Півроку роботи Президента Володимира Зеленського: оцінки і прогнози

20 листопада минуло півроку з дня вступу Володимира Зеленського на посаду Президента України. Про перші шість місяців його роботи розповість політичний оглядач Леонід Швець, повідомляє Gazeta.ua. 

— Яке найбільше досягнення Президента?

— Результати парламентських виборів. Це його особистий результат.

— А як управлінця?

— Зеленський ще має вибудувати свою систему управління. Півроку знадобилося на «вростання» у владу. Тому важко сказати, як він керуватиме через 2—3 роки. Стара система залишається. Дуже пручається. І хто кого, поки що не дуже зрозуміло. Є велика спокуса почати керувати системою, бо це простіше. Надія лишається, що Зеленський все-таки намагатиметься перебудувати її. З іншого боку, надія, як проколота шина — повітря потрохи зникає. Поки що Зеленський має високий рівень довіри, хоча говорили, що за 2—4 місяці його почнуть ненавидіти.

— Скільки зберігатиметься цей кредит довіри?

— Зеленський на дистанції один. Зникла популярна гра у рейтинги. А хто поруч? Довіра до Зеленського потрохe спадає, а до кого зростає? Ні до кого. Нікого поруч так і не з’явилося. Зеленський закрив історію з Петром Порошенком, Юлією Тимошенко, Юрієм Бойком. Не кажучи про Олега Ляшка, Ігоря Смешка, Анатолія Гриценка. Інших історій не з’явилося. До речі, один із попередніх підсумків правління Зеленського — відсутність політика Свято-слава Вакарчука. Це стало зрозумілим вже зараз. Якщо ти біжиш на дистанції один, то тебе ніхто не наздоганяє, не обганяє. І це дуже велика проблема. До того ж усі критикують. За будь-що. І при цьому абсолютно відсутня опозиція, яка може претендувати на владу, яка користується хоча б мінімальною довірою суспільства. Її немає, як і не стало після виборів.

— Які головні провали?

— Комунікаційний. Під час кампанії вони говорили: «Та ми всі самі медійники, геніальні комунікатори». Може, вони і були «геніальними», коли працювали зі сцени, телеекранів, своїх серіалів. Але у політичній роботі бачимо постійні комунікаційні провали. Щодо загибелі командира 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади — полковника Євгена Коростельова. Чому Президент вчасно не згадав про втрату? Що заважало? 

— Хто провалює роботу?

— Те, що взагалі не справляється зі своїми обов’язками прес-секретар Юлія Мендель, — зрозуміло. Причому із самого початку. Поставте на її місце будь-кого іншого — буде краще, бо гірше просто неможливо. Може, треба спитати з Кирила Тимошенка (заступник керівника Офісу Президента. — Авт.), який частково відповідає за інформаційну політику. Зрозуміло одне: комунікацію потрібно будувати з нуля, бо поки ця історія дуже печальна.

— Як можете оцінити команду Президента?

— Команди як такої немає. Це найбільша проблема. Вони навіть самі не заперечують, що багато чого не знають і не вміють. Компенсувати невміння можна за рахунок інших кадрів, ресурсів. Поки цього не відбувається. Багато запитань і до уряду. Урядова криза відбудеться обов’язково.

— Як Володимир Зеленський має будувати стосунки з урядом і Верховною Радою? На що цей трикутник зараз схожий?

— Не поділяю панічних заяв на зразок «у них все валиться, нічого не виходить». Виходить. Скільки було розмов, що ніхто не проголосує за земельну реформу, «все пропало». Проголосували. Не треба помилятися і думати: все, у них не вийшло, вони йдуть. Вони лише прийшли. З усіма своїми недоліками, потенційними помилками, а може, і злочинами, але із шансами. Крім того, поряд більше нікого й немає — їм ніхто не дихає у потилицю. Ніхто не готовий взяти владу і сказати: у вас не вийшло, давайте ми.

— Що скажете з приводу розбірок з Юлією Тимошенко у «Facebook»?

— Знову повертаємося до проблем із комунікацією. Зробили важливу заяву, якої ніхто не проаналізував. Зеленський сказав, що час «договорняків» минув. Але як естрадна зірка, він не втримався від того, щоб не підколоти Юлію Володимирівну, згадавши її персону. І всі забули, що він сказав про «договорняки», і почали обурюватися щодо того, який же він не джентльмен. Хоча важливою є перша частина його допису. Але намагання бути іншими ще не втрачене.

— Що має робити Володимир Зеленський, щоб не втратити рейтингу?

— Йому не вистачає «президентськості». Це комплексна якість, яка поєднує іміджеві речі. Наскільки людина поводиться, говорить як Президент. Зеленський намагається бути своїм: «я ж ваш, я свій». Бо як тільки політик в Україні стає «чужим», його починають ненавидіти. З іншого боку, треба набути «президентськості». Коли дії, слова, поведінка людини при владі ні в кого не викликають сумнівів, то як він скаже, так і буде. Рішення має ухвалювати не Андрій Богдан — вони мають бути повністю зав’язані на Володимирі Зеленському.

— Від експертів часто звучить думка про те, що Володимир Зеленський має час до кінця року. Є відчуття, що це справді так?

— Ну добре, закінчується рік. І що? Хто ці політичні гравці, на яких народ подивиться і скаже: «О, Володько, іди. Краще вони». Немає таких навіть на відстані 45% відсотків.

— Тоді що на нього очікує потім, у 2020-му?

— На Зеленського чекає важкий рік. Зараз порядок денний трошечки просів. Із парламентом своє завдання виконав, уряд більш-менш сформував. Згодом хтось із Кабміну піде, можливо, і Прем’єр, але зараз в Олексія Гончарука є цілий рік. Земельне питання теж більш-менш вирішив. Нині вся увага Зеленського зосереджена на Нормандському форматі. Навіть нейтральний результат буде результатом. Звідти у жодному разі не можна піти з мінусом — це заборонено. Треба хоча б закріпити статус-кво. Сказати: «Ось, побачили Путіна, розумію: далі ходу немає». Нормандський формат завершить перший період сходження Зеленського на владні поверхи. А потім постане питання: а що далі? Це вже буде більший період. Потрібні будуть завдання на 2—3 роки вперед, стратегічне мислення. Потрібно буде давати відповідь на питання, що таке нова Україна у міжнародному плані. Бо на імпічментських слуханнях у США звучить: корумпована країна. Із цим треба щось робити. При тому, що США певний час нам не допомагатимуть, зосередяться на своїх виборах. Тому Зеленському треба буде показати свою «президентськість» на міжнародній арені — те, що вважалося сильною стороною Порошенка. У Зеленського вона поки що слабка. А всередині країни він має показати, що він гарант змін.

Назар ВАЛЬЧУК