Профілактика лептоспірозу

Лептоспіроз — це особливо небезпечне інфекційне захворювання з переважним ураженням капілярів печінки, нирок і нервової системи, яке супроводжується загальною інтоксикацією, гарячкою та може перебігати разом з жовтяницею, геморагічним синдромом і нирковою недостатністю.
Цього року в області зареєстровано вже 3 випадки захворювання на лептоспіроз у Лохвицькому, Шишацькому, Чорнухинському районах. Медикам вдалося врятувати життя двом хворим. Але останній випадок, який трапився у серпні в Чорнухинському районі, закінчився трагічно. Хворий заразився лепто-спірозом на річці Удай, де щодня ловив рибу, його покусав водяний щур. Захворювання мало гострий перебіг, спочатку хворий займався самолікуванням, але коли знепритомнів, його госпіталізували до лікарні. Однак було вже запізно. Розслідування цього випадку, яке проводилося фахівцями ДУ «Полтавський обласний лабораторний центр МОЗ України», підтвердило наявність збудника лептоспірозу серед мишовидних гризунів.
Захворювання на лептоспіроз трапляється як в області, так і загалом у країні, завдаючи значних соціально-економічних збитків. В останні роки в Україні спостерігається збільшення випадків захворювання і почастішання (вдесятеро) важкого перебігу з летальним кінцем, а також відмічається тенденція до урбанізації лептоспірозів. Найбільше лептоспіроз поширений у західних і центральних областях. Щорічно в Україні реєструється понад 300 випадків захворювання на лептоспіроз, які призводять до загибелі близько 80 людей.
Ретроспективний аналіз захворюваності на цю особливо небезпечну хворобу за останні 15 років свідчить про те, що в області за 2004—2016 роки було зареєстровано 244 випадки захворювання на лептоспіроз: 2004 року — 70 випадків, 2005-го — 40, 2007-го — 29, 2014-го — 14, 2016-го — 8, 2017-го
— 2, 2018-го — 3, за 8 місяців 2019-го — 3. Випадки захворювання на лептоспіроз в області реєструються щорічно.
За даними багаторічних епідеміологічних спостережень та лабораторних досліджень, які проводилися державною санепідслужбою області, а нині ДУ «Полтавський обласний лабораторний центр МОЗ України», на Полтавщині визначені природні осередки цього захворювання в басейнах річок Сула, Псел, Ворскла, що сформувалися на території дванадцяти районів: Глобинського, Котелевського, Лохвицького, Лубенського, Миргородського, Оржицького, Пирятинського, Полтавського, Семенівського, Хорольського, Новосанжарського, Кобеляцького, а також за їхніми межами. Тобто географія регіонів постійно збільшується.
Збудником цього захворювання є різноманітні лептоспіри (близько двохсот). Ці мікроби вологолюбні. У воді прісних водойм вони зберігаються близько 1 місяця, у вологому грунті — майже 10 місяців. Лепто-спіри можуть досить довго виживати в органічних матеріалах, що гниють, а в харчових продуктах — декілька днів. На вершковому маслі можуть жити близько 20 годин, на поверхні сирих продуктів — майже 13 діб, на хлібі, ковбасних виробах, сирі — приблизно 48 годин. Добре витримують низькі температури, виживають у льоді, однак моментально гинуть під час кип’ятіння, у кислому середовищі, на цукрі, а також чутливі до дезінфікуючих розчинів, зокрема хлоровмісних. Дуже важливо дотримуватися правил захисту продуктів харчування від гризунів. Однак, на жаль, цих правил часто не дотримуються, особливо на об’єктах торгівлі, громадського харчування та в інших сферах, а державний контроль за ними практично відсутній у зв’язку з непрофесійними реформами.
Стосовно джерел збудника лептоспірозу охочемо звернути особливу увагу на сферу біобезпеки. Природним «резервуаром» збудників є дикі гризуни (сірі та чорні пацюки, полівки, водяні щури, домові миші), свійські та промислові тварини (свині, песці, нутрії, собаки, рідше велика рогата худоба). Тварини хворіють на лептоспіроз або переносять його  безсимптомно. Вони виділяють збудників із сечею, забруднюючи довкілля і утворюючи природні осередки. Самі ж заражаються через воду, корми, а також статевим шляхом.
Хвора людина виділяє мало лептоспір у довкілля й епідеміологічного значення не має. Основний механізм передачі інфекції — фекально-оральний, який реалізується переважно водним шляхом (пиття води з малих водойм, заковтування під час купання). Людина може заразитися також під час вживання продуктів, забруднених виділеннями гризунів (переважно овочів і фруктів, зрідка молока чи м’яса). Тому на цей фактор передачі інфекції необхідно особливо зважати, враховуючи ті проблеми, які пов’язані з антисанітарією, недотриманням санітарних норм і правил на різних об’єктах, зокрема і в побуті, а також з відсутністю дератизаційних заходів тощо.
Трапляється й контактне зараження під час догляду за хворими тваринами (у разі їхнього забою, укусу інфікованими гризунами чи іншому пошкодженні шкіри), а також під час риболовлі, косовиці, ходіння босоніж на лузі тощо. Нашкірне інфікування найбільш вірогідне й часте. До організму людини мікроби потрапляють навіть через пошкоджену слизову оболонку рота, носа, очей, і це часто відбувається під час купання у водоймищах або на рибалці.
