Справа про постачання американських озброєнь: диверсія чи геополітичний розворот?

Газета «The Washington Times» 10 січня 2016 року: «Коли прикордонні сили України дивляться на схід і південь, вони сліпі... На одній із найнебезпечніших ділянок у світі українцям вкрай бракує пристроїв, аби передбачати наступну атаку та виявляти зловмисників. Маріонеткові промосковські сепаратисти періодично проникають через лінію зіткнення. Російське військо разом із важким озброєнням стоїть на українській землі, готове до вторгнення в будь-який час, періодично влаштовуючи боєзіткнення низької інтенсив-ності: мінометний обстріл тут, куля снайпера там. Україна запустила безпілотники-розвідувальники, але Росія майстерно ламає їхнє програмне забезпечення... Білий дім категорично проти доставки смертоносної оборонної допомоги, за допомогою якої Київ міг би ослабити наступну атаку Росії, але певна допомога вже в дорозі».

Із виступу конгресмена Бреда Шермана в Конгресі США 19 листопада 2015 року: «Я також хотів би вітати в нашій галереї українсько-американського винахідника Ігоря Пастернака. Його компанія «AEROS» є першою американською фірмою, яка надала українському уряду військову техніку, необхідну для захисту свого суверенітету. Пане спікере, я закликаю моїх колег та адміністрацію подвоїти свої зусилля, аби допомогти Україні захистити свій суверенітет, надавши їй необхідну допомогу для захисту свободи... Пишаюся тим, що ця компанія з Лос-Анджелеса є першою і, на жаль, поки що єдиною американською компанією, яка надає українському уряду необхідну військову техніку».

Я розпочав цю колонку з двох цитат: із промови конгресмена США Бреда Шермана й зі статті журналіста «The Washington Times» Ровена Скарборо, аби нагадати про ті вже далекі дні 2014—2016 років, коли знекровлена двома десятиріччями «ліквідації надлишкового армійського майна» українська армія протистояла російському спецназу й озброєним до зубів російським найманцям. Нехай за своїм оснащенням вони й поступалися армії США, за їхньою спиною був бойовий досвід Чеченської війни, зовнішньополітичних авантюр російського уряду, що слідували одна за одною після розпаду Союзу, а також півтора десятиріччя багатомільярдних фінансових вливань у переоснащення російської армії, що розпочалися із приходом до влади в Росії Володимира Путіна. Без сучасних засобів аерокосмічної розвідки й радіоелектронної боротьби ми були сліпі і глухі: не було змоги ні дізнатися про пересування військової техніки, ні попередити морський десант. Україні, як повітря було потрібне сучасне озброєння, але керівництво Європейського Союзу й адміністрація Барака Обами замість рішучої протидії віддали перевагу тактиці «умиротворення» агресора, боячись розсердити Володимира Путіна, всіляко перешкоджаючи навіть приватним американським компаніям на свій страх і ризик постачати сучасне обладнання воєнного призначення та летальне озброєння в Україну.

Ну, а тепер повернімося до наших днів. 22 липня нинішнього року Служба безпеки України опублікувала прес-реліз, в якому повідомила, що її співробітники «викрили посадових осіб держпідприємства «Спецтехноекспорт» на масштабних зловживаннях, внаслідок яких було завдано збитків держбюджету в сумі майже 6,8 мільйона доларів. Оперативники спецслужби встановили, що посадовці «Спецтехноекспорту» без наявності реальної потреби уклали контракт з іноземною компанією на постачання підвісної системи раннього виявлення загроз для потреб Держприкордонслужби. Таким чином, через невиправдане внесення додаткових видатків до державного оборонного замовлення було завдано багатомільйонних збитків державному бюджету». Хоча ця іноземна компанія й не названа в прес-релізі Генеральної прокуратури, із рішення Печерського суду, ухваленого відомим суддею Сергієм Вовком, який дав дозвіл на проведення обшуків і вилучення документів у Кабінеті Міністрів України, Державній прикордонній службі, Державній фіскальній службі й на держпідприємстві «Укрспецтехноекспорт», стало відомо, що йдеться про контракт з американською компанією «Worldwide Aeros Corp» на постачання підвісної системи раннього виявлення загроз, укладений 11 грудня 2015 року. Тієї самої системи, без якої «прикордонні сили України були сліпі». Саме про перше постачання, всупереч волі адміністрації Обами, сучасних американських технологій в Україну з початку російського вторгнення з гордістю, як про приклад для американського бізнесу й американських політиків із трибуни Конгресу США говорив Бред Шерман. Іще раз, як про це написали в прес-релізі СБУ, уклали контракт «без наявності реальної потреби». І це не про українських чиновників, а про не названу у прес-релізах компанію, яка постачила Україні це обладнання, адже гроші за контрактом отримала саме вона. Насправді це американську компанію «Worldwide Aeros Corp», згідно з формулюванням Генпрокуратури, звинуватили в незаконному «заволодінні грошовими коштами в сумі 6 739 213 доларів США».

