Вівсяна крупа була другим хлібом

Спілкуючись із жителями міста, доходиш висновку, що знання про цю культуру обмежуються здебільшого вівсяними пластівцями, вівсяним печивом, дехто пов’язує її з цілющими властивостями (народна медицина), а селяни, особливо люди поважного віку характеризують овес як цінний корм для коней. То що ж це за культура — овес?

Ще 1916 року всесвітньо відомий вчений Микола Вавилов, подорожуючи Іраном, помітив поля пшениці полба, які були засмічені звичайним вівсом, хоча його не вирощували ні в Ірані, ні в сусідніх країнах. А 1919-го Микола Іванович вивчив особливості географічного поширення вівса і запропонував віднести грубозернисті форми голозерного вівса до вівса посівного.

Овес — вологолюбива, холодостійка і менш вибаглива до грунту, ніж інші хлібні злаки культура, має підвищену здатність засвоювати поживні речовини, зокрема калій і фосфор із важкорозчинних сполук. Він добре використовує післядію внесених добрив.

За сучасних технологій вирощування врожайність вівса становить 50—55 ц/га, а на сортодільницях — 65—80 ц/га. Площі посіву вівса на Полтавщині постійно зменшуються. У 2000 році вони становили 27 тис. га, у 2005-му — 16 тис. га, у 2010-му — 6 тис. га, у 2015-му — 4 тис. га, у 2019-му — 3,4 тис. га за врожайності 25 ц/га, 19,8 ц/га, 16,9 ц/га, 28,7 ц/га, 26,4 ц/га відповідно. Овес — одна з найважливіших зернофуражних культур. У його зерні містяться в середньому 10,1% білка, 36,1% крохмалю, 4,7% жиру, 2,35% цукру, вітаміни В1, В2. 

Зерно вівса — незамінний корм для коней, інших видів худоби та птиці. Один кілограм вівса відповідає одній кормовій одиниці з вмістом 85—92 грами  перетравного протеїну. Вівсяне борошно добре засвоюється організмом тварин, тому його використовують для відгодівлі молодняку. 

Вівсяна солома — добрий корм для худоби, так як містить близько 7% білків і понад 40% вуглеводів, а вівсяна полова — близько 8% білків і понад 41% вуглеводів. У 100 кг вівса міститься 46 кормових одиниць. Енергетична цінність зерна вівса становить 250 ккал. Крім того, овес вирощують на зелений корм, сіно, сінаж, а також у суміші з ярою викою, горохом, чиною.

Та, мабуть, головним у вівсі є його харчова цінність. Літературні дані свідчать, що в наших предків вівсяна каша завжди займала почесне місце на столі поруч із гречаною, ячмінною та пшоняною. Вівсяна крупа була другим хлібом. У неврожайні роки висівки дрібно перетирали та варили з них вівсяний кисіль, рятуючись від голоду. Також із вівса виготовляють вівсяне молоко, яке має м’який, солодкуватий смак, зазвичай його використовують під час приготування як солодких, так і солоних страв.

Завдяки тому, що зерно вівса містить понад 10 вітамінів (найбільший вміст становлять В1, В4, Н, 12) незамінних амінокислот, а майже всі жири — це жирні кислоти групи Омега-6, 100 грам продукту покривають добову потребу людини в цих жирних кислотах. Через те, що в зерні багато макроелементів, зокрема фосфору і калію, а також таких мікроелементів, як кобальт, мідь, сірка, залізо, йод, молібден, селен, цинк, овес широко використовується в кулінарії. Із вівсяного зерна виготовляють крупи, зокрема «Геркулес», вівсяні пластівці, які особливо цінні для дитячого харчування завдяки підвищеному вмісту в білку незамінних амінокислот (лізину, триптофану, аргініну) та легкій засвоюваності. Із вівсяного борошна виготовляють харчові галети, вівсяне печиво, сурогат кави. А саме борошно застосовують у хлібобулочній, пивоварній і кондитерській промисловості.

