Творчі кольори Олександра Білаша

6 березня виповнилося 90 років від дня народження Олександра Білаша, уродженця міста Градизьк, що на Глобинщині, композитора, Героя України. З ініціативи Українського інституту національної пам’яті, згідно з Постановою Верховної Ради «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році», ювілей видатного українського культурного діяча відзначається на державному рівні. 

Справжній народний музикант

В історії професійної музичної творчості є композитори різного гатунку. Твори одних, певне, назавжди залишаться на-дбанням вузького кола інтелектуальної еліти. Інші — навпаки, догоджають смакам широкої публіки. Найталановитіші знаходять тонкий компроміс між цими двома крайнощами. А є щасливці, кращі твори яких, ледве народившись, назавжди залишають свого автора та йдуть у самостійне життя. Саме до таких митців належить Олександр Білаш.

 Про творчість та особистість Олександра Білаша сказано безліч теплих слів. Хоча, здається, слова тут вже недоречні. Пісні «Два кольори», «Явір і яворина» (слова Дмитра Павличка); «Ясени», «Прилетіла ластівка», «Сніг на зеленому листі» (на слова Михайла Ткача); «Цвітуть осінні тихі небеса» (слова Андрія Малишка); «Журавка» (слова Василя Юхимовича) і ще сотні пісенних «дітей» полтавця давно вже не просто вокально-інструментальні твори в куплетно-строфічній формі. Цими мелодіями тепер співає Україна, подібно до Італії з її «Santa Licia» та «Torna Sorriente». Для подібного гармонійного унісону між творчістю окремого композитора та музичним «нутром» його народу мають бути вагомі причини. Олександр Іванович  — лірик за природою свого обдарування. Висока сентиментальність у найкращому прояві, лаконізм трагічних висловлювань, влучний психологізм — ось лише основні емоційно-образні грані його творчості. Саме ці ознаки найчастіше становлять засадничі риси українського національного характеру. 

Місце народження композитора доволі символічне. Митець народився 6 березня 1931 року в містечку Градизьк на Глобинщині. Козацький полтавський край має всі підстави претендувати на звання душі і серця нашої землі. Які пісні «найбільш українські»? Полтавські. Яка говірка найколоритніша? «Польтавська». Хто найкраща дівка на нашій театральній сцені? Наталка Полтавка з п’єси того ж таки полтавця Івана Котляревського... Багато зробили для української та світової музики полтавці за походженням: Микола Лисенко, брати Майбороди, Петро Чайковський (його прадід — козак Петро Чайка — родом із Кременчука). Цікаво, що Олександр Білаш розпочинав музичну кар’єру як справжній народний музикант: грав, за його словами, «не по нотах, а на весіллях» — спочатку на саморобному баяні, згодом — на акордеоні. Звісно, тоді ще про нотну грамоту не йшлося — грав винятково «на слух», як і десятки поколінь народних виконавців-самоуків.  

 «У мелодії нота — як буква у слові»

«Ази» професійної музичної освіти 16-річний Сашко здобув у Київській музичній школі для дорослих. Його вчителями були земляки — брати Майбороди: Платон викладав теорію музики, а Георгій — гармонію. Можливо, творча вдача автора славетної «Пісні про рушник» і визначила майбутній пісенний характер музи Олександра Білаша. Після музичної школи майбутній композитор вступає до Житомирського музичного училища, а згодом і до Київської консерваторії. Син сільського бухгалтера обрав долю музиканта. А отже, мусив у неймовірно стислий строк максимально розширити свою музичну та загальну ерудицію. 

Він ретельно вивчав українську та світову музичну класику, жадібно читав літературу, особливо поезію, зацікавився творчістю Тараса Шевченка. У Київській консерваторії навчався у класі видатного композитора та педагога Миколи Вілінського. «У мелодії нота — як буква у слові. Мелодія в пісні — як слово в рядку. А пісня алмазом виблискує в мові, а мова у музиці — травнем в садку», — ці авторські поетичні рядки цілком можна вважати творчим кредо Олександра Івановича. Відомо, як довго і прискіпливо композитор шукав поетів, чиї натхненні вірші покликали б до життя новий пісенний шедевр. 

