Чому раптом згадали про поліомієліт?

Невипадково нині в Україні не лише медики б’ють на сполох, побоюючись спалаху захворювання на поліомієліт, який трапився у Рівненській області. Чому раптом згадали про цю особливо небезпечну інфекційну хворобу? Відповідь є. У багатодітній сім’ї на поліомієліт захворіли семеро дітей. Як виявилося, вони зовсім не були щеплені проти цієї хвороби, так як їхні батьки до вакцинації ставляться негативно. Епідемічна ситуація, пов’язана зі спалахом захворювання на поліомієліт, несе загрозу швидкого розповсюдження інфекції, якщо не вжити протиепідемічних заходів, зокрема не вакцинувати дітей не лише в регіонах Рівненщини, а й усієї України. Ситуація з незадовільним рівнем вакцинації може сприяти виникненню епідемії поліомієліту та ще й у період пандемії коронавірусної інфекції. 

Із цією особливо небезпечною інфекційною хворобою людство практично впоралося, але помилки, як бачимо, є. Спалахи хвороби з паралітичними особливостями в людей описували ще до нашої ери. І йшлося якраз про ознаки хвороби, якій потім науковці дали назву поліомієліт. Дані про неї постійно накопичувалися, і зрештою випадки захворювання на цю недугу реєстрували в усіх країнах світу. До того ж епідемії поліомієліту в XVIII—XIX століттях виникали в Європі, а також США, Канаді, Норвегії та інших країнах. Відомий епідеміолог України — професор Костянтин Синяк — писав: «У післявоєнні роки в Україні, як і в усьому світі, почала різко збільшуватися кількість випадків захворювання на поліомієліт — дитячий епідемічний параліч. Батьки впадали в паніку, почувши лише натяк на можливий діагноз — поліомієліт. І жахатися було чого — після перенесеної паралітичної форми інфекції розвивалася важка інвалідність. До того ж епідемічна ситуація з року в рік погіршувалася». У той час специфічного засобу, тобто вакцини, щоб зупинити цю хворобу, ще не було. Від поліомієліту в світі тоді помирали близько 30% людей, а інвалідами ставали — близько 40%. Тобто то був період інвалідизації націй. Тож невипадково науковці й практики світу пробивали довгий шлях до вакцинації. Лідером цього прогресу стали США, коли Елеонора Рузвельт — дружина президента Франкліна Рузвельта, який, на жаль, став інвалідом через це захворювання, — з благодійного фонду надала вченому Джонасу Солку мільйон доларів для створення вакцини проти поліомієліту. Для цього вченим США знадобилося майже 10 років. Вона була представлена світу 12 квітня 1955 року. Тоді ж розпочалася вакцинація населення різних країн світу. Щеплення проти поліомієліту в Україні активно розпочалося наприкінці 60-х років минулого століття. «Люди, налякані цією страшною інфекцією, стояли в черзі, аби імунізувати своїх дітей і самим прийняти цей рятівний препарат», — так писав Костянтин Синяк. Буваючи в різних регіонах України, зокрема й на Полтавщині, він у своїх мемуарах наголошував, що завдяки широкому наступу на поліомієліт після імунізації дитячого населення кількість випадків захворювання в Україні зменшувалася. Зокрема він повідомляв: якщо показник захворюваності на поліомієліт в Україні у 1959 році (довакцинальний період) був 9,1 на 100 тисяч населення, то в 1963-му він знизився до 0,13. То була перемога. В історичних документах про цю недугу Костянтин Синяк відзначав значущу роль  фахівців Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної служби, називаючи імена видатних епідеміологів цієї установи — кандидата медичних наук Миколу Ковгана, Йосипа Клорфайна та інших. Отже, завдяки величезній організаційній роботі державної санепідслужби та лікувально-профілактичних закладів як в області, так і в державі постійно проводилася вакцинація всіх вікових груп населення та діяв ефективний епідеміологічний нагляд. І, як наслідок, наша держава у 2002 році отримала сертифікат ВООЗ про те, що ми «вільні» від поліомієліту.