Збільшення захворювань на лептоспіроз спостерігається під час теплих сезонів (влітку та восени), коли більше умов для зараження людини забрудненими водоймами, виділеннями гризунів. Забрудненню водойм, річок сприяє також антисанітарія, яка, на жаль, панує повсюди та приваблює гризунів. Однак за антисанітарного стану територій населених пунктів, приміщень різних об’єктів, особливо торговельних, харчових та інших, коли створюються умови для гризунів, заразитися на лептоспіроз можливо в будь-який період року. Тому органи місцевої влади кожного населеного пункту мають контролювати заходи з боротьби з гризунами (дератизація) та їхнє виконання на об’єктах різних форм власності, а також  у побуті. Це дуже важливо для профілактики.
У зв’язку з недолугими реформами в різних галузях суспільства суцільна дератизація, яка проводилася раніше двічі на рік (весна та осінь), нині не проводиться, так як втрачено управління не лише у профілактичній галузі охорони здоров’я, а й в інших сферах. Під час реформ були ліквідовані не лише санепідстанції, державні протиепідемічні комісії при органах влади, а й дезінфекційні станції. Щорічно через ці структури та органи влади організовувалися весняні та осінні заходи суцільної дератизації в усіх населених пунктах і на кожному об’єкті. Тому кількість ензоотичних територій, де панують антисанітарія, а отже, і гризуни, постійно зростає. Враховуючи те, що вже настала осінь, гризуни почнуть активно мігрувати до різних приміщень, осель, об’єктів не лише на селі, а й у містах.
Стосовно клінічних проявів: інкубаційний період коливається від 6-ти до 20 днів, а в середньому 6—8 діб від моменту потрапляння збудника лептоспірозу до організму людини. За лептоспірозу уражається печінка, нирки, кровоносні капіляри, нервова система. Здебільшого захворювання починається гостро, температура підвищується до 38—40° С, а в окремих випадках перевищує ці показники. Обличчя почервоніле, одутле, різке почервоніння очей, може з'явитися герпес. Температура тримається від 3-х до 14 днів. Загальний стан хворого тяжкий, його турбує ломота в усьому тілі, головний біль, нудота, блювання, з'являються розповсюджені м'язові болі, особливо в ікроножних м'язах, хворому важко триматися на ногах. Симптом болі у м'язах (навіть легкий дотик до них посилює його) є типовим проявом лептоспірозу. Найбільш тяжкий прояв цього захворювання протікає у вигляді наростаючої жовтяниці і ниркової недостатності, уражається також нервова система, крім того, наявні постійний головний біль, безсоння, марення, зомління та інші прояви. Людина хвора на лептоспіроз не становить небезпеки для оточення, але її успішне лікування можливе лише в умовах лікарні за своєчасної госпіталізації. Проте хворі зазвичай не звертаються за медичною допомогою і займаються самолікуванням, що й призводить до трагічних наслідків.
У зв'язку з трагічним випадком, що стався в Чорнухинському районі в селі Нетратівка, фахівці лабораторії особливо небезпечних інфекцій ДУ «Полтавський обласний лабораторний центр МОЗ України» провели епізоотологічне обстеження території села Нетратівка в районі річки Удай, де люди постійно займаються риболовлею. Під час обстеження були відібрані проби води з цієї річки та відловлені гризуни. І дуже насторожує те, що у 60 відсотків відловлених гризунів виявлено збудник лептоспірозу. Це свідчить про велику небезпеку розповсюдження цього захворювання серед населення та в природному
середовищі. До того ж у гризунів було виявлено збудник туляремії — особливо небезпечної інфекції. А це означає, що в області сформувалося нове природне вогнище цієї хвороби. Сприйнятливість людини до цього інфекційного захворювання дуже висока. Отже, цю територію можна вважати ензоотичною щодо лептоспірозу.
У разі прояву цього захворювання необхідно негайно звернутися по медичну допомогу, а не займатися самолікуванням. Крім того, важливо дбати про термічну обробку харчових продуктів і води перед споживанням, дотримуватися правил особистої гігієни та умов праці, не використовувати для купання тих водоймищ, які забруднені або не мають на це дозволів, не допускати забруднення водоймищ не-обробленими стоками тваринницьких ферм, запобігати забрудненню харчових продуктів гризунами, споживати м’ясо-молочну продукцію лише після ветеринарно-санітарної експертизи. Важливого значення набуває проведення дератизаційних робіт на об'єктах різних форм власності та суцільної дератизації в населених пунктах, якісної санітарної очистки, підвищення рівня санітарної культури населення, благоустрій та очистка забруднень рекреаційних зон, які використовуються для відпочинку й оздоровлення населення, створення належних умов праці в сільському господарстві, дотримання ветеринарно-санітарних правил на харчових та інших об'єктах і в побуті. На ендемічних щодо лептоспірозу територіях під час робіт на залитих луках, торфорозробках, у місцях сінокосів, на бойнях і в м'ясокомбінатних цехах, а також під час риболовлі необхідно обов'язково використовувати захисний одяг (гумові чоботи, рукавиці, фартух). Тож дбаймо про своє здоров'я.
Валентин ШАПОВАЛ,
заслужений лікар України, кандидат медичних наук, доцент
Світлана ПИВОВАР,
лікар-епідеміолог відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ «Полтавський обласний лабораторний центр МОЗ України» 
Ірина МОСКАЛЕНКО,
зоолог лабораторії особливо небезпечних інфекцій