Земля хворіє, і в цьому винні ми

Закінчилася аномально тепла зима, а, за твердженнями синоптиків, метеорологічна зима так і не настала. Зимовий період був безморозним (за невеликим винятком) і малосніжним. Із 10 жовтня 2019-го по 20 січня 2020 року кількість опадів в області становила лише 50% від норми. Січень цього року був найбільш теплим і сухим за всю історію метеоспостережень. Засоби масової інформації рясніли повідомленнями про унікальність згаданих погодних умов. У Києві сніг спостерігався 7 разів, але майже відразу танув, зате на дороги висипали 6,5 тисячі тонн соляної суміші. У Полтаві на прибирання снігу, який випав лише раз, була витрачена чимала сума коштів.

Якщо в 2012 році в Одесі море замерзло, то нинішнього року в лютому була зареєстрована температура +200 С, чого не спостерігалося за всю історію метеоспостережень. Перша декада лютого перевищувала середню кліматичну норму на 160 С, а з 6-го по 10 лютого температура була на рівні другої половини квітня. Очевидно, перехід із 2019-го на 2020 рік був найтеплішим за всю історію метеоспостережень.

Високі температури призвели до того, що в лютому зацвіли проліски, крокуси, почали активно рости тюльпани, лілії, півники, зазеленіла трава на газонах, з’явилося листя на деяких кущах, набухли бруньки на абрикосах, черешнях, вишнях, бузку, почав квітувати ряст. Передчасно прокинулися бджоли, ведмеді, кліщі. Птахи не відлетіли в теплі краї. Позитивним моментом такої аномальної теплої зими стало те, що населення зекономило на опаленні.

Варто зазначити, що нестабільність у погоді відмічали й раніше. Якщо проаналізувати показники температури, то, наприклад, у 1995 році 26-го, 27-го і 28 лютого спостерігалися такі температурні показники: +8,20 С; +12,50 С; +110 С; а 2-го, 3-го і 5 березня — +120 С; +100 С; +170 С відповідно. Найнижчі темпра-турні показники спостерігали-ся 26 лютого 1989 року — -220 С, 1986-го — -20,50 С, 1956-го — -19,20 С, 2 березня 1985-го — -220 С, 3 березня — -210 С. У 2018 році у ті ж дні лютого вони становили:  -170 С, -160 С та -10 С відповідно, а в березні — -150 С, -40 С, -120 С. У 2019 році наприкінці лютого температура була в межах від 00 до -20 С, а на початку березня — від -20 до +20 С.

Нині можна почути розмови про те, що підвищення температури на Землі зростає в турборежимі. Але коли Верховна Рада України розпочала свою діяльність у турборежимі, то в результаті довелося здійснювати перезавантаження уряду. Якщо ж у природі температура підвищуватиметься в такому самому темпі, її зростання до двох і більше градусів може призвести до незворотних процесів. Уже сього-дні зона степу України на 200 км просунулася в зону лісостепу. Це свідчить про те, що літній температурний режим характеризуватиметься високими (близько +400 С) температурами, суховіями, пиловими бурями, які вже зустрічалися на Полтавщині в 60-х роках минулого століття, а також смерчами. Створюються умови, за яких можна отримувати врожаї двічі і вирощувати невластиві для нашої зони культури.

Серйозним наслідком аномальних погодних умов є дефіцит вологи в грунті. Відсутність снігу в зимовий період, дефіцит опадів у лютому та березні, коливання температур повітря протягом доби (за низької температури вночі волога підтягується у верхні шари грунту, а вдень — випаровується в атмосферу), східні і північно-східні вітри, які практично не приносять ефективних опадів, висушують грунт. Запаси вологи в метровому шарі грунту менші за середні багаторічні. Багато де волога міститься на площі до 50 см, а далі грунт сухий.

Синоптик гідрометцентру України Тетяна Адаменко прогнозує пересихання річок та озер. Сьогодні води не вистачає скрізь. Висихають ставки, знижується рівень грунтових вод, зникає вода в криницях. Виходячи з усього цього, весняну посівну кампанію необхідно провести в найкоротші строки, щоб покласти насіння в поки що вологий грунт, а надалі всі заходи з догляду за посівами сільськогосподарських культур мають бути спрямовані на збереження вологи у грунті.

