Сім освідчень рідній країні

Тридцять неймовірних днів збігли немов одна мить… То були тридцять днів абсолютної творчої ейфорії, яка жила в унісон із внутрішньою напругою та фізичною втомою. Сім кращих українських художників-керамістів присвятили тридцять днів свого життя й творчості 30-й річниці незалежності України! Ці герої з різних міст — Києва, Черкас, Львова, Полонного (Хмельниччина), Харкова — з’їхалися до гончарної столиці України, аби з глини створити нову сторінку в літописі української культури. Нехай чує увесь світ, що в Опішні на території Національного музею-заповідника українського гончарства постав унікальний парк глиняних велетнів, які уособлюють велич нашої держави!

«Рішення про те, що ми хочемо провести симпозіум кераміки було прийнято блискавично. Завдяки згуртованій командній роботі музейників швидко розробили й подали мистецький проєкт до Українського культурного фонду на грантову програму «Знакові події». Важко описати словами нашу радість, коли дізналися, що ми пройшли! Але попереду чекав ще один важливий момент — за лічені дні зібрати команду митців, які погодяться створити по-справжньому величні скульптури», — розповіла кураторка проєкту Тетяна Литвиненко.

«Мені зателефонувала Тетяна Литвиненко й запросила взяти участь у симпозіумі, зробивши величезну скульптуру. Чесно кажучи, я була ошелешена. Вислухавши її, поклала слухавку, проте одразу передзвонила їй та повідомила, що згодна. Не вагалася ні хвилини. У голові не було жодного ескізу, я взагалі з ними не працюю. Але ж для проєкту потрібно було його подати. Буквально за пів години на аркуші зошита в клітинку був начерк моєї роботи», — з хвилюванням згадує учасниця симпозіуму Ірина Норець.

«Надзвичайно важко було повірити, що ми назбираємо команду. І тому хочу подякувати кожному з художників, хто зголосився. Адже ця згода — це бажання кожного з них підтримати нас у розбудові Національного музею-заповідника українського гончарства й розвитку української кераміки. Бо, по суті, ті речі, які створили впродовж тридцяти днів керамісти, вивищують нашу українську кераміку на абсолютно інший рівень», — зауважив координатор проєкту Олесь Пошивайло.

За тридцять днів художники й музейні працівники стали одним цілим організмом. Без вагань і жодних сперечань співробітники Музею гончарства допомагали митцям, зокрема з перевезенням робіт, монтажем, реставраційними роботами, нелегкими випалюваннями в гончарних горнах тощо, а також підтримували морально.

Піку нервового напруження керамісти досягли під час монтування творів, оскільки це складна й відповідальна справа, яка потребує особливого прорахунку. Адже професійно змонтована скульптура — це запорука безпеки, тривалого терміну її експлуатації та гідний вигляд.

«Останньої ночі перед відкриттям скульптур я не спала й секунди, — розказує про свої переживання учасниця симпозіуму Тетяна Павлишин-Святун. — Цілу ніч робила прорахунки, як монтувати свою скульптуру. На кожну частину виділила приблизно по п’ять хвилин. Значить, якщо не відходити й працювати безперервно, то потрібно було цілих п’ять годин. Але ж монтують живі люди, яким потрібно поїсти й перепочити! Та якщо затриматися, можна не встигнути. Радію, що все зроблено швидко та якісно. А головне — нам вдалося!»

Скульптура великих розмірів — провокаційна та нестандартна, тому й потребує паркового простору, в якому найкраще розкриє свої можливості. Тут глядач опиняється наодинці з довкіллям та об’єктом, сам вчиться з ними комунікувати. Тут панує повна свобода взаємодії та відчуттів… Через це гігантські скульптури незалежної України встановлено в новій, ще не облаштованій іншими композиціями, парковій зоні Національного музею-заповідника українського гончарства.

Церемонію відкриття провели в цікавому й незвичному форматі. Усе дійство відбувалося вночі під яскраве підсвічування прожекторів. Гра світла, тіні й глиняних гігантів воістину захопили дух в усіх присутніх!

«Це було неймовірне свято незалежності України! Це потужна ода величі українського гончарства, зізнання в любові до своєї країни, поезія глини, втілена художниками-керамістами з різних куточків України в гігантського розміру неперевершених творах мистецтва! Дякую Олесю Пошивайлу та очолюваному ним колективу Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні, митцям і всім, хто щоденно трудиться в ім’я України за ейфорію й адреналін, за щастя й гордість бути українцем і відчуття єдності з однодумцями! Таким має бути свято українськості в гончарній столиці українського гончарства! Дякую!» — такий допис розмістила на своїй сторінці у «Фейсбуці» директорка Державного художнього ліцею імені Василя Кричевського Людмила Овчаренко.

З огляду на результат мистецького проєкту Національного симпозіуму монументальної кераміки «Гіганти незалежної України» впевнено можна сказати, що в Опішні відбулося потужне, унікальне явище, ім’я якому — українська кераміка й українська ментальність. Бо за якихось тридцять днів у величних скульптурах зі щирою любов’ю й повагою до своєї незалежної країни втілено наше українське, ідентичне, національне!

Світлана ПРУГЛО 

Фото Тараса ПОШИВАЙЛА