Засновник і глава «Worldwide Aeros Corp» Ігор Пастернак, львівський хлопець, який у 80-ті марив дирижаблями і якого в СРСР й у перші роки незалежності в Україні, як це сказати якомога м’якше, вважали диваком. Зате, як це часто трапляється з нашими співвітчизниками, після переїзду в США його ідея повернути в небо дирижаблі виявилася одкровенням. Він став там першим, і засновану ним 1994-го «Worldwide Aeros Corp», як не старався, не зміг потіснити зі світового ринку навіть «Boeing», що підхопив його ідею. Його дирижаблі й аеростати знову, як у 30-ті роки ХХ століття, але вже на технологіях ХХІ століття  почали працювати як транспортні засоби. Але вони виконують і інші функції — зокрема виступають як бази для станцій раннього попередження про загрози на морі, в повітрі, на землі. Згодом «Worldwide Aeros Corp» почала постачати такі станції й у наземній комплектації. Сьогодні вони забезпечують безпеку американських військ у Афганістані й Іраку, їх використовували для гарантування безпеки на Олімпійських іграх у Пекіні, зараз великий контракт на їхнє постачання уклав уряд Саудівської Аравії (і цей список можна продовжувати)...

У березні 2015-го «Worldwide Aeros Corp» одержала листа від «Укрспецекспорту» (на той час в Україні державна компанія-монополіст у сфері міжнародної військово-технічної співпраці), в якому та запитувала про можливості американської компанії в межах затвердженої Кабінетом Міністрів України програми оборони акваторії Азовського моря постачити в Україну системи раннього виявлення загроз, а також забезпечити навчання українського персоналу. Одна заковика — на той час перешкодою такому контракту була не лише принципово негативна позиція Держдепу. Україна, якщо пам’ятаєте, балансувала на межі дефолту, в бюджеті не було грошей, а з такими рейтингами не те що отримати під цей контракт кредит або банківську гарантію — навіть застрахувати його охочих не було. Проте, незважаючи на всі ризики і, здавалося б, непереборні перешкоди, уже в травні 2015 року п’ять українських військових інженерів-прикордонників прибули до Штатів і декілька днів пропрацювали на подібному обладнанні, аби оцінити його можливості. У жовтні 2015-го Кабінет Міністрів України своїм рішенням затвердив технічні вимоги до обладнання, що постачалося в Україну, й уповноважив «Укрспецекспорт» підписати контракт. У грудні 2015-го він був підписаний, а в січні 2016 року перша станція «Worldwide Aeros Corp» уже прибула в Україну — і це незважаючи на фінансові ризики та, уявіть собі, на те, що Державний департамент і Пентагон на той час іще не дали згоди на її передачу Україні. На отримання цієї згоди, і це за підтримки десятка конгресменів та кількох сенаторів, знадобилося півтора року, і його видали лише в липні 2016-го.

Зведена в Маріуполі, ця станція раннього виявлення загроз стала для «Worldwide Aeros Corp» багато в чому унікальною. Не лише через фінансові ризики й опір Держдепу. По-перше, її 100-метрова вежа серед пристроїв такого зразка стала найвищою в світі. По-друге, це наразі єдина станція з наявних у світі, яка одночасно відстежує ситуацію одразу в повітрі, на суші й на морі. Недаремно на різдвяні канікули взимку 2016—2017 років відкривати її до Маріуполя, окрім посла США Мері Йованович, приїхали одразу три сенатори США від Демократичної та Республіканської партій: душа і головний рушій реалізації ідеї американської військової допомоги Україні Джон Маккейн, Ліндсі Грем і Емі Клобушар. Для американсько-української військової співпраці її відкриття стало справжнім проривом — не лише як перше постачання новітніх американських технологій в Україну, а і як сигнал іншим приватним американським компаніям, які займаються військово-технічними розробками: з Україною можна співпрацювати! Усі подальші постачання сучасних американських озброєнь в Україну, зокрема й тих, які можна об’єднати загальною назвою ПТРК «Javelin», стали можливими завдяки успішній реалізації того першого контракту.

