкоджали. Так, під Офісом Президента  з наметами оселилися ветерани АТО, яким нема куди повертатися, бо їхні домівки залишилися на окупованих територіях. І хоча заступниця голови Офісу Президента попросила прибрати намети, а між нею й учасниками виникла словесна перепалка, зрештою ті навіть зустрілися особисто із Зеленським, який пообіцяв за місяць презентувати шляхи вирішення житлового питання.

Водночас на акцію «Ні капітуляції» 24 серпня в Офісі Президента не відреагували. А 19 вересня під приводом «замінованої» вулиці Банкової правоохоронці навіть спробували не пропустити людей, які знову прийшли протестувати проти «капітуляції перед Росією».

З одного боку, на тлі закритості вулиці Банкової за президентства  Порошенка сам факт, що можна вільно потрапити під Офіс Президента, — вже прогрес на шляху гарантування прав і свобод громадянам. З іншого — за популістською картинкою відкритості до народу, але гострою реакцією на критику є ризик перетворення нинішнього Президента на узурпатора в умовах одноосібної влади.

Володимира Зеленського порівнюють із білоруським президентом Олександром Лукашенком за «розбір польотів» серед високопосадовців. Активним громадянам залишається сподіватися, що він не повторить «білоруського» стилю і в розгоні акцій протесту.   

Мар’яна П’ЄЦУХ 

у співпраці з центром прав людини «ZMINA»