А тепер про саму хворобу. Збудником поліомієліту є віруси декількох типів. Вони доволі стійкі в природному середовищі, зокрема до антисептиків і холоду. Вірус може зберігатися в «замороженому» стані (у фекаліях) багато років. Проте при кип’ятінні він гине за декілька хвилин, а за кімнатної температури може зберігатися декілька днів. Джерелом поліомієліту є хвора людина або вірусоносій. Вірус виділяється в навколишнє середовище з носоглотки та з фекаліями. На 2—4 день після зараження з носоглотки він може виділятися 1—2 тижні, а з фекаліями —  4—7 тижнів, а також до 4 місяців і більше. Передача вірусу від людини відбувається фекально-оральним, а також повітряно-крапельним шляхом. Але все-таки основний шлях передачі вірусу — фекально-оральний. Дуже важливим із точки зору розвитку епідеміологічного процесу є те, що на один випадок хвороби може припадати від 100-та до 1 000 випадків безсимптомного носійства вірусів. Тому вірусоносії відіграють величезну роль у розповсюдженні поліомієліту. Масове ж виділення вірусу поліомієліту з фекаліями в стічних водах визначає можливість його розповсюдження через воду, харчові продукти, руки та мух. У стічних водах вірус може знаходитися протягом року. Його можна також знайти в питній воді. Мухи є механічним переносником цього захворювання. Важливу роль у розповсюдженні хвороби відіграє санітарний стан житла, приміщення дитячих закладів та інших приміщень, де перебувають люди. Дуже важливо знати про високу заразність поліомієліту та занадто високу сприйнятливість незахищеного організму людини. При поліомієліті характерною особливістю є літньо-осіння сезонність. Але захворюваність може проявлятися в будь-яку пору року.

Щодо основних клінічних проявів. Інкубаційний період триває від 2-х до 35 днів, частіше — 10—12 днів. Прояви хвороби після інкубаційного періоду можуть бути легкими, середніми або важкої тяжкості. За легкої форми одужання настає через 3—7 днів. Але поліомієліт може переходити в менінгеальну форму. При цьому початок хвороби гострий: висока температура, головний біль і блювота. Можуть бути болі в кінцівках, спині та по ходу нервів на кшталт радикуліту, прояви високої чутливості шкіри тощо. Прояви хвороби тривають приблизно місяць. Найбільш загрозливою є паралітична форма поліомієліту, людина стає інвалідом, так як уражається нервова система, на жаль, трапляються летальні випадки. Лікування хворих необхідно проводити в стаціонарних умовах. Проте планова вакцинація є найсучаснішим і найнадійнішим методом попередження захворювання на цю небезпечну інфекційну хворобу, крім того, протягом 66 років вона постійно вдосконалюється. Згідно з календарем щеплень, вакцинацію проти поліомієліту проводять дітям у 2, 4, 6 і 18 місяців, а також у 6 і 14 років. Але, на жаль, вона ще недостатньо проводиться як в Україні, так і в області. За минулий рік в Україні план вакцинації дитячого населення проти поліомієліту дітям до року та у 18 місяців виконано лише на 83%, у 6 років — лише на 68,4%, а у 14 років — 81,8%, а мав би бути не менше 95%. Наприклад, найгірші показники виконання календарного плану щеплень у віковій групі 14 років спостерігаються у Львівській області — лише на 58,1%, Одеській — 59,6%, Закарпатській — 63,4%, Івано-Франківській — 66,7%, Тернопільській — 74,8%. І цей список можна продовжувати. Це свідчить про провальну ситуацію з вакцинацією в державі, яка якраз і веде до епідеміологічних ускладнень. На Полтавщині минулого року показники щодо всіх вікових груп були значно вищими від середніх показників по Україні. В чотирьох вікових групах він становив понад 90%, у той час як в інших областях не досягав цієї межі. 

А ось дані статистики вакцинації за 9 місяців цього року. В нашій області за цей період план вакцинації дітей до року виконано на 64,4%, у 18 місяців — 62,7%, у 6 років — 65,5%, у 14 років — 68,6%, старше 14-ти — 58,4%. По Україні ці цифри ще нижчі, зокрема і в Рівненській області, де трапився спалах захворювання на поліомієліт. Невипадково там виник переполох і розпочалася масова вакцинація населення. Але в цій ситуації також необхідно провести епідеміологічне розслідування і з’ясувати, де взявся цей вірус, хто його привіз чи заніс. 

