85 борщів і «каша из утки»

Що змушує нас залишати затишні квартири й вирушати в близькі-далекі, короткі чи тривалі мандри? Насамперед бажання нових вражень, знань, яскравих емоцій і цікавих знайомств. І, будьмо відвертими, задоволення від смачної їжі. Недарма гастрономічний туризм — доволі популярний напрямок відпочинкової індустрії. Це я до того, що якраз на Медовий Спас в Опішні, що за 50 кілометрів від Полтави, в етносадибі-музеї «Лялина світлиця» відбувся восьмий традиційний етногастрономічний фестиваль-квест «Борщик у глиняному горщику-2021». Цей фест не робив перерви навіть у 2020-му, коронавірусному році!

Це справді феєричне свято, яке зібрало близько 2 000 відвідувачів, котрі з’їли понад 500 літрів різних борщів, незлічену кількість вареників, галушок, кручеників, шуликів та іншої смакоти! Щороку на фестивалі готують символічну кількість різновидів борщу: на 6-му — 60, на 7-му — 70, а на цьогорічному — навіть не 80, а 85. Бо переможниця нинішнього — полтавка Оксана Манько —  приготувала аж 15 різновидів борщу й зібрала найбільшу кількість голосів (квиточків) від відвідувачів дійства. Переможниця торішнього фесту зварила тоді 13 різних борщів.

Цього року, крім борщів із різних областей України, можна було скуштувати навіть єврейський холодний борщ на буряковому квасі з мацою та свіжими огірками, а також японський борщ (суп рамен) із соєвим соусом, локшиною удон та шматочками імбиру.

— Щороку фестиваль проводять задля підтримки зеленого туризму на Полтавщині, — каже ініціаторка та керівниця проекту заходу, докторка історичних наук, етнологиня Олена Щербань, на особистому ентузіазмі якої все це й тримається. — Я сама взяла на себе цю місійну відповідальність: вивчати, досліджувати, реконструювати та популяризувати традиційну українську культуру, зокрема харчування. Свого часу захистила докторську дисертацію «Глиняний посуд у культурі харчування українців». Тож тепер ці знання треба віддавати людям, і я їх віддаю. Вже 8 років працюю над тим, щоб люди згадували борщі своїх бабусь-прабабусь, дізнавалися про регіональні традиції борщотворення, тому ми дивуємо народ борщами з полуницями, в’яленими грушами та помідорами, з таранею, а також карасями, який особливо любив Тарас Шевченко. Ми запрошуємо людей на фестиваль не стільки на борщі, а щоб українці пригадали чи пізнали справжню сільську культуру, з якої всі ми постали і до якої така нині неймовірна цікавість. 

Як пише енциклопедія, борщ — овочева страва з м’ясом або грибами, традиційна їжа східних слов’ян, найпопулярніша на столі українців. Складником традиційного червоного борщу є столовий буряк. До складу українського і київського борщів входять близько 20 найменувань продуктів, полтавського і зеленого — близько 18-ти, чернігівського — 16. Борщ від борщу в різних регіонах країни може відрізнятися разюче, часом аж до невпізнання. Тим не менш незмінним залишається його назва й «овочевість». До слова, Міністерство закордонних справ України в березні цього року подало номінаційне досьє «Культура приготування українського борщу» для включення цієї української страви до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

А з Оленою Щербань не можна не погодитися. Якось усе рідше з прочинених вікон квартир можна почути бентежні запахи пирогів чи інших смачних страв. Витяжки, мультиварки, напівфабрикати з магазинів, у відділах кулінарії асортимент наїдків досить різноманітний… Сучасні жінки дуже завантажені на роботі, у них залишається все менше часу на домашні справи і на куховаріння зокрема. Чи не тому звичайний борщ, приготовлений у печі або на вогнищі, «живий» хліб без розпушувачів, консервантів, вареники на пару сприймаються як екзотика й еталон екологічної страви?! 

І справді, де ще, крім гастрофестивалів, пересічному громадянину  можна побачити весільний коровай висотою… 43 сантиметри (їх у цьому році було 8 різновидів), дізнатися, що таке весільний дивень, товченики, шпундра з буряками та чорносливом, поласувати налисниками, варениками, галушками, вергунами, пиріжками, качаною кашею. До речі, коли я запропонувала поїсти качаної каші, моя російськомовна знайома полтавка перепитала: «Это что, каша из утки?» Не певна, що багато й українськомовних українців чули про назву та знають, із чого та каша.

Тут, в етносадибі-музеї «Лялина світлиця», можна побачити сільський побут опішнян 50—60 років минулого століття в двох старих хатах-музеях, відвідати музеї «живого» хліба, звареного борщу, весілля й ляльки-мотанки. 

Я вже втретє була на «борщовому» фестивалі, тож мимоволі порівнювала з попередніми. Цього року він помітно «комерціалізувався». Вхід на фестиваль, як і раніше, платний — 100 гривень із дорослого. Але без додаткової плати вдалося скуштувати лише два борщі — під час першої дегустації о 10-й годині. Наступні чотири були через кожні дві години, втім, доступитися до столика, куди господині-учасниці в трилітрових горщиках приносять свої борщі, практично неможливо. Їх можна купити на кількох локаціях, де утворюються великі черги. Але порція борщу коштує 50 гривень, один вареник — 10 гривень. Яку суму «осилить» ваш бюджет на святі смаку? Зварено 80/85 різновидів борщу? Однак ні порахувати, ні скуштувати хоча б 10—15 немає жодної змоги. Тож ця цифра може тішити хіба що організаторів фестивалю. 

Невелика територія етносадиби-музею «Лялина світлиця» вже не справляється з такою кількістю гостей. І це напряму позначається на зручності їхнього перебування на «фуд»-заході та дотриманні санітарних норм на святі (туалети та можливість доступу до чистої води — попити й помити руки з милом). Тож над цим ще треба працювати.

А от іншу проблему можна розв’язати, якщо на те буде добра воля обласних чиновників. Прикро, що вже вдруге збігаються дати проведення фестивалю «Борщик у глиняному горщику» та «Гелон-фест». 

— Я не прошу жодної допомоги в По-лтавської облдержадміністрації, — зауважує Олена Щербань, — але це вже дуже негарно. Наше етнокулінарне шоу щороку стає все популярнішим, воно теж ще й як працює на туристичний імідж Полтавщини, і його дата відома на рік уперед. Приміром, наступне відбудеться 13 серпня 2022 року. Невже керівники облдержадміністрації не можуть «розвести» в часі ці два фести?! Так було б зрічніше й журналістам, які висвітлюють ці заходи, і туристам. 

Людмила СТЕЛЬМАХ 

(КУЧЕРЕНКО)

Фото автора