Квас на основі вівса має імуномодулюючий і тонізуючий вплив на організм. Крім того, у ньому зберігається амінокислота, що стимулює роботу ендокринної системи, виводить токсини, знижує рівень холестерину, насичує організм вітамінами й мікроелементами, покращує стан шкіри, волосся і нігтів, має сечогінні властивості, запобігає набряклості, особливо корисна велика кількість фолієвої кислоти. Геміцелюлоза вівса покращує вуглеводний обмін в організмі людини і знижує рівень холестерину в крові. Вона здатна гальмувати запальні процеси і призупиняти розвиток ракових пухлин.

Хімічний склад вівса широко застосовується в офіційній і народній медицині. Він має протизапальну дію, сприяє фізичній витривалості. Відвари, настоянки з вівса призначають у разі підвищеної стомлюваності, зниженні працездатності, при реабілітації після інфекційних хвороб та хірургічних втручань, до того ж він нормалізує процеси утворення і виведення жовчі. Продукти з нього корисні при анемії, туберкульозі, лихоманці, набряках, алергіях, діабеті, застосовуються для зміцнення волосся.

Особливо корисні пророщені зерна вівса, до складу яких входять ферменти, що здійснюють антиоксидантну й омолоджуючу дію на організм людини. Вживання 10—15 проростків на добу є хорошою профілактикою туберкульозу, гіпертонії, цукрового діабету, нервових розладів, ламкості волосся й нігтів. Проростки ефективні для профілактики простудних захворювань, нормалізації травного тракту. Пророщені зерна можна споживати сирими, готувати з них відвар і кисіль, додавати їх у салати з овочів і фруктів. Крім того, овес пригнічує тягу до солодких продуктів, знижує відчуття голоду.

Звертаючись до народної медицини, акцентуємо увагу на книзі Олексія Попова «Лекар-ственные растения в народной медицине», де написано, що лікувальним засобом володіє не тільки зерно вівса, а й солома. Препарати із зерна спрямовані на внутрішнє застосування, а відвар соломи — на зовнішнє.

Суп із вівсяних круп — корисна дієтична страва, особливо для дітей, хворих на «золотуху». При затримці сечі в дітей корисно давати їм настій вівсяного зерна на воді. Відвар вівсяного зерна з медом — чудовий освіжаючий і поживний засіб для людей, ослаблених внаслідок виснажливих хвороб. Дієтичний вівсяний суп рекомендується навіть при туберкульозі легень як зміцнюючий засіб. Крім того, овес корисний для хворих на шлункові й кишкові хвороби, часто споживають вівсяний кисіль як поживний дієтичний і обволікаючий засіб. Відвар вівсяної соломи використовують для ванн. При потінні ніг допомагає міцний відвар вівсяної соломи в суміші з корою дуба (рекомендується приймати ванну протягом 15—20 хвилин). Гомеопатія також не заперечує лікувальних властивостей вівса, особливо корисні есенції з його свіжих проростків. Тібетська медицина також визнає зерно вівса лікувальним засобом.

Отже, овес міцно закріпився в житті та побуті українців, про нього склали чимало висловів, прислів’їв та пісень, він використовується у весільних обрядах. Сіяли овес рано у мокру й холодну землю, тому і говорили: сій овес у грязь, то будеш князь, сій овес у кожусі, а жито у брилі, казав овес: «Сій мене в болото — буду я золотом». Так як овес є традиційним кормом для коней, тому жартома говорили: не хоче, як кобила вівса. Ось такий він, овес!

На жаль, його посівні площі з року в рік скорочуються, а дарма. Ціна на нього вища, ніж на деякі інші культури, та й для здоров’я людини він дуже корисний. Подумаймо про це!

Микола ОПАРА, 

кандидат сільськогосподарських наук, доцент, професор кафедри землеробства і агрохімії імені В. І. Сазанова Полтавської державної аграрної академії, заслужений працівник сільського господарства України, заступник голови з наукової роботи громадської спілки «Полтавське товариство сільського господарства»

Надія ОПАРА,

кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри безпеки життєдіяльності Полтавської державної аграрної академії, почесний член громадської спілки «Полтавське товариство сільського господарства»