Журналістика чи пропаганда: як світ бореться з «фейками» Кремля

2 лютого Президент Володимир Зеленський увів у дію рішення РНБО про санкції стосовно Тараса Козака та компаній, які йому належать. У результаті було заблоковано мовлення трьох телеканалів — «112 Україна», «NewsOne» і «Zik». Номінально ці телеканали належать Тарасу Козаку, проте насправді їх пов’язують із його соратником — одіозним політиком, а також кумом президента РФ Володимира Путіна Віктором Медведчуком. Із цієї причини ситуація, що склалася, була сприйнята неоднозначно. З одного боку, резонансне рішення РНБО визнали наступом на свободу слова, а з іншого — ліквідацією прокремлівських пропагандистських ЗМІ. У цій справі ми утримаємося від будь-яких оцінок. Поставимо лише питання: а в яких іще країнах влада наважувалася блокувати мовлення телеканалів, так чи інакше пов’язаних із РФ?

Відразу відзначимо, чемпіоном із боротьби проти російських телеканалів, які стали знаряддям інформаційної війни і пропаганди, є саме Україна. Це пояснюється агресією з боку РФ, яка велася не тільки в Криму чи на Донбасі, а й за допомогою ЗМІ. Процес блокування мовлення телеканалів розпочався вже у 2014 році. Тоді через пропаганду війни і насильства були заборонені російські телеканали «НТВ», «Россия-24», «Первый канал», «Россия-1», «Звезда», «Life News», «Russia Today» тощо.

На початку 2017 року під заборону в Україні потрапив телеканал «Дождь», що вважався до цього опозиційним Кремлю і досить «травоїдним». «Прокол» стався через Крим — журналісти «Дождя» на своїх інтерактивних картах позначали його російським, а також відвідували окупований півострів безпосередньо з території РФ, а не через КПВВ на адмінкордоні з Херсонською областю, як цього вимагає встановлений порядок. Того ж року, як ми пам’ятаємо, обмеження зачепили й російські сайти, поштові сервіси, пошукові системи і соціальні мережі. Це блокування діє і зараз. Загалом із 2014-го по 2019 рік в Україні через розпалювання ворожнечі й поширення «фейкових» новин обмежили мовлення 74 телеканалів, які мали російське походження.

Ще однією країною, яка вирішила захищати свій інформпростір від кремлівської пропаганди, стала Молдова. Так, 27 травня 2015 року Координаційна рада з питань телебачення і радіо цієї країни ухвалила рішення про припинення ретрансляції одного з центральних російських телеканалів «Россия-24». Через рік ця заборона була продовжена. Рада вважала, що «Россия-24» просуває політику РФ, не допускаючи при цьому плюралізму думок.

 До Євросоюзу ця боротьба також докотилася в 2015 році. У Латвії з квітня по липень 2015 року за пропаганду війни було обмежено мовлення телеканала «Россия-РТР». У наступному, 2016 році, заборона щодо цього ж телеканала діяла вже шість місяців. І нарешті в 2019 році у Латвії зупинили мовлення дев’яти каналів, що входять до холдингу російського мільярдера Юрія Ковальчука. Причиною заборони стало потрапляння пана Ковальчука до санкційного списку ЄС. «Під ніж» потрапили телеканали «Время далекое и близкое», «Бобер», «Дом Кино», «Дом Кино ПРЕМИУМ», «Музыка Первого», «О!», «Поехали», «Телекафе» и «Петербург — Пятый канал». Обмеження поширюватимуться доти, доки з бізнесмена не знімуть санкцій Євросоюзу.

У сусідній Литві в 2016 році на три місяці призупинили мовлення телеканала «РТР-Планета» за підбурювання до війни і розпалювання національної ворожнечі. Порушення були зафіксовані в передачі одіозного кремлівського пропагандиста Володимира Соловйова «Поединок». У ній брав участь скандальний російський політик Володимир Жириновський, який у властивій йому манері застеріг світ від нападу на Росію. «Особисто я не президент нашої країни, але скажу: якщо в Румунії буде встановлена система ПРО, то і від неї нічого не залишиться. І в Чехії, і в Польщі, і в Прибалтиці. Якщо американські танки підійдуть до наших кордонів, вони нікуди не рушать — згорять з екіпажами», — пообіцяв Володимир Жириновський.

У цих висловах Литовська комісія з теле- і радіомовлення виявила зокрема заклики до розправи над США, Румунією, Чехією, Польщею та країнами Балтії. Відзначимо також, що в 2020 році заклики «перекрити кисень» телеканалу «Russia Today» пролунали навіть у такій країні, як Велика Британія. 

Зокрема Лейбористська партія закликала переглянути умови ліцензії для «RT», оскільки, на думку парламентаріїв, принципи роботи цього телеканала прямо протилежні цінностям вільної преси.

Коли в 2014 році тільки Україна запроваджувала перші заборони проти російських ЗМІ, які поширювали «фейки» про «розіпнутих хлопчиків», в Європі ще лунала критика стосовно нехтування основними принципами свободи слова. Однак, коли заборони запроваджували вже країни Балтії, Євросоюз особливо не заперечував. Не можна не визнати, що світ давно вже навчився розділяти кремлівську пропаганду й журналістику.

Денис ПОПОВИЧ

«Слово і діло»