Тому коли сьогодні, кілька років потому, коли російські війська і їхні найманці все ще залишаються на українській землі, Служба безпеки України у своєму прес-релізі заявляє про відсутність «реальної необхідності» в постачанні в Україну цього обладнання, ця її заява також є символічним посланням. У цього послання є кілька адресатів. По-перше, це українські чиновники — адже саме на них спрямований перший удар українських правоохоронців: будь-яка військово-технічна співпраця зі США (і НАТО), ваша згода на будь-які постачання військового обладнання в Україну можуть закінчитися для вас кримінальною справою. Другий адресат — американські політики й американський бізнес: Україна більше не зацікавлена у військово-технічній співпраці зі США. Ба більше, у прес-релізі СБУ міститься один момент, що посилює ці послання: у його преамбулі йдеться про те, що нібито зловживання під час укладення цього контракту виявив Департамент контррозвідки СБУ, який іще кілька тижнів тому боровся з кремлівською агентурою в Україні, а сьогодні, розпочавши працювати проти США, зробив геополітичний розворот на 180 градусів. Ця частина послання говорить одразу всім: рішення прийняте на найвищому рівні.

І справді, можна було б припустити, що це приватна ініціатива глави СБУ Івана Баканова, який із подачі когось із підлеглих через недосвідченість прийняв цю історію просто за ще одну кримінальну справу, в яких нині намагаються втопити оточення Петра Порошенка, якби не скоординовані дії одразу трьох відомств — СБУ, військової прокуратури й Державної прикордонної служби України (як пізніше з’ясувалося, висновку експертів про «непотрібність» обладнання у слідства немає, до них узагалі поки що не зверталися, і справу порушили на підставі заяви прикордонників). Значить, ідею Баканову оформили й поклали на стіл не його підлеглі, вона прийшла згори? Та ось невдача, і на «найвищому рівні» оточення новообраного Президента зараз, навпаки, інтенсивно наводить зв’язки з американським істеблішментом. До того ж, коли Київ докладає максимальних зусиль для організації особистої зустрічі українського й американського президентів, було б дивно чекати від Банкової таких самовбивчих кроків.

Не менш примітним є й час, обраний для проведення обшуків і публікації СБУ і прокуратурою своїх прес-релізів. Можна було б очікувати, що, як це було зовсім нещодавно, наприклад, із бронежилетами, для цього виберуть момент, коли ніщо не зможе завадити максимально гучному висвітленню потенційно резонансної кримінальної справи. Проте все, навпаки, було зроблено в понеділок, в обід, коли, з одного боку, Офіс Президента додивлявся десяті сни після святкування здобутої напередодні розгромної перемоги, а з іншого — коли вся Україна слухала/читала/обговорювала винятково результати дострокових парламентських виборів, що відбулися напередодні. Як результат — хоча повідомлення про обшуки опублікувала більшість українських ЗМІ, понад добу вони залишалися ніким не поміченими. Хтось свідомо розрахував час так, щоб отримати максимальне відтермінування, дати невеликому обвалу перетворитися на руйнівний потік. Ініціаторам був потрібен скандал не в Україні, а у Вашингтоні.

І ось тут я хотів би запропонувати Департаменту контррозвідки СБУ кинути безглузді ігри й зайнятися своїми прямими обов’язками. Схоже, десь зовсім поруч із Президентом є людина з достатнім політичним впливом для того, щоб її підказки брали до виконання СБУ, прикордонники, військова прокуратура, і хто цілеспрямовано діє на ослаблення не лише обороноздатності України (а без військово-технічної співпраці із Заходом, не завершивши конфлікту з Росією, Україна ризикує залишитися без броні,  патронів, снарядів, десятків інших необхідних, як повітря найменувань, не говорячи вже про зрив переходу української армії й «оборонки» на стандарти НАТО), але й на підрив двосторонніх українсько-американських відносин. Я вже мовчу про співробітників СБУ, Держприкордонслужби, військової прокуратури, готових слухняно, без зайвих запитань виконувати навіть найбільш злочинні, які нібито виходять безпосередньо з Кремля, накази. І діяти контррозвідці потрібно максимально швидко, поки ця людина ще не встигла заподіяти Україні непоправних збитків.

Андрій ПЛАХОНІН