Якщо говорити відверто, не зовсім втішна ситуація на полях озимих культур, зокрема озимої пшениці. Умови перезимівлі для цієї культури були, як ніколи, унікальними. Осінь минулого року була теплою, і навіть пізні посіви подолали фазу «шильця». Протягом осінньо-зимового періоду рослини неодноразово, хоч і не активно відновлювали вегетацію, витрачали енергію на дихання, ставали ослабленими. І це добре, що не було досить низьких температур. Але в результаті таких погодних умов за відсутності морозів залишилися живими хвороби й шкідники. Тому необхідно вжити заходів і для захисту рослин.

Позитивним є боронування озимини, що сприяє збереженню вологи й забезпеченню доступу кисню до кореневої системи. Ефективність боронування посівів озимини свого часу довели завдяки дослідам, які провели вчені Полтавського дослідного поля. Важливим є й підживлення рослин азотними добривами, краще прикореневим способом, який забезпечує надходження поживи до кореневої системи і деякою мірою рихлить грунт. Окрім того, на всіх інших полях необхідне термінове закриття вологи.

Виходячи з того, що в країні немає профільного міністерства й натомість існує незрозумілий гібрид — Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, стає зрозуміло, що єдиним його завданням є якнайшвидше вирішити питання відкриття ринку землі без належної законодавчої бази, Земельного банку. А головним, мабуть, мало б стати вжиття невідкладних заходів, спрямованих на роботу в аграрному секторі в умовах глобальних змін клімату. Ці питання повинні вирішувати не бізнесмени на чолі міністерства, а практики-аграрії, які глибоко розбираються в галузі і здатні організувати роботу з підвищення ролі сільського господарства, що суттєво наповнює бюджет країни, забезпечує продовольчу базу держави. Потрібно змінити податкову політику стосовно сільського господарства, дотувати його, як це робиться у високорозвинутих країнах світу, сприяти розвитку фермерства, збереженню українського села.

Гострим лишається питання щодо водних ресурсів. Катастрофічно міліють річки, висихають болота, ставки, озера. Незабаром виникне (у багатьох місцях уже виникла) проблема питної води. В останні роки відсутня весняна повінь на річках. У цій ситуації необхідна чітка державна програма дієвих заходів.

У Полтавській області 146 річок. Свого часу поетеса Ліна Костенко писала: «Ще назва є, а річки вже нема». І це так, більшість із них або стали рівчаками, або заросли, або ж від них лишилося лише порожнє місце. А все тому, що колись бездумно осушували болота, а нині розорюють пасовища й луки, до самого русла розорюють землю, вирубують дерева. А чому б не засадити берегів річок, враховуючи й уже неіснуючих, вербою, вільхою, які сприяють підтягуванню грунтових вод? Становище річок в області можна вважати катастрофічним через їхню малу водність, що склалася через дефіцит опадів в осінній період, безсніжність зими й недостатню кількість дощів у березні. Болота, що повинні живити річки, також пусті.

Важливе значення для збереження водності річок мають шлюзи-регулятори. Колись в області на водоймах було 16 гідроелектростанцій, нині працюють лише 6, що знаходяться в приватній власності. Важливість цих споруд полягає не лише в забезпеченні водності річок, а й в одержанні «зеленої» енергетики.

Колись суднохідна ріка Сула нині є маловодною, густо заростає рослинністю. Зберегти водність цієї річки можна лише завдяки будівництву руслових перекатів. Однак для цього потрібно розробити техніко-економічне обгрунтування й отримати згоду громади. Питання водності річок має вирішуватися на державному рівні. За нинішнього стану водних ресурсів вкрай необхідне їхнє господарське використання.

За умов зростання посушливості клімату передусім необхідно використовувати воду для зрошення. Треба відновлювати зрошувальні системи, які колись успішно працювали, а нині розкомплектовані, розграбовані. Зараз певною мірою працює Градизька зрошувальна система в Глобинському районі та Карпівська — у Кременчуцькому, а колись могутня Машівська система залишилася тільки в спогадах.

У зв’язку з підвищенням ціни на природний газ, відсутністю державного контролю вирубують цінні породи дерев у польових лісосмугах і загалом лісосмуги вздовж автомобільних шляхів, які є захистом рослин від суховіїв, саме вони створюють відповідний мікроклімат, є місцем для гніздування птахів, для сховку диких тварин. Доведено, що правильно посаджена й доглянута лісосмуга сприяє зменшенню протягом літнього періоду випаровування вологи на захищеній території на 20—25%, а урожайність підвищується на 15—20%. У лісосмуг повинен бути господар, який повинен доглядати за ними, правильно формувати. Необхідно на всіх рівнях узятися за відновлення насаджень лісосмуг і смуг обабіч автомобільних доріг цінними породами дерев і належним чином доглядати за ними, зокрема поливати до їхнього укорінення.