Не кожен поет-сучасник удостоївся честі бути «озвученим» самим Олександром Білашем. Серед тих, чия поезія була йому близькою, — Андрій Малишко, Дмитро Павличко, Іван Драч, Михайло Стельмах, Євген Гуцало та багато інших. Звичайно, пісні та солоспіви писалися і на тексти класиків — Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Олександра Олеся та інших. Проте далеко не завжди Олександр Білаш шукав «чужих» слів: окрім музики, іншою іпостассю його ліричної творчої душі була поезія. Між 1977-м та 2001 роком він створив десять поетичних збірок, серед них — «Мелодія», «Криниця», «Ластів’яні ноти», «Мамине крило». 

Його творчість — наш культурний скарб 

Музична творчість Олександра Білаша — це не тільки пісні та солоспіви, тобто твори «малих форм». Ще один жанр, у якому він працював,  — опера. Серед іншого це й створена у 1965 році уродженцем Полтавщини опера «Гайдамаки» за поемою Тараса Шевченка. На думку дослідників, це не вичавлений пресом комуністичних «постанов» мелодизм, що складав фундамент творчого стилю композитора. «Білаш вніс такий мелодизм в оперу — саме те, за чим «зголодніли» і співаки, і слухачі», — стверджував Дмитро Гнатюк, найближчий друг та постійний виконавець творів композитора. Ще одним масштабним твором Олександра Білаша є ораторія «Вишневий вітер» на слова Івана Драча «На смерть поета», присвячена Тарасові Шевченку. Монументальна композиція призначена для читця, трьох солістів, хору та великого симфонічного оркестру. До вокально-симфонічних творів композитора також належать кантати «Надвечірні дзвони» (присвячена трагедії кремлівського геноциду-Голодомору 1932—1933 років) на слова Володимира Бровченка та «Поклони» на слова Івана Франка. 

У творчому доробку Олександра Білаша знаходимо також чудові зразки музики для дітей. Це присвячений онучці фортепіанний цикл із дев’яти п’єс «Тетянчин альбом» (2000 р.), а також два пісенних цикли «Алфавітні усмішки» (1993 р.) та «Пшениченька» (1997 р.). Мало хто з композиторів ХХ століття не оминув принад «десятої музи», і Олександр Білаш — не виняток. Ним створена музика до таких кінофільмів: «Роман і Франческа», «Сейм виходить з берегів», «Сон», «Бур’ян», «Дума про місто», «Вир», «Небезпечна гастроль»... Його творчість — наш культурний скарб.

Увічнення пам’яті

Митець отримав низку почесних премій та відзнак, всенародне визнання та справжню популярність. А це заповітна мрія кожної творчої людини. Своїм життям він ніби поєднав цілі покоління української творчої еліти — поетів, письменників, літераторів, композиторів, виконавців... Біографії декого з них — наприклад, Дмитра Павличка та Дмитра Гнатюка — назавжди історично пов’язані з іменем українського пісняра. 

На малій батьківщині — у Градизькій об’єднаній територіальній громаді — шанують пам'ять про земляка: тут створили музей композитора, у місцевій гімназії встановили бюст, у центрі селища — бронзове погруддя, а у школі, де він навчався, — пам’ятну дошку. Крім того, постать композитора увічнено у назвах народного хору, музичної школи та гімназії. Здається, що навіть після власної смерті 6 травня 2003 року Олександр Білаш не полишає важливої справи свого життя — пошуку молодих талантів, адже у Градизьку щорічно відбувається започаткований ним фестиваль «Пісенні джерела». Із нагоди 90-річчя від дня народження  виконком Градизької ОТГ влаштував низку пам’ятних заходів. Вечори пам’яті відбулися у місцевих гімназії, музеї, школі, бібліотеках. А 6 березня біля пам’ятника Олександру Білашу провели урочистий захід. «Ми спадкоємці творчості нашого земляка, який прославив Україну на весь світ! Тож будьмо гідними носіями культурного спадку, який залишив нам митець, щоб його пісня й слово лунали в кожному наступному поколінні!» — сказав голова Градизької ОТГ Мирослав Носа. 

До підніжжя пам’ятника лягли весняні квіти. Того ж дня у місцевому Будинку культури на пошану славетного земляка влаштували концерт «Улюбленець двох муз…». Концертна програма складалася з пісень, музику до яких написав Олександр Білаш. Чимало жителів громади завітали послухати безсмертне українське слово, оповите вічними мелодіями. «На честь ювілею наважимося навіть на пророцтво: «Два кольори», «Ясени» та «Ластівку» співатимуть, поки існуватиме Україна й українці», — прокоментували подію в Північно-східному міжрегіональному відділі УІНП. 

Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті (за матеріалами офіційних сайтів Національної спілки композиторів України та благодійного фонду імені Олександра Білаша)