Чому такі проблеми з вакцинацією дітей? Це ж величезна небезпека для су-спільства. Ще й в умовах пандемії коронавірусної інфекції, де показник летальності від цього захворювання в Україні вже сягає 2,3 на 100 тисяч населення. Такий же показник і в нашій області. Однією з причин поганого проведення вакцинації проти поліомієліту серед населення є те, що свого часу своїми злочинними діями так звані «реформатори» зламали профілактичну галузь охорони здоров’я України — державну санітарно-епідеміологічну службу, яка була потужним організатором вакцинації, контролювала кожен крок її проведення, планування, дотримання календаря профілактичних щеплень, проведення епідеміологічного нагляду, дотримання холодового ланцюга під час зберігання вакцин, а також постійно проводила санітарно-освітню роботу серед населення. А тепер державну санітарно-епідеміологічну службу розтроїли, а її працівників перетворили лише на статистиків для проведення моніторингу чи спостережень. Ліквідували також державні протиепідемічні комісії при органах влади всіх рівнів, при цьому протиепізоотичні комісії зберегли, так як вони для тварин. То хто ж тоді ми є? А нині, коли трапився спалах захворювання на поліомієліт, всі згадали про санепідслужбу. Однак лікарів-епідеміологів та їхніх помічників майже немає. В області залишилися лише 23 лікарі-епідеміологи та 51 помічник. Ці посади скоротили більше, ніж утричі. В обласному центрі, де рівень захворюваності на коронавірусну інфекцію завжди найвищий порівняно з іншими регіонами, сьогодні працюють лише 2 лікарі-епідеміологи та 3 помічники, що вкрай недостатньо. Міський підрозділ обласного центру контролю та профілактики хвороб так і залишився без професійного даху над головою, що свідчить про порушення умов праці колег. Нинішня місцева влада так і не виправила помилок своїх попередників. Цьогоріч ми отримали лише одного інтерна лікаря-епідеміолога, а очікували більше. Тому кадровий колапс триває. 

Також прикро, що на Полтавщині в 15 районах з 25-ти із січня 2020 року, перед початком пандемії коронавірусної інфекції, не стало підрозділів колишньої санепідслужби. Ось така розплата населення за недолугі реформи в галузі охорони здоров’я у вигляді різних епідеміологічних ускладнень, які  можуть трапитися в будь-якому регіоні України. Вірусологічна лабораторія ДУ «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», яку очолює Ірина Байбарза, постійно проводить лабораторне дослідження, моніторинг за циркуляцією вірусу поліомієліту в зовнішньому середовищі (дослідження стічних вод) та серед здорових колективів згідно з річним планом дій. Тому поява вірусу в зовнішньому середовищі та виникнення випадків захворювання на поліомієліт серед людей є сигналом загрози для будь-якої країни, як це визначено в переліку нозологічних форм інфекційних хвороб, що мають міжнародне значення. Тож під час міграційних процесів біженців чи просто туристів існує реальна загроза занесення «дикого» вірусу поліомієліту на будь-яку територію, і зараз це особливо відчуває  Європа. Тому рекомендуємо батькам, враховуючи спалахи захворювання на поліомієліт в Україні та низький рівень вакцинації проти поліомієліту, негайно звернутися до лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання і вакцинувати своїх дітей заради їхнього здоров’я. Батьки, біжіть до лікарів, вакцинуйте своїх дітей, як писав професор Костянтин Синяк, але зараз вже не жахайтеся, бо вакцина є. Якщо ви не зробите цього, ваше рішення призведе до епідемії та втрати дітей як майбутнього нашої України-неньки. Крім того, не забувайте про пандемію коронавірусної інфекції. Вакцинуймося. Будьте здорові.

Валентин ШАПОВАЛ,

лікар-епідеміолог ДУ «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», заслужений лікар України, кандидат медичних наук, доцент, член громадської спілки «Полтавське товариство сільського господарства»