Не менш серйозною проблемою лишається незаконна вирубка лісів заради наживи, замість того щоб засаджувати непродуктивні землі: піски, крутосхили, яри. Ліси — це «зелені легені» землі. У лісах вологіше повітря, адже над ними частіше випадають дощі, воно значно знижує посушливу дію клімату.

Отже, станом на сьогодні температура Землі на 1,10 С вища за середню багаторічну, і підвищення її триває. Земля хворіє, і в цьому винні ми. Її потрібно лікувати. А ми, навпаки, поглиблюємо її хворобу, намагаємося взяти від неї якнайбільше, отруюючи її хімікатами, вбиваючи тим самим всю біоту, роблячи її мертвим субстратом, засіваючи поля так званими бізнесовими культурами — кукурудзою, соняшником, соєю, щоб одержати надприбутки.

Для того, щоб успішно працювати в умовах глобального потепління, дефіциту вологи, необхідне термінове вжиття таких заходів: проведення детальної інвентаризації, моніторингу землі, її ефективного використання; зменшення розораності земель; проведення консервації деградованих і малопродуктивних земель; відновлення розорених сінокосів і пасовищ; проведення комплексу агротехнічних, протиерозійних заходів; проведення термінових робіт з очищення річок, збільшення їхньої водності, заліснення берегів, відродження їхнього екологічного здоров’я; заліснення піщаних і сильносхилових земель; реконструювання старих і створення нових полезахисних смуг та лісосмуг обабіч автошляхів; максимальне відновлення колишніх зрошувальних систем; розширення площ крапельного зрошення як одного з прийомів ефективного використання води; розширення площ мінімального та нульового обробітку грунту; проведення заліснення непродуктивних земель, водоохоронних зон; будівництво нових шлюзів-регуляторів на річках із метою поліпшення їхньої водності; безумовне дотримання науково обгрунтованих сівозмін як основного закону ведення ефективного землеробства, так як їм належить важлива роль у боротьбі зі шкідниками та хворобами, у збереженні належної структури грунту, у регулюванні вологозбереження сільськогосподарських культур, особливо в умовах глобального потепління, і підвищенні врожайності; створення посухостійких сортів і гібридів сільськогосподарських культур; поширення досвіду ПП «Агроекологія», що в Шишацькому районі, з питань ведення органічного землеробства, яке базується на природному відтворенні родючості грунту, збереженні в чистоті навколишнього середовища, одержанні екологічно безпечної продукції як основи здоров’я людей.

Без державної підтримки вищеназваного неможливе підвищення ефективності ведення землеробства, забезпечення населення широким асортиментом сільськогосподарської продукції, вирощеної на українській землі, і насамкінець збереження родючої сили наших чорноземів.

Нині Україну охопила смертельна трагедія глобального виміру — поширення захворювання на коронавірусну інфекцію. Усі засоби масової інформації постійно повідомляють про ситуацію в країні, про заходи, яких вживають для недопущення поширення цього інфекційного захворювання. І основна інформація зосереджена на містах. А що ж сільська місцевість, її населення? Призупинено транспортне сполучення з обласним центром, райцентрами. А це й медичне обслуговування, і забезпечення продуктами харчування, і багато інших питань життєзабезпечення. Відсутність дротового радіо — це відсутність інформування населення про події в області зокрема і країні загалом. Що говорити про село, коли в обласному центрі воно працює з великими перебоями, і крайнього не знайдеш.

У селі нині головне — це весняна посівна кампанія. Як кажуть, весняний день рік годує. Саме там вирішується доля врожаю, від села залежить продовольча безпека країни. Саме на село та його людей, їхні потреби сьогодні потрібно звернути максимум уваги. Саме там, мабуть, найтяжче, адже до коронавірусу й інших негараздів долучилися ще й аномальні погодні умови.

Микола ОПАРА, кандидат сільськогосподарських наук, доцент, професор кафедри землеробства і агрохімії імені В. І. Сазанова Полтавської державної аграрної академії, заслужений працівник сільського господарства України, заступник голови з наукової роботи громадської спілки «Полтавське товариство сільського господарства»